Рішення № 137819439, 30.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р. № 520/14730/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дівичківської сільської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Дівичківської сільської ради у розгляді по суті запиту про отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 25.05.2026р. відповідно до вимог ЗУ "Про доступ до публічної інформації";

- зобов`язати Дівичківську сільську раду розглянути по суті запит про отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 25.05.2026р. відповідно до вимог ЗУ "Про доступ до публічної інформації".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.05.2026 року звернувся до Дівичківської сільської ради із запитом на публічну інформацію, який був направлений засобами електронного зв`язку. Однак, 28.05.2026 року отримав лист відповідь про невідповідність поданого електронного запиту вимогам ст. 19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації». Не погоджуючись із отриманою відповіддю, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

29.06.2026 року через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на адміністративний позов, відповідно до якого заперечив проти заявлених позовних вимог з тих підстав, що направлення тексту на офіційну електронну пошту без проставлення власноручного підпису (у скан-копії) або без накладання КЕП унеможливлює ідентифікацію автора, підтвердження його реального волевиявлення та надає документу ознак анонімності. Такий запит вважається неналежно оформленим у розумінні ч. 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що є законною підставою для відмови у його задоволенні розпорядником. Посилаючись на частиною 1 статті 22 Закону, відповідач зауважив на тому, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо він не відповідає вимогам до запиту, передбаченим частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Позивач скористався своїм правом, подав через систему "Елекронний суд" відповідь на відзив, підтримавши свою правову позицію по справі.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Спір по справі виник в результаті порушення прав позивача за наслідком розгляду його запиту на отримання публічної інформації від 25.05.2026 року від та надання відповідної відповіді відповідачем, які полягають у організації розгляду вказаного запиту

Вбачаючи порушення своїх прав, а також порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 22, ЗУ «Про доступ до публічної інформації», позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дівичківської сільської ради із запитом на отримання публічної інформації, відповідно до якої, з посиланням на статті 5, 6, 13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» просив надати інформацію: «прізвище, ім`я, по батькові, посади осіб та розмір виплачених премій або допомог виплачених з бюджету Дівичківської сільської ради за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року».

Як вбачається із запиту від 25.05.2026 року, ОСОБА_1 просив направити відповідь на запит на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

Вказаний запит був направлений 25.05.2026 року о 19:40 засобами електронного зв`язку на електронну поштову скриньку Дівичківської сільської ради - divigkirada@ukr.net.

28.05.2026 року на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла відповідь на запит № 629/02-24 від 28.05.2026 року.

Так, судом встановлено, що за результатом розгляду запиту позивача від 25.05.2026 року, відповідачем повідомлено, що запит не відповідає вимогам ст. 19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації». Враховуючи вказані обставини, суб`єкт владних повноважень дійшов висновку про неможливість розгляду як належно оформленого запиту на публічну інформацію. У відповіді відповідач звернув увагу ОСОБА_1 на те, що надісланий ним документ містить лише відтворене зображення тексту без накладення кваліфікованого електронного підпису чи власноручного підпису заявника.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI ) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно з ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Водночас, в силу вимог пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Реалізація права на доступ до інформації за інформаційним запитом врегульована розділом IV Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Так, відповідно до ст. 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Отже, вказаною нормою права передбачено три форми подачі запиту на інформацію, а саме: усна, письмова чи інша форма (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Аналіз наведених вище положень вказує на те, що підпис є обов`язковим реквізитом запиту на отримання публічної інформації, якщо такий запит подано виключно в письмовій формі. Водночас, спосіб подачі письмового запиту може бути альтернативним відповідно до вимог Закону № 2939-VI.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізував своє право на подачу запиту на інформацію використовуючи засоби електронної пошти.

Дослідивши надані позивачем скріншоти, суд встановив, що відповідь на запит від 25.05.2026 року була надана відповідачем 28.05.2026 року, тобто з дотриманням строків, визначених ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI.

Суд зазначає, що вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, встановлений нормами ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI.

Такими випадками є:

- розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього закону;

- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього закону.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 22 Закону №2939 визначено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

Вказаний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на отримання інформації є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як встановлено з матеріалів справи, запит на отримання публічної інформації позивачем був сформований не у письмовій, а в електронній формі. Такий запит серед іншого містив дані про особу запитувача, його поштову адресу, телефон та електронну адресу.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З цього приводу суд зазначає, що Пленумом Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (пункт 9.6 розділу 9 "Порядок та строки надання відповіді на запит") роз`яснено, що: Вимога зазначати у запиті ім`я (найменування) запитувача є для розпорядника інформативною та не впливає на умови виконання ним вимог Закону. Обов`язок розпорядника надати інформацію (документи) на запит не змінюється залежно від особи запитувача та зазначення у запиті його імені, якщо підстави для обмеження доступу до такої інформації відсутні (стаття 19 Закону № 2939-VI).

Контактна інформація (поштова адреса чи адреса електронної пошти, а також номер засобу зв`язку) необхідна для того, щоб розпорядник інформації мав змогу надіслати запитувачу відповідь на актуальну адресу, а також для зворотного зв`язку із запитувачем (наприклад, для уточнення запитуваної інформації, повідомлення про відправлення відповіді тощо).

Якщо у запиті вказано контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов`язку, а саме надання відповіді на запит, то встановлення особи запитувача не має суттєвого значення для прийняття розпорядником рішення про надання інформації.

При вирішенні питання щодо того, чи надавати інформацію у відповідь на запит, будь- який розпорядник інформації повинен акцентувати увагу не на особі запитувача чи обставинах його життя, а виходити з того, що така інформація розкривається необмеженому колу осіб.

Крім цього, суд звертає увагу, що законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов`язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача. Тобто запитувачу не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують особу (копію паспорта, ідентифікаційного коду, повноваження на представництво особи), а розпорядник інформації не здійснює жодних дій з перевірки особи запитувача, наприклад звірення підпису із зразком, надсилання уточнюючих запитань тощо.

Суд також враховує, що Закон України "Про доступ до публічної інформації" не вимагає від запитувача інформації проставляння в запиті свого електронного цифрового підпису, в разі його направлення розпоряднику інформації в електронному вигляді.

Окрім цього, суд звертає увагу на положення частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", яке не містить підстави для відмови розпорядника інформації у задоволенні запиту та наданні запитуваної інформації, як відсутність електронного цифрового підпису на запиті, поданому в електронній формі шляхом надсилання на електронну пошту розпорядника інформації.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Посилання відповідача на те, що Дівичківська сільська рада не відмовляла позивачу у наданні інформації на підставі ст. 22 Закону № 2939-VI, а лише у формі листа-роз`яснення зазначила недоліки оформлення запиту, судом до уваги не приймається, оскільки, по-перше, фактично відповідач обмежив право позивача на доступ до публічної інформації у спосіб, не передбачений вказаним законом.

А по-друге, вказане твердження відповідача протирічить висновку Дівичківської сільської ради, викладеного у відзиві на позовну заяву відносно того, що неналежно оформлений запит у розумінні ч. 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є законною підставою для відмови у його задоволенні розпорядником.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач у цій справі протиправно відмовив позивачу у задоволенні запиту на отримання інформації з посиланням на ст. 19 Закону № 2939-VI, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, враховуючи те, що у спірних правовідносинах відповідачем вчинено активні дії щодо обмеження права позивача на доступ до публічної інформації у спосіб, не передбачений законом Законом № 2939-VI, суд вважає, що належним способом захисту є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 25.05.2026р. та зобов`язання відповідача надати відповідь на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 25.05.2026р. відповідно до вимог ЗУ "Про доступ до публічної інформації".

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Дівичківської сільської ради (08456, Київська обл., Бориспільський район, село Дівички, вул. Сонячна, буд. 1а, код 04361491) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Дівичківської сільської ради щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 25.05.2026р.

Зобов`язати Дівичківську сільську раду (08456, Київська обл., Бориспільський район, село Дівички, вул. Сонячна, буд. 1а, код 04361491) надати відповідь на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 25.05.2026р. відповідно до вимог ЗУ "Про доступ до публічної інформації".

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА