Рішення № 137877514, 15.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/5115/26

Номер провадження2/205/4008/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчана Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС», позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 997997950, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

Також позивач зазначає, що 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

05.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

11.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників за вказаним договором факторингу.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року.

Позивач наголошує, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань станом на 11.07.2025 року, тобто на день відступлення права вимоги, утворилася заборгованість за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року у загальному розмірі 72 923 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 000 грн. 00 коп. та заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 50 923 грн. 00 коп.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року станом на 11.07.2025 року у загальному розмірі 72 923 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2026 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , платіжної картки № НОМЕР_2; факту зарахування на картковий рахунок, відкритий для обслуговування вказаної платіжної картки, грошових коштів у сумі 15 500 грн. 00 коп. у період з 18.11.2020 року по 23.11.2020 року, у сумі 3 500 грн. 00 коп. у період з 27.11.2020 року по 02.12.2020 року та у сумі 3 000 грн. 00 коп. у період з 30.11.2020 року по 05.12.2020 року; наявності у банку первинних документів бухгалтерського обліку або інших документів, що підтверджують факт таких зарахувань; а також інформацію щодо фінансового номера телефону та анкетних даних відповідача, пов`язаних із зазначеним картковим рахунком.

На виконання вказаної ухвали до суду надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260507/60598-БТ від 14.05.2026 року, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та інші платіжні картки. Банком також підтверджено, що номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком та містився в анкетних даних відповідача.

З наданих банком документів вбачається, що на картковий рахунок, до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , було зараховано грошові кошти: 18.11.2020 року - у сумі 15 500 грн. 00 коп.; 27.11.2020 року - у сумі 3 500 грн. 00 коп.; 30.11.2020 року - у сумі 3 000 грн. 00 коп.

До листа банком також додано виписки руху коштів за рахунком № НОМЕР_5 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , з яких вбачається надходження на рахунок відповідача грошових коштів у загальному розмірі 22 000 грн. 00 коп.

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення чи поновлення провадження тощо) судом не здійснювалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статті 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на вимоги процесуального законодавства, встановлені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та доводів сторін, суд ухвалює заочне рішення з таких підстав.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 18.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 997997950.

Також судом встановлено, що до Договору кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року було оформлено Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт».

Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 15 500 грн. 00 коп. строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,70 % на добу.

Вказаний договір був підписаний відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4ЕТ39.

Судом також встановлено, що 18.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» здійснило переказ кредитних коштів за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року шляхом безготівкового зарахування через АТ КБ «ПриватБанк» на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , зазначений ним під час оформлення кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № c4877055-9679-4ccc-b261844117428a79 від 18.11.2020 року та довідкою від 18.11.2020 року з відміткою АТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, згідно з листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260507/60598-БТ від 14.05.2026 року, наданим на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та інші платіжні картки. Банком також підтверджено, що номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком та містився в анкетних даних відповідача.

Із наданих банком виписок руху коштів за рахунком № НОМЕР_5 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , вбачається надходження на рахунок відповідача грошових коштів: 18.11.2020 року - у сумі 15 500 грн. 00 коп.; 27.11.2020 року - у сумі 3 500 грн. 00 коп.; 30.11.2020 року - у сумі 3 000 грн. 00 коп.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року у загальному розмірі 22 000 грн. 00 коп.

Матеріалами справи також підтверджено, що 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого первісний кредитор відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників.

Судом також встановлено, що 05.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого право вимоги заборгованості було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс».

Крім того, 11.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого право вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 11.07.2025 року заборгованість відповідача за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року становить 72 923 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 000 грн. 00 коп. та заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 50 923 грн. 00 коп.

Оскільки позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору та наявність заборгованості, яка підлягає стягненню, суд доходить висновку про наявність між сторонами спору щодо виконання грошового зобов`язання, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо укладення кредитного договору та стягнення заборгованості за основною сумою боргу суд зазначає таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу відповідно до частини першої статті 15 ЦК України та частини першої статті 16 ЦК України.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму, а договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі.

Особливості укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, що передбачено статтею 1055 ЦК України.

Як встановлено судом, 18.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 997997950, який підписаний відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4ЕТ39.

Вказаний кредитний договір містить істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк кредитування, тип та розмір процентної ставки, розмір реальної річної процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Також матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», який містить інформацію щодо основних умов кредитування, розміру реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту.

Отже, позивач довів обставину ознайомлення відповідача з істотними умовами кредитного договору, зокрема щодо розміру та порядку повернення кредиту, а також розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів визнання недійсним Договору кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку, що укладення та підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Договору кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року свідчить про належне укладення такого договору між первісним кредитором та відповідачем.

Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити проценти за користування кредитом.

Суд вважає, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів за наявним у матеріалах справи кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням № c4877055-9679-4ccc-b261844117428a79 від 18.11.2020 року, довідкою від 18.11.2020 року з відміткою АТ КБ «ПриватБанк», листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260507/60598-БТ від 14.05.2026 року та виписками руху коштів за рахунком відповідача.

Із наданих банком виписок руху коштів за рахунком відповідача вбачається зарахування на його рахунок грошових коштів: 18.11.2020 року - у сумі 15 500 грн. 00 коп.; 27.11.2020 року - у сумі 3 500 грн. 00 коп.; 30.11.2020 року - у сумі 3 000 грн. 00 коп., а всього у загальному розмірі 22 000 грн. 00 коп.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів не надано, що відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

У зв`язку з тим, що отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 22 000 грн. 00 коп. підтверджено належними доказами у справі, а у відповідача в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у строки та порядку, визначені договором, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 000 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом із цим, за змістом статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, а також у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.

За умовами Договору кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року передбачено надання кредиту строком на 30 днів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом, нараховані в межах установленого договором строку кредитування, були сплачені відповідачем у розмірі 591 грн. 00 коп.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів пролонгації строку кредитування за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року відповідно до умов цього договору.

Водночас визначених законом підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування судом не встановлено.

У зв`язку із цим заявлена позивачем до стягнення заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 50 923 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.

Позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на положення статті 625 ЦК України позивачем у межах розгляду цієї цивільної справи не заявлено.

Щодо наявності у позивача права вимоги за вказаним кредитним договором суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона, фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, клієнта, за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Частиною третьою статті 1079 ЦК України визначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Стаття 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» відносить факторинг до виду фінансових послуг.

Матеріали справи містять Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс», а також Договір факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».

Суд вважає, що наявність підписаного Акта приймання-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року та Витягу з Реєстру боржників, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року, свідчить про перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача.

Отже, позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 22 000 грн. 00 коп. та наявність у нього права вимоги за вказаним кредитним договором.

Водночас позивачем не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Суд також враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд цієї цивільної справи, у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування суду не надав.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року у розмірі 22 000 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 50 923 грн. 00 коп. слід відмовити з огляду на вищенаведені судом мотиви.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, серед іншого належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалено рішення. Разом із тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг, витрачений адвокатом час, ціну позову, результат розгляду справи та значення спору для сторони.

Судом встановлено, що 20.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01.

Відповідно до умов вказаного договору адвокатське бюро зобов`язалося надавати клієнту правничу допомогу та представляти його інтереси, а клієнт - оплачувати надані послуги.

Згідно з пунктом 3.3 Договору гонорар складається із вартості послуг, визначених у Додатку № 1 до договору, зокрема: усна консультація - 500 грн. 00 коп. за годину, підготовка адвокатського запиту - 500 грн. 00 коп. за годину, вивчення матеріалів справи - 500 грн. 00 коп. за годину, аналіз судової практики - 500 грн. 00 коп. за годину, складання позовної заяви - 2 500 грн. 00 коп. за годину, участь у судовому засіданні - 1 200 грн. 00 коп. за годину.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року Адвокатським бюро «Соломко та партнери» надано ТОВ «ФК «ЕЙС» правничу допомогу щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року на загальну суму 7 000 грн. 00 коп., а саме: складання позовної заяви - 5 000 грн. 00 коп., вивчення матеріалів справи - 1 000 грн. 00 коп., підготовка адвокатського запиту - 500 грн. 00 коп., підготовка та подання клопотання про витребування доказів - 500 грн. 00 коп.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд виходить із критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат.

Такі критерії застосовуються і Європейським судом з прав людини, який у своїй практиці зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення того, що такі витрати були фактичними, неминучими, а їх розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказана категорія спорів є поширеною та не відзначається підвищеною складністю. Позовна заява містить переважно типовий виклад фактичних обставин, стандартні посилання на норми матеріального та процесуального права, а також усталену судову практику у спорах цієї категорії.

Крім того, представник позивача участі у судових засіданнях не брав.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп. не є співмірними зі складністю справи, фактичним обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, ціною позову та результатом розгляду справи.

З огляду на наведене, враховуючи характер спору, обсяг підготовлених процесуальних документів, складність справи, відсутність участі представника позивача у судових засіданнях, часткове задоволення позовних вимог та принцип розумності судових витрат, суд вважає обґрунтованим і співмірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 22 000 грн. 00 коп. із заявлених 72 923 грн. 00 коп., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 730 грн. 85 коп. (22 000 грн. 00 коп. ? 2 422 грн. 40 коп. : 72 923 грн. 00 коп. = 730 грн. 85 коп.).

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 204, 205, 207, 526, 530, 610, 625, 626, 627, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1079 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за Договором кредитної лінії № 997997950 від 18.11.2020 року станом на 11.07.2025 року у загальному розмірі 22 000 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 000 грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по несплаченим процентами за користування кредитом у розмірі 50 923 грн. 00 коп. - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» ((юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

5.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 730 грн. 85 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.