Рішення № 137852385, 12.05.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №504/2339/23

Провадження №2/504/402/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря судового засідання Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, сш. Доброслав, цивільну справу за позовом Лозіної Ольги Юріївни в інтересах Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, код ЄДРПОУ: 14305909) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про визнання предметом іпотеки нерухомого майна, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, стягнення судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, яким просить визнати предметом іпотеки нерухоме майно, звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, стягнення судового збору.

Мотивуванням позиву стало те, що 30 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/0077/82/75673 у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 297840 доларів США строком до 30 травня 2015 року, в його забезпечення між цими ж сторонами 01 червня 2007 року укладено іпотечний договір, де предметом іпотеки виступали житловий будинок та земельна ділянка кадастровий номер 5122783200:02:001:0568, на підставі останнього договору на зазначені об`єкти нерухомості 01 червня 2007 року була накладена заборона.

за договором купівлі-продажу від 18 червня 2012 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 вказані вище житловий будинок та земельну ділянку, при цьому у п. 2.1 міститься посилання на твердження продавця про те, що дане нерухоме майно під арештом або забороною не перебуває, такі самі обставини за п. 2.2 договору були перевірені нотаріусом відповідними витягами з Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від цього ж числа.

-згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 96055827 від 01 вересня 2017 року будь які обтяження на спірні об`єкти нерухомості відсутні (а.с.49-51 т.1), за договорами купівлі-продажу від 06 листопада 2017 року ОСОБА_3 продала зазначені вище об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 , при цьому відсутність арешту та заборони була перевірена згідно п. п. 6 та 5 договорів відповідно.

Заявник стверджує, що у ОСОБА_2 наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 1051468,93 грн.

Позивач вважає, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Позивач послався на практику Великої Палати ВС зокрема викладену у постановах від 05 травня 2020 року № 161/6253/15-ц, Верховного суду України від 24.12.2014 року від 05.02.2014 року.

Також позивач послався на те, що предмет іпотеки було реконструйовано, і вважає, що іпотека поширюється і на реконструйоване приміщення.

Тому позивача просила визнати вказане нерухоме майно предметом іпотеки та звернути на нього стягнення в рахунок погашення боргу.

ОСОБА_1 у своєму відзиві із вимогами позову не погодилась, послалась на те, що у провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа № 504/4237/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , за участю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни про визнання майна іпотекою банку, відновлення відомостей у Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

За результатами розгляду зазначеної справи 23.05.2022 року ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке постановою Одеського апеляційного суду від 21.02.2023 року залишено без змін.

В рамках розгляду справи №504/4237/17 судом досліджувались докази долучені до нового позову надавалась їм оцінка, вирішувались питання правовідносин які виникли між сторонами з приводу укладеного Кредитного договору №014/0077/82/75673 від 30.05.2007 року та вимоги з приводу визнання майна іпотекою банку.

Суд прийшов до висновку, що на момент укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо спірного житлового будинку та земельної ділянки відомості щодо обтяження зазначеного нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні, добросовісна особа, яка придбала нерухоме майно у власність або набула інше речове право на нього вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, правомірність набуття спірного нерухомого майна ОСОБА_1 не спростована, матеріали справи на час її розгляду не містять доказів недобросовісної поведінки ОСОБА_1 під час набуття нею права власності на земельну ділянку та житловий будинок у період, коли відомості про обтяження вказаного нерухомого майна іпотекою в державному реєстрі були відсутні, під час укладання договору купівлі продажу від 18 червня 2012 року ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_3 , що спірні житловий будинок та земельна ділянка під арештом або забороною не перебували, суд критично оцінив доводи позивача про те, що рішення Приморського районного суду міста Одеси по справі № 2-2901/01, на підставі якого були зняті обтяження з іпотечного майна, є підробленим, оскільки такий факт має бути встановлений відповідним вироком суду, а не відповідями Приморського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2017 року та від 05 травня 2021 року, кримінальне провадження за № 12016160330002145 на час розгляду справи не завершено, винних осіб не встановлено.

На даний час розгляд справи закінчений, Комінтернівським районним судом Одеської області 23.05.2022 року було прийнято рішення яким позов Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за участю Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни про визнання майна іпотекою банку, відновлення відомостей у Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було відмовлено, рішення суду вступило в силу 21.02.2023 року, після залишення Апеляційної скарги Акціонерного товариства Райффайзен Банк було залишено без задоволення, згідно з Постановою Одеського апеляційного суду від 21.02.2023 р.

Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» у даній справі тотожні вимогам які були заявлені АТ «Райффайзен Банк Аваль» у справі № 504/4237/17, таким самим предметом спору та з тих самих підстав.

На даний час позивачем не було надано суду ніяких нових доказів на підтвердження свого позову.

На цій підставі ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача просив суд розглянути справу у свою відсутність, доводи позову підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та третя особа повідомлені про дату, час та місце розгляду справи по суті спору.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 30 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/0077/82/75673 у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 297840 доларів США строком до 30 травня 2015 року, в його забезпечення між цими ж сторонами 01 червня 2007 року укладено іпотечний договір, де предметом іпотеки виступали житловий будинок та земельна ділянка кадастровий номер 5122783200:02:001:0568, на підставі останнього договору на зазначені об`єкти нерухомості 01 червня 2007 року була накладена заборона.

за договором купівлі-продажу від 18 червня 2012 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 вказані вище житловий будинок та земельну ділянку, при цьому у п. 2.1 міститься посилання на твердження продавця про те, що дане нерухоме майно під арештом або забороною не перебуває, такі самі обставини за п. 2.2 договору були перевірені нотаріусом відповідними витягами з Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від цього ж числа.

-згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 96055827 від 01 вересня 2017 року будь які обтяження на спірні об`єкти нерухомості відсутні (а.с.49-51 т.1), за договорами купівлі-продажу від 06 листопада 2017 року ОСОБА_3 продала зазначені вище об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 , при цьому відсутність арешту та заборони була перевірена згідно п. п. 6 та 5 договорів відповідно.

Судом встановлено, що на час розгляду справи у ОСОБА_2 наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 1051468,93 грн.

Судом встановлено, що у провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа № 504/4237/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , за участю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни про визнання майна іпотекою банку, відновлення відомостей у Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

За результатами розгляду зазначеної справи 23.05.2022 року ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке постановою Одеського апеляційного суду від 21.02.2023 року залишено без змін.

Однак суд першої інстанції не погоджується з твердженням ОСОБА_1 про те, що в межах розгляду справи №504/4237/17 судом досліджувались докази долучені до нового позову надавалась їм оцінка, вирішувались питання правовідносин які виникли між сторонами з приводу укладеного Кредитного договору №014/0077/82/75673 від 30.05.2007 року та вимоги з приводу визнання майна іпотекою банку.

Предметом спору у справі № 504/4237/17 були правовідносини з відновлення прав іпотекодержателя шляхом визнання недійсними угод купівлі- продажу земельної ділянки та житлового будинку, скасування реєстрації прав власності, відтак, правомірності втручання у права власності добросовісного набувача- ОСОБА_1 .

У тій справі суд прийшов до висновку, що на момент укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо спірного житлового будинку та земельної ділянки відомості щодо обтяження зазначеного нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні, добросовісна особа, яка придбала нерухоме майно у власність або набула інше речове право на нього вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, правомірність набуття спірного нерухомого майна ОСОБА_1 не спростована, матеріали справи на час її розгляду не містять доказів недобросовісної поведінки ОСОБА_1 під час набуття нею права власності на земельну ділянку та житловий будинок у період, коли відомості про обтяження вказаного нерухомого майна іпотекою в державному реєстрі були відсутні, під час укладання договору купівлі продажу від 18 червня 2012 року ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_3 , що спірні житловий будинок та земельна ділянка під арештом або забороною не перебували, суд критично оцінив доводи позивача про те, що рішення Приморського районного суду міста Одеси по справі № 2-2901/01, на підставі якого були зняті обтяження з іпотечного майна, є підробленим, оскільки такий факт має бути встановлений відповідним вироком суду, а не відповідями Приморського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2017 року та від 05 травня 2021 року, кримінальне провадження за № 12016160330002145 на час розгляду справи не завершено, винних осіб не встановлено.

На даний час розгляд справи закінчений, Комінтернівським районним судом Одеської області 23.05.2022 року було прийнято рішення яким позов Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за участю Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни про визнання майна іпотекою банку, відновлення відомостей у Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було відмовлено, рішення суду вступило в силу 21.02.2023 року, після залишення Апеляційної скарги Акціонерного товариства Райффайзен Банк було залишено без задоволення, згідно з Постановою Одеського апеляційного суду від 21.02.2023 р.

При цьому суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині своєї постанови вказав, що згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Ст. 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими є у тому числі неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність, презумпція добросовісності здійснення цивільних прав закріплена у ч. 5 ст. 12 цього Кодексу, відповідно до його ст. ст. 319, 321 власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, держава не втручається у здійснення власником права власності, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в його редакції на час укладення першого спірного договору купівлі-продажу державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав, держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, не були змінені вказані положення цього Закону і на час укладення другого договору купівлі-продажу.

Межі втручання держави у право на мирне володіння майном врегульовані ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приведених нормативних актів, з огляду на неспростовану позивачем добросовісність ОСОБА_1 при набутті у власність спірних об`єктів нерухомості, яка не була учасником кредитно-іпотечних правовідносин між позивачем та ОСОБА_2 та правомірно покладалася на дані відповідного державного реєстру, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що втручання держави у право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно у разі задоволення позовних вимог буде нести для неї невиправданий, непропорційний і надмірний тягар.

Повертаючись до цієї справи суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 з огляду на наведені мотиви, для забезпечення єдності судової практики вважала за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.Означена конкретизація висновків полягає у такому:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19).

За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

У справі що розглядається, відсутні докази недобросовісної поведінки ОСОБА_1 , відсутні докази підробки судового рішення Приморського районного суду міста Одеси № 2-2901/01.

Посилання позивача на те, що Комінтернівський районний суд Одеської області у рішенні від 04.10.2012 року відхилив посилання ОСОБА_2 на те, що кредитний договір визнаний недійсним рішенням Приморського районного суду міста Одеси № 2-2901/01, не створюють преюдицію для ОСОБА_1 , оскільки вона не мала обов`язком при укладені оспорюваної угоди перевіряти справжність судового рішення.

На момент укладення оспорюваної угоди у реєстрі були відсутні відповідні записи про іпотеку.

Більш того, відсутні записи про вилучення запису про іпотеку та/чи його поновлення.

Тому в цій справі не доведено недобросовісність ОСОБА_1 .

Як вже виснувалось Великою Палатою Верховного Суду - за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19).

За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

Таким чином суд першої інстанції не знаходить правових підстав для задоволення цього позову.

Судовий збір покладається на позивача.

На підставі наведеного, ст.ст. 141, 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Лозіної Ольги Юріївни в інтересах Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, код ЄДРПОУ: 14305909) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про визнання предметом іпотеки нерухомого майна, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, стягнення судового збору, - залишити без задоволення.

Судовий збір віднести на рахунок позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з часу його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко