Ухвала суду № 137801817, 30.06.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

30.06.2026м. СумиСправа № 920/827/26

Суддя Господарського суду Сумської області Жерьобкіна Є.А., розглянувши у порядку наказного провадження заяву (вх. № 3005 від 24.06.2026) стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40024, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10, код ЄДРПОУ 33698892) до боржника Спільного виробничо-комерційного підприємства «Фактор-92» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (40030, м. Суми, Покровська площа, буд. 15, код ЄДРПОУ 14007388), про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 23410 грн 50 коп.

УСТАНОВИВ:

24.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Спільного виробничо-комерційного підприємства «Фактор-92» у формі товариства з обмеженою відповідальністю 23410 грн 50 коп., у тому числі: 20943 грн 51 коп. борг за надані послуги з надання теплової енергії та абонплата, 159 грн 76 коп. 3% річних, 707 грн 11 коп. інфляційні витрати, 1600 грн 12 коп. пеня.

Розглянувши заяву про видачу судового наказу, суд відмовляє у видачі судового наказу з огляду на наступне.

Наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

Згідно з ч. 6 ст. 150 ГПК України (статтю 150 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 4833-IX від 07.04.2026), якщо заявником є юридична особа, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

За приписами ч. 7 ст. 150 ГПК України (статтю 150 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 4833-IX від 07.04.2026), у разі зазначення в заяві реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Так, під час дослідження заяви про видачу судового наказу, судом встановлено, що заява не містить реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та, відповідно, документу, що підтверджує наявність рахунку, тому суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відтак, судом встановлено, що заявником не дотримано вимог ч. 6, ч. 7 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього кодексу.

Частиною 2 статті 154 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Приписами частини другої статті 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Згідно з частиною 2 статті 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» у видачі судового наказу.

Керуючись ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» про стягнення з Спільного виробничо-комерційного підприємства «Фактор-92» у формі товариства з обмеженою відповідальністю 23410 грн 50 коп. (вх. № 3005 від 24.06.2026).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвала підписана суддею 30.06.2026.

СуддяЄ.А. Жерьобкіна