Постанова № 13779353, 07.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2011                                                                                           № 15/072-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Маляренка А.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Калінін М.В. (дов. № 01/71-271-Д від 28.12.2010 р.);

від відповідача -Мажирін І.О. (дов. № 27 від 18.05.2010 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

на рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2010

у справі № 15/072-10 ( .....)

за позовом                               Державного підприємства "Енергоринок"

до                                                   Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 201837837,65 грн.

Відповідно до розпорядження від 07.02.2011 р. Голови Київського апеляційного господарського суду Бондаря С.В. змінено колегію суддів на головуючого суддю Маляренка А.В., суддів: Буравльова С.І., Зеленіна В.О.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 р. Державне підприємство „Енергоринок” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” 201837837,65 грн. з яких: 197149130,88 грн. заборгованості за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 р., 2365256,63 грн. інфляційних втрат, 327225,81 грн. – 3 % річних, 1863597,36 грн. пені та 132626,97 грн. штрафу.

Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” на користь Державного підприємства „Енергоринок” 197149130,88 грн. основного боргу, 2365256,63 грн. інфляційних втрат, 327225,81 грн. – 3 % річних, 1863597,36 грн. пені; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково, а саме в частині стягнення пені, індексу інфляції та 3 % річних.

Відповідач зазначає, що в частині нарахування та застосування штрафних санкцій, індексу інфляції та 3 % річних рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Згідно з укладеним договором купівлі-продажу електричної енергії від 15.05.2008 р. у відповідача дійсно виникла заборгованість в розмірі 197149130,88 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків. Крім того, судом першої інстанції не було враховано особливості оплати електричної енергії учасниками оптового ринку в частині алгоритму розподілу коштів, відповідно до якого позивач має право нараховувати штрафні та фінансові санкції лише на суму коштів, які надходять на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії та залишаються у його власності.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши всі докази по справі, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд вбачає підстав для часткового скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2008 р. між позивачем та Відкритим акціонерним товариством “Укренерговугілля”, яке відповідно до наказу № 557 від 13.11.2008 р. Міністерства палива та енергетики України було реорганізовано в Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” був укладений договір № 3/08-ЕЕ/4695/01.

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору позивач зобов’язується продавати, а відповідач зобов’язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

За змістом п. 4.10 договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 позивач надсилає відповідачу поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках.

Згідно п. 4.13 укладеного договору від 15.05.2008 р. документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від позивача до відповідача, є підписаний з боку позивача і відповідача та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії.

Як передбачено п. 6.4 договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 остаточний розрахунок за куплену відповідачем у позивача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача. У цьому випадку відповідач зобов’язаний обов’язково вказати призначення платежу.

Відповідно до п. 7.3.2 укладеного договору в разі несплати відповідачем за куплену у позивача електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, позивач має право нарахувати пеню відповідачу у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата відповідачем пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача і не звільняє відповідача від обов’язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Встановлено, що за період з січня 2010 р. по березень 2010 р. позивачем була передана відповідачу електроенергія за січень, лютий, березень 2010 р. на загальну суму 821 121 302,52 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № 00075 від 31.01.2010 р. на суму 271 203 469,26 грн., № 00173 від 28.02.2010 р. на суму 267 701 753,59 грн., № 00268 від 31.03.2010 р. на суму 282 216 079,67 грн., всього на загальну суму 821 121 302,52 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач частково сплатив позивачу за поставлену електроенергію у сумі 623 972 171,64 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлену електроенергію за період з січня 2010 р. по березень 2010 р. у сумі 197 149 130,88 грн.

На момент звернення позивача з позовом до суду відповідач заборгованість не погасив, крім того, в матеріалах справи наявний акт взаємних розрахунків станом на 29.06.2010 р., який підписаний сторонами по справі та відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 197 149 130,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зазначає, що погоджується з заборгованістю у розмірі 197 149 130,88 грн., оскільки стверджує, що вона виникла внаслідок неодержання коштів від споживачів електроенергії, які фінансуються з Державного бюджету України. Також, посилається на те, що вживав неодноразово всіх можливих заходів для належного виконання зобов’язань.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, крім того визнається відповідачем, в такому разі вимога позивача про стягнення з відповідача 197 149 130,88 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 2 365 256,63 грн. інфляційних втрат та 327 225,81 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення 3 % річних в сумі 327 225,81 грн. та 2365 256,63 грн. інфляційний втрат, розрахунок позивача правильний та не суперечить чинному законодавству, тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за прострочення оплати поставленого товару понад 30 днів у розмірі 132 626,97 грн. та пеню у розмірі 1863597,36 грн., яка нарахована за загальний період з 20.02.2010 р. по 01.04.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Поняття неустойки визначене ст. 549 ЦК України – це штраф та пеня. В частині 3 вказаної статті Цивільного кодексу України зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Тому, виконання грошового зобов’язання, що має місце у справі забезпечується пенею.

Враховуючи наведене, апеляціний господарський суд підтримує позицію суду першої інстанції стосовно того, що стягнення з відповідача на користь позивача штрафу та пені суперечитиме приписам зазначених норм, тому вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 132 626,97 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, договору, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є державне підприємство, з метою виконання судового рішення у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість зменшення пені до 186259,70 грн.

З урахуванням зазначеного, керуючись ст. 103 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення пені, в іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2010 р. по справі № 15/072-10 змінити та викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

„Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, ВАТ „Укргідроенерго”, код 32402870) на користь Державного підприємства „Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27; код 21515381) 197149 130 (сто дев’яносто сім мільйонів сто сорок дев’ять тисяч сто тридцять) грн. 88 коп. зоборгованості, 2365 256 (два мільйона триста шістдесят п’ять тисяч двісті п’ятдесят шість) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 327225 (триста двадцять сім тисяч двісті двадцять п’ять) грн. 81 коп. – 3 % річних, 186259 (сто вісімдесят шість тисяч двісті п’ятдесят дев’ять) грн. 70 коп. пені, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 85 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Справу № 15/072-10 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.02.11 (відправлено)