Рішення № 137883253, 01.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2026Справа № 910/4641/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Електронасос" (61045, вул. Отакара Яроша, буд.17Б, м. Харків, код 41582560)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, код 40075815) в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (03035,м.Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд.61, код 41149437)

про стягнення 1 305 143,92 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

22.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Електронасос" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 1 305 143,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору поставки № УЗ/ЦБМЕС-24397/Ю від 16.12.2024 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8 990 128,45 грн, який був прийнятий останнім без зауважень. Позивач зазначив, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 262 038,85 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 0,1 % річних у сумі 933,56 грн та інфляційні втрати у сумі 42 171,51 грн, у зв`язку з чим останній просить стягнути з відповідача 1 305 143,92 грн. Також позивач послався на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 910/9217/25, якою, за його твердженням, встановлено наявність заборгованості відповідача за договором поставки № УЗ/ЦБМЕС-24397/Ю від 16.12.2024 у сумі 1 262 038,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/4641/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

04.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позов з додатками. Відзив обґрунтований тим, що між сторонами 16.12.2024 укладено договір поставки № УЗ/ЦБМЕС-24397/Ю, а поставка товару, на думку відповідача, була здійснена з порушенням встановленого договором строку до 09.01.2025, у зв`язку з чим ним нараховано штрафні санкції у сумі 1 262 038,85 грн та направлено позивачу претензію № БМЕСД-1-02/822н від 19.06.2025. На обґрунтування своїх заперечень відповідач послався на обставини, встановлені під час розгляду справ № 910/7456/25 та № 910/9217/25, зокрема, рішеннями Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 та 20.11.2025 і постановами Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 та 02.04.2026. Крім того, відповідач зазначив про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог спочатку заявою № БМЕСД-1-02/922н від 26.06.2025 на суму 1 262 038,85 грн, а надалі заявою № 397 від 23.04.2026 на суму 1 165 718,35 грн, а також про сплату залишку коштів у розмірі 96 320,50 грн платіжним дорученням № 1337 від 24.04.2026, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

05.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача щодо відсутності заборгованості, посилаючись на те, що станом на день подання позову заборгованість за поставлений товар становила 1 262 038,85 грн, а її наявність, на думку позивача, підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 910/9217/25. Позивач також зазначив, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено 96 320,50 грн, у зв`язку з чим сума основної заборгованості зменшилась до 1 165 718,35 грн. Крім того, позивач вказав на безпідставність заяви відповідача про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 397 від 23.04.2026, оскільки вимоги, які були предметом зарахування, є спірними та є предметом судового розгляду у даній справі. Також позивач зазначив, що відповідач не спростував нарахування 0,1 % річних та інфляційних втрат у сумі 43 105,07 грн, а тому просив задовольнити позовні вимоги. Станом на дату подання відповіді на відзив позивач визначив загальний розмір заборгованості у сумі 1 208 823,42 грн.

07.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погодився з доводами позивача щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог та зазначив, що вимоги про оплату поставленого товару і вимоги про сплату штрафних санкцій є однорідними, оскільки мають грошовий характер, а тому можуть бути припинені зарахуванням відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на правові висновки Верховного Суду щодо застосування інституту зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, відповідач зазначив, що сума штрафних санкцій у розмірі 1165 718,35 грн встановлена постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 910/9217/25, а тому вимоги, припинені заявою про зарахування від 23.04.2026 № 397, є безспірними та відповідають вимогам статті 601 Цивільного кодексу України. У зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими названим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 8 статті 251 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами 1 та 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи, а також доказами, що були надані позивачем та відповідачем протягом усього періоду розгляду справи в суді.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

За результатами процедури закупівлі № UA-2024-11-20-016628-а 16.12.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого структурного підрозділу «Київська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (далі за текстом-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Електронасос» (далі за текстом-Постачальник) укладено договір поставки № УЗ/ЦБМЕС-24397/Ю (далі за текстом-Договір) на поставку насосного обладнання загальною вартістю 8 990 128,45 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору строк поставки товару становить 20 календарних днів з дня надання покупцем письмової рознарядки.

Згідно з п. 4.5 Договору рознарядка покупця на товар направляється постачальнику шляхом відправлення на його електронну адресу сканкопії відповідної рознарядки.

Оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом 45 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.7.2 Договору).

Згідно з п. 9.2 Договору у разі порушення покупцем строків оплати товару покупець сплачує постачальнику 0,1 % річних від простроченої суми та відшкодовує інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 9.3.1 Договору у разі порушення постачальником строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково пеню у розмірі 0,1 % від вартості такого товару за кожний день прострочення.

18.12.2024 виробничим структурним підрозділом «Київська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» складено рознарядку № ФБМЕС-01/583 на поставку насосного обладнання (а.с.55-58).

20.12.2024 зазначена рознарядка була направлена ТОВ «ТБ Електронасос» електронною поштою відповідно до пункту 4.5 договору. Рознарядкою передбачалась поставка 44 позицій товару загальною кількістю 79 одиниць на суму 8 990 128,45 грн.

Враховуючи дату направлення рознарядки, кінцевим строком поставки товару відповідно до п. 4.2 Договору було 09.01.2025.

На виконання договору ТОВ «ТБ Електронасос» здійснило поставку товару за такими видатковими накладними: №25002 від 06.01.2025 на суму 203 029,80 грн; №25001 від 07.01.2025 на суму 348 000,00 грн; №25015 від 28.01.2025 на суму 230 029,80 грн; №25015/1 від 28.01.2025 на суму 252 550,28 грн; №25019 від 03.02.2025 на суму 452 070,00 грн; №25021 від 10.02.2025 на суму 1 922 210,00 грн; №25048 від 11.03.2025 на суму 1 279 024,00 грн; №25080 від 14.04.2025 на суму 21 680,00 грн (а.с.59-65).

Загальна вартість поставленого товару склала 8990128,45 грн.

Частина товару поставлена після спливу встановленого договором строку, у зв`язку з чим АТ «ТБ Електронасос» обов`язку зі сплати штрафних санкцій та одночасно на наявність заборгованості покупця за поставлений товар (а.с.93-94).

Не погодившись із проведеним зарахуванням, ТОВ «ТБ Електронасос» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом у справі №910/9217/25 про визнання недійсною заяви про зарахування від 26.06.2025.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі №910/9217/25 встановлено наявність заборгованості АТ «Укрзалізниця» перед ТОВ «ТБ Електронасос» за поставлений товар у розмірі 1 262 038,85 грн та визначено розмір штрафних санкцій за прострочення поставки товару у сумі 1 165 718,35 грн.

Станом на 17.04.2026 АТ «Укрзалізниця» не здійснило повного розрахунку за поставлений товар, у зв`язку з чим ТОВ «ТБ Електронасос» визначило розмір заборгованості покупця у сумі 1 262 038,85 грн, а також нарахувало на суму заборгованості 933,56 грн 0,1 % річних та 42 171,51 грн інфляційних втрат. Загальна сума вимог склала 1 305 143,92 грн.

23.04.2026 АТ «Укрзалізниця» склало заяву №397 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 1 165 718,35 грн, посилаючись на наявність зустрічної вимоги про сплату штрафних санкцій у такому ж розмірі (а.с.35-37 т.2).

Після відкриття провадження у справі №910/4641/26, 24.04.2026 АТ «Укрзалізниця» здійснило часткову оплату заборгованості за видатковою накладною №25048 від 11.03.2025 у розмірі 96 320,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1337 від 24.04.2026 із призначенням платежу «Добровільна оплата заборгованості за насоси».

Після здійснення зазначеної оплати непогашеною залишилася заборгованість за поставлений товар у сумі 1 165 718,35 грн.

01.05.2026 ТОВ «ТБ Електронасос» підготувало та направило на адресу АТ «Укрзалізниця» письмові заперечення на заяву від 23.04.2026 №397 (а.с.77-78 т.2), в яких повідомило про незгоду із проведеним зарахуванням та зазначило, що вимоги сторін є спірними і є предметом судового розгляду у справі №910/4641/26. Надсилання заперечень підтверджується описом вкладення до цінного листа №6104500111374 від 01.05.2026.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, для припинення зобов`язання шляхом зарахування необхідною є сукупність таких умов: вимоги повинні бути зустрічними, однорідними, строк їх виконання має настати, а також щодо таких вимог має бути відсутній невирішений спір стосовно їх змісту, розміру та умов виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 зазначила, що вимоги, які підлягають зарахуванню, повинні бути зустрічними та однорідними, а правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу і не залежить від підстав виникнення таких вимог.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 вказала, що важливою умовою проведення зарахування є безспірність вимог, які зараховуються, тобто відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру відповідного зобов`язання. При цьому сама лише незгода іншої сторони із проведеним зарахуванням не є достатньою підставою для визнання такого правочину недійсним.

Вирішуючи спір щодо правомірності зарахування зустрічних однорідних вимог, суд повинен встановити, чи існували на момент вчинення одностороннього правочину зустрічні та однорідні вимоги сторін, чи настав строк їх виконання, а також чи були відсутні невирішені питання щодо наявності та розміру відповідних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що на момент вчинення відповідачем одностороннього правочину, оформленого заявою про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №397 від 23.04.2026, між сторонами існували зустрічні грошові вимоги.

Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі №910/9217/25 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар у розмірі 1 262 038,85 грн, а також наявність у позивача зобов`язання зі сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки товару в розмірі 1 165 718,35 грн.

Отже, сторони одночасно виступали кредитором та боржником одна щодо одної, що свідчить про зустрічний характер відповідних вимог.

Суд також встановив, що зазначені вимоги є однорідними, оскільки мають грошовий характер. При цьому правова природа та підстави виникнення відповідних вимог не впливають на можливість їх зарахування, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, а також Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, для зарахування визначальним є однорідність предмета вимог, а не підстава їх виникнення.

Крім того, на момент здійснення зарахування строк виконання обох зобов`язань настав. Заборгованість відповідача виникла з оплати поставленого товару, а вимога щодо сплати штрафних санкцій ґрунтувалася на порушенні позивачем строків поставки товару та була визначена постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі №910/9217/25.

Оцінюючи доводи позивача щодо спірності вимог, суд враховує, що на момент здійснення зарахування постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 вже було встановлено наявність у позивача обов`язку зі сплати штрафних санкцій та визначено їх розмір у сумі 1 165 718,35 грн. Доказів оскарження зазначеної постанови у касаційному порядку або зупинення її дії матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що на дату вчинення одностороннього правочину, оформленого заявою №397 від 23.04.2026, були наявні передбачені статтею 601 Цивільного кодексу України умови для припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 1 165 718,35 грн.

Водночас судом встановлено, що після проведення зарахування відповідачем платіжною інструкцією №1337 від 24.04.2026 сплачено позивачу 96 320,50 грн, що відповідає різниці між сумою заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 262 038,85 грн та сумою зарахованих зустрічних однорідних вимог у розмірі 1 165 718,35 грн.

Таким чином, на момент вирішення спору основне грошове зобов`язання відповідача за договором поставки припинилося як унаслідок проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, так і внаслідок здійснення оплати залишку заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення 96 320,50 грн основного боргу суд зазначає таке.

Як встановлено судом, після звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем платіжною інструкцією №1337 від 24.04.2026 здійснено оплату грошових коштів у сумі 96 320,50 грн на користь позивача.

Отже, після відкриття провадження у справі відповідачем добровільно виконано зобов`язання в частині сплати зазначеної суми заборгованості, у зв`язку з чим предмет спору в цій частині припинив своє існування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у випадку припинення існування предмета спору після відкриття провадження у справі, зокрема внаслідок добровільного виконання відповідачем спірного зобов`язання.

Оскільки заборгованість у сумі 96 320,50 грн була погашена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо вимог про стягнення 0,1 % річних у розмірі 933,56 грн та інфляційних втрат у розмірі 42 171,51 грн суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 9.2 Договору у разі порушення покупцем строків оплати товару покупець сплачує постачальнику 0,1 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, а також відшкодовує інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти, якщо інший їх розмір встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати та проценти річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання та виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, спрямованим на відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів та компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не виконав зобов`язання з оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 7.2 Договору оплата товару здійснюється на 45-й календарний день з дати підписання видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної. За останньою поставкою товару за видатковою накладною №25048 від 11.03.2025 строк оплати настав 25.04.2025, а тому прострочення виконання грошового зобов`язання розпочалося з 26.04.2025.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що 0,1 % річних нараховано на суму заборгованості 1 262 038,85 грн за період прострочення з 26.04.2025 по 21.07.2025 та визначено у розмірі 933,56 грн. Наданий розрахунок є арифметично правильним та відповідає умовам пункту 9.2 Договору.

Також судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем за період з серпня 2025 по лютий 2026 із застосуванням офіційних індексів інфляції. За результатами такого розрахунку розмір інфляційних втрат становить 42 171,51 грн. Арифметичних помилок у наведеному розрахунку судом не встановлено, контррозрахунок відповідачем не подано.

При цьому подальше припинення основного зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та часткової сплати заборгованості не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, допущене до моменту його припинення.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 0,1 % річних у сумі 933,56 грн та інфляційних втрат у сумі 42 171,51 грн є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Електронасос» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 96 320 (дев`яносто шість тисяч триста двадцять) грн 50 коп. основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, код 40075815) в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (03035,м.Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд.61, код 41149437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Електронасос» (61045, вул. Отакара Яроша, буд.17Б, м. Харків, код 41582560) 933 (дев`ятсот тридцять три) грн 56 коп. 0,1 % річних; 42 171 (сорок дві тисячі сто сімдесят одну) грн 51 коп. інфляційних втрат та судові витрати у розмірі 2 091 (дві тисячі дев`яносто одну) грн 38 коп.

4. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА