Рішення № 137884740, 25.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 Справа № 917/735/26

Суддя Кльопов І.Г. , розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ", вул.Леоніда Каденюка, 34, село Піски, Миргородський район, Полтавська область,37233

до Фермерського господарства "Еко - Край", вул. Харківська, 11А, село Засулля, Лубенський район, Полтавська область,37552

про стягнення грошових коштів

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фермерського господарства "Еко - Край" про стягнення 1 550 668,81грн., в т.ч. 357 980,35грн. - 3% річних та 1 192 688,46грн. - інфляційних витрат, нарахованих за прострочення оплати, яка встановлена рішенням суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 917/735/26 між суддями справу передано на розгляд судді Кльопову І.Г.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.04.2026 прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження.

04.05.2026 за вхід. № 6020 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

Додані до позовної заяви копії рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2025 по справі № 917/2108/23 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2025 не є належними та допустимими доказами, що обґрунтовують вимоги Позивача про стягнення на його користь інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих згідно Договору про надання послуг по вирощуванню продукції № 02-03/17 від 02 березня 2017 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" втратило право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки 09.032026 року Договору № 09.03.2026 було укладено договір відступлення права вимоги між ТОВ Агрофірма "ЧБГ" (Первісний Кредитор) та ТОВ "Агро Перемога" (Новий Кредитор), відповідно до якого право вимоги належного виконання зобов`язання Фермерського господарства «ЕКО-КРАЙ» за Договором про надання послуг по вирощуванню продукції № 02-03/17 від 02 березня 2017 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «Агро Перемога».

Позивач здійснює зловживання процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, так як, подає завідомо безпідставні позови до одного й того самого відповідача з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, з метою розгляду позовів за правилами спрощеного позовного провадження. Так, у провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/697/26 за позовом ТОВ Агрофірми «ЧБГ» до Фермерського господарства «ЕКО-КРАЙ» про стягнення на користь ТОВ Агрофірми «ЧБГ» 1 455 111,52 грн., з яких 1 115 289,26 грн. - інфляційні втрати та 339 822,26 грн. - 3% річних.

08.05.2026 за вхід. № 6343 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає наступне.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2025 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2025 у справі № 917/2108/23 набрали законної сили 09.03.2026, а ними встановлено факт існування та розмір основного боргу ФГ «ЕКО-КРАЙ» перед ТОВ Агрофірма «ЧБГ»; початок прострочення - з 14.11.2023 (п. 37.2 постанови апеляційного суду); факт часткових оплат відповідачем та залишок боргу після них.

Предмет відступлення чітко і вичерпно визначений у п. 1 Договору: Новий Кредитор стає кредитором Боржника на суму 8 977 781,78 грн. Тобто передано виключно суму основного боргу. Інфляційні втрати та 3% річних у предметі Договору відступлення не зазначені та не включені.

Справи № 917/697/26 та № 917/735/26 є самостійними та незалежними позовами, оскільки: справа № 917/697/26 - стягнення 1 455 111,52 грн. за період 14.11.2023 - 31.10.2024; справа № 917/735/26 - стягнення 1 550 668,81 грн. за період 01.11.2024 - 28.02.2026. Це два різних розрахункових відрізки, дві різних суми, два незалежних розрахунки.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив

Між ТОВ Агрофірма "ЧБГ" та ФГ "Еко-Край" 02.03.2017 було укладено Договір про надання послуг по вирощуванню продукції №02-03/17 (далі - Договір).

Згідно умов Договору Позивач (виконавець) зобов`язувався на виробничих площах відповідача (замовника) виконати сільськогосподарські роботи різноманітної направленості, які стосуються вирощення та збирання сільськогосподарської продукції рослинного походження (посів, оброблення ґрунтів, підготовка ґрунтів до посіву, комплекс осінньо-весняних польових робіт, внесення міндобрив та внесення інших речовин для підкормки та обробітку посівів і т.д. і т.п., а також збирання врожаю) на підставі усних і/або письмових заявок відповідача - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені за текстом Договору, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за Договором виконав, про що свідчать підписані сторонами Акти приймання-передачі робіт, зокрема: Акт №000000165 від 31.10.2022 на суму 126 640,51 грн (з ПДВ), Акт №000000165 від 30.11.2022 на суму 109 620,00 грн (з ПДВ), Акт №000000185 від 30.11.2022 на суму 404 904,48 грн (з ПДВ), Акт №000000208 від 31.12.2022 на суму 3 197 738,52 грн (з ПДВ), Акт №000000038 від 31.03.2023 на суму 74 974,74 грн (з ПДВ), Акт №000000052 від 30.04.2023 на суму 1 516 753,22 грн (з ПДВ), Акт №000000053 від 30.04.2023 на суму 385 450,00 грн (з ПДВ), Акт №000000069 від 31.05.2023 на суму 5 619 639,53 грн (з ПДВ), Акт №000000080 від 30.06.2023 на суму 229 675,42 грн (з ПДВ), Акт №000000096 від 31.07.2023 на суму 206 189,57 грн (з ПДВ).

Розділом 3 Договору сторони погодили ціну, вартість робіт та порядок оплати. Початкова сума боргу становила 11902447,94грн.

Відповідач часткового здійснив оплату суми основного боргу, а саме: - згідно платіжної інструкції №551 від 24.09.2024 року 449 408,07 грн; згідно платіжної інструкції №552 від 01.10.2024 року 408 552,80 грн; згідно платіжної інструкції №553 від 04.10.2024 року 371 412,16 грн; згідно платіжної інструкції №556 від 11.10.2024 року 338 167,20 грн; згідно платіжної інструкції №637 від 18.10.2024 року 500 152,00 грн; згідно платіжної інструкції №662 від 30.10.2024 року 455 854,54 грн; згідно платіжної інструкції №668 від 04.11.2024 року 401 119,39 грн.

Тобто, фактично відповідач не виконав зобов`язання по оплаті в повному обсязі. Сума заборгованості відповідача перед позивачем після часткової оплати склала 8 977 781,78 грн

Враховуючи зазначене позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, відповідно до якого просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 8 977 781,78 грн (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог).

Господарський суд Полтавської області рішенням від 18.12.2025 по справі №917/2108/23 позовні вимоги ТОВ Агрофірми "ЧБГ" задовольнив у повному обсязі та стягнув на користь останнього до Фермерського господарства "Еко-Край" 8 977 781,78 грн боргу та 134 666,73 грн витрат по сплаті судового збору.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 09.03.2026 по справі №917/2108/23 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко-Край" залишив без задоволення, змінив мотивувальну частину Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2025 по справі № 917/2108/23; резолютивну частину Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2025 по справі № 917/2108/23 залишено без змін.

У рішенні суду від 18.12.2025 та постанові від 09.03.2026 по справі № 917/2108/23 суд встановив: факт порушення відповідачем зобов`язань з оплати отриманих результатів робіт, факт існування основного боргу ФГ "ЕКО-КРАЙ" перед ТОВ Агрофірма "ЧБГ" у розмірі 8 977 781,78 грн; початок прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманих результатів робіт - з 14.11.2023 (п. 37.2 Постанови апеляційного суду).

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2025 по справі №917/2108/23 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 набрали законної сили 09.03.2026.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені Господарським судом Полтавської області у рішенні від 18.12.2025 по справі №917/2108/23 та Східним апеляційним господарським судом постановою від 09.03.2026 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді цієї справи.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору про надання послуг по вирощуванню продукції № 02-03/17 від 02.03.2017 в частині порушення строку оплати виконаних робіт із посиланням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 357 980,35грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 192 688,46грн., нараховані за період з 01.11.2024 по 28.02.2026

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір послуг.

Стаття 901 ЦК України встановлює, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України судом приймаються як преюдиційні факти встановлені у рішенні суду від 18.12.2025 та постанові від 09.03.2026 по справі №917/2108/23, а саме: факт порушення Відповідачем зобов`язань з оплати отриманих результатів робіт; факт існування основного боргу ФГ "ЕКО-КРАЙ" перед ТОВ Агрофірма "ЧБГ" у розмірі 8 977 781,78 грн; початок прострочення виконання Відповідачем зобов`язань з оплати отриманих результатів робіт - з 14.11.2023 (п. 37.2 Постанови апеляційного суду).

Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року по справі № 908/1394/17 та постанові Верховного Суду від 17.02.2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14, постанові Великої Палати Верховного Суду 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплачував заборгованість частинами та cтаном на 31.10.2024 заборгованість становила 9 834 755,71 грн. Означена обставина встановлена у вищезазначених судових рішеннях по справі № 917/2108/23.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статт 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційної складової. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 357 980,35грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 192 688,46грн., нарахованих за період з 01.11.2024 по 28.02.2026 підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Договорі відступлення права вимоги № 09.03.2026 від 09.03.2026 сторони погодили, що Новий Кредитор стає кредитором Боржника за Договором про надання послуг по вирощуванню продукції № 02-03/17 від 02 березня 2017 (Основний Договір) між Первісним Кредитором та Фермерським господарством "Еко-Край" (Боржник) на суму 8 977 781,78 грн основного боргу. Тобто, лише на суму основного боргу.

Також, позивачем (первісний кредитор) заявлено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.11.2024 - 28.02.2026, тобто, до відступлення ним права вимоги новому кредитору.

Отже, враховуючи приписи ст. 514 ЦК України та умови Договору № 09.03.2026 від 09.03.2026, суд дійшов до висновку, що позивач має право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних за спірний період 01.11.2024 - 28.02.2026

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не надав суду допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Еко-Край" (вул. Харківська, 11а, с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область, 37552, код ЄДРПОУ 40536115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (вул. Леоніда Каденюка, 34, с.Піски, Миргородський район, Полтавська область, 37233, код ЄДРПОУ 32517276) 3% річних у розмірі 357 980,35грн., інфляційні нарахування у розмірі 1 192 688,46грн., а також 18 608,03 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кльопов І.Г.