Рішення № 137884741, 30.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 Справа № 917/785/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Кльопов І.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Закотюри Олега Вадимовича, АДРЕСА_1

до Дочірнього підприємства "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" вул.Ринкова, 28, смт.Котельва, Полтавський район, Полтавська область, 38600

про стягнення грошових коштів

встановив:

Фізична особа-підприємець Закотюра Олег Вадимович звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" про стягнення заборгованості за Договором поставки №47 від 14.10.2025 у розмірі 31 303,41грн., з яких 21 650,70грн - сума основного боргу, 2 370,840грн. - інфляційні збільшення, 7 281,87грн. - штрафні санкції.

Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 21 650,70грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 370,840грн. - інфляційні збільшення, 7 281,87грн. - штрафні санкції.

Також, позивач у позовній заяві зазначає, що орієнтований розрахунок витрат на правничу допомогу становить 15 000 грн.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 917/785/26 між суддями справу передано на розгляд судді Кльопову І.Г.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.04.2026 прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження.

13.05.2026 за вхід. № 6511 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач посилається на наступне.

- відповідачем оплачено всю суму заборгованості, яка є предметом спору по справі. Тобто, відповідачем здійснювались платежі на користь позивача, що підтверджується платіжними інструкціями, наданими самим позивачем, а також з урахуванням долучених до відзиву відповідачем та накладними на повернення. Так, фактично станом на момент подання відзиву, сума заборгованості погашена, із урахуванням проведених оплат та повернень товару.

- позивачем здійснено односторонній та довільний розподіл коштів між видатковими накладними, що призвело до штучного збільшення періоду прострочення та, як наслідок, розміру пені й інфляційних втрат. У платіжних інструкціях відповідач прямо зазначав конкретні видаткові накладні, за якими здійснювалась оплата. Натомість позивач фактично самостійно визначав: яку частину платежу на яку накладну зарахувати; які накладні вважати оплаченими; в якому порядку здійснювати погашення. При цьому, позивач застосував так званий «хронологічний порядок» виключно на власний розсуд, хоча призначення платежів уже містило конкретні посилання на відповідні видаткові накладні.

- розрахунок пені є похідним від неправильного розрахунку основного боргу; періоди прострочення визначені невірно; розмір заборгованості по окремих накладних визначений довільно; не враховано належним чином проведені оплати та повернення товару. Таким чином, розрахунок пені є недостовірним та не може бути покладений в основу судового рішення. Розмір заявленої пені є явно завищеним та підлягає зменшенню, враховуючи: часткове та систематичне погашення заборгованості, а також повернення товару (узгоджується стороною позивача); відсутність доказів завдання позивачу збитків; наявність господарських відносин між сторонами; здійснення оплат навіть після пред`явлення вимоги.

- інфляційні втрати у сумі 2 370,84 грн також є похідними від неправильного визначення: моменту виникнення прострочення; розміру фактичної заборгованості; періоду прострочення.

- позивач посилається на акти звірки як на підтвердження визнання боргу. Разом з тим, акт звірки сам по собі: не є первинним бухгалтерським документом; не підтверджує безумовне визнання всіх заявлених санкцій; не підтверджує правильність методики розрахунку пені та інфляційних втрат.

Також відповідач вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи та таким, що не відповідає критеріям розумності й співмірності.

15.05.2026 за вхід. № 6639 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача. Позивач зазначає.

- усі повернення товару, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, були враховані позивачем при здійсненні детального розрахунку заборгованості та нарахуванні пені. Натомість будь якого іншого розрахунку відповідачем не надано, тобто, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано.

- твердження відповідача про те, що станом на момент подання відзиву заборгованість нібито повністю погашена з урахуванням проведених оплат та повернення товару, є безпідставним, не підтверджується матеріалами справи та спростовується наявними у справі актами звірки взаємних розрахунків, підписаними обома сторонами без зауважень.

Також у призначенні платежу за кожною платіжною інструкцією зазначено одночасно декілька видаткових накладних, без визначення конкретного розміру коштів, який має бути зарахований у рахунок кожної окремої накладної. Будь-яких застережень щодо: черговості зарахування платежу; конкретної суми, яка має бути спрямована на погашення певної видаткової накладної; пропорцій розподілу платежу між накладними, відповідачем у платіжних документах не зазначено. Більше того, суми здійснених платежів є значно меншими, ніж загальна сума видаткових накладних, вказаних у призначенні платежу, що унеможливлює однозначне визначення того, яку саме накладну та в якому розмірі відповідач мав намір погасити.

- відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості, який би свідчив про неправильність здійсненого позивачем розрахунку, а наведені у відзиві доводи фактично зводяться виключно до загального заперечення без належного математичного чи документального обґрунтування.

- обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідачем не надано розрахунок суми з правовим обґрунтуванням та посиланням на підстави, відповідно до яких суд має зменшити суму заявлених позивачем штрафних санкцій.

- нарахування відповідачу штрафних санкцій у розмірі 7 281,87 грн, обчислених виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, є правомірним, обґрунтованим та таким, що повністю відповідає умовам укладеного між сторонами Договору поставки №47 від 14.10.2025 року.

- наявні в матеріалах справи Акти звірки взаєморозрахунків містять підписи сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, та підтверджено відповідними первинними документами, а саме: видатковими накладними та платіжними інструкціями.

Відповідач, підписуючи акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2026 по 31.01.2026 та по стану за період з 01.02.2026 по 28.02.2026 без будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку зарахування платежів, фактично погодився із відображеним у них станом взаєморозрахунків та розміром існуючої заборгованості.

- клопотання відповідача про відмову у задоволені відшкодування витрат на правничу допомогу допомогу є передчасним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

10.05.2026 за вхід. № 6875 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача. Відповідач посилається на наступне.

- відповідачем у платіжних інструкціях чітко зазначались конкретні видаткові накладні, за якими здійснювалась оплата, а тому позивач не був наділений правом самостійно змінювати призначення платежу чи визначати інший порядок погашення зобов`язань.

- акт звірки сам по собі не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт виникнення господарського зобов`язання, поставки товару чи погодження сторонами порядку зарахування платежів. Такі акти лише відображають бухгалтерський стан обліку взаєморозрахунків на певну дату та не свідчать про: визнання відповідачем правомірності проведеного позивачем рознесення платежів; погодження розрахунку штрафних санкцій; відмову відповідача від права заперечувати проти розрахунку позивача. Крім того, сам по собі факт підписання акта звірки не позбавляє сторону права доводити помилковість відображених у ньому бухгалтерських операцій.

- позивачем не надано належного покрокового розрахунку: періодів прострочення; сум прострочення по кожній накладній; дати виникнення прострочення; врахування всіх оплат та повернень товару

- позивачем не надано детального та зрозумілого розрахунку інфляційних втрат із зазначенням: періодів нарахування; застосованих індексів; залишку заборгованості на відповідні дати.

Відповідач підтримує раніше подане клопотання про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив

14 жовтня 2025 року між позивачем - ФОП Закотюрою Олегом Вадимовичем ("Постачальник"), в особі Закотюри Олега Вадимовича, з одного боку, та відповідачем - ДП "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма Маяк" ("Покупець"), в особі директора Кулик Анни Михайлівни, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, укладено Договір поставки №47 (далі по тексту - Договір).

Пунктом 1.1. Договору сторонами визначено, що Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю Товар у строк зазначений в узгоджених і належним чином підписаних Сторонами Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець прийняти й оплатити Товар на умовах, в обсягах і кількості, зазначених в узгоджених і належним чином підписаних Сторонами Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Ціна на Товар визначається в національній валюті України (гривня), з урахуванням знижки до прайсової ціни на Товар, яка вказується в узгоджених і належним чином підписаних Сторонами Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна кількість Товару, асортимент та інша характеристика Товару, ціна та строки оплати, строки та умови поставки Товару, у тому числі поставка Товару партіями, визначаються на підставі Специфікацій, погоджених Покупцем, які є невід`ємною частиною даного Договору. Сума договору дорівнює сумам Специфікацій до Договору (п. 2.1., 2.2. Договору).

14.10.2025 року між сторонами підписано специфікацію №1 до Договору поставки №47 від 14.10.2025 року.

На виконання умов Договору: 10.10.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №76 на суму 42 986,40 грн; 24.10.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №81 на суму 12 887,40 грн ; 31.10.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №87 на суму 1 364,40 грн; 31.10.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №88 на суму 1 364,70 грн; 31.10.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №89 на суму 1 029,00 грн; 31.10.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №90 на суму 1 175,40 грн; 07.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №96 на суму 3 068,70 грн; 07.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №98 на суму 591.90 грн; 07.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №97 на суму 3 779,70 грн; 07.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №99 на суму 1 008,00 грн; 07.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №101 на суму 960,30 грн; 07.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №100 на суму 540.30 грн; 07.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №102 на суму 927.30 грн; 14.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №107 на суму 3 020,70 грн; 21.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №118 на суму 2 295,60 грн; 21.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №119 на суму 3 644,10 грн; 21.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №120 на суму 2 012,40 грн; 21.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №121 на суму 688,20 грн; 21.11.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №122 на суму 632,40 грн; 21.11. 2025 року сторонами підписано видаткову накладну №123 на суму 1 264,80 грн; 05.12.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №132 на суму 3 404,70 грн; 05.12.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №133 на суму 1 308,30 грн; 05.12.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №134 на суму 1 386,60 грн; 05.12.2025 року сторонами підписано видаткову накладну №135 на суму 902,70 грн; 16.01.2026 року сторонами підписано видаткову накладну №8 на суму 810, 90 грн; 16.01.2026 року сторонами підписано видаткову накладну №7 на суму 1 816, 80 грн; 16.01.2026 року сторонами підписано видаткову накладну №6 на суму 2 694,30 грн; 16.01.2026 року сторонами підписано видаткову накладну №5 на суму 3 386,70 грн.

02 грудня 2025 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача 10 061,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, де у призначенні платежу вказано: «за товари по ВН №89, 87, 88, 90, 100, 102, 96, 97»;

23 грудня 2025 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, де у призначенні платежу вказано: «за товари по ВН №76»;

26 березня 2026 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, де у призначенні платежу вказано: «за товари по ВН №76,81»;

02 квітня 2026 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача 10 699,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, де у призначенні платежу вказано: «за товари по ВН №81,101,97,107».

Також сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період з 01.01.2026 по 31.01.2026, у якому визначено, що сальдо початкове 57 262.60 грн, а станом на 01.02.2026 заборгованість ДП "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма Маяк" перед ФОП Закотюрою О.В. має заборгованість у розмірі 59 269.70 грн.

В подальшому, сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період з 01.02.2026 по 28.02.2026, відповідно до якого станом на 01.03.2026 заборгованість ДП "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма Маяк" перед ФОП Закотюрою О.В. має заборгованість у розмірі 57 956,30 грн.

25.03.2026 позивач звернувся до відповідача із вимогою №11 про погашення за Договором поставки №47 від 14.10.2025 заборгованість у розмірі 57 956.30 грн.

Вимога від 25.03.2026 №11 отримана відповідачем 02.04.2026, що підтверджується трекінгом відправлень Укрпошти.

09 квітня 2026 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача 5 605.80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, де у призначенні платежу вказано: «за товари по ВН №99, 120, 121, 122, 123».

Позивач зазначає, що станом на 16.04.2026, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати та повернення товару, заборгованість ДП "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма Маяк" перед ФОП Закотюрою О.В. становить 21 650,70 грн.

Отже, на виконання умов договору поставки позивачем належним чином виконано свої зобов`язання, а саме поставлено товар, натомість, відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару по Договору №47 від 14.10.2025 року не виконав, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 21 650.70 грн у зв`язку із чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав до суду.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Зобов`язання продавця передати товар та зобов`язання покупця оплатити його є зустрічними відповідно до змісту ст. ст. 538, 655 ЦК України.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Договором поставки №47 від 14.10.2025 сторони погодили, що моментом виконання обов`язку Постачальника щодо передачі Товару вважається дата фактичного отримання Товару Покупцем та підписання Покупцем видаткової накладної. Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент одержання Покупцем Товару та підписання Покупцем видаткової накладної (п. 4.6. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно до вищезазначених видаткових накладних.

Позивач у позові вказує, що між сторонами підписано Акт звірки розрахунків на суму 57 956,30грн. Так в даному Акті за період з 01.01.2026 року по 31.01.2026 року, зазначено, що 16.01.2026 року було здійснено повернення товару на загальну суму 6 701,60 грн., а також містяться відомості про повернення товару на суму 1 313,40 грн.

Отже, підписуючи даний Акт звірки розрахунків, відповідач підтвердив наявність заборгованості у розмірі 57 956,300грн.

Суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20).

З огляду на зазначене, відповідач визнав наявний борг у розмірі 57 956,30грн, оскільки акт звірки взаємних розрахунків підписаний відповідачем та скріплений печаткою юридичної особи.

Також, 09 квітня 2026 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача 5 605,80 грн. за даним договором, що також підтверджує визнання відповідачем заборгованості.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором не оплатив отриманий товар і заборгованість останнього складає 21 650,70грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

У п. 7.3 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату товару за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення.

Крім того, законом встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок пені та 36 % річних та встановив, що він є арифметично правильним та є таким, що підлягає задоволенню.

Щодо посилання відповідача, що у платіжних інструкціях ним прямо вказувалися конкретні видаткові накладні, за якими здійснювалася оплата, у зв`язку з чим, позивач повинен був зарахувати сплачені кошти виключно в рахунок погашення відповідних накладних, суд зазначає, що у призначенні платежу за кожною платіжною інструкцією зазначено одночасно декілька видаткових накладних, без визначення розміру коштів, який має бути зарахований у рахунок кожної окремої накладної, а отже не можливо встановити яка саме сума була сплачена за конкретною видаткою накладною.

Відповідачем не надано контррозрахунку ані суми основного боргу ані суми пені та інфляційних втрат, який би свідчив про неправильність здійсненого позивачем розрахунку,

Отже, відповідачем не спростовано ані сам факт прострочення виконання грошового зобов`язання, ані правильність визначеного позивачем розміру штрафних санкцій.

Досліджуючи подані докази, суд звертає увагу, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При оцінці наданих сторонами доказів суд враховує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ДП "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма Маяк" (вул.Ринкова, 28, смт.Котельва, Полтавський район, Полтавська область, 38600, код ЄДРПОУ 37301974) на користь Фізичної особи підприємця Закотюри Олега Вадимовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором поставки №47 від 14.10.2025 у розмірі 31 303,41грн., з яких 21 650,70грн - сума основного боргу, 2 370,840грн. - інфляційні збільшення, 7 281,87грн. - штрафні санкції, а також судовий збір у розмірі 2662,40грн.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя Кльопов І.Г.