Ухвала суду № 137889720, 29.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 червня 2026 року Справа 160/17531/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати незаконними дії (бездіяльність) посадових осіб ГУНП у Дніпропетровській області щодо ненадання відпустки за 2021 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді: середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку за період з 07 червня 2021 року по день винесення остаточного рішення по справі; компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 19 травня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 07 червня 2021 року по день фактичного остаточного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України, з урахуванням розміру грошового забезпечення станом на день звільнення; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 19 травня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій (бездіяльності) відповідача щодо ненадання відпустки за 2021 рік, ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні грошового забезпечення.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/17531/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2024 року у справі №990/220/24.

Наразі позивач оскаржив "ненадання відпустки за 2021 рік". Водночас, підстави позову вказують на те, що позивач одночасно вважає, що у позивача існують невикористані дні відпустки і позивач має намір отримати за них компенсацію. При цьому жодним чином не роз`яснено про що йдеться у відповідній частині позовної заяви (про рішення не надати відпустку чи про невиплату в подальшому грошової компенсації за відповідні дні відпустки).

Як наслідок, позивачу належить належним чином викласти предмет та підстави позову, однозначно для розуміння вказавши з якою поведінкою відповідача він не погоджується та якого результату має досягти в результаті звернення до суду. В т.ч. позивачу належить вказати щодо яких сум заявлено вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, якою є правова природа відповідних сум.

При цьому вимоги щодо компенсації втрати доходів згадують індексацію грошового забезпечення, що в позовній заяві не обґрунтовано.

Окрім цього, позовна вимога щодо оскарження ненадання відпустки не містить похідної позовної вимоги щодо способу захисту відповідного права (наприклад, виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки).

Відповідно до ч.3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674-VI.

Згідно із приписами ст.4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, не поширюється.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2025 року у справі №755/12623/19.

Така вимога має майновий характер, а тому обчислюється від ціни позову.

Аналогічне правозастосування здійснене Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в ухвалі від 14.01.2025 року у справі №420/9413/24.

При цьому відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 160 в позовній заяві зазначається: зазначення ціни позову.

В порушення вказаного нормативного положення позивачем заявлено позов майнового характеру без зазначення ціни позову.

Позивачем подано позов на підставі ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає виплату середнього заробітку «за весь час затримки по день фактичного розрахунку».

В порушення вищевказаних положень законодавства позивачем не вказано день фактичного розрахунку, а також відомостей про розмір затриманих до виплату позивачу сум.

З цих же підстав суд позбавлений можливості визначити позивачу належну до сплату суму судового збору.

При цьому в справі заявлено також позовну вимогу щодо оскарження ненадання відпустки, яка має немайновий характер та є окремим об`єктом справляння судового збору.

Однак, до позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового бору лише на суму 1331,20 грн.

Водночас, у справі фактично заявлено 2 окремі позовні вимоги, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору:

1) немайнова позовна вимога щодо оскарження ненадання відпустки (1064,96 грн);

2) майнова позовна вимога щодо середнього заробітку (1064,96 грн).

Разом з цим, у разі уточнення позивачем позовних вимог у спосіб, за змістом якого предметом оскарження є невиплата грошової компенсації (тобто, спір, що стосується заробітної плати), доплата судового збору не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України)

Позивач оскаржив "ненадання відпустки за 2021 рік" на підставі його рапорту, який не був погоджений. Тобто, йдеться про управлінське рішення, прийняте щодо позивача під час проходження ним служби. При цьому про зміст такого рішення позивач не міг не дізнатися ще в 2021 році, коли його рапорт не був погоджений.

Отже, позивачем пропущено місячний строк як на оскарження відповідного управлінського рішення так і на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи позивача про те, що в березні 2026 року відповідач "продовжив протиправну бездіяльність" судом відхиляються, оскільки після звільнення надання позивачу відпустки є неможливим, натомість сторони могли б мати правовідносини щодо обчислення кількості днів невикористаної відпустки, однак предмет та підстави позову з цього питання відсутні.

Позивачем, в свою чергу, до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, до якої не надано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, згідно із частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим ст. 123, ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відрядженні, ухвала постановлена в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:

- позовну заяву, оформлену відповідно до викладених в мотивувальній частині цієї ухвали зауважень, разом з доказами її направлення відповідачу в підсистемі «Електронний Суд»;

- квитанцію про доплату судового збору в розмірі 798,72 грн за наступними реквізитами: "Отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача -№UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету - 22030101. Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), або іншому належному розмірі, з врахуванням ціни позову;

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко