Рішення № 137877884, 01.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3484/26

Провадження № 2/638/5744/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, третя особа Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», в якому, серед іншого, просив суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 05.08.2017 року, актовий запис № 2702.

В обґрунтування позовних вимог про розірвання шлюбу зазначив, що з 05 серпня 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від цього шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя сторін не склалося. Виявилося, що їхні погляди на одні і ті ж самі речі кардинально відрізняються. У родині постійно виникали непорозуміння, сторони не могли дійти згоди з різних питань. З початком воєнних дій на території України сторони роз`їхались і з того часу проживають окремо. Дитина проживає разом із відповідачкою. Таким чином, вже майже чотири роки позивач та відповідачка проживають окремо, не мають спільного бюджету, у них відсутні взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. Позивач переконаний в тому, що їх сім`я розпалася остаточно, збереження шлюбу є неможливим, що є підставою для розірвання шлюбу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, однак представник відповідача ОСОБА_5 у заяві від 01 липня 2026 року позовні вимоги визнала.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року Прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , про зміну предмету первісного позову.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні 01 липня 2026 року о 10 год. 30 хв., про що повідомлено сторін.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року провадження в частині позовних вимог про поділ майна подружжя закрито.

В судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_5 просили справу розглянути за відсутністю сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 05 серпня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ) зареєстрували шлюб у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про що складено відповідний актовий запис № 2702 від 05.08.2017, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, виданим 05 серпня 2017 року на бланку серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 2419 від 28.05.2019, що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим 28 травня 2019 року на бланку серії НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 та абз. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, і цю обставину не спростувала, а навпаки визнала сторона відповідача, шлюбні стосунки між сторонами припинилися, вони однією сім`єю не поживають, спільного господарства не ведуть.

Суд наголошує, що право позивача на розірвання шлюбу є безумовним та не може бути піддане жодним обмеженням, оскільки протилежний підхід матиме наслідком примушування до шлюбу, що заборонено законом.

Враховуючи предмет та підстави позову, а також встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому відсутні підстави не приймати визнання позову відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, у зв`язку з чим наявні підстави для ухвалення рішення про розірвання шлюбу між сторонами та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що при укладенні мирової угоди сторони погодили залишити судові витрати за сторонами, тому суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат між сторонами. Водночас, у зв`язку з визнанням позовних вимог про розірвання шлюбу відповідачем, суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого за квитанцією № 2.565246417.1 на суму 5324,46 грн, тобто у розмірі 2662,23 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 131, 141, 142, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України, зареєстрований 05 серпня 2017 року у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про що складено відповідний актовий запис № 2702.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого за квитанцією № 2.565246417.1 від 09 березня 2026 року на суму 5324,46 грн, тобто у розмірі 2662,23 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 23 копійки).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 01 липня 2026 року.

Суддя І.П. Латка