Рішення № 137884339, 02.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2026Справа №910/3907/26

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс"

про стягнення заборгованості у розмірі 274 764,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" про стягнення заборгованості у розмірі 274 764,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" стверджує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс", як власника квартири №6 площею 141,3 кв.м. у будинку №10 по вул. Микільсько-Ботанічна у м. Києві, наявний борг у розмірі 70 645,74 грн з оплати наданих у період з березня по жовтень 2021 року послуг з централізованого опалення, а також борг у розмірі 2 034,22 грн з оплати послуги централізованого постачання гарячої води за період з березня по жовтень 2021 року, борг з оплати постачання у період з листопада 2021 року по листопад 2025 року теплової енергії у розмірі 105 347,40 грн, борг з оплати постачання гарячої води у період з травня 2024 року по листопад 2025 року у розмірі 11 161,59 грн, борг у розмірі 600,36 грн з оплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії за третій квартал 2021 року, боргу у розмірі 1 681,79 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року та борг у розмірі 889,65 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання гарячої води в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" своїх грошових зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії та гарячої води, позивач стверджує (з урахуванням позовної заяви в новій редакції) про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 469,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 64 219,52 грн та 3% річних у розмірі 17 714,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 13.04.2026) відкрито провадження у справі №910/3907/26; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам строки для надання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Оскільки відповідачем не було виконано свого обов`язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 20.04.2026 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" 22.04.2026 на його адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 3), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

За інформацією з пошукової системи відстежень поштових відправлень АТ "Укрпошта" поштове відправлення №R067152217061 (ухвала суду від 20.04.2026) не було вручене відповідачу та було повернуте 27.04.2026 відділенням поштового зв`язку відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 20.04.2026 є 27.04.2026 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ним було вжито достатніх заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/3907/26.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/3907/26 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" вправі було подати відзив на позов у строк до 12.05.2026 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "Київтеплоенерго".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" з 22.12.2018 є власником квартири №6 площею 141,3 кв.м. у будинку №10 по вул. Микільсько-Ботанічна у м. Києві, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.01.2021.

26.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" (споживач) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (виконавець) укладено Договір №753290600060101 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлових приміщень суб`єктів господарювання (надалі - Договір №753290600060101), у відповідності до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормами, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, що передбачені Договором.

Згідно п. 3.1 Договору №753290600060101 опалювальна площа приміщення 141,3 кв.м.

Характеристика засобів обліку гарячої води визначається в акті прийняття на абонентський облік засобів обліку гарячої води (засоби обліку гарячої води у житловому приміщенні), що є Додатком №1 до Договору (п. 4 Договору №753290600060101).

У пункті 5 Договору №753290600060101 вказано, що тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджуються органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації).

У пункті 6 Договору №753290600060101 зазначено, що на момент укладення договору тарифи на послуги затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2340.

6.1 за централізоване опалення:

- 1 654,41 грн/Гкал (з ПДВ) за умови наявності будинкового або квартирного засобів обліку теплової енергії;

- 38,50 грн/кв.м. (з ПДВ) опалювальної площі в опалювальний сезон за умови відсутності будинкового або квартирного засобів обліку теплової енергії.

6.2 за централізоване постачання гарячої води:

- 97,89 грн/куб.м. (з ПДВ) за умови підключення рушникосушильників до системи централізованого постачання гарячої води;

- 90,54 грн/куб.м. (з ПДВ) за відсутності рушникосушильників.

Норми (нормативи) споживання гарячої води в приміщеннях та/або будинках, що не обладнані засобами обліку визначаються відповідно до умов даного договору, з урахування рішень органів місцевого самоврядування та інших нормативних актів, зокрема ДБН В.2.5.-64.2012 "Внутрішній водопровід та каналізація", в залежності від рівня комфортності будинку.

У пункті 13 Договору №753290600060101 сторонами погоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Цей договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до дати набрання чинності новим договором про наданий комунальних послуг з постачання гарячої води, укладеного за правилами, визначеними Законом У країни "Про житлово-комунальні послуги". Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови договору застосовуються до відносин, які існували з 22.12.2018 (п. 36 Договору №753290600060101).

З набранням чинності Закону України від 03.12.2020 №1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме: запроваджено укладання публічного договору приєднання.

З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленою Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

30.09.2021 позивачем на своєму офіційному веб-сайті було опубліковано текст договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленою Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 з урахуванням подальших змін.

Відповідно до п. 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 7 Договору).

Згідно п. 8 Договору виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

За змістом п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (надалі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п. 20 Договору у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будинку протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов`язаний провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем. Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більш як за 12 розрахункових періодів.

Згідно п. 30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця (посилання на веб-сторінку). У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця (посилання на веб-сторінку). У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 Договору).

Згідно п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 Договору).

Згідно п. 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не пізніше ніж 30 днів з моменту опублікування і діє протягом року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 51, п. 52 Договору).

Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, останній не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги з постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання, в зв`язку з чим в силу вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" такий договір між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" про надання послуги з постачання гарячої води (надалі - Договір постачання гарячої води) вважається укладеним.

Відповідно до п. 5 Договору постачання гарячої води виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплої енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системі гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Витрати теплої енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системі гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі - Методика розподілу). Витрати теплої енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розподіляються на всіх споживачів, у тому числі тих, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Виконавець забезпечує постачання послуги безперервно з гарантованим рівнем безпеки, температури та тиску. (п. 7 Договору постачання гарячої води).

Згідно п. 8 Договору постачання гарячої води надання послуг здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених чистиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

За змістом п. 12 Договору постачання гарячої води обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг гарячої води, спожитої в будинку, за показаннями засопів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу. Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розраховується відповідно до Методики розподілу. Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку гарячої води відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої гарячої води здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої споживачем гарячої води є куб. метр. Одиницею вимірювання обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п. 20 Договору постачання гарячої води у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу гарячої води, спожитої в будинку, приймається середнбодобове споживання послуги за попередні 12 місяців, а в разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання послуги, але не менше 15 діб. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов`язаний провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем. Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу гарячої води, розподіленого окремим споживачам, обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.

Згідно п. 30 Договору постачання гарячої води споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встаовлення вузла комерційного обліку; плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послуги з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця (посилання на веб-сторінку).

Вартістю послуги з постачання гарячої води та послуги з постачання теплової енергії є встановлений відповідно до законодавства тариф. Розмір зазначених тарифів зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця (посилання на веб-сторінку). У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу з постачання гарячої води та/або на послуги з постачання теплової енергії виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення її/його у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього Договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього Договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити іх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті (п. 31 Договору постачання гарячої води).

Згідно п. 32 Договору постачання гарячої води розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньбудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування та плата за послугу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку розміру плати за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 Договору постачання гарячої води).

Згідно п. 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не пізніше ніж 30 днів з моменту опублікування і діє протягом року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 51, п. 52 Договору постачання гарячої води).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором №753290600060101, Договорами на поставку теплової енергії та на поставку гарячої води, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого, у останнього наявний борг у розмірі 70 645,74 грн з оплати наданих у період з березня по жовтень 2021 року послуг з централізованого опалення, а також борг у розмірі 2 034,22 грн з оплати послуги централізованого постачання гарячої води за період з березня по жовтень 2021 року, борг з оплати постачання у період з листопада 2021 року по листопад 2025 року теплової енергії у розмірі 105 347,40 грн, борг з оплати постачання гарячої води у період з травня 2024 року по листопад 2025 року у розмірі 11 161,59 грн, борг у розмірі 600,36 грн з оплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії за третій квартал 2021 року, боргу у розмірі 1 681,79 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року та борг у розмірі 889,65 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання гарячої води в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлових приміщень суб`єктів господарювання, Договору №753290600060101, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями ч. 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ч. 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Щодо боргу у розмірі 70 645,74 грн з оплати наданих у період з грудня 2018 року по жовтень 2021 року послуг з централізованого опалення.

Як вбачається із акту №753290600060101/04/2021/2 за квітень 2021 року, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було здійснено перерахунок спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" у період з грудня 2018 року по січень 2021 року з надання послуг з централізованого опалення та донараховано до сплати 62 968,12 грн.

Крім того, позивачем надано суду акти надання послуг з централізованого опалення за березень 2021 року на суму 4 997,48 грн, за квітень 2021 року на суму 1 584,26 грн та за жовтень 2021 року на суму 1 095,88 грн.

На підтвердження заявленого обсягу споживання відповідачем теплової енергії у період з грудня 2018 року по жовтень 2021 року, позивачем долучено до позовної заяви акти надання послуг з централізованого опалення, корінці нарядів, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та акт звірення взаєморозрахунків за послуги з централізованого опалення (ЦО) за період з березня по листопад 2021 року.

Водночас, акти надання послуг з централізованого опалення у період з березня по жовтень 2021 року не підписані представником відповідача.

Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів надання послуг з централізованого опалення не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії у період з березня по жовтень 2021 року.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені обставини та керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що надані Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" докази на підтвердження надання послуг з централізованого опалення відповідачу у період з грудня 2018 року по жовтень 2021 року вартістю 70 645,74 грн (з урахуванням донарахування у квітні 2021 року послуг за період з грудня 2018 року по січень 2021 року вартістю 62 968,12 грн) доводять обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором.

Відповідач своїм правом на спростування факту та/або обсягів постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у період з грудня 2018 року по жовтень 2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" надання послуг з централізованого опалення.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано надання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у період з грудня 2018 року по жовтень 2021 року послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" з централізованого опалення загальною вартістю 70 645,74 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом враховано, що згідно пункту 13 Договору №753290600060101 сторонами погоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

У пункті 13 Договору №753290600060101 сторонами погоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії до 20 числа наступного за розрахунковим місяцем міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні дати, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з оплати теплової енергії у кожному місяці для його виконання до 20 числа наступного за розрахунковим місяцем то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Таким чином, з огляду на те, що у період з грудня 2018 року по жовтень 2021 року відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (теплову енергію), суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" повинно було здійснювати оплату спожитої теплової енергії не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем (щодо донарахованої вартості теплової енергії з грудня 2018 року по січень 2021 року, то до 20 числа місяця наступного за місяцем виставленого рахунку), тож починаючи з 21 числа кожного місяця наступного за розрахунковим відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 526 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 70 645,74 грн за централізоване теплопостачання підлягає задоволенню повністю.

Щодо боргу за надання послуг з централізованого постачання гарячої води, за період з березня по жовтень 2021 року у розмірі 2 034,22 грн, суд зазначає наступне.

На підтвердження факту постачання у період з березня по жовтень 2021 року гарячої води вартістю 2 034,22 грн відповідачу, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води, корінці нарядів, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та акт звірення взаєморозрахунків за послуги з централізованого постачання гарячої води (ПГВ) за період з 03.2021 11.2025.

Водночас, акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води за період з березня по жовтень 2021 року не підписані представником відповідача.

Як зазначалось, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання гарячої води.

Матеріалами справи підтверджується постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" у період з березня по жовтень 2021 року гарячої води вартістю 2 034,22 грн, а відповідачем в свою чергу не спростовано надання йому таких послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 13 Договору №753290600060101 сторонами погоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відтак відповідач повинен був оплачувати надані позивачем послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (місяця), а отже станом на момент розгляду справи відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором з оплати теплової енергії.

Доказів оплати відповідачем спожитої в період з березня по жовтень 2021 року гарячої води вартістю 2 034,22 грн відповідачем суду не надано, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 2 034,22 грн за централізоване постачання гарячої води підлягає задоволенню повністю.

Щодо боргу за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2025 року у розмірі 105 347,40 грн, суд зазначає наступне.

На підтвердження факту постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року по листопад 2025 року, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви складені в спірний період корінці нарядів, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, акти надання послуг з постачання теплової енергії та інформацію щодо здійсненого КП "Київтеплоенерго" перерахунку нарахувань за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2025 року.

Акти надання послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2025 року також не підписані представником відповідача.

Як зазначалось, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Отже, матеріалами справи підтверджується постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" у період з листопада 2021 року по листопад 2025 року загальною вартістю 105 347,40 грн, а відповідачем в свою чергу не спростовано надання йому таких послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються, зокрема, шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.

У пункті 34 Договору постачання гарячої води вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" у період з листопада 2021 року по листопад 2025 року повинне було сплатити спожиту теплову енергію до кінця наступного місяця від спожитого, доказів чого матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 105 347,40 грн за теплову енергію підлягає задоволенню повністю.

Щодо боргу за послугу з постачання гарячої води за період з травня 2024 року по листопад 2025 року у розмірі 11 161,59 грн, суд зазначає наступне.

На підтвердження факту постачання гарячої води у період з травня 2024 року по листопад 2025 року, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви складені в спірний період корінці нарядів, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, акти надання послуг з постачання гарячої води та інформацію щодо здійсненого КП "Київтеплоенерго" перерахунку нарахувань за послуги з постачання гарячої води за період з травня 2024 року по листопад 2025 року.

Акти надання послуг з постачання гарячої води за період з травня 2024 року по листопад 2025 року також не підписані представником відповідача.

Як зазначалось, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Отже, матеріалами справи підтверджується постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" у період з травня 2024 року по листопад 2025 року загальною вартістю 11 161,59 грн, а відповідачем в свою чергу не спростовано надання йому таких послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються, зокрема, шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.

У пункті 34 Договору постачання гарячої води вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" у період з травня 2024 року по листопад 2025 року повинне було сплатити спожиту гарячу воду до кінця наступного місяця від спожитого, доказів чого матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу Україниґ суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 11 161,59 грн за спожиту гарячу воду підлягає задоволенню повністю.

Щодо боргу у розмірі 600,36 грн з оплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії за третій квартал 2021 року, боргу у розмірі 1 681,79 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року та боргу у розмірі 889,65 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання гарячої води в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

У частині 1 статті 17 цього Закону вказано, що комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються, зокрема шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.

Згідно п. 30 Договору від 16.09.2022 споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця (посилання на веб-сторінку). У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Надання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у період з березня 2021 року по листопад 2025 року комунальної послуги за Договором №753290600060101 та Договором з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії за третій квартал 2021 року, абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року та абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року підтверджується, актами перевірки вузла обліку теплової енергії споживача, актами перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача, актами зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, відповідач мав сплачувати кожен місяць у період з березня 2021 року по листопад 2025 року надані позивачем комунальні послуги з абонентського обслуговування вузлів комерційного обліку для послуги з постачання теплової енергії та для обслуговування для послуги з постачання гарячої води.

Доказів оплати боргу у розмірі 600,36 грн з оплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії за третій квартал 2021 року, боргу у розмірі 1 681,79 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року та боргу у розмірі 889,65 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання гарячої води в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року відповідачем суду не надано, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення боргу у розмірі 600,36 грн з оплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії за третій квартал 2021 року, боргу у розмірі 1 681,79 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року та боргу у розмірі 889,65 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання гарячої води в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, наявність та обсяг заявлених позивачем сум боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення боргу у розмірі 70 645,74 грн з оплати наданих у період з грудня 2018 року по жовтень 2021 року послуг з централізованого опалення, а також боргу у розмірі 2 034,22 грн з оплати послуги централізованого постачання гарячої води за період з березня по жовтень 2021 року, боргу з оплати постачання у період з листопада 2021 року по листопад 2025 року теплової енергії у розмірі 105 347,40 грн, боргу з оплати постачання гарячої води у період з травня 2024 року по листопад 2025 року у розмірі 11 161,59 грн, боргу у розмірі 600,36 грн з оплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії за третій квартал 2021 року, боргу у розмірі 1 681,79 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року та боргу у розмірі 889,65 грн з оплати абонентського обслуговування для послуги з постачання гарячої води в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року підлягають задоволенню.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" своїх грошових зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії та гарячої води, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 469,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 64 219,52 грн та 3% річних у розмірі 17 714,37 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договорами за законодавством строки не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Позивачем нараховано відповідачу пеню на суму боргу за теплову енергію за період з листопада 2024 року по листопад 2025 року на суму 423,09 грн та на суму боргу за постачання гарячої води за період з листопада 2024 року по листопад 2025 року на суму 46,61 грн.

Згідно п. 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Отже, з пункту 45 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (0,01%), порядок нарахування пені (від суми боргу за кожен день прострочення), проте не визначено строк нарахування пені, а відтак строк нарахування пені обмежується піврічним терміном.

Крім того, позивачем невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії, та суми боргу, на які підлягає нарахуванню пеня (не враховано пункт 34 Договору в якому вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу).

Наприклад, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" нараховує пеню на суму боргу у розмірі 83,71 грн з оплати теплової енергії, що була спожита у жовтні 2024 року, з 01.11.2024. Однак, за умовами п. 34 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" повинне було оплатити спожиту у жовтні 2024 року теплову енергію до 30.11.2024 включно (останній день місяця, що настає за розрахунковим періодом), а відтак є таким, що прострочило виконання свого зобов`язання з 01.12.2024.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" пені у розмірі 389,33 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" інфляційних втрат у розмірі 60 789,77 грн та 3% річних у розмірі 17 714,37 грн.

Відмінність між встановленою судом сумою інфляційних витрат, стягнення якої є правомірним, та заявленою до стягнення позивачем сумою інфляційних витрат полягає у тому, що Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" при розрахунку інфляційних втрат не було враховано дефляцію у серпні 2021 року, липні-серпні 2023 року та у липні-серпні 2025 року (встановлено значення 0, а не від`ємне).

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягають задоволенню частково, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" підлягають стягненню борг у загальному розмірі 192 360,75 грн, пеня у розмірі 389,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 60 789,77 грн та 3% річних у розмірі 17 714,37 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з частковим задоволенням позову.

Керуючись статтями 5, 13, 14, 74, 79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" (02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 3; ідентифікаційний код 34615120) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; фактична адреса, вказана у позовній заяві: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 83/53; ідентифікаційний код 40538421) суму основного боргу у загальному розмірі 192 360 (сто дев`яносто дві тисячі триста шістдесят) грн 75 коп., пеню у розмірі 389 (триста вісімдесят дев`ять) грн 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 60 789 (шістдесят тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 77 коп., 3% річних у розмірі 17 714 (сімнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн 37 коп. та судовий збір у розмірі 4 068 (чотири тисячі шістдесят вісім) грн 82 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 02.07.2026.

Суддя Роман БОЙКО