Постанова № 13779362, 01.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2011                                                                                           № 13/448

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: Соболєв А.Л. довіреність №2877-НЮ від 11.10.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2010

у справі № 13/448 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Подільський цемент"

до                                                   Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

про                                                   стягнення 7161,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 11.11.2010 у справі №13/448 позов задоволено: стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Подільський цемент" 7161,36 грн. - переплати провізної плати та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДТГО „Південно – Західна залізниця” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2010 у справі №13/448, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що провізна плата сплачувалась при відправленні власних вагонів. Тобто, на думку відповідача, позивач, як одержувач, провізну плату за перевезення по спірних відправках залізниці не сплачував, в зв’язку з чим у нього відсутнє право на звернення до залізниці з позовом.

Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував коригуючий коефіцієнт. Так, в перевізних документах №33582532, 33608836, 33363093 не вказано, що вагони прямують з - під вивантаження, під навантаження та не зазначений власник (орендар) вагонів, в зв'язку з чим товарними касирами станцій було віднесено дані відправки до інших випадків та застосовано коефіцієнт «1», замість коефіцієнту 0,412, тому провізна плата по вищезазначеній відправці поверненню не підлягає.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.

Ухвалою від 31.12.2010 розгляд справи було призначено на 01.02.2011.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, представник позивача не з’явився з невідомих причин.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м. Києва звернулося з позовною заявою ВАТ „Подільський цемент” до ДТГО „Південно – Західна залізниця” про стягнення 7161,36 грн. - переплати провізної плати.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що залізниця стягнула за повернення порожніх вагонів –хоперів – цементовозів після їх розвантаження одержувачу ВАТ “Подільський цемент” на ст.Гуменці ПЗЗ провізну плату у розмірі 2328,00 грн. (накладна №33582532 від 09.03.10), 6518,00 грн. (накладна №33608836 від 13.03.10) та 1303,60 грн.(накладна №33363093 від 17.03.10).

Не погоджуючись із наведеним розрахунком, позивач, посилається на неправильне застосування положень Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (тарифне керівництво №1) та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги, затверджені Наказом Міністерство транспорту та зв’язку №317 від 26.03.09,а тому, просить стягнути з відповідача зайво нараховану і стягнуту провізну плату в розмірах розмірі 1642,56 грн. (накладна №33582532 від 09.03.10), 4599,00 грн. (накладна №33608836 від 13.03.10) та 919, 80грн. (накладна №33363093 від 17.03.10).

У відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечує проти позовних вимог та просить в позові відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Як вбачається з накладних №33582532 від 09.03.10, №33608836 від 13.03.10 та №33363093 від 17.03.10р., відповідач здійснив повернення порожніх вагонів – хоперів - цементовозів після їх розвантаження на ст..Гуменці ПЗЗ одержувачу ВАТ “Подільський цемент”.

В свою чергу, на підставі Договору №21/08-2 від 28.12.07 транспортного експедирування ТОВ “Укрданатранс” надає позивачеві логістичні послуги з перевезення вантажів, що відправляються/одержуються позивачем, діючи перед третіми особами від імені позивача на підставі довіреності.

За накладною №33582532 від 09.03.10 відправником зазначений ТОВ “ТОВ “Фиеста” платником - ТОВ “Укрданатранс”. За накладною № 33608836 від 13.03.10 відправником зазначений ТОВ “СП “Основа 0020 - Солсиф”, платником - ТОВ “Укрданатранс”. За накладною №33363093 від 17.03.10 відправником зазначений ТОВ “К-Б-К”, платником - ТОВ “Укрданатранс”.

В розділах “При відправленні” перевізником застосовано коригуючий коефіцієнт до тарифу на перевезення 1,000.

Враховуючи зазначений коефіцієнт, залізниця стягнула за повернення порожніх вагонів –хоперів–цементовозів після їх розвантаження одержувачу ВАТ “Подільський цемент” на ст.Гуменці ПЗЗ провізну плату у розмірі 2328,00 грн. (накладна №33582532 від 09.03.10), 6518,00 грн. (накладна №33608836 від 13.03.10) та 1303,60 грн.(накладна №33363093 від 17.03.10).

Однак, позивач, не погоджується з даним розрахунком відповідача, посилаючись не правильне застосування положень Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (тарифне керівництво №1) та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги, затверджені Наказом Міністерство транспорту та зв’язку №317 від 26.03.09р., а тому просить стягнути з відповідача зайво нараховану і стягнуту провізну плату в розмірах розмірі 1642,56 грн. (накладна №33582532 від 09.03.10), 4599,00 грн. (накладна №33608836 від 13.03.10) та 919,80грн. (накладна №33363093 від 17.03.10).

Відповідно п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Нормами ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначано, шо перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту, та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту (ст. 12 Закону України “Про транспорт”).

В свою чергу, приписами ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України та ст. 22 Статуту залізниць України, передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа-транспортної накладної, відповідно до вимог законодавства, яка одночасно є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення.

При цьому, уклавши договір на перевезення вантажу залізницею, як вантажовідправник, так і одержувач взяли зобов'язання виконувати вимоги як Статуту, так і Правил перевезення вантажів залізничним транспортом, як такі, що регулюють відносини між залізницею та ними.

Спеціальне правове регулювання діяльності залізничного транспорту визначається Статутом залізниць України (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, далі - Статут). Положення певних статей Статуту мають розширене тлумачення в інших нормативних документах, які видаються як доповнення до Статуту, в їх числі - Правила перевезення вантажів.

Правила перевезення вантажів - це нормативний акт, що конкретизує передбачені Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів.

Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги, з огляду на наступне:

Відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених Наказом Мінтрансу № 317 від 26.03.09 при поверненні порожніх власних вагонів з-під вивантаження вантажів 1-го тарифного класу, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, шлаків, золи підлягає застосуванню коригуючий коефіцієнт 0,412.

В свою чергу, відповідач на власний розсуд застосував коригуючий коефіцієнт 1,000 передбачений для повернення порожніх власних вагонів з-під вивантаження вантажів 3-го тарифного класу.

Порядок заявлення і розгляду претензій, а також позовів, з приводу платежів, зборів і штрафів, пов'язаних із перевезенням пасажирів, багажу і вантажів, установлюється правилами (ст.. 131 Статуту).

В п. 1 р. 29 Правил заявлення та розгляду претензій (затв. наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2003р. № 334, за реєстр, в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 568/6856), передбачено, що претензії, а також позови, що виникли з приводу перевезення вантажів, а саме: щодо повернення переборів платежів, сплачених при відправленні вантажу, можуть заявлятися відправником залізниці відправлення, сплачених при одержанні вантажу, - одержувачем залізниці призначення.

Як вбачається з накладних, позивач є одержувачем залізниці призначення.

Приписами ст. 133 Статуту та п. 2 р. 29 Правил заявлення та розгляду претензій передбачене право на передачу права на заявлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації або уповноваженій особі.

Право на передачу засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення) такого змісту: “Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний запис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.”

В свою чергу, відповідно до розділу 4 накладної №33363093 від 17.03.10 одержувачу передано право пред’явлення претензії та позову. З розділу 2 накладної №33608836 від 13.03.10 вбачається, що одержувачу передано право пред’явлення претензії та позову. Розділ 2 накладної №33582532 від 09.03.10 містить заяву про передачу одержувачу права пред’явлення претензії та позову.

Заяви засвідчені підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та скріплені печаткою підприємства – платника.

Тобто, одержувач (ВАТ “Подільський цемент”) порожніх вагонів –хоперів–цементовозів після їх розвантаження є належним позивачем у справі.

Відповідно до п.6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Мінтрансу №856 від 28.09.04, зареєстрованим у Мінюсті 15.10.04 за №1316/9915 Порожні вагони перевозяться за перевізними документами, у яких у графі “Найменування вантажу” вказується “Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)”.

Наведена у відповідних розділах накладних №33363093 від 17.03.10, №33608836 від 13.03.10 та №33582532 від 09.03.10 інформація відповідає цим положенням.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст.32 ГПК України), свої заперечення щодо позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 у справі №13/448 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 у справі №13/448 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально – галузевого об’єднання „Південно – Західна залізниця” – без задоволення.

2.Матеріали справи № 13/448 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.02.11 (відправлено)