Ухвала суду № 137774426, 29.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/16448/25

У Х В А Л А

про відмову у прийнятті звіту про виконання рішення суду

29 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А. розглянувши звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення його 29.02.2000 з військового обліку на підставі пункту «а» частини 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, що діяла станом на 29.02.2000); зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) внести до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) непридатним до військової служби та виключення його 29.02.2000 з військового обліку на підставі пункту «а» частини 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, що діяла станом на 29.02.2000) та з врахуванням висновків, наведених в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №380/19442/24.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, повернуто скаржнику.

Рішення суду набрало законної сили 22.01.2026.

04.05.2026 від позивача за вх. №36926 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25.

Ухвалою суду від 15.05.2026 встановлено судовий контроль за виконанням ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25. Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25, тривалістю 30 календарних днів з дня набрання ухвалою законної сили.

22.06.2026 від відповідача за вх. №53732 надійшла заява про неможливість виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25.

Заява обґрунтована тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на спеціальному військовому обліку. Тобто ОСОБА_1 являється заброньованим, що тим самим підтверджує право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Для виключення з військового обліку ОСОБА_1 необхідно звернутись безпосередньо до керівника (начальника) організації підприємства по місцю праці, для анулювання бронювання. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76. Деякі питання реалізації положень Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час: Керівник державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, може подати засобами Порталу Дія заяву в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов`язаного працівника (далі - заява про анулювання бронювання) вказавши причину анулювання. Формування заяви про анулювання бронювання завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та надсилається до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в автоматичному режимі здійснюється анулювання відстрочки та переведення військовозобов`язаного на загальний військовий облік у разі, коли військовозобов`язаний. Також ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомляє, про надходження відповіді на запит до Львівського територіального архівного відділу галузевого державного архіву міністерства оборони України щодо інформації наявності довідки ВЛК 2002року та книги протоколів, однак інформація відсутня. Оскільки, весь військовий облік ведеться виключно за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, то використовуються технічні параметри виключно цього реєстру. Зокрема, після впровадження до системи підстави для виключення з військового обліку «п. 3 ч. 6 ст. 37 визнані непридатними до військової служби», - алгоритм програми Реєстру запитує інформацію про дату та номер протоколу (тут йдеться про дату та номер протоколу військово-лікарської комісії, яка видавала довідку ВЛК). З наявних у ІНФОРМАЦІЯ_4 документальних даних, встановлено відсутність такого протоколу, довідки ВЛК 2022 року, а також те , що ОСОБА_1 являється заброньований і користується правом на відстрочку від призову на військову службу, не уможливлюють технічно завершити процедуру виключення з військового обліку. Без наявних документів підтвердження протоколу ВЛК, відсутності самої довідки ВЛК, а також наявності відстрочки бронювання не можливо технічно здійснити виключення з військового обліку.

22.06.2026 від позивача за вх. №53977 надійшли заперечення за заяву ІНФОРМАЦІЯ_4 , в яких позивача зазначив, що відповідач не вправі ставити виконання рішення суду у залежність від наявності або відсутності архівних документів, які знаходяться у сфері його ж відповідальності або відповідальності інших державних органів. Слід також врахувати, що відповідач не надав жодного доказу того, що після встановлення судового контролю ним були вжиті будь-які додаткові заходи для виконання рішення суду. Зокрема не надано доказів звернення до адміністратора Реєстру, Міністерства оборони України або інших уповноважених органів щодо усунення заявлених технічних перешкод. Таким чином відповідач фактично обмежився повторенням раніше наведених доводів, які вже були оцінені судом. Сукупність наведених обставин подання заяви (звіту) з порушенням встановленого судом строку, відсутність будь-яких документальних доказів на підтвердження тверджень про технічну неможливість виконання рішення, ненадання регламенту чи іншого нормативного акта щодо роботи Реєстру «Оберіг», повторне наведення доводів, які вже були оцінені судом та визнані неповажними, а також спроба обґрунтувати невиконання рішення обставинами, що не мають правового значення для його виконання, дає підстави вважати, що дійсною метою поданої заяви є не усунення об`єктивних перешкод, а подальше затягування виконання рішення суду. Таке зволікання порушує конституційний принцип обов`язковості судових рішень, позбавляє позивача ефективного судового захисту та нівелює саму мету судового контролю, встановленого ухвалою суду від 15.05.2026.

При вирішенні питання про прийняття звіту про виконання судового рішення у справі № 380/16448/25, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частинами 4, 7 ст. 13 Закону № 1402-VIII визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні № 16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п.п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема присвячена Рекомендація № Rec (2003) 16 від 09.09.2003 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права», обов`язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконання та невиконання судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі «Hornsby v. Greece» («Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91, п. 40) підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Розгляд звіту про виконання судового рішення врегульовано ст. 382-2 КАС України, п. 6 ч. 2 якої передбачено, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.

Відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Даючи оцінку звіту відповідача про виконання судового рішення у даній справі через призму вимог ст. 382-3 КАС України, суд зазначає таке.

Наслідки розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду врегульовано ст. 382-3 КАС України.

Зокрема, ч. 1 ст. 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Розглядаючи подану заяву, яку суд трактує, як звіт, враховує наступне.

Як вже зазначалося вище, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення його 29.02.2000 з військового обліку на підставі пункту «а» частини 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, що діяла станом на 29.02.2000); зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) внести до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) непридатним до військової служби та виключення його 29.02.2000 з військового обліку на підставі пункту «а» частини 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, що діяла станом на 29.02.2000) та з врахуванням висновків, наведених в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №380/19442/24.

Обґрунтовуючи неможливість виконання рішення суду відповідач покликається на те, що відповідно до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 27.12.1974рн. перебуває на спеціальному військовому обліку. Тобто ОСОБА_1 являється заброньованим , що тим самим підтверджує право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Для виключення з військового обліку ОСОБА_1 необхідно звернутись безпосередньо до керівника (начальника) організації підприємства по місцю праці, для анулювання бронювання. Без наявних документів підтвердження протоколу ВЛК, відсутності самої довідки ВЛК а також наявності відстрочки бронювання не можливо технічно здійснити виключення з військового обліку.

По суті відповідач посилається на технічну неможливість виконання рішення суду через особливості функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Однак до заяви не додано жодного доказу існування таких обмежень. Таким чином твердження про технічну неможливість виконання рішення ґрунтуються виключно на словах відповідача та не підтверджені жодним належним і допустимим доказом. Недоліки програмного забезпечення або державних реєстрів не можуть позбавляти позивача права на виконання судового рішення. Доводи відповідача фактично зводяться до того, що рішення суду не може бути виконане через особливості функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Зазначена позиція є неприйнятною з огляду на те, що внутрішні організаційні, технічні або програмні проблеми державного органу не можуть бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Відповідач не може перекладати на позивача негативні наслідки недосконалості власних інформаційних систем або державних реєстрів. Якщо програмне забезпечення не дозволяє виконати рішення суду, державний орган зобов`язаний забезпечити усунення таких перешкод шляхом звернення до адміністратора Реєстру, Міністерства оборони України, розробника програмного забезпечення або інших уповноважених органів. Натомість відповідач не надав суду жодного доказу того, що ним були вжиті будь-які реальні заходи для усунення заявлених технічних перешкод. Фактично відповідач просить суд погодитися з тим, що судове рішення не може бути виконане лише через особливості роботи програмного забезпечення.

Крім цього, суд зауважує, що будь-які технічні особливості Реєстру «Оберіг» є виключно внутрішньою проблемою державного органу та не можуть обмежувати право особи на реальне та своєчасне виконання судового рішення, що набрало законної сили. Інший підхід означав би, що державний орган може фактично ігнорувати рішення суду лише тому, що його інформаційна система не передбачає необхідного функціоналу або містить технічні обмеження, що є несумісним із принципом верховенства права та конституційною вимогою обов`язковості судових рішень. Більше того, у даній справі відповідач навіть не довів самого факту існування зазначених технічних перешкод. До заяви не додано жодного документа, який би підтверджував неможливість виконання рішення суду засобами Реєстру «Оберіг», зокрема не надано технічного регламенту Реєстру, службових інструкцій, роз`яснень Міністерства оборони України, листів адміністратора Реєстру або будь-яких інших документів, що підтверджували б існування саме таких обмежень. За відсутності будь-яких належних доказів твердження про технічну неможливість виконання рішення є виключно припущеннями відповідача та не можуть бути покладені в основу висновку про поважність причин його невиконання.

Також судом не приймається до уваги посилання відповідача на наявність у позивача бронювання, оскільки таке не може бути визнано поважною причиною невиконання рішення суду. Наявність бронювання не була предметом розгляду у справі №380/16448/25 та жодним чином не впливає на обов`язок відповідача виконати рішення суду, яке набрало законної сили. Бронювання є наслідком перебування позивача у трудових відносинах з критично важливим підприємством та жодним чином не спростовує встановлені судом обставини щодо непридатності позивача до військової служби та виключення з військового обліку.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що такий підхід суперечить принципу верховенства права та обов`язковості судових рішень. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби держава могла уникати виконання остаточних судових рішень шляхом посилання на власні технічні, організаційні чи адміністративні труднощі.

Аналізуючи вищенаведене, суд зауважує, що обставини, викладені у звіті про виконання судового рішення у справі № 380/16448/25, не є доказом виконання вищевказаного рішення суду в повному обсязі, а долучені відповідачем до заяви документи не містять доказів вжиття заходів, спрямованих на його виконання. Відсутність таких доказів унеможливлює констатацію виконання такого рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Приймаючи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, при цьому обов`язок суду контролювати виконання свого рішення закріплено безпосередньо Конституцією України, суд вважає за необхідне встановити ІНФОРМАЦІЯ_6 новий строк подання звіту із наданням відповідних доказів, що не перевищує 30 днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України.

Суд також наголошує на можливості застосування до керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за неподання звіту про виконання судового рішення у справі № 380/16448/25 або в разі ненаведення обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходів, які вживаються для виконання судового рішення (ч. 3 ст. ст. 382-3 КАС України).

Керуючись ст. ст. 243, 248, 250, 256, 293-295, 382 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

відмовити ІНФОРМАЦІЯ_1 у прийнятті звіту про виконання рішення суду у справі №380/16448/25.

Встановити ІНФОРМАЦІЯ_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали звіт про виконання рішення суду у справі №380/16448/25.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.06.2026.

Суддя Потабенко В.А.