Рішення № 137877512, 15.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/3469/26

Номер провадження2/205/3466/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчана Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС», позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 874459743, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 12 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит протягом 30 днів з моменту його отримання та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

Також позивач зазначає, що 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

23.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

29.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників за вказаним договором факторингу.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 874459743 від 10.07.2021 року.

Позивач наголошує, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань станом на 29.05.2025 року (день відступлення права вимоги) утворилася заборгованість за Договором кредитної лінії № 874459743 від 10.07.2021 року у загальному розмірі 45 037 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн. 00 коп. та заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 33 037 грн. 00 коп.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредитної лінії № 874459743 від 10.07.2021 року станом на 29.05.2025 року у загальному розмірі 45 037 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.

Разом із тим відповідач надіслала до суду заяву, в якій просила здійснити розгляд справи за її відсутності та заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та невідповідність такого розрахунку умовам кредитного договору.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача разом із позовною заявою подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначає про повне підтримання позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву, в якій просила здійснити розгляд справи за її відсутності. У такій заяві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та невідповідність такого розрахунку умовам кредитного договору.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.03.2026 року витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , платіжної картки № НОМЕР_6; факту зарахування на картковий рахунок, відкритий для обслуговування вказаної платіжної картки, грошових коштів у сумі 12 000 грн. 00 коп. у період з 10.07.2021 року по 15.07.2021 року; наявності у банку первинних документів бухгалтерського обліку або інших документів, що підтверджують факт такого зарахування; а також інформацію щодо фінансового номера телефону та анкетних даних відповідача, пов`язаних із зазначеним картковим рахунком.

На виконання вказаної ухвали до суду надійшов лист АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-14803 від 18.04.2026 року, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та інші платіжні картки. Також банком повідомлено, що на картковий рахунок, до якого емітовано зазначену платіжну картку, у період з 10.07.2021 року по 15.07.2021 року було зараховано платіж у сумі 12 000 грн. 00 коп. Крім того, банк підтвердив, що номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком та містився в анкетних даних відповідача.

До листа банком також додано виписку руху коштів за рахунком № НОМЕР_5 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , з якої вбачається надходження 10.07.2021 року грошових коштів у сумі 12 000 грн. 00 коп.

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення чи поновлення провадження тощо) судом не здійснювалися.

Враховуючи, що представник позивача та відповідач подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору по суті, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на вимоги процесуального законодавства, встановлені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює рішення з таких підстав.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Щодо укладення кредитного договору та стягнення заборгованості за основною сумою боргу суд зазначає таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу відповідно до частини першої статті 15 ЦК України та частини першої статті 16 ЦК України.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму, а договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі.

Особливості укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, що передбачено статтею 1055 ЦК України.

Як встановлено судом, 10.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 874459743, який підписаний відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV9РZ85.

Вказаний кредитний договір містить істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк кредитування, тип та розмір процентної ставки, розмір реальної річної процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Також матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», який містить інформацію щодо основних умов кредитування, розміру реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту.

Отже, позивач довів обставину ознайомлення відповідача з істотними умовами кредитного договору, зокрема щодо розміру та порядку повернення кредиту, а також розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів визнання недійсним Договору кредитної лінії № 874459743 від 10.07.2021 року матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку, що укладення та підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Договору кредитної лінії № 874459743 від 10.07.2021 року свідчить про належне укладення такого договору між первісним кредитором та відповідачем.

Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти та зобов`язалася повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити проценти за користування кредитом.

Суд вважає, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів за наявним у матеріалах справи кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням № 491fd305-f926-40af-82cf-6fc03c4465b82 від 10.07.2021 року, довідкою від 10.07.2021 року з відміткою АТ «Універсал Банк», листом АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-14803 від 18.04.2026 року та випискою руху коштів за рахунком відповідача, з яких вбачається зарахування 10.07.2021 року на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 12 000 грн. 00 коп.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів не надано, що відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

У зв`язку з тим, що отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено належними доказами у справі, а у відповідача в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у строки та порядку, визначені договором, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом із цим, за змістом статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, а також у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.

За умовами Договору кредитної лінії № 874459743 від 10.07.2021 року передбачено надання кредиту у розмірі 12 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 620,50 % річних.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом, нараховані в межах установленого договором строку кредитування, сплачені відповідачем у розмірі 2 544 грн. 00 коп.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів пролонгації строку кредитування за Договором кредитної лінії № 874459743 від 10.07.2021 року відповідно до умов цього договору.

Водночас визначених законом підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування судом не встановлено.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та невідповідності такого розрахунку умовам кредитного договору, суд частково погоджується з такими запереченнями в частині нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

У зв`язку із цим заявлена позивачем до стягнення заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 33 037 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.

Позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на положення статті 625 ЦК України позивачем у межах розгляду цієї цивільної справи не заявлено.

Щодо наявності у позивача права вимоги за вказаним кредитним договором суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона, фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, клієнта, за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Частиною третьою статті 1079 ЦК України визначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Стаття 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» відносить факторинг до виду фінансових послуг.

Матеріали справи містять Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», Договір факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс», а також Договір факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».

Суд вважає, що наявність підписаного Акта приймання-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року та Витягу з Реєстру боржників, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 874459743 від 10.07.2021 року, свідчить про перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача.

Отже, позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність у нього права вимоги за вказаним кредитним договором.

Водночас заперечення відповідача щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості суд вважає частково обґрунтованими, оскільки позивачем не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за Договором кредитної лінії № 874459743 від 10.07.2021 року у розмірі 12 000 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 33 037 грн. 00 коп. слід відмовити з огляду на вищенаведені судом мотиви.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, серед іншого належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалено рішення. Разом із тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг, витрачений адвокатом час, ціну позову, результат розгляду справи та значення спору для сторони.

Судом встановлено, що 29.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено Договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01.

Відповідно до умов вказаного договору адвокатське бюро зобов`язалося надавати клієнту правничу допомогу та представляти його інтереси, а клієнт - оплачувати надані послуги.

Згідно з пунктом 3.3 Договору гонорар складається із вартості послуг, визначених у Додатку № 1 до договору, зокрема: усна консультація - 500 грн. 00 коп. за годину, підготовка адвокатського запиту - 500 грн. 00 коп. за годину, вивчення матеріалів справи - 500 грн. 00 коп. за годину, аналіз судової практики - 500 грн. 00 коп. за годину, складання позовної заяви - 2 500 грн. 00 коп. за годину, участь у судовому засіданні - 1 200 грн. 00 коп. за годину.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» надано ТОВ «ФК «ЕЙС» правничу допомогу щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 874459743 від 10.07.2021 року на загальну суму 7 000 грн. 00 коп., а саме: складання позовної заяви - 5 000 грн. 00 коп., вивчення матеріалів справи - 1 000 грн. 00 коп., підготовка адвокатського запиту - 500 грн. 00 коп., підготовка та подання клопотання про витребування доказів - 500 грн. 00 коп.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд виходить із критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат.

Такі критерії застосовуються і Європейським судом з прав людини, який у своїй практиці зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення того, що такі витрати були фактичними, неминучими, а їх розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказана категорія спорів є поширеною та не відзначається підвищеною складністю. Позовна заява містить переважно типовий виклад фактичних обставин, стандартні посилання на норми матеріального та процесуального права, а також усталену судову практику у спорах цієї категорії.

Крім того, представник позивача участі у судових засіданнях не брав.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп. не є співмірними зі складністю справи, фактичним обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, ціною позову та результатом розгляду справи.

З огляду на наведене, враховуючи характер спору, обсяг підготовлених процесуальних документів, складність справи, відсутність участі представника позивача у судових засіданнях, часткове задоволення позовних вимог та принцип розумності судових витрат, суд вважає обґрунтованим і співмірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 12 000 грн. 00 коп. із заявлених 45 037 грн. 00 коп., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 645 грн. 44 коп. (12 000 грн. 00 коп. ? 2 422 грн. 40 коп. : 45 037 грн. 00 коп. = 645 грн. 44 коп.).

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 204, 205, 207, 526, 530, 610, 625, 626, 627, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1079 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за Договором кредитної лінії № 874459743 від 10.07.2021 станом на 29.05.2025 року у загальному розмірі 12 000 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн. 00 коп.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 33 037 грн. 00 коп. - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

5.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 645 грн. 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Мовчан Д.В.