Ухвала суду № 137801294, 25.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25.06.2026Справа № 910/4085/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Фермерського господарства "Агро-Борова"

до Акціонерного товариства "Сенс банк"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Кузовлев Р.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Агро-Борова" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Сенс банк" (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Акціонерного товариства "Сенс банк" про відмову у застосуванні мораторію на виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, що включає основну суму боргу, проценти, комісії та інші платежі, із зупиненням їх нарахування, забороною примусового виконання зобов`язань (у тому числі звернення стягнення на предмет застави та інше майно товариства), викладене в листі вих.№50152-58 від 06 листопада 2025 року та протоколу №12 від 06 листопада 2025р. засідання Комітету з управління непрацюючими активами корпоративного бізнесу та сегменту МСБ АТ "Сенс банк";

- зобов`язати Акціонерне товариство "Сенс банк" застосувати до Фермерського господарства "Агро-Борова" мораторій на виконання грошового зобов`язання за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021100 від 06.10.2021, що включає основну суму боргу, проценти, комісії та інші платежі, із зупиненням їх нарахування, забороною примусового виконання зобов`язань (у тому числі звернення стягнення на предмет застави та інше майно товариства), на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року після дня його припинення чи скасування з моменту звернення із заявою про застосування мораторію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021100 від 06.10.2021. В подальшому, враховуючи внесені зміни до чинного законодавства України, позивач звернувся до відповідача із заявою від 09 жовтня 2025 року про застосування мораторію на виконання кредитного зобов`язання, в якій просив відповідно до п. 26 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року після його припинення чи скасування, застосувати до позивача мораторій на виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Проте, відповідач своїм листом вих.№50152-58 від 06.11.2025 відмовив в задоволенні заяви позивача про встановлення мораторію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2026 позовну заяву Фермерського господарства "Агро-Борова" - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.04.2026 до суду надійшла заява Фермерського господарства "Агро-Борова" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.05.2026.

11.05.2026 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "Сенс банк", в якій відповідач просить суд надати представнику, адвокату Дем`янець Яні Вікторівні, можливість участі у судовому засіданні по справі №910/4085/26, яке призначене на 28.05.2026 та в усіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

11.05.2026 до суду надійшов відзив Акціонерного товариства "Сенс банк" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що між АТ «АЛЬФА-БАНК» (12.08.2022 перейменоване у АТ «Сенс Банк») та ФГ «КИРИЧЕНКО М» (23.11.2023 перейменоване у ФГ «АГРО-БОРОВА») укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMB000128 від 09.02.2021 та саме на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором було укладено договір іпотеки №PSMB000128/4 від 09.02.2021 та договір застави рухомого майна №PSMB000128/5 від 10.02.2021. Відповідач зазначає, що 08.02.2022 заборгованість ФГ «КИРИЧЕНКО М» за вказаним договором була повністю погашена та в подальшому, між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ФГ «КИРИЧЕНКО М» укладено інший договір кредиту, а саме договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021100 від 06.10.2021. На виконання зазначеного договору банком було укладено договори поруки та договори застави товарів в обороті (насіння соняшника). Відповідач вказує, що договори забезпечення, укладені у лютому 2021 року не можуть забезпечувати кредитне зобов`язання, яке виникло лише у жовтні 2021. При цьому, в іпотечному договорі №PSMB000128/4 від 09.02.2021 і в договорі застави рухомого майна №PSMB000128/5 від 10.02.2021 чітко визначено зобов`язання, яке вони забезпечують, а саме зобов`язання за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMB000128 від 09.02.2021. Більше того, 08.02.2022 і застава і іпотека припинились з огляду на повне виконання забезпеченого ними зобов`язання. Жодного належного та допустимого доказу того, що перелічене в даних договорах майно забезпечує будь-які інші зобов`язання позивача перед банком, зокрема й за іншим договором кредиту - договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021100 від 06.10.2021 позивачем не надано, оскільки таких доказів не існує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 заяву Акціонерного товариства "Сенс банк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

У підготовче засідання 28.05.2026 представник позивача не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа (ухвали суду від 28.04.2026) до електронного кабінету особи (позивача) - 28.04.2026 о 23:20 год.

Тож, у підготовчому засіданні 28.05.2026 суд на місці ухвалив визнати явку позивача обов`язковою та відклав підготовче засідання на 25.06.2026.

У це підготовче засідання представник позивача повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа (ухвали суду від 28.05.2026) до електронного кабінету особи (позивача) - 03.06.2026 о 21:10 год.

Дослідивши матеріали справи, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить про те, що обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання, є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 ГПК передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Водночас частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК не містять вимог про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

Крім того, положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21.

Крім того, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 сформовано правовий висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.

Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 ГПК України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення.

Водночас у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доводів та/і доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 910/25456/15.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом.

Аналогічного висновку, щодо застосування положень частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України дійшов Верховний Суд у постановах від 16.08.2018 року у справі №910/23344/17, від 22.01.2019 у справі № 922/2584/18, від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 та від 12.12.2019 у справі № 910/2722/19.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Судом встановлено, що представник позивача у підготовче засідання, призначене на 28.05.2026 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа (ухвали суду від 28.04.2026) до електронного кабінету особи (позивача) - 28.04.2026 о 23:20 год.

Тож, у підготовчому засіданні 28.05.2026 судом було визнано явку позивача обов`язковою та відкладено підготовче засідання на 25.06.2026.

При цьому, у це підготовче засідання призначене на 25.06.2024 позивач повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Як зазначено судом вище, ухвала суду від 28.04.2026 про відкриття провадження у даній справі та ухвала суду від 28.05.2026 про виклик у судове засіданні призначене на 25.06.2026 отримані позивачем в електронному кабінеті ЕС, що підтверджується довідками Господарського суду міста Києва про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи - Фермерського господарства "Агро-Борова".

Вказане свідчить про те, що позивач обізнаний із часом та місцем розгляду даної справи Господарським судом міста Києва, проте поважні причини неявки у підготовче засідання та у судове засідання суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надіслав.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Суд зазначає, що у даній справі позивачем не було надіслано на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача та/або його представника, а отже у суду відсутня передбачена процесуальним законом можливість розгляду позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/8816/19.

При цьому, суд враховує те, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.11.2022 у справі № 905/458/21, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості.

Позивачем не заявлялось будь-яких клопотань про розгляд справи за його відсутності.

Приймаючи до уваги, що саме позивач ініціював даний судовий процес, однак жодного разу не з`явився в судові засідання, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, при цьому явка позивача була визнана судом обов`язковою, суд залишає позов Фермерського господарства "Агро-Борова" до Акціонерного товариства "Сенс банк" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, у даному випадку, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у разі залишення позову без розгляду у зв`язку із повторним неприбуттям позивача, сплачена сума судового збору поверненню не підлягає.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Позов Фермерського господарства "Агро-Борова" до Акціонерного товариства "Сенс банк" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 30.06.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О. Щербаков