Рішення № 137865806, 30.06.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/511/26

Провадження № 2/692/549/26

30.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

25 червня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,71га, що знаходиться у межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 14.08.2004. ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 174914, що внесено в Книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю від 17.03.2005 та вказано кадастровий номер 7120686900:03:001:0013. Однак у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за кадастровим номером 7120686900:03:001:0013 право власності зареєстровано на земельну ділянку площею 2,7338га, власником якої є ОСОБА_3 з 18.05.2013. З витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права від 24.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку кадастровий номер 7120686900:03:001:1030, площею 2,7137 га на підставі вищевказаного Державного акту серія ЯБ № 174914, однак відомості про право власності до Реєстру щодо ділянки 7120686900:03:001:1030 не внесені. За інформацією ГУ Держгеокадастру в Черкаській області після землеустрою кадастровий номер земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 змінився у зв`язку з визначенням її меж в натурі при передачі в оренду земельних ділянок ТОВ «Баришівська зернова компанія» єдиним масивом. Також ГУ Держгеокадастру в Черкаській області у 2026 році на запит повідомило, що зміна кадастрового номера відбулась для усунення дублювання при внесенні даних до Державного земельного кадастру та дійсним номером земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 є такий номер 7120686900:03:001:1030, уточнена площа 2,7137га.

ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, з часу отримання земельної ділянки - 14.08.2004 по даний час не відчужив належну йому на праві приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, чим порушив вимоги чинного законодавства.

Позивач зазначає, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянину України. Згідно даних ДМС України, ОСОБА_1 паспортом громадянина України не документувався, тому вказана земельна ділянка не може перебувати у його власності. Відповідач земельну ділянку сільськогосподарського призначення добровільно упродовж встановленого законодавством річного строку не відчужив.

За таких умов позивач просить припинити ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7120686900:03:001:1030, площа 2,7137 га шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору на користь Черкаської обласної прокуратури.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року провадження по справі відкрито у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу строк подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив.

Від ГУ Держгеокадастру в Черкаській області до суду надійшло додаткове пояснення у справі, у якому представника вказав, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 7120686900:03:001:1030, площею 2,7137 га відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_1 . Згідно відомостей, що наявні у матеріалах справи, ОСОБА_1 є громадянином російської федерації. Вказує, що оскільки ОСОБА_1 добровільно упродовж встановленого законодавством України річного строку земельну ділянку не відчужив, вона підлягає конфіскації за рішенням суду.

Ухвалою суду від 28.04.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання прокурор Бобко Т.Б. не прибула, скерувала до суду заяву про розгляд справи без участі прокурора, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала, проти заочного рішення не заперечувала.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, не повідомив суд про причину неявки, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не прибув, у скерованому до суду додатковому поясненні просив розгляд справи здійснювати без його участі, позов задовольнити.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, тому суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно копії повідомлення виконавчого комітету Драбівської селищної ради Черкаської області № 03-08/2523 від 08.09.2025 селищна рада надає дані, що потребують перевірки щодо фактів користування земельними ділянками іноземцями, які мають у власності успадковані та невідчужені земельні ділянки сільськогосподарського призначення: згідно державного акта серія ЯБ № 174914 від 17.03.2005 гр. ОСОБА_1 , житель м. Георгіївськ, російська федерація, є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,71га, яка знаходиться за межами с. Михайлівка, Золотоніського району Черкаської області.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23.10.2025 власником земельної ділянки кадастровий номер 7120686900:03:001:1030, площею 2,7137га, розташованої: Черкаська область, Драбівський район, Драбівська селищна рада (за межами с. Михайлівка) є ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002156882025 від 24.10.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 7120686900:03:001:1030, площею 2,7137га, розташована: Черкаська область, Драбівський район, Драбівська селищна рада (за межами с. Михайлівка), категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, зареєстрована на підставі проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), 15.08.2004, ФОП ОСОБА_4 , дата державної реєстрації земельної ділянки: 24.09.2021.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, № 459334423 від 05.01.2026, власником земельної ділянки з кадастровим номером 7120686900:03:001:0013, площею 2,7338га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Черкаська область, Драбівський р. с/рада Михайлівська, є ОСОБА_3 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки № 463037172 від 05.02.2026, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120686900:03:001:1030 відомості у вказаних Реєстрах відсутні.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.2-7596/2-25, за даними архіву Головного управління наявний державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №174914, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.05.781.00049, виданий ОСОБА_1 . Крім того, наявна технічна документація з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок (паїв) громадян в натурі (на місцевості), які знаходяться у власності громадян та передаються в оренду ТОВ «Баришівська зернова компанія» в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Згідно копії Державного акту на право власності на земельні ділянку серія ЯБ № 174914, виданого 17.03.2005, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.05.781.00049, ОСОБА_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.08.2004 № 1989 є власником земельної ділянки площею 2,71га, розташованої в межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер ділянки 7120686900:03:001:0013.

Згідно Технічної документації ТОВ «Надір» від 2011 року із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок (паїв) громадян в натурі ( на місцевості), які знаходяться у власності громадян та передаються в оренду ТОВ «Баришівська зернова компанія» в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області щодо даних про юридичну адресу землевласника та місцезнаходження земельної ділянки вказано відомості про ОСОБА_1 та про наявність у нього земельної ділянки з кадастровим номером 7120683900:03:001:0568. У акті встановлення та передачі меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) власників земельних часток (паїв) в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської відомості за № 27 вказано відомості про ОСОБА_1 , місце проживання (не вказано) № земельної частки: 81, площа земельної частки: 2,7137га. В графі «підпис про одержання земельної частки» відповідний підпис відсутній.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.2-138/2-26 від 08.01.2026, за інформацією Відділу 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління, згідно з відомостями Державного реєстру земель та відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 7120686900:03:001:1030 та 7120686900:03:001:0013 в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області не обліковуються. Відповідно до відомостей з Державного реєстру земель згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 174914 від 17.03.2005 (зареєстрованим за № 01.05.781.00049), за громадянином ОСОБА_1 на праві власності обліковується земельна ділянка площею 2,71га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області. У державному акті зазначено кадастровий номер 7120686900:03:001:0013. Відомості про дану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру з кадастровим номером 7120686900:03:001:1030, площа уточнена і становить 2,7137га. Зміна номера відбулась у зв`язку з необхідністю усунення дублювання кадастрового номера 7120686900:03:001:0013.

Згідно повідомлення виконавчого комітету Драбівської селищної ради Черкаської області № 03-18/24 від 08.01.2026 згідно даних погосподарського обліку с. Михайлівка мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 14.08.2004 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, спадкове майно складалось з житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями і земельної ділянки площею 0,56га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Копії довідок, які надавались ОСОБА_1 . Михайлівською сільською радою у період 2002-2005 роки, а також заяви з доданими документами не виявлено у зв`язку з закінченням строку їх зберігання. Відомості щодо користувача земельної ділянки з кадастровим номером 7120686900:03:001:0013, яка розташована за межами Михайлівської сільської ради, відсутні.

Згідно повідомлення виконавчого комітету Драбівської селищної ради Черкаської області № 03-18/24/1 від 22.01.2026, додатково до листа № 03-18/24 від 08.01.2026 надається копія технічної документації та переоформлення права власності на земельну ділянку загальною площею 2,71га ОСОБА_1 .

Згідно копії заяви від 17.08.2004, адресованої директору Черкаського філіалу Інституту землеустрою, Білашенко В.Б. просить переоформити державний акт на право приватної власності на земельну частку/пай, який дістався йому по спадщині від ОСОБА_2 .

Згідно копії державного акту на право власності на землю 1-ЧР № 005113 ОСОБА_2 передається у приватну власність земельна ділянка площею 2,71га, розташована на території Михайлівської сільської ради.

Також наявне свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14.08.2004, зареєстроване в реєстрі за № 1989, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , є гр. ОСОБА_5 , який проживає в АДРЕСА_1 , Ставропольський край, рф. До складу спадкового майна, поряд з іншим, належить земельна ділянка площею 2,71га, розташована на території Михайлівської сільської ради с. Михайлівка, Драбівського району Черкаської області.

Згідно копії паспорта № НОМЕР_1 , виданого 28.01.2002 відділом внутрішніх справ м. Георгіївська і Георгіївського району Ставропольського краю, рф, він виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що народився в с. Михайлівка, Драбівського району Черкаської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 15.02.1991.

Згідно інформації про суб`єкт власності та про об`єкт власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство: росія, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7120686900:03:001:0013.

Згідно витягу № НВ-9942839532026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.02.2026, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7120686900:03:001:1030 становить 138309,33грн.

Згідно повідомлення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.62-700/2-26 від 12.02.2026, ГУ розглянуло лист Золотоніської окружної прокуратури від 30.01.2026 про вжиті заходи реагування, спрямовані на припинення іноземним громадянином права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави. Зазначає, що відповідно до постанови КМУ від 13.03.2022 № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, що унеможливлює проведення перевірок по даним фактам. Зазначає, що відповідно до норм ЦПК за подання позовної заяви до суду справляється судовий збір. У зв`язку з відсутністю належного фінансування ГУ хоч і вбачає підстави та мало вжити заходів, спрямованих на відчуження земельних ділянок на користь держави, проте позбавлене можливості звернення з позовами до суду.

Згідно повідомлення Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 09.03.2026 за даними відомчої інформаційної системи ДМС відомостей про оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не встановлено, відомостей про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 не встановлено. ОСОБА_1 з питань щодо оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання в установленому законодавством порядку до територіальних підрозділів ДМС України не звертався, подання про втрату громадянства України стосовно нього не ініціювалось.

Таким чином судом достовірно встановлено, що спадкоємцем на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,71га, є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин російської федерації, який спадщину прийняв у встановленому законодавством порядку та отримав Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно. У подальшому, на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічну документацію на земельну ділянку, присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 7120686900:03:001:0013 та видано на ім`я ОСОБА_1 . Державний акт на право власності на земельні ділянку серія ЯБ №174914 від 17.03.2005. Після цього кадастровий номер 7120686900:03:001:0013 земельної ділянки було змінено на 7120686900:03:001:1030.

При цьому суд звертає увагу, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації дипломатичні відносини між нею та державою Україна розірвано і отримати відомості з росії про відповідача ОСОБА_1 не є можливим. Даний факт є загальновідомим і доказування не потребує (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч.1,2,4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. а) ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно положень ч. 1,3 ст. 130 ЗК України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава. Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки.

Згідно з положеннями пунктів д), е) ст. 140 ЗК України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду та невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. в) ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч.1,2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Згідно ч.4 ст. 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Також п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020р. по справі № 912/2385/18.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_2 та виготовивши державний акт щодо успадкованої земельної ділянки ОСОБА_2 , у порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, з 14.08.2004 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, Драбівська селищна рада (за межами с. Михайлівка), добровільно не відчужив, отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі, тому слід припинити право власності відповідача та конфіскувати вказану земельну ділянку. При цьому суд вважає втручання у право власності легітимним, пропорційним легітимній меті та законним.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2662,40грн.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-80, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області - задовольнити.

Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 (паспорт НОМЕР_1 , виданий ВВС м. Георгіївська і Георгіївського р-ну Ставропільського краю російської федерації 28.01.2002, місце реєстрації АДРЕСА_3 Ставропільського краю з 15.02.1991), право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7120686900:03:001:1030, площею 2,7137 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належать йому на праві приватної власності на підставі державного акту серії ЯБ № 174917, виданого 17.03.2005 Драбівською районною державною адміністрацією та знаходиться в адміністративних межах с. Михайлівка, Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UА 138201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) судовий збір у розмірі 2662,40грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішення виготовлений 30 червня 2026року.