Постанова № 13779330, 19.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2011                                                                                           № 18/276

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кропивної Л.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Грищенко В.М. – представник за дов. від 03.08.2009 року

Мороз О.В. – керівник

від відповідача - Грищенко О.М. – представник за дов. від 01.08.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2010 (дата підписання 25.10.2010 року)

у справі № 18/276 ( .....)

за позовом                               Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту буряків Української академії аграрних наук

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології"

про                                                   стягнення 376510,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту буряків Української академії аграрних наук звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» про стягнення 376510, 59 грн з підстав невиконання відповідачем зобов’язань з оплати вартості вирощеного позивачем на власних виробничих площах насіння соняшника і переданого відповідачу .

Відповідач, не заперечуючи факту вирощення насіння соняшника позивачем , вказував на недоліки документів , якими оформлено передачу та отримання насіння відповідачем, у зв’язку з чим заперечував момент настання у нього зобов’язань з оплати вартості сільськогосподарської продукції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року (дата підписання 25.10.2010 року) у справі № 18/276 (суддя – Мандриченко О.В.) позов Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту буряків Української академії аграрних наук задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Високі аграрні технології” на користь Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 325329 грн. 43 коп., 46653 грн. штрафу, 4528 грн. 16 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 3765 грн. 11 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, судом першої інстанції. В обґрунтування цього апелянт зазначив, що місцевий господарський суд прийняв рішення за відсутності належних доказів, а саме: оригіналу довіреності № 44 від 23.10.2009 року , виданої відповідачем своєму представнику на отримання сільськогосподарської продукції від позивача та не врахував той факт, що акт здачі-приймання виконаних робіт від 23.11.2009 року підписаний лише позивачем.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, мотивоване тим, що рішення від 19.10.2010 року (дата підписання 25.10.2010 року) у справі № 18/276 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» надійшло лише 03.11.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2010 року у справі № 18/276 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 13.12.2010 року.

10.12.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу № 612-13 від 08.12.2010 року, в якому він просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання 13.12.2010 року з’явилися представники сторін.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 13.12.2010 року оголошено перерву до 19.01.2011 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року № 01-23/1/1 «Про зміну складу колегії суддів» у зв’язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 18/276 колегії суддів у складі: Кропивна Л.В., - головуючий суддя, судді: Поляк О.І., Чорна Л.В.

У судове засідання 19.01.2011 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2011 року надав пояснення щодо описки при визначені пункту договору № 5 від 09.05.2009 року, де встановлено розмір штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, які взяли участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.05.2009 року між Веселоподільською дослідно-селекційною станцією Інституту буряків Української академії аграрних наук (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Високі аграрні технології” (замовник) укладено договір № 5 (далі – договір) від 09.05.2009 року, згідно з пп. 1.1 якого виконавець, в порядку і на умовах передбачених цим договором, зобов’язувався виростити насіння соняшника на виробничих земельних площах (поле № 4/1 сівозміна № 1 площею 100 га, розміщених за адресою: с. Вереміївка Семенівського району Полтавської області) із родинних ліній посівного матеріалу , наданого замовником, а замовник - в порядку і на умовах даного договору - викупити вирощену продукцію (врожай насіння).

Відповідно до пп. 4.1 зазначеного договору замовник зобов’язувався забезпечити виконавця посівними матеріалами та засобами захисту рослин. Також замовник зобов’язувався прийняти якість виконаних технологічних робіт за актами виконаних робіт, а вирощене насіння – за актом приймання передачі та оплатити виконавцю вартість «чистого насіння» (відповідно до пп. 1.2 договору) протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі вирощеної продукції в перерахунку відповідно до видаткових накладних і висновку лабораторії про якість продукції, що передавалась, в еквіваленті 1,6 долар США за 1 кг поточного міжбанківського курсу долара.

Виконавець, в свою чергу, зобов’язувався в порядку і на умовах, передбачених договором виростити насіння соняшника на виробничих земельних площах.

Спір, переданий на вирішення суду, виник внаслідок нездійсненої відповідачем оплати вартості чистого насіння , зібраного та переданого у транспорт відповідача .

За змістом розділу 7 договору, який регламентує здачу-приймання робіт, приймання виконаних виконавцем робіт здійснюється у день їх виконання і підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт по кожному з його циклів , складеним та підписаними повноважними представниками сторін.

Такий акт прийому- передачі робіт повинен бути наданий замовнику впродовж 10 календарних днів з моменту завершення робіт разом з накладними та лабораторними результатами якості переданої продукції.

У той же час здійснення оплати за вирощену продукцію пов’язано із підписання сторонами акту прийому –передачі отриманої продукції.

Відповідно до пункту 6.3. договору замовник впродовж двадцяти банківських днів з моменту підписання акту-прийому передачі отриманої продукції , зобов’язувався оплатити отриману продукцію за вирахуванням вартості витрат замовника на виконання робіт замість виконавця. При цьому сам акт прийому-передачі повинен складатися виконавцем і надаватися замовнику впродовж 10 календарних днів разом видатковими накладними та результатами аналізів якості переданої продукції з моменту завершення робіт по збиранню, відкоректованих на факт врожайності.

Крім того, підпунктом 6.1 договору закріплено, що замовник здійснює передплату в розмірі 25 % від загальної суми з розрахунку урожаю 7 ц/га «чистого насіння» грошовими коштами протягом 5 банківських днів після отримання паростків рослин материнської лінії потрібної густоти.

Підпунктом 6.2 встановлено, що замовник здійснює передплату грошима або іншим способом в розмірі 45 % від загальної суми з розрахунку урожаю 7 ц/га «чистого насіння» не раніше 5 банківських днів після отримання паростків рослин материнської лінії потрібної густоти.

Утім, передачу насіння соняшнику замовнику позивач підтвердив не актом прийому-передачі , а поданою ним суду першої інстанції копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 44 від 23.10.2009 року, яка видана відповідачем своєму представнику Байдюку М.І . і направлена факсом замовнику .

Твердження відповідача про те, що зазначена довіреність не може бути належним та допустимим доказом отримання відповідачем обумовленої кількості соняшнику , місцевий господарський суд спростував реєстрами накладних на прийняту сільськогосподарську продукцію № 65/д від 26.10.2009 року, № 68/д від 27.10.2009 року та № 92/д від 06.11.2009 року, які підписані головним технологом та завідуючим лабораторією, які перевіряли якість сільськогосподарської продукції на замовлення відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач , зазначивши на вади у складанні довіреності та її причетність до виданих накладних , вказав, що суд першої інстанції ґрунтував свої висновки не на оригіналі довіреності, а на ксерокопії факсової копії довіреності.

З огляду на те, що обов’язок оплати вартості вирощеної сільськогосподарської продукції пов’язаний із складенням двостороннього акту прийому-передачі поряд з видатковими накладними і результатами аналізів продукції , судова колегія погоджується з судом першої інстанції у тому, що вади довіреності не мають відношення до прав та обов’язків сторін за договором, а доводи відповідача у цьому відношенні є неспроможними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем передано відповідачеві насіння соняшнику, що підтверджується видатковими накладними: № 1261 від 26.10.2009 року в кількості 18450,00 кг., № 1260 від 25.10.2009 року в кількості 21510,00 кг. та № 1270 від 05.11.2009 року в кількості 27270,00 кг, підписаними повноважними представниками сторін.

Якість сільськогосподарської продукції перевірена на замовлення відповідача лабораторією Інституту Маслових культур Української академії аграрних наук , про що свідчить поданий позивачем апеляційному суду протокол випробування взірців від 09.11.2009 р.

З матеріалів справи ( а..с 21-22) вбачається, що позивач склав акт здачі-приймання виконаних робіт 23.11.2009 р. і направив його для підписання відповідачу 17.02.2010 р.

За таких обставин справи, відсутність підписаного відповідачем акту прийому-передачі вирощеної позивачем сільськогосподарської продукції не звільняє відповідача від оплати вартості вирощеного позивачем та переданого ним відповідачу насіння соняшника сорту “Рімі” , чистою вагою 33 130 кг , адже згідно пп. 5.1 договору строк дії договору починається з моменту його підписання і закінчується після здійснення кінцевого розрахунку не пізніше 31.12.2009 року, але не раніше виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором, здійснивши лише попередню оплату у сумі 113041,60 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 311022, 40 грн. , яка підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку, слід вважати обґрунтованим і документально доведеним.

Поряд з цим, судова колегія не може погодитися з висновком місцевого господарського суду про період , за який відповідач може бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за прострочку у виконанні грошових зобов’язань.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Згідно з пп. 8.7 договору у разі прострочки кінцевого розрахунку за даним договором більш ніж на 20 банківських днів замовник сплачує штраф у розмірі 0,1 % від розміру кінцевої сплати за кожний день прострочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд визначив строк, з якого відповідач повинен нести відповідальність за прострочку у виконанні грошового зобов’язання , помилково пов’язавши його із строком дії договору - 31.12.2009р. , тоді як такий строк слід обраховувати з дня закінчення двадцятого банківського дня від дня отримання відповідачем акту прийому-передачі , направленого йому позивачем 17.02.2010р.. Цей строк з урахуванням часу поштового обігу та умов договору припадає на 16 березня 2010 р.

Окрім того при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій слід було застосувати положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань ” , якими обмежується стягнення штрафу (пені) розміром подвійної облікової НБУ, діючої на час прострочення.

Здійснивши перерахунок належної до стягнення з відповідача суми штрафу , інфляційних та річних за час прострочення та зважаючи період , за який позивач просить притягнути відповідача ( з 02.02.2010р. по 01.07.2010р) до цивільно-правової відповідальності, судова колегія вважає такими, що підлягають задоволенню, вимоги про стягнення з відповідача за період з 16.03.2010р. по 01.07.2010р. боргу з урахуванням встановленого на час прострочення індексу інфляції у розмірі 313 821,6016грн. , пені у розмірі 18 384.41грн. та 3% річних у розмірі 2735,29 грн.

Натомість Господарським судом міста Києва стягнуто з відповідача на користь позивача 4528, 16 грн. 3 % річних, 14307, 03 грн. інфляційних нарахувань та 46653 грн. штрафу за період з 02.02.2010р по 01.07.2010р.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення в частині нарахування сум штрафу, 3 % річних , інфляційних нарахувань та розподілу судових витрат - зміні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року у справі №18/276 змінити.

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Високі аграрні технології”(інд. 03680, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 1, павільйон 60, код ЄДРПОУ 36376609) на користь Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (інд. 38251, Полтавська область, Семенівський район, с. Вереміївка, код ЄДРПОУ 00497704) за період з 16.03.2010р. по 01.07.2010р. боргу з урахуванням встановленого на час прострочення індексу інфляції у розмірі 313 821,60грн. , пені у розмірі 18 384.41грн. , 3% річних у розмірі 2735,29 грн. та 3349,06 грн. державного мита та 209,92 грн. судових витрат .

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

3. Стягнути з Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (інд. 38251, Полтавська область, Семенівський район, с. Вереміївка, код ЄДРПОУ 00497704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Високі аграрні технології”(інд. 03680, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 1, павільйон 60, код ЄДРПОУ 36376609) 167,48 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю “Високі аграрні технології”(інд. 03680, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 1, павільйон 60, код ЄДРПОУ 36376609) 17,45 грн. надмірно сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу та довідки доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №18/276 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

31.01.11 (відправлено)