Ухвала суду № 137856307, 29.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 червня 2026 року Справа 160/17682/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Богач Віти Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 23.06.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Богач Віти Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, визнати протиправними дії щодо переведення виплати пенсії через відділення поштового зв`язку, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії як не працюючому пенсіонеру та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.08.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька та з 21.08.2001 року отримувала довічно призначену пенсію за віком. Після виїзду на постійне місце проживання до Держави Ізраїль виплату пенсії, як і іншим пенсіонерам, які перебували на обліку на території проведення антитерористичної операції, було припинено з 01.08.2014 року. Позивач зазначає, що 11.12.2017 року її представник звернувся до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.08.2014 року з урахуванням усіх передбачених законодавством підвищень, індексацій, надбавок та доплат. Однак рішенням № 76 від 15.12.2017 року у поновленні виплати пенсії було відмовлено. У зв`язку із цим позивач звернулася до суду, і рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 у справі № 804/2853/18 зазначене рішення Пенсійного фонду визнано протиправним та скасовано, а відповідача зобов`язано поновити та виплатити пенсію починаючи з 01.08.2014 року. Надалі, як зазначає позивач, 23.11.2020 року її представник звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату пенсії через рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Попри це, до листопада 2021 року пенсія продовжувала перераховуватися через відділення поштового зв`язку, а з грудня 2021 року її виплату взагалі припинено. Після відкриття рахунку в АТ «ОТП Банк» у грудні 2021 року та подання відповідної заяви через уповноважений банк відповідач відмовив у здійсненні виплати, а листом від 16.05.2022 року повідомив про припинення виплати пенсії з 01.05.2022 року у зв`язку з тривалою невиплатою. Позивач вказує, що 20.06.2022 року її представник повторно звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії та її перерахування на рахунок в АТ «ОТП Банк». Листом від 18.07.2022 року відповідач повідомив про необхідність особистого подання пенсіонером заяви відповідно до Порядку № 22-1, відмовившись прийняти заяву, подану представником. На думку позивача, така позиція суперечить законодавству та правовим висновкам Верховного Суду щодо можливості подання відповідної заяви представником за довіреністю. Позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року у справі №160/10719/22 бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення виплати пенсії на банківський рахунок була визнана протиправною. Суд зобов`язав відповідача призначити виплату пенсії на рахунок, відкритий в АТ «ОТП Банк», та виплатити всі неодержані пенсійні виплати. За твердженням позивача, 17.02.2025 року її представник звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо виконання зазначеного судового рішення, виплати компенсації втрати частини доходів за період невиплати пенсії з 01.08.2014 року, надання довідок про нараховану та виплачену пенсію, а також про виплату пенсії на рахунок в АТ «Ощадбанк». Листом від 25.02.2025 року відповідач повідомив, що рішення суду виконано лише частково: поновлено виплату пенсії з 01.11.2021 року, а заборгованість за період з 01.11.2021 по 31.12.2022 у розмірі 53 296,12 грн виплачена у січні 2023 року. При цьому відповідач зазначив, що з 01.10.2024 року виплату пенсії переведено на підприємство поштового зв`язку через неотримання коштів з банківського рахунку понад один рік, а у виплаті компенсації втрати частини доходів відмовлено. Крім того, 14.03.2025 року представник позивача звернувся із заявою щодо підстав визначення позивача працюючим пенсіонером. Листом відповідача від 11.04.2025 року повідомлено, що за даними електронної пенсійної справи позивач має статус працюючого пенсіонера. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки фактично не здійснює трудову діяльність, а набуття статусу працюючого пенсіонера призводить до неправильного визначення розміру пенсії та позбавляє її права на відповідні доплати й індексацію. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також зазначає, що переведення виплати пенсії через підприємство поштового зв`язку без її волевиявлення суперечить положенням статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішенню Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 та практиці Верховного Суду, оскільки особа, яка постійно проживає в Ізраїлі, позбавлена можливості отримувати пенсію через поштове відділення за місцем свого колишнього проживання в Україні. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно відмовляється приймати заяви, подані представником або уповноваженим банком, чим створює штучні перешкоди для виконання судових рішень та реалізації права на пенсійне забезпечення. Також позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.01.2022 у справі № 280/4551/21, відповідно до якого заява про поновлення виплати пенсії особі, яка проживає за кордоном, може бути подана її представником за довіреністю, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, у якій визнано право пенсіонера на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії. У зв`язку з наведеним позивач просить визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача, зобов`язати здійснити перерахунок пенсії як непрацюючому пенсіонеру, поновити її виплату на визначений банківський рахунок та виплатити компенсацію втрати частини доходів, починаючи з 01.08.2014 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 24.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Так, згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2026 рік, з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 грн.00 коп.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674 за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яку подано фізичною особою, справляється судовий збір в сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем подано до суду позов в електронній формі, яким заявлено одну вимогу немайнового характеру, а тому сума судового збору складає 1064,96 грн. (3328,00 * 0,4*0,8).

Відтак, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. сплаченого на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23). З метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.

Верховний Суд 13.04.2022 у справі №160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Також, за приписами частини першої-другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до пункту 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно частиною 1 статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

При цьому, предметом оскарження до адміністративного суду у розумінні частини 1 статті 5 КАС України можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а позовні вимоги про зобов`язання вказаного суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправним відповідного рішення, дій чи бездіяльності відповідача.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

Водночас, суд позбавлений можливості визначати зміст позовних вимог замість позивача на власний розсуд.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 640/7310/19 зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в права.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить: визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, визнати протиправними дії щодо переведення виплати пенсії через відділення поштового зв`язку, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії як не працюючому пенсіонеру та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.08.2014 року.

При цьому позивач не зазначає, чим саме відповідач порушив її права, свободи чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права та які підлягають оскарженню, отже таке формулювання способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів не відповідає вимогам частини першої статті 5 та пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що зазначені недоліки не є надміру формальними, оскільки їх виправлення в майбутньому може вплинути на ефективність виконання рішення.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд звертає увагу на те, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

До того ж суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У позовній заяві представник позивача просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, визнати протиправними дії щодо переведення виплати пенсії через відділення поштового зв`язку, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії як не працюючому пенсіонеру та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.08.2014 року.

З даним адміністративним позовом, позивач звернувся до суду лише 23.06.2026 року (позов сформовано в системі «Електронний суд»), тобто з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.

При цьому, навіть якщо рахувати з дати листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.02.2025 року №0400-010307-8/40033, то останній строк подання позовної заяви припадає на 25.08.2025 року.

Також, якщо рахувати з дати листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2025 року №0400-010307-8/72502, то останній строк подання позовної заяви припадає на 13.10.2025 року (11.10.2025 року та 12.10.2025 року є вихідними днями).

Так, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем, при цьому, не додано до позову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведене вище свідчить про те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України, що з огляду на ст. 169 цього Кодексу є підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Богач Віти Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн. сплаченого на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа;

- уточненої позовної заяви із доказами її направлення іншим учасникам справи, з зазначенням способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог частини першої статті 5 та пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, де в прохальній частині позову має бути відображено які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб`єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник