Рішення № 13779316, 08.02.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2011 р. Справа № 5019/52/11

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНИСС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартекс"

про стягнення в сумі 5 015 грн. 67 коп.

за участю представників сторін:

позивача: Цуркан С.О. дов. від 02.02.11 р..;

відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22 ГПК України роз’яснені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Онисс" звернулось до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартекс" 4335 грн.18 коп. основного боргу, 418 грн. 19 коп. пені, 186 грн. 41 коп. інфляційних нарахувань, 75 грн. 89 коп. 3% річних, всього 5015 грн. 67 коп., з підстав викладених у позовній заяві (а.с.2-3).

У судовому засіданні 08 лютого 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які наявні в матеріалах справи (а.с.26, 37).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд встановив та врахував наступне.

30 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онисс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартекс" укладено договір поставки № 25. Відповідно до п.1.2 договору позивач зобов`язується поставляти та передавати у власність відповідача товар для використання його у торговій діяльності на території Рівненської області, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити зазначений товар на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Онисс" згідно накладної № 588 від 26 квітня 2010 року поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Мартекс" товар на загальну суму 11 037 грн. 60 коп. (а.с.17).

Отримання відповідачем вказаного товару підтверджується довіреністю № 279 від 28.04.10 р. (а.с.16).

01 червня 2010 року відповідач згідно накладних на повернення товару № ПБ 10000033, № ПБ 10000034, № ПБ 10000035, № ПБ 10000036, № ПБ 10000037, № ПБ 10000038, № ПБ 10000039 повернув позивачу товар на суму 6 702 грн. 43 коп.

Відповідно до п.5.2. договору покупець (відповідач) зобов`язаний провести оплату у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) у строк не пізніше тридцяти календарних днів з дня поступлення товару на склад відповідача.

Проте, в порушення умов договору, оплата за отриманий від позивача товар відповідачем не проведена і за ним, станом на день розгляду справи, рахується заборгованість в сумі 4 335 грн. 18 коп.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Обов`язок належного виконання зобов`язання встановлений ч.1 ст.193 ГК України.

Між сторонами виникли правовідносини по договору поставки, до якого застосовуються положення параграфу 1 гл. 30 ГК України- «поставка».

Відповідно до ч.1 ст.264 ГК України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За договором поставки, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення 4 335 грн. 18 коп. заборгованості суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 4 335 грн. 18 коп. заборгованості заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує пеню постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до моменту повного виконання обов`язків по оплаті.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано пеню за період з 26 травня 2010 року по 24 грудня 2010 року в сумі 418 грн. 19 коп.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, то вимога позивача про стягнення 418 грн. 19 коп. пені, 3% річних в сумі 75 грн. 89 коп. та 186 грн. 41 коп. втрат від інфляції, нарахованих за період з 26 травня 2010 року по 24 грудня 2010 року, є підставною і підлягає задоволенню за обгрунтованим розрахунком позивача /а.с.4, 9, 10/.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартекс" (33000, м.Рівне, вул.Старицького, 32, код 30191963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онисс" (67543, Одеська область,Комінтернівський район, с.Визирка, код 20955698) 4 335 грн. 18 коп. заборгованості, 418 грн. 19 коп. пені, 75 грн. 89 коп. 3% річних, 186 грн. 41 коп. втрат від інфляції, 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту та 236 грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 10.02.2011р.

Суддя В.Р.Войтюк