Рішення № 137816767, 30.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2026 рокум. Рівне№826/1860/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №826/1860/18 за адміністративним позовом (позовною заявою) Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області, у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 29.12.2017 №0341 про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн за порушення законодавства про рекламу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про порушення законодавства про рекламу з огляду на те, що його не повідомлено належним чином про дату та час розгляду справи про таке порушення. Також вказує на те, що за одне й те ж порушення його двічі притягнуто до відповідальності, що порушує статтю 61 Конституції України. Окрім того, як зазначає позивач, підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало ненадання позивачем документів про вартість розповсюдження реклами, водночас у позивача була відсутня можливість надати такі документи з огляду на відсутність у позивача таких витрат. З огляду на вказане, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач зазначає, що 05.12.2017 року головним спеціалістом відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області складено протокол №0569 про порушення законодавства про рекламу ТзОВ « Споживчий центр», зокрема ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: на вимогу Управління від 15.09.2017 року №7-1-13/4945 про надання документів, усних та/або письмових пояснень, відео- та звукозаписів, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ним повноважень щодо контролю, надіслану в рамках розгляду подання Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №23/P-14-1848, від 14.06.2017 року про порушення законодавства про рекламу, ТзОВ «Споживчий центр» у вказаний термін не надав жодних документів про вартість розповсюдженої реклами з порушенням вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу». Зауважує, що позивача листом від 06.12.2017 №7-1-13/7892 було повідомлено про час і дату розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, однак позивач на розгляд справи не з`явився. Щодо тверджень позивача про притягнення його до відповідальності двічі за одне і те ж порушення, то відповідач зауважує, що штраф у розмірі 2550,00 грн було накладено на позивача за самовільне розміщення реклами, а штраф у розмірі 1700,00 грн накладено за неподання інформації щодо вартості розповсюдження реклами на вимогу відповідача. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва 01.02.2018 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв`язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 02.02.2018.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2018 визначено суддю Аблова Є.В. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 06.02.2018 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В. прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору та роз`яснив учасникам справи їх процесуальні права та обов`язки.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав 26.02.2018 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

За змістом приписів статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу (пункт 5 частини 1 статті 29), а у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду (частина 3 статті 29).

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825-ІХ), який набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, який відповідно до приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону №2825-ІХ з дня набрання чинності цим Законом припинив здійснення правосуддя.

Згідно з приписами розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону №2825-ІХ адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання вказаних приписів Закону №2825-ІХ Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок).

Відповідно до цього Порядку 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, в тому числі і справу №826/1860/18.

Наказом в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024 затверджено графік передачі справ, відповідно до якого вказані справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.

На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024) комісією прийнято зазначені справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл, в тому числі і справи №826/1860/18.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2025 року для розгляду справи №826/1860/18 визначено суддю Рівненського окружного адміністративного суду Максимчука О.О.

Ухвалою від 13.03.2025 суд прийняв до провадження адміністративну справу №826/1860/18, а розгляд цієї справи №826/1860/18 розпочав спочатку та вирішив здійснювати одноособово суддею Рівненського окружного адміністративного суду Максимчуком О.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.04.2025 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до ТзОВ «Споживчий центр» із вимогою від 26.05.2017 №23/Р-14-1662 про усунення в термін до 07.06.2017 порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами рекламоносій на фасаді будинку на вул. Шпитальна, 28.

У зв`язку з невиконанням ТзОВ «Споживчий центр» у встановлений термін вимоги від 26.05.2017 №23/Р-14-1662 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області з поданням від 14.06.2017 №23/Р-14-1848 про порушення ТзОВ «Споживчий центр» вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» у зв`язку із самовільним встановленням спеціальної конструкції зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 27 (додаток вимога про усунення порушення від 26.05.2017 №23/Р-14-1662).

На підставі вказаного подання Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області направило на адресу ТзОВ «Споживчий центр» вимогу від 15.09.2017 №7-1-13/4945 про надання у триденний строк з дня отримання листа належним чином засвідчених копій документів, необхідних для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, в тому числі документів щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами; документів, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу (макетів реклами тощо), акти виконаних робіт. Вказаним листом позивача також повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу 09.11.2017 з 10-00 год до 12-00 год.

Відповідно до протоколу №0569 від 05.12.2017 про порушення законодавства про рекламу, позивачем на вимогу відповідача від 15.09.2017 №7-1-13/4945, у вказаний в такій вимозі термін, не надано жодних документів про вартість розповсюдженої реклами, чим порушено вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про рекламу».

Листом від 06.12.2017 №7-1-13/7892 позивача повідомлено про розгляд справи про порушення вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», яку призначено на 29.12.2017 з 10-00 год до 12-00 год. У вказаному листі також зазначено, що на адресу Головного управління від позивача окрім пояснень та клопотань, жодної інформації про вартість розповсюдження реклами за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 28 (рекламоносій на фасаді будинку) не надходило.

На підставі рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 15.12.2017 №0400 розпочато справу про порушення законодавства про рекламу відносно ТзОВ «Споживчий центр».

18.12.2017 (вхідний №5473 від 26.12.2017) позивач звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області із клопотанням, у якому просив припинити провадження у справі, про що його повідомити.

18.12.2017 (вхідний №5472 від 26.12.2017) позивач також звернувся до відповідача із письмовими поясненнями, у яких повідомив, що об`єктивно неможливо надати запитувану інформацію та документи щодо вартості реклами, оскільки у Товариства відсутні витрати на оплату вартості розповсюдження реклами за адресою, вказаною у вимозі від 06.12.2017 №7-1-13/7892.

За результатами розгляду клопотання позивача від 18.12.2017 відповідач листом від 17.01.2018 №7-1-13/532 повідомив, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із Законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов?язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. У зв`язку з тим, що позивачем не було надано інформації про вартість розповсюдження реклами, було прийнято рішення про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу від 29.12.2017 №0341.

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 29.12.2017 №0341 за порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме не надання на вимогу від 15.09.2017 №7-1-13/4954 жодних документів про вартість розповсюдження реклами, на ТзОВ «Споживчий центр» накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про рекламу" №270/96-ВР від 03.07.1996 (далі - Закон №270/96-ВР в редакції чинній на час виникнення спору,) визначено засади рекламної діяльності в Україні, врегульовано відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до ст. 1 Закону №270/96-ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону №270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 27 Закон №270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693 (далі - Порядок №693).

У відповідності до п. 11 Порядку №693 накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду (п. 12 Порядку №693).

Пунктом 9 Порядку №693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою

Згідно п. 16 Порядку №693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи суд встановив, що відповідачем на адресу позивача, в порядку ст. 26 Закону №270/96-ВР, було направлено вимогу від 15.09.2017 року №7-1-13/4645 про надання до Головного управління відповідних письмових пояснень, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договори з рекламодавцем, акти виконаних робіт, квитанції про сплату тощо), іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення. Також запропоновано представнику позивача з`явитися за адресою Головного управління: м. Львів, вул. В. Чорновола, 59 для участі у розгляді справи.

Листом від 06.12.2017 №7-1-13/7892 позивача повідомлено про розгляд справи про порушення вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», яку призначено на 29.12.2017 з 10-00 год до 12-00 год. У вказаному листі також зазначено, що на адресу Головного управління від позивача окрім пояснень та клопотань, жодної інформації про вартість розповсюдження реклами за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 28 (рекламоносій на фасаді будинку) не надходило.

У той же час, 05.12.2017 головним спеціалістом Головного управління Блонар М.М. відносно позивача складено протокол про порушення позивачем законодавства про рекламу, а саме на вимогу відповідача від 15.09.2017 №7-1-13/4945, у вказаний в такій вимозі термін, не надано жодних документів про вартість розповсюдженої реклами, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 16 Закону №270/96-ВР.

Листом-поясненням від 18.12.2017 (вхідний №5472 від 26.12.2017) ТОВ «Споживчий центр» поінформувало Головне управління про відсутність факту вчинення порушення, зокрема позивач повідомив, що об`єктивно неможливо надати запитувану інформацію та документи щодо вартості реклами, оскільки у Товариства відсутні витрати на оплату вартості розповсюдження реклами за адресою, вказаною у вимозі від 06.12.2017 №7-1-13/7892.

Зважаючи на відсутність надання оформлених належним чином документів та обґрунтованих пояснень, Головним управлінням 15.12.2017 розпочато справу про порушення законодавства про рекламу.

Так, 29.12.2017 відбувся розгляд справи стосовно позивача про порушення законодавства про рекламу та було складено відповідний протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу. За результатами розгляду справи встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» не подано на вимогу органу державної влади, на який із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів, усних та/або письмових пояснень, а також іншої інформації, необхідної для здійснення повноважень щодо контролю, чим порушено вимог ч. 2 ст. 26 Закону №270/96-ВР.

За виявлені порушення вимог законодавства України про рекламу, відповідно до вимог частини 6 статті 27 Закону №270/96-ВР, а саме за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області винесено рішення від 29.12.2017 №0341 про накладання на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, суд зазначає таке.

Як суд вже зазначав вище, згідно з пунктами 9-14 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою, зокрема Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Аналіз указаних правових норм дає підстави суду дійти висновку про те, що відповідачем дотримано порядок накладення на позивача штрафу. Зокрема встановленими судом обставинами підтверджується, що позивач належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, враховуючи також те, що позивачем 18.12.2017 надано письмові пояснення щодо відсутності у нього інформації та документів про вартість розповсюдження реклами у зв`язку з не проведенням оплати такого розповсюдження. Справу розглянуто упродовж місячного строку з дня прийняття рішення від 15.12.2017 №0400 про початок розгляду цієї справи.

Крім того, оскаржуване рішення є правильним по суті, оскільки за змістом частини 2 статті 26 Закону №270/96-ВР рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати відповідачу документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до частини 6 статті 27 Закону №270/96-ВР за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за вчинене порушення законодавства про рекламу, що полягає у ненаданні в установлений строк інформації щодо вартості реклами, відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у розмірі 1700,00 грн. (17,00 грн. х 100).

Аналізуючи зазначені вище обставини справи, а також з урахуванням зазначених вимог законодавства, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу, а зокрема за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Необґрунтованим є також твердження позивача, що його двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено відповідальність за порушення законодавства про рекламу, які несуть рекламодавці, винні:

- у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

- у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

- у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

- у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

- у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Як слідує з наявного у матеріалах справи рішення відповідача від 09.11.2017 №0119, на позивача накладено штраф у розмірі 2550,00 грн за порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону №270/96-ВР, а саме самовільне розповсюдження зовнішньої реклами (рекламоносій на фасаді будинку) за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 28 без дозволу органів місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що вказане рішення відповідача від 09.11.2017 №0119 позивачем було оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва, де за результатами розгляду справи №826/15745/17 суд рішенням від 07.05.2018 відмовив у задоволенні позовних вимог позивача до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2018 у справі №826/15745/17 залишено без змін.

У свою чергу, оскаржуваним у цій справі рішенням від 29.12.2017 №0341 на позивача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн за порушення вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме за неподання інформації щодо вартості розповсюдження реклами.

Тобто спірним рішенням №0341 від 29.12.2018 року на позивача було накладено штраф за одне порушення - неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, а рішенням №0119 від 09.11.2017 накладено штраф за інше порушення - порушення порядку розповсюдження реклами, а саме розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без дозволу органів місцевого самоврядування.

Таким чином, твердження позивача в цій частині суд також вважає помилковими. У свою чергу, з урахуванням встановлених судом обставин цієї справи суд дійшов висновку, що при прийнятті спірного рішення відповідач діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень, а рішення прийнято обґрунтовано та за наявності відповідних підстав, з огляду на що позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

За приписами частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місце проживання: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032; РНОКПП: 37356833);

Відповідач: Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області (місцезнаходження: Вул. Вітовського 18, Львів, 79011; код ЄДРПОУ: 40349068).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК