Рішення № 137876575, 30.06.2026, Старосинявський районний суд Хмельницької області

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 684/97/26

Провадження № 2/684/170/2026

30 червня 2026 року селище Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.,

за участі секретаря с/з Гонти Н.І.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крука А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради, Орган опіки та піклування Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що з 27 липня 2018 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , від даного шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22 травня 2024 року рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2 . Починаючи з січня 2022 року вони проживають окремо та з того часу позивач сама піклується про здоров`я доньки, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Позивач вказує, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки, не спілкується з дитиною та не забезпечує її розвиток. Донька є дитиною-інвалідом і тому раз на рік потребує обстеження МРТ головного мозку та ЕЕГ та такі обстеження відповідач відмовляється оплатити. На купівлю ліків, спеціального (ентерального) харчування, засобів гігієни, одягу від відповідача допомога не надходить. Відповідач у січні 2022 року забрав свої речі та покинув сім`ю, а у вересні 2023 року виїхав за межі України і до цього часу не повернувся. Відповідач життям дочки не цікавиться, не проявляє щодо неї будь-якої батьківської турботи та уваги, не займається її вихованням та розвитком, не приймає участі у матеріальному утриманні, не спілкується із нею, не забезпечує медичного огляду, що свідчить про його свідоме небажання дбати про дитину та ухилення від виконання ним батьківських обов`язків.

Оскільки батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо утримання та виховання своєї доньки, тому позивач на підставі ч.2 ст.164 СК України просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Старосинявського районного суду від 05 березня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження, доручено Органу опіки та піклування Хмельницької міської ради надати суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Старосинявського районного суду від 26 березня 2026 року замінено у даній справі третю особу Службу у справах дітей Хмельницької міської ради на належну третю особу - Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради, а також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Крук А.С. позов підтримав повністю, просив позбавити батьківських прав відповідача, оскільки він ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Відповідач ОСОБА_2 в судове повторно засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час судового засідання за зареєстрованим місцем проживання, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає в повному обсязі та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжено судовий розгляд на підставі наявних у справі доказів.

Представник Органу опіки та піклування Хмельницької міської ради в судове засідання не з`явився, попередньо до суду направлено клопотання про розгляд справи без участі представника та на виконання ухвали суду надано висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та витяг з рішення №729 від 14.05.2026 року.

Представник Органу опіки та піклування Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області в судове засідання не з`явився, попередньо до суду направлено клопотання про розгляд справи без участі представника.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи учасника справи, з`ясувавши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області №684/125/24 від 22 травня 2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04 січня 2022 року виконавчим комітетом Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Терешпіль, Хмільницького району, Вінницької області, її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно з актом про фактичне проживання/не проживання громадян на території Хмельницької міської територіальної громади №410 від 19 лютого 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно медичного висновку №265 про дитину-інваліда віком до 18 років від 14 листопада 2024 року, виданого ЛКК КП «Хмельницька міська дитяча лікарня», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має основне захворювання Е75.2 Вроджена вада розвитку центральної нервової системи-гіпомієнізуюча лейкодестрофія. Ускладнення - G812.4, спастичний тетрапарез з важкими незворотніми порушеннями функцій опорно-рухового апарату. Псевдобульбарний синдром. ОСОБА_4

31 березня 2026 року за заявою ОСОБА_1 . Старосинявським районним судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 26 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №729 від 14 травня 2026 року вирішено погодитись із рекомендаціями комісії з питань захисту прав дитини про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та подати суду відповідний висновок.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Хмельницької міської ради №511/01-31 від 15 травня 2026 року, розглянувши надані документи, вважає, що немає підтвердження, що позбавлення батьківських прав відповідача змінить життя дитини на краще, не надано підтвердження винної поведінки батька, попередження його про відповідальність за невиконання батьківських обов`язків, не надано підтвердження того, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину, тому Органу опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є матір`ю позивачки, суду пояснила, що з часу народження внучки ОСОБА_3 її батько не приймає участі у вихованні дитини, фактично не піклувався про дитину з часу її народження, а коли дізнався про хворобу дитини також не допомагав зовсім. Дитина внаслідок хвороби не ходить самостійно, не їсть самостійно, тому потребує постійного стороннього догляду, який здійснює її дочка самостійно, а також допомагає вона із чоловіком та цивільний чоловік дочки. У 2024 році, ще до розірвання шлюбу, дочка із дитиною виїжджали за кордон для реабілітації дитини та з ними поїхав відповідач ОСОБА_2 , однак він там залишив дружину та дитину, пішов від них та залишився за межами України, а дочка із малолітньою дитиною повернулись та проживають в м. Хмельницькому. З часу виїзду за кордон батько не допомагає дитині матеріально, аліменти не сплачує, не бере участі у вихованні та лікуванні своєї дитини.

Аналогічні пояснення надав у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 - батько позивачки.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виходячи з положень ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

В силу п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч. 1 ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 08.05.2019 року у справі № 409/1865/17-ц, від 02.10.2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 11.03.2020 року у справі № 638/16622/17, від 13.04.2020 року у справі № 760/468/18, від 29.04.2020 року у справі № 522/10703/18 , від 23.12.2020 року у справі №522/21914/17.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі №464/2040/23).

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що підставою для позбавлення батьківських прав відповідача є ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Із наданих позивачем доказів судом встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 проживає окремо від малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною із інвалідністю та потребує медичного обстеження, спеціального харчування, лікування та догляду, участі у чому відповідач не приймає, згідно доводів позивача та показів свідків відповідач ОСОБА_2 виїхав за межі України, звідки до цього часу не повернувся та не бере участі у вихованні дитини, що свідчить про його неналежне ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків та свідоме нехтування зазначеними обов`язками.

Однак, вказані обставини, на переконання суду, не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідності застосування якого позивачем не доведено.

Надані позивачем докази не є достатніми доказами для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки беззаперечно не підтверджують факту свідомого ухилення відповідача від виконання обов`язків та його винної поведінки.

Позивачем також не обґрунтувано в чому полягає захист інтересів дитини при позбавленні відповідача батьківських прав, і яким чином це сприятиме захисту таких інтересів.

Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради надав висновок за вих. №511/01-31 від 15 травня 2026 рокупро недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким суд погоджується.

Визнання відповідачем позову про позбавлення його батьківських прав, про що відповідач ОСОБА_2 від 12 квітня 2026 року надіслав суду електронною поштою заяву, яка підписана кваліфікованим електронним підписом «Дія», не може слугувати безумовною підставою для задоволення позову.

З даного приводу висловив свою позицію Верховний Суд, який у постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 зазначив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22).

У матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітньої дочки, тобто, відсутні докази того, що відповідач свідомо, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконання своїх батьківських обов`язків, як відсутні і докази застосування до нього будь-яких заходів впливу (попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування,тощо).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Враховуючи встановлені судом обставини по справі та вищезазначені вимоги закону, приймаючи до уваги те, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків, чого у даному випадку позивачем не доведено та судом не встановлено, та зважаючи на те, що в ході судового розгляду з`ясовано, що відповідач неналежно та не в повній мірі виконує свої батьківські обов`язки відносно дитини, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав слід відмовити, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання своєї дочки.

Таке рішення надасть можливість відповідачу змінити свою поведінку, а дитині - зберегти родинний зв`язок, реалізувати природне право на батьківське піклування та підтримку.

При вирішення питання щодо судових витрат, суд, виходячи із вимог ст. 141 ЦПК України, покладає понесені позивачем судові витрати на неї, оскільки у позові відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 150, 164, 165 СК України, положеннями Конвенції про права дитини, ст.ст.9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і покласти на Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради місцезнаходження: вул. Героїв Маріуполя,3, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 04060772.

Третя особа: Орган опіки та піклування Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: селище Стара Синява, вул. І.Франка, 8, Хмельницький район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 04402824.

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.