Рішення № 137892390, 02.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/712/25

Провадження по справі № 2/354/134/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

прокурора Римарука В.В.

представника відповідачки адвоката Устінського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Виконувач обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у травні 2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів за наслідками невиконання зобов`язань у сумі 497548,16 грн, інфляційних втрат у сумі 296339,20 грн та 3% річних у сумі 56516,00 грн. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 07.10.2020 замовнику ОСОБА_1 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ІФ051201007620 з будівництва об`єкта «Будівництво 3-х поверхового з мансардним поверхом індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 ». У період з 07.10.2020 по 03.05.2021 ОСОБА_1 здійснено будівництво вказаного об`єкта на земельній ділянці з кадастровим номером 2611093001:16:008:0081, площею 0,120 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 17.06.2021 у Реєстрі дозвільних документів на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № ІФ101210617203, що підтверджує готовність до експлуатації об`єкта «Будівництво 3-х поверхового з мансардним поверхом індивідуального житлового будинку на вул. Героїв Майдану в с.Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області». Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 17.06.2021 визначено код об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, об`єкт будівництва відноситься до будівель житлових «будинки садибного типу код 1110.3». будівництво якого розпочато 07.10.2020 та завершено 03.05.2021, загальна площа приміщень 1970.8 м2, житлова площа приміщень 1349,1 м2, кількість поверхів-3.01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019, якими з 01.01.2020 було виключено ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. За змістом Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Однак, усупереч зазначеним вимогам законодавства, ОСОБА_1 до Яблуницької сільської ради протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не зверталась. Окрім того, ОСОБА_1 також не зверталась до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, як правонаступника Яблуницької сільської ради щодо визначення розміру пайової участі та її сплати. У декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ІФ101210617203 від 17.06.2021 відомості щодо сплати коштів пайової участі не вказано. У зв`язку з відмовою забудовника від сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання таких коштів є порушеними, відтак, у Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області виникло право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких для замовника будівництва встановлений Законом. У такому разі слід виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 №119 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» із 1 квітня 2021 року по 10 вересня 2021 року опосередкована вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку по Івано-Франківській області, становить 12623 грн. Загальна вартість об`єкта будівництва із урахуванням опосередкованої вартості спорудження житла в Івано-Франківській області складає 24877408,4 грн (12623 грн (опосередкована вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку по Івано-Франківській області) * 1970,8 кв.м. (площа житлового будинку). З урахуванням викладеного, розмір пайової участі, який забудовник зобов`язаний сплатити до здачі об`єкта в експлуатацію (не пізніше 17.06.2021) становить 497548,16 грн (24877408,4 грн * 2% / 100%), тобто 2 відсотки вартості будівництва об`єкта для житлових будинків, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Окрім цього, відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми. Розрахунок інфляційних втрат за період з липня 2021 року по березень 2025 року становить: сукупний індекс інфляції за весь період:1.59559903%, інфляційні нарахування = 497548,16 грн (сума боргу)/(сукупний індекс інфляції) - 497 548,16 грн (сума боргу) = 296339,20 грн; 3% річних за період з 18.06.2021 по 31.03.2025 становлять 56516 грн. Пред`явлення позову прокурором у даній справі зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері та спрямоване на забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету та їх використання за цільовим призначенням для задоволення відповідних потреб територіальної громади. Крім того, порушення у діях відповідача призводить до існування такого становища, за якого одні замовники будівництва сплачують пайові внески, а інші ухиляються від перерахування коштів до бюджету та, як наслідок, не несуть жодної відповідальності, чим у своє чергу порушується принцип рівності. Тому звернення прокурора до суду із вказаною позовною заявою також має важливе значення для зміцнення правопорядку в цій сфері та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (стаття 68 Конституції України). У даному випадку уповноваженим суб`єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави у сфері пайової участі є Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області. Надвірнянською окружною прокуратурою на виконання вимог, установлених ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 12.02.2025 повідомлено Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області про існування порушення інтересів держави внаслідок несплати ОСОБА_1 коштів пайової участі всупереч Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та необхідності здійснення розрахунку величини пайової участі з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих заходів стосовно стягнення із замовника безпідставно збережених коштів пайової участі. Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області надала листами від 11.03.2025 та 08.04.2025 на запити окружної прокуратури інформацію з якої вбачається, що пайова участь у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» скасована та в замовників будівництва, які ввели об`єкт нерухомості після 01.01.2021 та договір про пайову участь укладений не був, відсутній обов`язок зі сплати пайової участі. Окрім того, на запит прокурора позивачем розрахунок розміру пайової участі за вказаним об`єктом не здійснено. Таким чином, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи обізнаним про існування такого порушення, не здійснює захисту інтересів держави, що є підставою для звернення прокурора із вказаним позовом. Із урахуванням вищенаведеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з відповідачки понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 10204,84 грн.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.05.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.07.2025 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

18.08.2025 судом за клопотанням представника відповідачки постановлено ухвалу про повернення до стадії підготовчого провадження.

27.08.2025 представник відповідачки подав відзив на позов, в якому зазначив, що 16.11.2018 року ОСОБА_1 придбано земельну ділянку в с. Яблуниця, кадастровий номер 2611093001:16:008:0081. 24.02.2020 року отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. 07.10.2020 року зареєстровано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт. 17.06.2021 року зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта. Перед введенням об`єкту в експлуатацію, представник ОСОБА_1 усно цікавився щодо необхідності сплати пайової участі. В частині сплати пайової участі було усно повідомлено, що пайова участь уже не сплачується та додатково надано копію листа Міністерства розвитку громад та територій України №1/15.2/515-21 від 12.12.2021. Відтак в Декларації про готовність до експлуатації об`єкта інформація про пайову участь не зазначалась. Зазначає, що несплата пайової участі спричинена не тим, що відповідачка хотіла ухилитись від такого обов`язку, а через те, що у період 2020-2021 року панував загальний підхід, що пайову участь скасовано, що узгоджується з роз`ясненнями Міністерства розвитку громад та територій України, викладеними в листі від 12.02.2021 за №1/15.2/515-21. Відтак держава, в особі профільного Міністерства, чітко задекларувала та вказала на відсутність обов`язку сплачувати пайову участь у випадку введення об`єкту в експлуатацію після 01.01.2021. Територіальна громада на території якої здійснювалось будівництво питання сплати пайової участі не піднімала. Щодо розрахунку розміру пайової участі здійсненого прокурором просить врахувати, що Верховний Суд у п. 8.51 постанови від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 висловив правову позицію, що пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов`язання по сплаті пайової участі щодо об`єкта будівництва. Тобто, моментом виникнення обов`язку щодо сплати пайового внеску є: дата отримання дозвільного документу на початок виконання будівельних робіт + 10 робочих днів (саме на цю дату розраховується розмір пайового внеску), а дата введення об`єкту в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов`язання по сплаті пайової участі. Враховуючи наведене, оскільки повідомлення про початок виконання будівельних робіт зареєстроване 07.10.2020 року, 10-денний строк (беруться до уваги робочі дні) на звернення за розрахунком пайової участі сплив 21.10.2020 і саме на вказану дату мав би розраховуватись її розмір. Натомість з розрахунку обсягу пайової участі у заявленому до стягнення (1970,8 кв.м х 13623 грн/кв.м) х 2 %), наведеним у позовній заяві, вбачається, що такий розрахунок здійснений станом на 17.06.2021, тобто на дату введення об`єкта будівництва в експлуатацію. Адже, застосовано опосередковану вартість спорудження житла, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 20.05.2021 №119, розрахованих станом на 01.04.2021. Отже застосування прокурором при здійсненні розрахунку розміру пайової участі нормативів, які не діяли станом на момент виникнення у відповідача обов`язку на його сплату, прямо суперечить ст.5 ЦК України. Вказаний алгоритм розрахунку розміру пайової участі застосовано Верховним Судом у постанові від 15.08.2024 у справі №914/2145/23. Так станом на жовтень 2020 року діяв норматив, встановлений наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 26.06.2020 за №151 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» (розраховані станом на 01.04.2020), згідно з яким опосередкована вартість спорудження житла у Івано-Франківській області становила 11653 грн/кв.м. Згідно відомостей зазначених у Декларації про готовність об`єкту до експлуатації загальна площа приміщень індивідуального будинку 1970,8 кв.м., житлова площа приміщень 1349,1 кв.м. Таким чином, якщо припустити, що у відповідачки наявний обов`язок сплатити пайову участь, то її розмір слід розраховувати наступним чином: 1349,1*11653*2%=314421,25 грн. Оскільки будь-яких вимог про сплату інфляційних втрат та 3% річних позивачі відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України ОСОБА_1 не пред`явили, відтак датою пред`явлення такої вимоги слід вважати дату подання даного позову, а отже інфляційні втрати та 3% річних можуть бути нараховані виключно з 09.05.2025. Зважаючи на викладене відповідачка просить у задоволенні позовних вимог щодо сплати пайової участі у заявленій представником позивача сумі відмовити та із урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 зменшити розмір 3% річних на 90%, тобто до суми 3571,48 грн.

11.09.2025 від представника позивачки надійшла пропозиція укладення мирової угоди.

30.09.2025 від представника відповідачки надійшла заява про врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою суду від 01.10.2025 визнано обов`язковою явку у судове засідання представника позивача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

22.10.2025 від представника відповідачки надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Ухвалою суду від 22.10.2025 постановленою без оформлення окремими документом із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки про врегулювання спору за участю судді у зв`язку із відсутністю згоди позивача.

Ухвалою суду від 11.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

13.01.2026 представник відповідачки подав до суду додаткові пояснення у справі в яких з посиланням на правові позиції Верховного Суду викладені у постанові від 11.11.2025 у справі №903/314/25, від 12.08.2025 у справі №910/6623/24, від 23.09.2025 у справі №910/9916/24, від 17.12.2024 у справі №903/283/24, від 20.08.2024 у справі №910/7707/19, зазначив, що наявна послідовна правова позиція Верховного Суду відповідно до якої за основу при визначенні пайової участі слід брати показник опосередкованої вартості будівництва актуальний станом на дату реєстрації дозвільного документу на початок виконання будівельних робіт + 10 робочих днів. Повідомлення про початок виконання будівельних робіт було зареєстроване 07.10.2020. Станом на жовтень 2020 року діяв норматив, встановлений наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 26.06.2020 за №151 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», згідно з яким опосередкована вартість спорудження житла у Івано-Франківській області становила 11653 грн/кв.м.

08.04.2026 представник відповідачки подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1993/25.

Ухвалою суду від 22.06.2026 постановленою без оформлення окремим документом, із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідачки про зупинення провадження у справі залишено без розгляду у зв`язку із відмовою від його підтримання.

У судовому засіданні прокурор заявлений позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі із наведених мотивів.

Представник відповідачки вказав, що відповідачка заявлений позов не визнає, вважає, що розмір пайової участі слід розраховувати відповідно до показника опосередкованої вартості будівництва актуального станом на дату реєстрації дозвільного документу на початок виконання будівельних робіт, встановленого наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 26.06.2020 за №151, згідно з яким опосередкована вартість спорудження житла у Івано-Франківській області станом на жовтень 2020 року становила 11653 грн/кв.м, а тому розмір пайової участі із урахуванням розміру житлової площі будівництва становить 314421,25 грн (1349,1*11653*2%=314421,25), а 3% річних слід обраховувати з моменту, з якого відповідачка дізналася про вимогу, тобто з дати подання позову, та зменшити до розміру 10% від заявленої суми.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із Витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 07.10.2020 зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт реєстраційний номер ІФ051201007620 на об`єкт: «Будівництво 3-х поверхового з мансардним поверхом індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 ». Вид будівництва: нове будівництво. Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд 1110.3. Будинки садибного типу. Клас наслідків - СС1. Будівництво здійснювалось на підставі містобудівних умов та обмежень №28-20/01/876, виданих виконавчим комітетом Яремчанської міської ради 24.02.2020 на земельній ділянці з кадастровим номером 2611093001:16:008:0081, власником якої ОСОБА_1 . Замовником об`єкта будівництва є фізична особа ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва з наявної інформації, вказаний об`єкт будівництва побудований та введений в експлуатацію.

Так, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції Івано-Франківської області 17.06.2021 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта реєстраційний номер: ІФ101210617203 найменування об`єкта: «Будівництво 3-х поверхового з мансардним поверхом індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 ». Вид будівництва: нове будівництво; терміни будівництва: дата початку 07.10.2020, дата закінчення 03.05.2021, строк введення об`єкта в експлуатацію 15.06.2021; загальна площа приміщень-1900 кв.м., житлова площа-1580,0 кв.м. Кошторисна вартість будівництва за проектом-9000,00 грн. Відомості про сплату пайового внеску у зазначеній Декларації відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №425578142 від 06.05.2025 щодо суб`єкта у Державному реєстрі речових прав наявні відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611093001:16:008:0081 площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 3-х поверховий з мансардним поверхом індивідуальний житловий будинок відсутні.

Рішенням Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №83-15/2013 затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Яблуниця та Вороненко.

Пунктами 3.1-3.3 Положення передбачено, що воно поширюється на всіх замовників, які закінчили будівництво (до вводу об`єкту в експлуатацію), будують чи мають намір щодо забудови земельних ділянок (реконструкції, реконструкції з добудовою та надбудовою). Замовник зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, крім випадків, передбачених п.5,8.5.9 цього Положення. Дане Положення поширюється на всіх суб`єктів господарювання на яких діє Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пунктом 5.4 Положення визначено, що розмір пайового внеску замовника будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури становить: 5 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами, і правилами- для нежитлових будівель і та споруд; 3 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами-для житлових будинків.

Згідно п.5.5. вказаного Положення у разі здійснення житлового будівництва враховується загальна площа житла, при нежитловому будівництві враховується загальна площа будівлі; у разі здійснення добудови враховується тільки площа тієї частини об`єкта, що добудовується.

Відповідно до рішення Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №15-1-2020 від 24.11.2020 Поляницька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Яблуницької сільської ради, яка реорганізована шляхом приєднання до Поляницької сільської ради.

Рішенням Поляницької сільської ради №130-22-2013 від 05.03.2013 затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села.

Пунктами 3.1-3.3 Положення передбачено, що воно поширюється на всіх замовників, які закінчили будівництво (до вводу об`єкту в експлуатацію), будують чи мають намір щодо забудови земельних ділянок (реконструкції, реконструкції з добудовою та надбудовою). Замовник зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, крім випадків, передбачених п.5,8 цього Положення. Дане Положення поширюється на всіх суб`єктів господарювання на яких діє Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пунктом 5.4 Положення визначено, що розмір пайового внеску замовника будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури становить: 7 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами, і правилами- для нежитлових будівель і та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами-для житлових будинків.

Згідно п.5.5 вказаного Положення у разі здійснення житлового будівництва враховується загальна площа житла, при нежитловому будівництві враховується загальна площа будівлі; у разі здійснення добудови враховується тільки площа тієї частини об`єкта, що добудовується.

12.02.2025 Надвірнянська окружна прокуратура листом за вих. №55-324вих-25 повідомила Поляницьку сільську раду про виявлені порушення при введені ОСОБА_1 в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 , відомості про сплату якою пайового внеску у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації відсутні. Одночасно просили надати розрахунок пайової участі, виконаний відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» із врахуванням площі житлових приміщень і показників опосередкованої вартості будівництва, визначених наказом Міністерства розвитку громад та територій №119 від 20.05.2021, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Поляницька сільська рада листом №422/06-10 від 11.03.2025 повідомила Надвірнянську окружну прокуратуру про те, що у зв`язку зі змінами у законодавстві та враховуючи роз`яснення викладені у листі Мінрегіонбуду від 12.02.2021 №1-15.2/515-21 відсутня правова підстава для укладення договорів та відповідно сплати пайової участі по об`єктах будівництва спорудження яких розпочато до скасування зазначеного обов`язку та які підлягають прийняттю в експлуатацію після 01.01.2021, але договір між замовниками таких об`єктів та органами місцевого самоврядування не було укладено.

13.03.2025 Надвірнянська окружна прокуратура направила на адресу Поляницької сільської ради листа, в якому просила надати інформацію про сплату ОСОБА_1 до бюджету Яблуницької сільської ради чи бюджету Поляницької сільської ради кошти пайової участі за об`єктом будівництва «Будівництво 3-х поверхового з мансардним поверхом індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 ».

Поляницька сільська рада листом від 08.04.2025 за вих.№570/06-10 повідомила Надвірнянську окружну прокуратуру про те, що у період з 07.10.2020 до 24.11.2020 кошти пайової участі замовником будівництва ОСОБА_1 за об`єктом «Будівництво 3-х поверхового з мансардним поверхом індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » до бюджету Поляницької сільської ради та бюджету Яблуницької сільської ради не сплачувались.

Листом від 22.04.2025 за вих. №55-884вих-25 Надвірнянська окружна прокуратура повідомила Поляницьку сільську раду про звернення до суду в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» із позовом в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів пайової участі.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що ОСОБА_1 , яка розпочала будівництво індивідуального житлового будинку у с. Яблуниця 07.10.2020 всупереч вимог підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону, протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не звернулася, пайову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію не сплатила, а відтак безпідставно збережені відповідачкою кошти у розмірі 497548,16 грн підлягають стягненню в порядку ст.1212 ЦК України на користь Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області як правонаступника Яблуницької сільської ради.

Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави унормовано у ст.1212 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 цієї норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За загальним правилом, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За приписами ст.1 цього Закону замовник будівництва - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

Частиною першою ст.2 цього Закону вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

За приписами ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної на момент початку будівництва) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-IX), яким статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.

Як передбачено пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних Закону №132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Цим пунктом установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Згідно з підпунктами 3, 4 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 зазначив, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

У постановах від 17.12.2024 у справі №903/283/24, від 03.12.2024 у справі №910/6226/23, від 20.08.2024 у справі №910/7707/19, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 Верховний Суд вказував, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

У постанові від 17.12.2024 у справі № 903/283/24 Верховний Суд зазначив, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01 січня 2020 року не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

У постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 14.12.2021 зазначила, що суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

У постанові від 20.03.2025 у справі №903/601/24 Верховний Суд вказав на те, що прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Таким чином, суд дійшов висновку, що замовники будівництва у 2020 році не звільнялися від пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, проте її розміри та порядок сплати було змінено.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом і підтверджується дослідженими доказами, ОСОБА_1 розпочала будівництво об`єкта: «Будівництво 3-х поверхового з мансардним поверхом індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » 07.10.2020 і 17.06.2021 вказаний об`єкт був введений в експлуатацію.

Отже, у відповідачки як замовника будівництва виник обов`язок упродовж 10 робочих днів після 07.10.2020 звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування (на той час Яблуницької сільської ради) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Однак, усупереч зазначеним вимогам законодавства, відповідачка у визначений строк із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва до сільської ради не звернулася та до ведення об`єкта будівництва в експлуатацію кошти пайової участі до місцевого бюджету Яблуницької сільської ради чи в подальшому Поляницької сільської ради, як її правонаступника, не сплатила, що нею не заперечується.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з несплатою забудовником коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів пайової участі є порушеними, і в органу місцевого самоврядування виникло право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

Верховний Суд постановою від 20.03.2025 у справі №903/601/24 залишив без змін постанову апеляційного господарського суду, якою задоволено позовні вимоги прокурора та здійснено розрахунок пайової участі з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України, що діяв станом на дату прийняття об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №916/1281/25, за яким відповідач протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року мав звернутись до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Отримавши таку заяву позивач протягом 15 робочих днів повинен був надати відповідачу розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва, складений відповідно до вартості будівництва об`єкта, розрахованої виходячи з основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади на час здійснення такого розрахунку. Оскільки відповідач, у порушення норм пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, не звернувся до позивача з відповідною заявою, останній (або прокурор, діючи в інтересах держави в особі позивача) мав право самостійно визначити розмір пайової участі відповідно до вартості будівництва об`єкта, розрахованої виходячи з основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які діяли на час самостійного проведення такого розрахунку, але не пізніше введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

У постанові від 21.05.2026 у справі №916/67/25 Верховний Суд погодився з позицією місцевого господарського суду щодо здійснення розрахунку пайової участі з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла, на підставі нормативно-правових актів, чинних на час введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Зазначений підхід до визначення розміру пайового внеску, який мав сплатити відповідач, на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент введення об`єкта в експлуатацію, відповідає правовому підходу Верховного Суду про визначення розміру безпідставно збережених коштів пайової участі на час введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2026 у справі №922/1993/25.

Судом встановлено, що прокурор здійснив розрахунок пайової участі на підставі приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» з урахуванням величини загальної площі об`єкта будівництва та показників опосередкованої вартості спорудження житла, які діяли на момент введення об`єкта в експлуатацію, а саме, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 №119 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» відповідно до якого з 01.04.2021 по 10.09.2021 опосередкована вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку по Івано-Франківській області становила 12623,00 грн.

Відтак із урахуванням загальної площі житлового будинку розмір пайової участі, яку ОСОБА_1 зобов`язана була сплатити до прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 становить 497548,16 грн (12623 (опосередкована вартість 1 кв.м. загальної площі квартири будинку по Івано-Франківській області) х1970,8 (площа житлового будинку) х2% / 100%=497548,16).

Положенням про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Яблуниця та Вороненко, затвердженим рішенням Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №83-15/2013 та Положенням про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села, затвердженим рішенням Поляницької сільської ради №130-22-2013 від 05.03.2013, що були чинними станом на 01.01.2020, не передбачено менший розмір пайової участі ніж визначено у підп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ.

Із урахуванням викладеного, суд за результатами проведеної перевірки погоджується із наведеним у позовній заяві розрахунком розміру пайової участі, оскільки він узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду у зазначеній категорії справ та є арифметично правильним та враховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», відсутність в матеріалах справи доказів належної сплати відповідачкою пайового внеску до бюджету Яблуницької сільської ради чи у подальшому її правонаступника Поляницької сільської ради, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України у розмірі 497548,16 грн.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідачки щодо необхідності визначення розміру пайової участі, із урахуванням розміру житлової площі будинку, оскільки вищезазначеними Положеннями про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Яблуниця та Вороненко, затвердженим рішенням Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №83-15/2013 та Положенням про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села, затвердженим рішенням Поляницької сільської ради №130-22-2013 від 05.03.2013, визначено, що при здійсненні житлового будівництва враховується загальна площа житла. В даному випадку відповідачка здійснила будівництво індивідуального житлового будинку, а не багатоквартирного будинку.

Згідно зі статтями 612,625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 погодилась з цим висновком.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

У статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або з моменту, коли відпала підстава набуття цього майна.

Норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №925/683/21, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об`єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прокурор правомірно заявив до стягнення інфляційні збитки та 3% річних за період 1383 дні, який обраховано з наступного дня за датою введення в експлуатацію об`єкта будівництва, тобто з 18.06.2021 і до 31.03.2025, тобто до звернення до суду із вказаним позовом та відхиляє доводи представника відповідачки про нарахування інфляційних втрат, починаючи з 09.05.2025, тобто з дати подання позову.

Суд також зазначає, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

У постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виклав висновок відповідно до якого при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

Сукупний індекс інфляції за період з липня 2021 по березень 2025 року становить 159,560%.

Суд, перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, заявленого позивачем, встановив, що він розрахований правильно, у зв`язку з чим вимога про стягнення 3% річних у розмірі 56516,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 296339,20 грн підлягає до задоволення.

Необґрунтованими є також доводи представника відповідачки про зменшення розміру 3% річних, оскільки зазначений розмір процентів річних є мінімальним та не підлягає зменшенню.

Вказаний висновок суду узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, вказала, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Отже, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі суд зазначає наступне.

Частиною другою ст.2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно п.3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями ч.4 ст.56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 за №3-рп/99 «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної, безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верхового Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 за №3-рп/99 також вказав, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Звертаючись до суду прокурор зазначив, що пред`явлення вказаного позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави в особі Поляницької територіальної громади у бюджетній сфері, оскільки порушення містобудівного та бюджетного законодавства у вигляді несплати замовником будівництва до бюджету коштів пайової участі має своїм наслідком заподіяння матеріальної шкоди бюджету Поляницької територіальної громади, обґрунтував необхідність захисту цих інтересів забезпеченням своєчасного надходження коштів до місцевого бюджету, їх використанням за цільовим призначенням для задоволення відповідних потреб територіальної громади, дотриманням принципу рівності та припинення існування становища за якого одні замовники будівництва сплачують пайові внески, а інші-ухиляються від перерахування коштів до бюджету та не несуть за це відповідальності, та невжиттям уповноваженим органом заходів представницького характеру щодо стягнення коштів пайової участі.

Вказаний позов подано в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, яка відповіднодо вимог ч.1 ст.10, ч.2 ст.2, ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування» є органом місцевого самворядування, що представляє відповідну територіальну громаду, здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, зокрема права суб`єкта комунальної власності, в тому числі щодо розпорядження доходами місцевого бюджету, та якою після отримання відповідного повідомлення від Надвірнянської окружної прокуратури про виявлені порушення законодавства при введенні ОСОБА_1 в експлуатацію об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 на вжито відповідних заходів для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідачки безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.

Отже, прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідних заходів не вжив, що свідчить про наявність у прокурора підстав для звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави.

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позов виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідачки на користь Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області безпідставно збережених коштів пайової участі у сумі 497548,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 296339,20 грн та 3% річних у розмірі 56516, 00 грн, а всього на загальну суму 850403,36 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Івано-Франківської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 10204,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів-задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області кошти у розмірі 850403 (вісімсот п`ятдесят тисяч чотириста три) гривні 36 коп, з яких: 497548 (чотириста дев`яносто сім тисяч п`ятсот сорок вісім) гривень 16 коп безпідставно збережені кошти пайової участі, 296339 (двісті дев`яносто шість тисяч триста тридцять дев`ять) гривень 20 коп інфляційні втрати та 56516 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот шістнадцять) гривень 00 коп - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 10204 (десять тисяч двісті чотири) гривні 84 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Виконувач обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури, місцезнаходження: 78405, майдан Шевченка, 39 м. Надвірна, Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 03530483.

Позивач: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 78593, вул. Карпатська, 1 с. Поляниця, Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 25596005.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК