Рішення № 137816766, 30.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2026 рокум. Рівне№760/10773/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" Виконавчого органу Київради про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №760/10773/20 за адміністративним позовом (позовною заявою) ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" Виконавчого органу Київради, у якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльності, яка полягала у відмові в наданні позивачу відповіді на запит публічної інформації, та зобов`язати відповідача вчинити дії - у 5-ти денний строк надати копію посадової інструкції тимчасово виконуючого обов`язки наглядача Совського кладовища Лісовенка Ігоря Анатолійовича.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на запит позивача до відповідача про надання в паперовому вигляді копії посадової інструкції тимчасово виконуючого обов`язки наглядача Совського кладовища (м. Київ) Лісовенка Ігоря Анатолійовича, отримала відмову з тих підстав, що запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI (далі Закон №2939-VI). Вважає таку відмову протиправною, оскільки запитувана інформація стосується позивача і пов`язана із реалізацією її прав щодо забезпечення гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання. З огляду на вказане позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову. В обгрунтування заперечень на позовну заяву відповідач зазначає, що пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів, водночас суб?єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб?єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Зауважує, що відповідач не є суб?єктом владних повноважень, оскільки не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування та не здійснює владні управлінські функції. Окрім того, відповідач стверджує, що посадова інструкція тимчасово виконуючого обов?язки доглядача Совського кладовища не є публічною в розумінні Закону №2939-VI, а також відсутня згода суб?єктів персональних даних на обробку їх персональних даних та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11, пункту 1 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних». З огляду на вказане, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав до суду свою відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Солом?янського районного суду м. Києва від 30.09.2020 адміністративну справу №760/10773/20 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Листом Солом?янського районного суду м. Києва від 13.10.2020 матеріали адміністративної справи №760/10773/20 скеровано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2020 визначено суддю Літвінову А.В. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 18.11.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору та роз`яснив учасникам справи їх процесуальні права та обов`язки.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав 08.12.2020 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав 22.12.2020 до суду свою відповідь на відзив, у якій позивачем викладено свої заперечення проти відзиву.

За змістом приписів статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу (пункт 5 частини 1 статті 29), а у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду (частина 3 статті 29).

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825-ІХ), який набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, який відповідно до приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону №2825-ІХ з дня набрання чинності цим Законом припинив здійснення правосуддя.

Згідно з приписами розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону №2825-ІХ адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання вказаних приписів Закону №2825-ІХ Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок).

Відповідно до цього Порядку 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, в тому числі і справу №760/10773/20.

Наказом в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024 затверджено графік передачі справ, відповідно до якого вказані справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.

На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024) комісією прийнято зазначені справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл, в тому числі і справи №760/10773/20.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2025 року для розгляду справи №760/10773/20 визначено суддю Рівненського окружного адміністративного суду Максимчука О.О.

Ухвалою від 13.03.2025 суд прийняв до провадження адміністративну справу №760/10773/20, а розгляд цієї справи №760/10773/20 розпочав спочатку та вирішив здійснювати одноособово суддею Рівненського окружного адміністративного суду Максимчуком О.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач 28.02.2020 звернувся до Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України із запитом №746 про отримання публічної інформації, а саме отримання у паперовому вигляді функціональних обов`язків (посадової інструкції) наглядача Совського кладовища.

Відповідно до листа Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України від 05.03.2020 №12-09/1131 вказаний запит позивача було надіслано до належного розпорядника інформації Київської міської державної адміністрації.

За результатами розгляду запиту позивача, відповідач листом від 16.03.2020 №249-166 повідомив, що відповідно до Закону України «Про публічну інформацію», а саме ст. 1 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб?єктами владних повноважень своїх обов?язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб?єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом. Відповідно до п. 2 ст. 13 Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. На підставі зазначеного, та оскільки запитувана інформація не є публічною в розумінні Закону «Про доступ до публічної інформації», позивачу відмовлено у наданні інформації.

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідачів.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є зобов`язання відповідача надати копію посадової інструкції тимчасово виконуючого обов`язки наглядача Совського кладовища Лісовенка Ігоря Анатолійовича.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон №2939-VI.

Частиною 1 статті 1 Закону №2939-VI передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Із змісту наведеної норми слідує, що публічна інформація має наступні ознаки: 1) це готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) ця інформація заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації.

Метою Закону №2939-VI є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина 1 статті 2 Закону №2939-VI).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (частина 1 статті 12 Закону №2939-VI).

Розпорядниками інформації згідно з статтею 13 Закону №2939-VI визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них..

У даному випадку, запитувачем інформації є ОСОБА_1 відповідно до запиту на отримання до публічної інформації №746 від 28.02.2020, а розпорядником інформації Ритуальна служба спеціалізованого підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

З матеріалів справи суд встановив, що позивач 28.02.2020 звернувся до Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України із запитом про отримання публічної інформації щодо отримання у паперовому вигляді функціональних обов`язків наглядача Совського кладовища.

Відповідно до листа Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України від 05.03.2020 №12-09/1131 вказаний запит позивача було надіслано до належного розпорядника інформації Київської міської державної адміністрації.

За результатами розгляду запиту позивача, відповідач листом від 16.03.2020 №249-166 повідомив, що відповідно до Закону України «Про публічну інформацію», а саме ст. 1 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб?єктами владних повноважень своїх обов?язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб?єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом. Відповідно до п. 2 ст. 13 Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. На підставі зазначеного, та оскільки запитувана інформація не є публічною в розумінні Закону «Про доступ до публічної інформації», позивачу відмовлено у наданні інформації.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Мотивуючи відмову у наданні публічної інформації на запит позивача зазначено, що комунальні підприємства в розумінні статті 13 Закону №2939-VI є розпорядниками публічної інформації лише у разі їх фінансування з місцевого бюджету, а відповідач не є бюджетною організацією. Окрім того, відповідач у своєму відзиві зазначив, що не є суб`єктом владних повноважень, оскільки не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування та не здійснює владні управлінські функції. Також відповідач зауважує на тому, що посадова інструкція тимчасово виконуючого обов?язки доглядача Совського кладовища не є публічною в розумінні Закону «Про доступ до публічної інформації», а також відсутня згода суб?єктів персональних даних на обробку їх персональних даних та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11, пункту 1 статті 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Щодо таких тверджень відповідача суд зазначає, що за правилами статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

У силу статті 16 Закону №2939-VI розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.

Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом пункту 3 статті 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.

Пунктом 7 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що органами управління комунального унітарного підприємства є, зокрема, керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).

З матеріалів справи слідує, що засновником Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» є Київська міська рада.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

За таких обставин Ритуальна служба спеціалізованого підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" Виконавчого органу Київради в розумінні ст. 13 Закону №2939-VІ є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а інформація щодо працівників відповідача, зокрема наглядача Совського кладовища (прізвище, ім`я та по-батькові, займана посада, назва структурного підрозділу) є публічною.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду України, які викладені у постанові від 14 березня 2018 року справа №815/1216/16.

Частиною 2 статті 1 Закону №2939-VI також встановлено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 6 Закону №2939-VI встановлює види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для обмеження доступу до таких видів інформації.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Вказане положення частини 1 статті 7 Закону №2939-VІ не передбачає можливості для суб`єктів владних повноважень відносити інформацію до конфіденційної. Такі суб`єкти можуть обмежувати доступ до інформації лише шляхом віднесення її до службової або таємної відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №2939-VI таємна інформація - це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону №2939-VІ до службової може бути віднесена інформація, що:

1) міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрішньовідомчу службову кореспонденцію, зокрема, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішення;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контр розвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Частиною 2 статті 6 Закону №2939-VI встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Суд звертає увагу на те, що запитувана інформація в наведеному запиті позивача №746 від 28.02.2020 не містить ознак інформації, до якої може бути обмежено доступ, тобто не є конфіденційною, таємною чи службовою.

Окрім того, частиною 1 статті 22 Закону №2939-VІ передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, закріплений частиною першою статті 22 Закону №2939-VІ, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону №2939-VІ відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 22 Закону №2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту". З відмови у доступі до публічної інформації повинно слідувати:

1) якому з перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VІ інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону №2939-VІ);

3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини 2 статті 6 Закону №2939-VІ).

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Окрім того, щодо тверджень відповідача про відсутність згоди суб`єктів персональних даних на обробку їх персональних, зокрема тимчасово виконуючого обов`язки доглядача Совського кладовища, то суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року №2297-VI персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Поряд з тим, частинами 1, 2 статті 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про захист персональних даних», поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Так, Рішенням Конституційного Суду України №2-рп/2012 від 20.01.2012 надано офіційне тлумачення положення частини першої та частини другої статті 32 Конституції України.

Зокрема Конституційний Суд України зазначив наступне: «…Таким чином, Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини...».

Суд приходить до висновку, що інформація наявна у посадовій інструкції тимчасово виконуючого обов`язки Совського кладовища не є конфіденційною інформацією, так як дана посада, пов`язана зі здійсненням функцій органів місцевого самоврядування, а тому відмова відповідача у наданні інформації, запитуваної у запиті від 28.02.2020 є протиправною та не відповідає вимогам законодавства України.

За приписами частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо протиправності винесених відповідачем рішень, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" Виконавчого органу Київради про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ритуальної служби спеціалізованого підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" Виконавчого органу Київради щодо ненадання інформації на запит ОСОБА_1 від 28.02.2020 №746 про надання публічної інформації.

Зобов`язати Ритуальну службу спеціалізованого підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" Виконавчого органу Київради надати запитувану інформацію на запит ОСОБА_1 від 28.02.2020 №746 про надання публічної інформації.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ритуальної служби спеціалізованого підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" Виконавчого органу Київради судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві від 23.09.1999).

Відповідач: Ритуальна служба спеціалізованого підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" Виконавчого органу Київради (місцезнаходження: вул.Воровського, 47/14,Київ 54,01054; код ЄДРПОУ: 03358475).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК