Ухвала суду № 137783383, 29.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9156/18

Провадження №2-з/367/122/2026

УХВАЛА

Іменем України

29 червня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , яка є законним представником позивача ОСОБА_2 , адвоката Гаращука С.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , до Закритого акціонерного товариства Фірма «Київінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Київінвестбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Розбудова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія», Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, Комунального підприємства Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації, треті особи: Приватний нотаріус Коткова Ольга Анатоліївна, Фонд державного майна України, Орган самоорганізації населення міста Ірпінь «Дружний квартал» про визнання недійсними правочинів,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ірпінського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , до Закритого акціонерного товариства Фірма «Київінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Київінвестбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Розбудова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія», Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, Комунального підприємства Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації, треті особи: Приватний нотаріус Коткова Ольга Анатоліївна, Фонд державного майна України, Орган самоорганізації населення міста Ірпінь «Дружний квартал» про визнання недійсними правочинів.

До суду від представника позивача адвоката Гаращук С.В. надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - дитячий оздоровчий табір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити будь-яким юридичним та фізичним особам виконувати капітальний ремонт, перебудову, реконструкцію та демонтаж нерухомого майна, дитячого оздоровчий табір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує, що на даний час склалися обставини, які можуть спричинити знищення або зміну стану та втрату ідентифікаційних (родових) ознак майна, щодо якого заявлена позовна вимога про повернення нерухомого майна будівлі та споруди Дитячого оздоровчого табору «Дружба», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,у державну власність в особі Фонду державного майна України.

Окрім того, зазначає, що виникла небезпека нового будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а саме небезпека нового будівництва невідомих у даний час об`єктів рекреаційного призначення та закладів освіти. Так представник вказує, що існують побоювання того, що старі будівлі та споруди колишнього піонерського табору «Дружба» будуть демонтовані та знищені, а предмет спору у цивільній справі № 367/9156/18 припинить існування.

Звертає увагу суду на те, що судовий розгляд справи триватиме невизначений час, невжиття заходів щодо убезпечення спірного майна від зміни родових ознак та знищення може унеможливити поновлення порушення суспільних прав та інтересів позивача і виконання рішення суду, а у разі задоволенні позовних вимог повернення майна державі або передачу у комунальну власність громади в особі Органу самоорганізації населення міста Ірпінь «Дружній квартал».

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За вимогами статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08.05.2019 у справі № 487/7097/18 та від 25.09.2019 у справі №320/3560/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Як видно із поданої заяви, в якості забезпечення позову представник позивача просить застосувати такий вид забезпечення, як арешт на нерухоме майно - дитячий оздоровчий табір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити будь-яким юридичним та фізичним особам виконувати капітальний ремонт, перебудову, реконструкцію та демонтаж нерухомого майна, дитячого оздоровчий табір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник заявника посилається на те, що на його думку, існує висока ймовірність демонтування старих будівель та споруд піонерського табору «Дружба», а отже невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду.

Однак представник заявника в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову з цих підстав, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідачами вчиняються дії, спрямовані на будівництво об`єктів рекреаційного призначення та закладів майна, за адресою розташування спірного нерухомого майна, твердження заявника про намір знищити майно, є його припущенням, а саме лише посилання в заяві на наявність у відповідача зазначеного наміру, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для накладення арешту.

Суд зазначає, що при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.

Отже, звертаючись із заявою про забезпечення позову представник заявника, адвокат Гаращук С.В. не надав доказів на підтвердження намірів вчинення відповідачем дій щодо майна, які могли б свідчити про ймовірну можливість знищення належного майна чи здійснення на території розташування спірного мйана будівництва, що відповідно матиме наслідком ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у зв`язку з можливим його відчуженням.

Разом з тим, доводи представника заявника про те, що між сторонами існує спір, щодо колишнього піонерського табору «Дружба», який є єдиним майновим комплексом разом із наданими йому землями та припущення щодо порушення з боку відповідачів його цілісності, не є беззаперечною підставою для застосування заходів забезпечення позову, про які просить заявник.

Враховуючи зміст позовних вимог та заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, необхідність дотримання балансу між інтересами позивача та відповідача, суд вважає відсутніми підстави вважати, що незастосування цього заходу забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 260-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , яка є законним представником позивача ОСОБА_2 , адвоката Гаращука С.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , до Закритого акціонерного товариства Фірма «Київінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Київінвестбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Розбудова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія», Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, Комунального підприємства Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації, треті особи: Приватний нотаріус Коткова Ольга Анатоліївна, Фонд державного майна України, Орган самоорганізації населення міста Ірпінь «Дружний квартал» про визнання недійсними правочинів відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.

Суддя Я.М.Третяк