Рішення № 137772638, 29.06.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/274/26

Провадження №2/951/234/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі позивач, ТОВ «Бізнес Позика») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №298334-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 29.04.2021 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №298334-КС-001 про надання кредиту. 29.04.2021 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №298334-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-2877 на номер телефону НОМЕР_1 , який боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 29.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем було укладено договір №298334-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало відповідачу грошові кошти в розмірі 12000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 . Відповідач належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим в останнього станом на 08.08.2025 утворилась заборгованість за договором №298334-КС-001 про надання кредиту у розмірі 23708,92 грн, що складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту - 11535,35 грн, суми прострочених платежів за процентами - 11436,32 грн, суми прострочених платежів за комісією - 737,25 грн.

Відтак позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №298334-КС-001 про надання кредиту у розмірі 23708,92 грн, а також сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Ухвалою судді від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 28.05.2026.

Ухвалою суду від 28.05.2026 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 29.06.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, у прохальній частині позовної заяви просила розглянути справу без її участі та не заперечувала щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання. Однак поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 28.05.2026, повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 64-65). Поштова кореспонденція з судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 29.06.2026, повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній" (а.с. 84-85).

При цьому суд враховує, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Питання належного повідомлення учасників справи неодноразового досліджувалося Верховним Судом, згідно з висновками якого у разі якщо «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19, від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц, від 31.08.2022 у справі № 760/17314/17).

Водночас виклик відповідача у судове засідання, призначене на 29.06.2026, здійснювалося також у порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 73). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням наведеного, відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Разом з тим відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини неявки в судове засідання не повідомив, жодних заяв чи клопотань не подавав.

На підставі викладеного, ухвалою суду від 29.06.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №298334-КС-001 про надання кредиту (далі Договір №298334-КС-001), з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-2877 (а.с. 14, 16).

ТОВ «Бізнес Позика» 29.04.2021 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №298334-КС-001 про надання кредиту (а.с. 14а).

29.04.2021 ОСОБА_1 прийняв пропозицію (акцепт) щодо укладення Договору №298334-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 15).

Згідно з пунктом 1 Договору №298334-КС-001 кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у сумі 12000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Загальний розмір кредиту становить 12000,00 грн; строк, на який надається кредит становить 16 тижнів; процентна ставка за кредитом: в день 1,15958126, фіксована; комісія за надання кредиту становить 1800,00 грн; строк дії договору: до 19.08.2021; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 25200,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 517,47138795 %.

Як вбачається з анкети клієнта ОСОБА_1 , останній при зверненні до ТОВ «Бізнес Позика» з метою надання кредиту вказав номер банківської картки для перерахування коштів № НОМЕР_2 (а.с. 17).

АТ «УніверсалБанк» в листі №БТ/Е-23259 від 03.06.2026 повідомило, що картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 86).

Із виписки про рух коштів за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є банківська картка № НОМЕР_2 , за період з 29.04.2021 по 19.08.2021 встановлено, що 29.04.2021 на картку зараховано кошти у розмірі 12000,00 грн (а.с. 87-90).

Згідно з наданим розрахунком, у відповідача станом на 06.04.2026 утворилась заборгованість за Договором №298334-КС-001 про надання кредиту від 29.04.2021, в розмірі 23708,92 грн, з яких: сума прострочених платежів за тілом кредиту - 11535,35 грн; сума прострочених платежів за процентами - 11436,32 грн за період з 29.04.2021 по 19.08.2021; сума прострочених платежів за комісією - 737,25 грн (а.с. 11, 49 (диск, долучений до матеріалів справи)).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує таке.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону (у редакції, чинній на час укладення Договору №298334-КС-001) визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору шляхом використання електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За таких підстав суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №298334-КС-001 про надання кредиту в електронній формі.

З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, п`ятою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На виконання умов Договору №298334-КС-001 позивачем ТОВ «Бізнес Позика» перераховано відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у загальній сумі 12000,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів, наданою АТ «Універсал Банк», з якої вбачається здійснення 29.04.2021 переказу грошових коштів на рахунок відповідача у вказаному вище розмірі (а.с. 87-90).

При цьому унаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань виникла прострочена заборгованість, яка станом на 06.04.2026 складає 23708,92 грн, з яких: сума прострочених платежів за тілом кредиту - 11535,35 грн; сума прострочених платежів за процентами - 11436,32 грн за період з 29.04.2021 по 19.08.2021; сума прострочених платежів за комісією - 737,25 грн.

Ураховуючи, що відповідач доказів на спростування доводів позивача не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов Договору №298334-КС-001 від 29.04.2021.

Вирішуючи позові вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з комісії за надання кредиту, суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, у якій зазначено, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Вказане узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що умови кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту, суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Таким чином, сплачена ОСОБА_1 сума у розмірі 1062,75 грн, яка зарахована позивачем в якості погашення комісії за надання кредиту, підлягає зарахуванню до сплати заборгованості за відсотками.

Відтак наявні обгрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за Договором №298334-КС-001 у сумі 21908,92 грн, з яких: сума прострочених платежів за тілом кредиту - 11535,35 грн; сума прострочених платежів за процентами - 10373,57 грн.

Суд, ураховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 92,41% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2460,32 грн (2662,40/100х92,41%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №298334-КС-001 про надання кредиту від 29.04.2021 у розмірі 21908,92 грн (двадцять одна тисяча дев`ятсот вісім гривень 92 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2460,32 грн (дві тисячі чотириста шістдесят гривень 32 копійки) судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 29.06.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк