Рішення № 137863753, 01.07.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/573/26

Провадження №2/547/575/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання О.Л.Дороженко,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у залі судових засідань № 2, цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представник позивача ТОВ "Таліон Плюс" адвокат О.Б.Томилко,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (далі ТОВ "Таліон Плюс") адвокат О.Б.Томилко звернувся до суду з позовом в електронній формі до відповідача ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів за договором кредитної лінії № 347656781 від 04.08.2025, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова допомога" (далі ТОВ "Манівео") та ОСОБА_1 , внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 33022,78 грн з яких 10624,20 грн сума заборгованості з тіла кредиту, 21761,08 грн нараховані проценти за користування кредитом, 637,50 грн заборгованість по комісії за надання кредиту. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позивач вказує, що набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № МВ-ТП/64 від 04.11.2025, укладеного між ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс".

Ухвалою суду від 04.06.2026 визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; запропоновано відповідачеві, зокрема, подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення копій ухвали суду від 04.06.2026 і позовної заяви з додатками; повідомлено відповідачу, що позивач надіслав йому матеріали позовної заяви з додатками до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС від 30.05.2026; витребувано докази.

01.07.2026 представник позивача у судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, у позові просила розглянути справу за її відсутності (а.с. 7, 15).

Відповідач відзивом на позов просив відмовити у задоволенні позову оскільки, вимоги позивача щодо стягнення з нього зазначеної суми заборгованості за кредитним договором, як такої, що не відповідає діючий нормі у сфері споживчого кредитування та окремих норм електронного документообігу, завірення електронних документів. Вважає суму заборгованості по процентам 21761,08 грн безпідставною, так як не відповідає нормативам Договору факторингу від 04.11.2025 № МВ-ТП/64, не відповідає показнику, що зафіксована в реєстру прав вимог, що відступається Фактору на день набуття цим Договором. Також, при стягненні заборгованості за кредитним договором, фінансова установа зобов`язана надати суду належні докази на підтвердження своїх вимог, що підтверджують як видачу кредиту, та і рух коштів (сплату/несплату) позичальником. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та їх розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність". Як видно з реєстру прав вимог заборгованість по процентам становить 6455,44 грн. В той час же, позивач ТОВ "Таліон Плюс" в позовній заяві, зазначає суму заборгованості по процентам до стягнення 21761,08 грн. Щодо нарахування неустойки сума неустойки 5312,10 грн підлягає списанню відповідно до п. 18 Прикінцевих положень ЦК України та ст. 625 цього Кодексу. Також при визначенні суми судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно застосувати чи представник позивача має повноваження на здійснення адвокатських послуг (а.с. 107-118).

01.07.2026 відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ураховуючи зазначені обставини суд, здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача та завідсутності відповідача.

Вивчивши письмову заяву позивача по суті справи, надані судові докази, суд встановив таке.

04.08.2025 між ТОВ "Манівео" та Є.В.Гончаренком укладено договір про надання споживчого кредиту № 347656781 у розмірі 10625,00 грн сума кредиту, 11100,00 грн ліміт кредиту, строком до 1826 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення). Мета отримання кредиту на споживчі потреби (не цільовий кредит). Базова процентна ставка 357,70% (при виконанні умов передбачених кредитним договором можуть надаватися знижки до рівня Дисконтної ставки: 3,65%-357,70% або Індивідуальної ставки: 321,20-357,70%). Комісія за надання кредиту 637,50 грн. Загальні витрати за кредитом: за базовою ставкою 190778,88 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту 201403,88 грн за базовою ставкою. Реальна річна процентна ставка 2201,04 %. Кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення: основна сума кредиту повертається протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії Договору чи його дострокового припинення. Проценти за користування кредитом виплачуються в кінці Дисконтного періоду, а у разі користування кредитом понад встановлений строк Дисконтного періоду, кожного дня користування кредитом. Комісія за надання кредиту сплачується протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії Договору чи його дострокового припинення. Штраф 5000% від суми простроченого платежу, у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів зі сплати процентів за користування кредитом на 14 і більше календарних днів, але не більше 50% від суми Кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений.

Вказаний договір та додатки до нього підписані електронним підписом відповідача Є.В.Гончаренка одноразовим ідентифікатором JDXE, 04.08.2025 15:40:47

Кошти зараховуються на карту НОМЕР_1 .

Позичальник верифікований 20.11.2021 через систему BankID НБУ (а.с. 24-38, 78-92).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК).

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак суд робить висновок про належне укладення договору про надання споживчого кредиту договором кредитної лінії № 347656781 від 04.08.2025 про отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту у ТОВ "Манівео" у сумі 10625,00 грн.

Аргументи відзиву про не укладення договору, неналежну ідентифікацію, почерговість введення кодів, неналежні електронні підписи тощо спростовано.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 10561 ЦК).

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ТОВ "Манівео" є фінансовою установою і має право надавати кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а ТОВ "ФК" має право надавати кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надавати послуги з факторингу (а.с. 39-42, 43-51).

Згідно довідки ТОВ "ПрофітГід", яке є небанківським надавачем платіжних послуг, повідомлено про успішність операції з перерахування коштів у сумі 10625,00 грн на карту НОМЕР_1 04.08.2025, переказ кредиту за договором № 3476567813490007715 ОСОБА_1 Договір (оферта) 347656781 від 04.08.2025 (а.с. 52).

ТОВ "Манівео" довідкою від 26.05.2026 повідомлено про перерахунок коштів на рахунок отримувача 4149-49ХХ-ХХХХ-9377 на суму 10625,00 грн, отримувач ОСОБА_1 (а.с. 52).

Відповідач ОСОБА_1 не заперечує належність йому карти АТ КБ "ПриватБанк" 4149-49ХХ-ХХХХ-9377.

Отже у справі доведено отримання відповідачем 10625,00 грн як кредиту.

04.11.2025 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео" укладено Договір факторингу № МВ-ТП/64, відповідно до умов якого ТОВ "Манівео" передало ТОВ "Таліон Плюс", а ТОВ "Таліон Плюс" прийняло належні ТОВ "Манівео" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у акті прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу, зокрема й за договором № 347656781 від 04.08.2025 про надання споживчого кредиту (а.с. 15-19, 20).

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 347656781 від 04.08.2025 не погашена і складається із суми заборгованості 33022,78 грн, з яких 10624,20 грн не сплачена заборгованість по тілу кредиту, 21761,08 грн проценти за користування кредитом, 637,50 грн заборгованість по комісії (а.с. 20-21, 22-23).

Згідно п. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК).

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги (ст. 1080 ЦК).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК).

Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ "Манівео"до відповідача ОСОБА_1 за договором № 347656781 від 04.08.2025 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем розрахунку.

Заперечення відповідача про неможливість позивача продовжувати нараховувати проценти після отримання права грошової вимоги за кредитним договором є безпідставними, оскільки позивач набув усі права кредитодавця, у т.ч. й нарахування процентів за кредитним договором строк кредитування за яким триває, і є фінансовою установою і може надавати послуги факторингу, надання коштів у позику та у кредит.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази, суд робить висновок, що відповідачем порушено права позивача у частині неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором № 347656781 від 04.08.2025. Відповідач має заборгованість перед позивачем за вищевказаним кредитним договором і позов підлягає повному задоволенню у розмірі 33022,78 грн.

Позивач не ініціює стягнення неустойки 5312,10 грн. Тому відповідна частина відзиву на позов не стосується предмету спору.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати 2662,40 грн судового збору (а.с. 94, 96).

Позивач надав докази понесення 5000,00 витрат на професійну правничу допомогу, що надана адвокатом А.В.Колінько через Адвокатське обєднання "Ліга юридичних технологій та інновацій, зокрема: договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, додаткова угода № 3245 від 14.04.2026 до вказаного договору, акт приймання-передачі наданих послуг згідно Договору, платіжна інструкція № 299 від 14.04.2026 адвокату О.Б.Томилко 5000,00 грн (а.с. 54, 55-62).

Заперечення відповідача щодо відсутності у ОСОБА_2 права на здійснення адвокатської діяльності є слушними. Проте вона є працівником вказаного адвокатського об`єднання, про що надано наказ від 01.05.2025 (а.с. 55, 56).

Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн з ціною позову 33022,78 грн, сумою отриманого кредиту 10625,00 грн, зі складністю справи, завищенням часу підготовки до розгляду справи тривалістю 4 годи, складення досудової вимоги протягом 2 годин, підготовку позовної заяви протягом 10 годин, тощо суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 5000,00 грн до 1500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 347656781 від 04.08.2025 у сумі 33022,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" 2662,40 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Зменшити 5000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" і стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" 1500,00 грн судових витрат, як витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (місцезна-ходження: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13; ідентифікаційний код 39700642).

Відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складене 01.07.2026.

Суддя Віктор ХАРЧЕНКО