Рішення № 137830274, 30.06.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2034/26

Провадження № 2/209/1908/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №71362338 від 23.08.2025 та №6597243 від 02.09.2025, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», в інтересах якого діє представник адвокат Ткаченко Ю.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №71362338 від 23.08.2025 та №6597243 від 02.09.2025.

Стислий виклад позовних вимог.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №71362338, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 1500,00 грн. строком на 21 день з процентною ставкою у розмірі 0,285%, комісією за надання кредиту у розмірі 15% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі становить 225,00 грн. У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71362338 від 23.08.2025 виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти у загальній сумі 1500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач взяті на себе зобов`язання виконував з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, нарахованих з строк користування кредитом, в повному обсязі або не сплативши взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Поряд з цим, 02 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №6597243, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 1700,00 грн. строком на 360 днів з процентною ставкою у розмірі 0,95%, комісією за надання кредиту у розмірі 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі становить 293,25 грн. У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка у розмірі 85 грн за кожен день понадстрокового користування.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №6597243 від 02.09.2025 виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти у загальній сумі 1700,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_2 .

Відповідач взяті на себе зобов`язання виконував з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, нарахованих з строк користування кредитом, в повному обсязі або не сплативши взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

В подальшому, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 71362338 від 23.08.2025 року в сумі 4814,78 грн з яких 1500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 89,78 грн - сума заборгованості за відсотками, 225 грн - сума заборгованості за комісією, 3000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 6597243 від 02.09.2025 року в сумі 6568,65 грн з яких 1700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1175,40 грн - сума заборгованості за відсотками, 293.25 грн - сума заборгованості за комісією, 3400,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором позики №71362338 в розмірі 4814,78 грн, за договором позики №6597243 в розмірі 6568,65 грн та судові витрати в розмірі 2662,40 грн по сплаті судового збору та 4500,00 грн витрати на правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі.

На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України судом було здійснено запит щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

За відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради від 24.04.2026, які надані на запит суду, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання. Витребувано у АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23) наступні документи/інформацію:

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ;

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;

- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за період з 23.08.2025 року по 26.08.2025 року;

- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за період з 02.09.2025 року по 05.09.2025 року.

Відповідачу, ухвалу про відкриття провадження від 04 травня 2026 року та копію позовної заяви разом із доданими до неї додатками було направлено на адресу зазначену у позові, яка також є місцем реєстрації. Конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк, відповідач, не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також відзив на позовну заяву не подавався.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

Також суд враховує правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, згідно якого, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі

Оскільки ухвалу про відкриття провадження було направлено за адресою, зазначеною у позовній заяві, яка також є місцем реєстрації відповідача, то слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику стороні та про встановлення відповідачу строку для подання відзиву на позов.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд приходить до наступного висновку.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст.3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст.1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами, що 23 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . було укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71362338 шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи. Відповідно до умов договору, Товариство надало відповідачу кредит в сумі 1500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається на 21 день до 12.09.2025, процентна ставка в день 0,285%., комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 225,00 грн. Процентна ставка за понадстрокове користування кредитом складає 4,00% в день, пеня 4,00% в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 1814,78 грн (а.с. 20-28).

Також відповідачем підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком до договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71362335 (а.с. 29).

Кредитодавцем ідентифіковано, відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 та електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори для підписання договору, а саме підпис НОМЕР_4 - 23.08.2025 03:46:25, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 30).

Позивач на виконання умов Договору позики №77864649 від 29.10.2021, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1500,00 грн що підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» (а.с звор. бік 30).

Відповідно до розрахунку заборгованості виконаного первісним кредитором заборгованість відповідача за договором №71362338 становить 4814,78 грн з яких 1500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 89,00 грн - сума заборгованості за процентами, 3000 грн заборгованість за пенею та 225 грн заборгованість за комісією (а.с. звор. бік 17-19).

Окрім цього, 02 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (надійний) № 6597243 шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи. Відповідно до умов договору, Товариство надало відповідачу кредит в сумі 1700,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається на 360 днів до 27.08.2026, процентна ставка в день 0,95%, комісія за надання кредиту становить 17,25%, що у грошовому виразі складає 293,25 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 7807,25 грн, неустойка в день 85 грн, (а.с. 33-40).

Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ отримавши від «monobank» за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис '486706 - 02.09.2025 19:05:11, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. звор. бік 41).

Позивач на виконання умов Договору кредитної лінії (надійний) № 6597243 від 02.09.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1700,00 грн за посередництвом платіжної установи (ТОВ «Європейська платіжна система» - платіжна система, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, що підтверджується копією платіжною інструкцією 851ed3d7-4f80-4609-8c3f-0576a5fcf131 від 02.09.2025 про перерахування коштів в розмірі 1700,00 на картку НОМЕР_2 (а.с 43).

Згідно довідки № КД-000049690 від 12.03.2026 ТОВ «Європейська платіжна система», підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 02.09.2026, сума 1700,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу 851ed3d7-4f80-4609-8c3f-0576a5fcf131 від 02.09.2025 (а.с. 42).

Згідно листа №23/12/25-25-71365137 від 23.12.2025, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції 12450c00-69aa-463c-8092-a7d052971d3d перераховано кошти на виконання умов договору про надання коштів у кредит №71362338 та підставі платіжної інструкції 851ed3d7-4f80-4609-8c3f-0576a5fcf131 перераховані кошти на виконання умов Договору кредитної лінії №6597243 (а.с. 44).

Відповідно до розрахунку заборгованості виконаного первісним кредитором заборгованість відповідача за договором становить 6568,65 грн. з яких 1700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1175,50 грн - сума заборгованості за процентами та 3400 грн за неустойкою та 293,25 грн сума заборгованості за комісією (а.с. 31).

В подальшому, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами (а.с. звор. бік 45-49).

Так, згідно п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги. Момент переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року позивач отримав право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 71362338 від 23.08.2025 в сумі 4814,78 грн з яких 1500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 89,78 грн - сума заборгованості за відсотками, 225 грн - сума заборгованості за комісією, 3 000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (а.с.53-54).

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 року позивач отримав право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 6597243 від 02.09.2025 року в сумі 6 568,65 грн з яких 1 700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 175,40 грн - сума заборгованості за відсотками, 293.25 грн - сума заборгованості за комісією, 3 400,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (а.с. звор. бік 54-55).

Відповідно до копії платіжних інструкцій № 579937994.1 від 06.01.2026 та №579937984,1 від 24.12.2025 ТОВ «Деал Фінанс Груп» здійснило оплату ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 (а.с. 56- звор. бік).

Вищевказаний договір факторингу, яким обґрунтовуються позовні вимоги у цій справі, на час вирішення спору є дійсним, у судовому порядку недійсним не визнавався та доказів щодо його нікчемності (невідповідності умов імперативним вимогам законодавства) суду не надавалося, суд вважає, що відповідний договір факторингу є дійсними та таким, що регламентує правовідносини, ними визначені.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитору до ТОВ «Деал Фінанс Груп» за кредитним договором № 71362338 від 23.08.2025 та за кредитним договором № 6597243 від 02.09.2025, укладеними між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Деал Фінанс Груп», набувши статусу нового кредитора у кредитному договорі № 71362338 від 23.08.2025 та у договорі № 6597243 від 02.09.2025, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним договором.

З моменту отримання права вимоги до відповідача ТОВ «Деал Фінанс Груп» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Деал Фінанс Груп» та ОСОБА_1 становлять відносини, які пов`язані із укладанням кредитних договорів, отриманням на їх виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71362338 від 23.08.2025 та договір кредитної лінії (Надійний) №6597243 від 02.09.2025 з ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» в електронній формі, що згідно з п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Підписання договорів №71362338 від 23.08.2025 та №6597243 від 02.09.2025 відповідачем підтверджується змістом вказаних договір, додатків до останніх, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження та податковий номер відповідача. Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення кредитних договорів саме ОСОБА_1 ..

Доказів повернення відповідачем у повному розмірі коштів, отриманих у кредит, матеріали справи не містять.

Також, ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 перерахувавши останньому за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71362338 від 23.08.2025 - 1500,00 грн кредитних коштів на банківську картку № НОМЕР_5 та за договором кредитної лінії (Надійний) №6597243 від 02.09.2025 у сумі 1700 грн кредитних коштів на банківську картку № НОМЕР_6 . Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується інформацією АТ «Універсал Банк», наданої на виконання ухвали суду від 04 травня 2026 року в частині витребування доказів, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжні картки № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 та відповідно до виписки по рахунку відповідача за період з 23.08.2025 по 26.08.2025 прослідковується, що 23.08.2025 на емітовану картку відповідача № НОМЕР_5 зарахований платіж у розмірі 1500 грн, а також відповідно до виписки по рахунку відповідача за період з 02.09.2025 по 05.09.2025 прослідковується, що 02.09.2025 на емітовану картку відповідача № НОМЕР_6 зарахований платіж у розмірі 1700 грн

Слід заначити, що дати зарахування кредитних коштів на картки маски № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , які емітовані на ім`я відповідача, повністю співпадає з датами укладення договорів №71362338 від 23.08.2025 та №6597243 від 02.09.2025, які укладені відповідачем з ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів».

Суд зазначає, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, до суду надані саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за договором, які є належними доказами заборгованості ОСОБА_1 .

Отже, отримана судом інформація від АТ «Універсал Банк» дає підстави вважати, що умови щодо перерахування кредитних коштів у розмірі вказаних у договорах виконані первісним кредитором у повному обсязі.

Отже, факт отримання кредиту відповідачем за вищевказаними договорами є доведеним позивачем та не спростованим відповідачем. Такий факт ґрунтується на умовах договорів.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

У суду відсутні докази того, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, відповідач не надав будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач; доказів про сплату відповідачем заборгованості за договорами позивачу матеріали справи не містять, а тому з врахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає доведеною заборгованість відповідача перед позивачем за кредитними договорами в частині заборгованості по тілу кредиту, а саме:

за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71362338 від 23.08.2025 у розмірі 1500,00 грн;

за договором кредитної лінії (Надійний) №6597243 від 02.09.2025 у розмірі 1700 грн..

Стосовно позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за відсотками у розмірі 89,78 грн за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71362338 від 23.08.2025, суд зазначає наступне.

Проаналізувавши розрахунок заборгованості виконаного первісним кредитором в частині нарахування відсотків за договором №71362338 від 23.08.2025 суд зауважує, що нарахування відсотків здійснювалось протягом 21 дня, тобто в межах строку договору та за процентною ставкою у розмірі 0,285%, що відповідає вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак суд приходить до висновку, що нараховані відсотки у розмірі 89,78 грн обґрунтовані та в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за відсотками у розмірі 1175,40 грн за договором кредитної лінії №6597243 від 02.09.2025, суд зазначає наступне.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості, у зв`язку із чим суд зазначає наступне.

Як встановлено умовами договору кредитної лінії №6597243 від 02.09.2025 строк договору становить 360 днів, тобто до 27.08.2026.

Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості виконаного первісним кредитором відсотки нараховувались до 16.11.2025, тобто по день передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року та в межах строку кредитного договору.

Також, суд зазначає, що відсотки нараховувались за процентною ставкою у розмірі 0,95%, що відповідає вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак суд приходить до висновку, що нараховані відсотки у розмірі 1175,40 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Однак, суд не може погодитися з нарахованою комісією за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71362338 у сумі 225 грн та за договором кредитної лінії (Надійний) №6597243 у сумі 293,25 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача з огляду на наступне.

Пунктом 2.2.4 договору №71362338 від 23.08.2025 передбачено, що комісія за надання кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту та згідно умов вказаного договору становить 225,00 та 2.2.8 договору №№6597243 передбачено комісію за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту та згідно умов вказаного договору становить 293,25 грн. Нарахування комісії за видачу кредитів здійснюється на суму виданого цими договорами кредиту у день видачі кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Відтак, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі №686/14530/15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі №199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 15.00% за договором № 71362338 від 23.08.2025 та комісію у розмірі 17.25% за договором №6597243 від 02.09.2025 від суми виданого кредиту було визначено як комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись фінансовою установою, за які передбачалося б стягнення з позичальника такої комісії.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитних договорів, то положення договорів про встановлення комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 225,00 грн за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71362338 від 23.08.2025 та у розмірі 293,25 грн за договором кредитної лінії (Надійний) № 6597243 від 02.09.2025, слід відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Також суд не погоджується з нарахованою пенею за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71362338 від 23.08.2025 у розмірі 3000,00 грн за договором кредитної лінії №6597243 від 02.09.2025 у розмірі 3400 грн та, яку позивач просить стягнути з відповідача з огляду на наступне.

Указом Президента України N 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71362338 укладено 23.08.2025 тадоговір кредитної лінії №6597243 укладено 02.09.2025, тобто під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, вимога про стягнення пені за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71362338 від 23.08.2025 у розмірі 3000,00 грнта за договором кредитної лінії №6597243 від 02.09.2025 у розмірі 3400 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що факт укладення означеного кредитного договору, його виконання кредитором і його невиконання боржником підтверджений належними доказами.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань, встановлених договорами, доказів своєчасного та належного виконання договорів не надав, що має наслідком наявність заборгованості за основним боргом та відсотками.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71362338 від 23.08.2025 в сумі 1589,78 грн з яких 1500,00 грн сума основного боргу та 89,78 грн заборгованість за процентами та за договором кредитної лінії №6597243 від 02.09.2025 у загальній сумі 2875,40 грн, що складається з 1700,00 грн за сумою основного боргу та 1175,40 грн заборгованість за процентами, в решті задоволення позовних вимог слід відмовити з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення

Розподіл судових витрат.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Частинами 1 та 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5 та 6 ст.137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Верховний Суд у постановах від 28.06.2023 року у справі №?369/576/22, від 18.03.2021 року у справі №?910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі №?910/12591/18 підтвердив, що суд може самостійно визначати обсяг витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, керуючись критеріями, передбаченими ст. 141 ЦПК України, навіть у разі відсутності клопотання сторони про зменшення.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання про їх розподіл, суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України та враховуючи критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат, має право визначити розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, у тому числі не присуджувати їх у повному обсязі незалежно від наявності клопотання про їх зменшення.

Встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник ТОВ «Деал Фінанс Груп» подав до суду копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 22.08.2025, укладеного між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О.; ордер на надання правничої допомоги від 03.09.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099, витяг з Акту № 7-ДІЛ про приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.01.2026 відповідно до якого послуги за надання юридичної допомоги склав 4500 грн..

Суд при оцінці заявлених витрат зокрема керується практикою Верховного Суду щодо принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати правничої допомоги. Так, у постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 Верховний Суд наголосив на необхідності враховувати обсяг виконаної роботи, витрачений час, кваліфікацію та досвід адвоката, а у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності витрат (їх дійсності та необхідності) та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи і фінансового стану сторін.

Склад витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування, що свідчить про необхідність їх обґрунтування належними та допустимими доказами. Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність та співмірність із ціною позову, складністю та значенням справи для сторін (п. п. 3334, 37 додаткової постанови ВП ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, суд, оцінюючи заявлені витрати на правничу допомогу, застосовуючи критерії реальності (необхідності), співмірності та розумності, приходить до висновку, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Суд надав оцінку зазначеним у Витязі з Акту №7-ДІЛ про надання юридичної допомоги від 14.01.2026 наданим послугам адвоката, разом цим суд приходить до висновку, що включення до витрат на правову допомогу вивченням наявних документів мають організаційний характер, є складовими підготовки позовної заяви та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Окрім цього, при оцінці співмірності та розумності, суд враховує характер справи, обсяг підготовлених процесуальних документів та вважає, що завищеною є заявлена представником позивача до відшкодування сума за написання позовної заяви (4000 грн). Таким чином, суд дійшов висновку, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючу категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, розгляду справи в порядку письмового провадження та те, що матеріали справи не містять значного обсягу документів, на дослідження й збирання яких адвокат мав би витратити істотний час; зазначений спір для кваліфікованого юриста є справою незначної складності; судова практика у спорах такої категорії є сталою, а спірні правовідносини не потребують застосування значної кількості нормативно-правових актів, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з урахуванням часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне визначити, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в сумі 2000 грн. Заявлені витрати, що перевищують зазначений розмір, не підлягають стягненню з відповідача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача в загальному розмірі 4465,18 грн.

Отже, процентне співвідношення задоволених вимог становить 39,22 % ((4465,18 грн. задоволені вимоги) / ( 11383,43 грн. заявлені позовні вимоги )*100%).

З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 1044 грн. 93 коп. (2662,40 грн. сплачений судовий збір * 39,22 %), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст .2, 5, 10-13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 272, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №71362338 від 23.08.2025 та №6597243 від 02.09.2025 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» суму заборгованості

за договором надання коштів у кредит №71362338 від 23 серпня 2025 року у загальному розмірі 1589 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 78 копійок, з яких: 1500 гривень 00 копійок сума заборгованості за тілом кредиту та 89 гривень 78 копійок сума заборгованості за відсотками;

за договором кредитної лінії №6597243 від 02 вересня 2025 у загальному розмірі 2875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 40 копійок, з яких: 1700 гривень сума заборгованості за тілом кредиту та 1175 гривень 40 копійок сума заборгованості за відсотками, а всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 4465 (чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять) гривень 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» сплачений судовий збір у розмірі 1044 (одна тисяча сорок чотири) гривні 93 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Дата складання судового рішення 30 червня 2026 року.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА