Рішення № 137809624, 30.06.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1413/26

Провадження № 2/459/606/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 червня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути заборгованість за Договором № 8545304 про надання споживчого кредиту від 05.12.2024 у розмірі 19100,00 гривень та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.12.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 8545304 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який був підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов даного Договору товариство надало позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка 1,00 % на день. Кошти були перераховані на карту позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Вказує, що відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні платежі із простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення заборгованості. Зазначає, що 14.08.2025 між ТОВ «Авентус Україна» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу №01.02-31/25, відповідно умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги первісного кредитора до відповідача за договором № 8545304 про надання споживчого кредиту від 05.12.2024 у розмірі 19100,00 гривень, з яких: 5000,00 грн заборгованість по основному боргу, 5050,00 грн заборгованість по відсотках, 9050,00 грн пеня. Таким чином, у зв`язку із невиконанням відповідачем вищевказаного договору представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 21.04.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача, про що постановлялась відповідна ухвала.

25.06.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (копії ухвали про відкриття провадження, судової повістки), яка містяться в матеріалах справи та які повернулися на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Шептицької міської ради №1067 від 16.04.2026 (а. с. 77). Заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності відповідач не подавала, про причини неявки не повідомляла. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд вважає, що відповідач є повідомленою про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 30 червня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 25 червня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 30 червня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.12.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8545304 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (а. с. 9-19).

Згідно з п.1.3 Договору сума кредиту складала 5000,00 гривень.

Відповідно до п.1.4 зазначеного Договору строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п.1.5 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п.1.5.1 - стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, встановленого в п.1.4 цього договору; п. 1.5.2. знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 20.12.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплати кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплати споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п. 1.9 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: п.1.9.1 - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2899,03 % річних; п.1.9.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1933,14 % річних.

Згідно з п.1.10 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: п.1.10.1 - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 23000,00 грн; п.1.10.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 22257,50 грн.

Відповідно до п.2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно п.2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох робочих днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 05.12.2024 або 06.12.2024.

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно п.2.1. Договору (п. 2.4. Договору).

Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5. Договору).

У додатку №1 до Договору, яким є Таблиця загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит зазначено: дату видачі кредиту/дату платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чисту суму кредиту, суму кредиту за договором погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту (а. с.18 зворот-19).

Також, 05.12.2024 відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання ТОВ «Авентус Україна» коштів у кредит (а. с. 20-21 зворот).

Крім цього, ОСОБА_1 було підписано Інформаційне повідомлення споживача (а. с. 22-23 зворот).

Відповідно до витягу ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №7/14498 від 15.08.2025, який адресований ТОВ «Авентус Україна», на підставі договору №087/20-П від 08.07.2020 успішно здійснено 05.12.2024 на карту НОМЕР_1 переказ коштів в розмірі 5000,00 грн (а. с. 44).

Також позивачем надано Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Авентус Україна», затверджені наказом №2104/ОД від 22.10.2024, які визначають порядок і умови надання кредитодавцем грошових коштів у кредит (а. с. 26-37 зворот).

14.08.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-31/25, відповідно до умов якого фактор набуває права грошової вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав грошових вимог фінансування у сумі та у строки встановлені цим Договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з 1.2. Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (а.с.45-53).

Як вбачається із Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №01.02-31/25 від «14» серпня 2025 року від 14.08.2025 клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги по боржниках в кількості 2078 (а. с. 54).

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №10151 від 20.08.2025 ТОВ «Свеа Фінанс» сплачено ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу №01.02-31/25 від 14.08.2025 2519786,98 грн (а. с. 55).

Із витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №01.02-31/25 від «14» серпня 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Авентус Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8545304 від 05.12.2024 на загальну суму 19100,00 гривень, з яких: 5000,00 грн заборгованість по основному боргу, 5050,00 грн заборгованість по відсотках, 9050,00 грн пеня (а. с. 58).

Оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, боргу не погасив, позивач просить стягнути з нього наявну заборгованість в примусовому поряду у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч.1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 05.12.2024 булоукладено Договір № 8545304 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами А3739.

Підписавши вищевказаний договір, паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 підтвердила та закріпила те, що діяла свідомо, була вільна при укладенні правочину, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що вона умови договору цілком зрозуміла та прийняла їх.

Отже, відповідач добровільно виразила свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши, у подальшому, кредитні кошти на платіжну карту, що підтверджується витягом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вих.№7/14498 від 15.08.2025.

Із матеріалів справи, а саме із розрахунку заборгованості (картки обліку договору) вбачається, що відповідач приступила до виконання умов Договору, здійснюючи часткові платежі, у сукупному розмірі останньою сплачено 1407,50 грн, що підтверджує факт укладення нею договору, розуміння його умов та отримання кредитних коштів.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за вищевказаним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Так, із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», встановлено, що за боржником ОСОБА_1 обліковується заборгованість за Договором № 8545304 про надання споживчого кредиту від 05.12.2024 в розмірі 19100,00 гривень.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідачка) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Також, суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи вищевказаний Договір ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору № 8545304 в розмірі 5000,00 грн слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за Договором № 8545304 у розмірі 5050,00 грн, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримала та користувалася кредитними коштами, однак в добровільному порядку не повернула.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Як зазначалося вище, відповідно до п.1.5 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п.1.5.1 - стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, встановленого в п.1.4 цього договору; п. 1.5.2. знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 20.12.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказано датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплати споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Проценти за користування кредитом первісним кредитором нараховані по Договору за період з 05.12.2024 по 19.04.2025, при цьому за період з 05.12.2024 по 19.12.2024 за зниженою процентною ставкою, а за період з 21.12.2024 по 19.04.2025 за стандартною процентною ставкою.

З врахуванням наведеного, розрахунок заборгованості процентів за Договором у розмірі 5050,00 грн суд вважає обґрунтованим, тому, на підставі вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 5050,00 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 9050,00 гривень.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по даний час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 , як позичальник звільнена від обов`язку сплати на користь позивача штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання за вищевказаним Договором, оскільки такі штрафні санкції нараховані позивачем під час дії воєнного стану.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій за Договором у розмірі 9050,00 грн. до задоволення не підлягають.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

Відповідно до договору факторингу №01.02-31/25 від 14.08.2025, платіжної інструкції кредитового переказу коштів №10151 від 20.08.2025 року, Реєстру боржників до Договору факторингу від 14.08.2025 року №01.02-31/25, Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №01.02-31/25 від 14.08.2025 та витягу з вказаного Реєстру боржників №1, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8545304 від 05.12.2024 на загальну суму 19100 грн., з яких: залишок заборгованості по основному боргу 5000,00 грн.; залишок заборгованості по процентам 5050,00 грн.; штраф 9050 грн.

Договір факторингу, який підтверджує факт відступлення прав вимоги є дійсним та чинним, відомості про те, що такий оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо переходу до ТОВ «Свеа Фінанс», як до нового кредитора, права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаним Договором.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним Договором в загальному розмірі 10050,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5050,00 гривень - сума заборгованості за процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить того, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №1121 від 31.03.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, тому понесені позивачем витрати на сплату судового збору слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача в сумі 1400,90 грн, виходячи з такого розрахунку: 10050,00 грн (сума задоволених позовних вимог) : 19100,00 грн. (сума заявлених позовних вимог) х 2662,40 гривень (сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви через систему « Електронний суд»).

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за Договором № 8545304 про надання споживчого кредиту від 05.12.2024 в розмірі 10050 (десять тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5000,00 грн заборгованість по основному боргу, 5050,00 грн заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в сумі 1400 (одна тисяча чотириста) гривень 90 копійок.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 30.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (ЄДРПОУ 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович