Рішення № 137772636, 29.06.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/313/26

Провадження №2/951/257/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі позивач, ТОВ «ФК «Приватні інвестиції») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.11.2018 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СL-147963, згідно з яким остання отримала кредит у сумі 50200,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером та виписками про рух коштів по рахунку. Відповідно до пункту 2.3 Договору встановлено строк (термін) кредитування до 15.11.2021 зі сплатою відсотків 47,69 % річних, реальною річною процентною ставкою 59,61 % річних. Відповідач прийняла усі умови Договору, зобов`язувалася їх виконувати. 25.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» було укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами №250621/1, відповідно до умов якого права вимоги за кредитним договором №CL-147963 від 16.11.2018 перейшли до нового кредитора - ТОВ «ФК «Приватні інвестиції». Заборгованість відповідача за кредитним договором №CL-147963 від 16.11.2018 становила 65571,88 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 47327,27 грн, сума заборгованості за відсотками - 18244,61 грн. Проте позичальник не виконала взяті на себе зобов`язання та кредит у встановлений строк не повернула. ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» направило повідомлення-вимогу про погашення заборгованості в добровільному порядку, яка відповідачем повністю проігнорована. Відповідач не повернула отримані кредитні кошти на підставі кредитного договору, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості за кредитним договором, з урахуванням здійснених боржником платежів за період з 25.06.2021 по 22.12.2025 в розмірі 4000,00 грн, складає 61571,88 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №CL-147963 від 16.11.2018 у сумі 61571,88 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9235,78 грн.

Ухвалою судді від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 03.06.2026.

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 29.06.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, у заяві від 29.06.2026 справу просила розглянути без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не заперечувала щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 79, 83), правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, про причини неявки в судове засідання не повідомила, жодних заяв чи клопотань до суду не подавала.

На підставі наведеного, ухвалою суду від 29.06.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.11.2018 ОСОБА_1 ознайомилася із основними умовами кредитування в АТ «Кредобанк», на підтвердження чого до позовної заяви позивач долучив Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який відповідач підписала власноручним підписом (а.с. 12-13).

16.11.2018 ОСОБА_1 також підписала Анкету-заяву № СL-147963 фізичної особи на отримання готівкового кредиту, в якій вказала свої персональні дані для розгляду питання щодо надання їй кредиту (а.с. 11).

Після ознайомлення з основними умовами кредитування, ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» уклали кредитний договір № CL-147963 від 16.11.2018, за умовами якого Банк зобов`язався надати у власність позичальнику грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, вказані в цього кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі у строк та на умовах, визначених цим договором (а.с. 8-10).

Розділом 2 кредитного договору «Індивідуальні умови кредитування» передбачено, що сума кредиту становить 50200,00 грн, дата видачі кредиту: 16.11.2018, строк (термін) кредитування: 36 місяців терміном до 15.11.2021.

За користування кредитом позичальник сплачує Банку відсотки за процентною ставкою 47,69 % річних, реальна річна процентна ставка становить 59,61 % річних (пунгкти 4.1, 4.5 Договору).

Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до цього кредитного договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 36 щомісячних платежів по 2665 грн щомісячно кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 36 місяців із дати укладення кредитного договору (пункт 6.2 Договору).

Кредитний договір №CL-147963 від 16.11.2018 та Додаток № 1 до кредитного договору №CL-147963 від 16.11.2018, який є Графіком платежів, підписані ОСОБА_1 власноручно.

На підставі укладеного кредитного договору № CL-147963 від 16.11.2018 АТ «Кредобанк» перерахувало на користь ОСОБА_1 50200,00 грн, на підтвердження чого позивач надав меморіальний ордер №64793217 від 16.11.2018 (а.с. 16).

Факт перерахування АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 50200,00 грн і користування кредитними коштами підтверджується також виписками по рахунку за період з 16.11.2018 по 24.06.2021, сформованими АТ «Кредобанк» 03.02.2026 (а.с. 17-29).

26.06.2021 АТ «Кредобанк» (клієнт) та ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» (фактор) уклали договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами №250621/1, за умовами Додатку № 1 до якого, до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-147963 від 16.11.2018 на загальну суму заборгованості в розмірі 65571,88 грн, що складається із: суми заборгованості за кредитом - 47327,27 грн, суми заборгованості за відсотками - 18244,61 грн (а.с. 30-39).

На підтвердження оплати за вказаним договором факторингу позивач надав платіжне доручення № 2 від 25.06.2021 (а.с. 40).

Відповідач повідомлялась про заміну кредитора у зобов`язанні та необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № CL-147963 від 16.11.2018, про що свідчать відповідні повідомлення з доказами їх направлення відповідачу ОСОБА_1 (а.с. 41-42, 45-47).

Як слідує із розрахунку заборгованості за кредитним договором №CL-147963 від 16.11.2018, який проведений ТОВ «ФК "Приватні інвестиції», загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 24.06.2021 становила 65571,88 грн та складалась із суми заборгованості за кредитом - 47327,27 грн, суми заборгованості за відсотками - 18244,61 грн (а.с. 48 зворот).

Водночас з урахуванням здійснених боржником платежів за період з 25.06.2021 по 22.12.2025 в розмірі 4000,00 грн, а саме: 29.11.2021 у розмірі 2000,00 грн та 20.01.2022 у розмірі 2000,00 грн, заборгованість відповідача за кредитним договором № CL-147963 від 16.11.2018 станом на 22.12.2025 складає 61571,88 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с. 48).

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні правові норми.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

16.11.2018 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №СL-147963 у письмовій формі. При цьому відповідач заповнила Анкету-заяву, погодилася на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила сплату процентів у визначеному сторонами розмірі.

Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За правилами статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №СL-147963 від 16.11.2018 на підставі договору факторингу № 250621/1 від 25.06.2021.

Докази того, що вищевказаний договір факторингу визнаний недійсним чи його дійсність оскаржується у судовому порядку, суду не надані.

Ураховуючи, що відповідач не з`явилася у судове засідання та докази на спростування доводів позивача не надала, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов договору №СL-147963 від 16.11.2018 та наявність заборгованості за вказаним договором.

Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №СL-147963 від 16.11.2018 станом на 22.12.2025 становить 61571,88 грн (а.с. 48).

Таким чином, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, дійшов переконання, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №СL-147963 від 16.11.2018 у розмірі 61571,88 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Позивачем у позовній заяві зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема на правничу допомогу, яку позивач очікує понести в розмірі 9235,78 грн.

За змістом частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Позивач до матеріалів справи надав договір № 07/10/2021 про надання правової допомоги від 07.10.2021, за змістом розділу 3 якого визначено, що правова допомога за цим Договором надається за плату. Розмір гонорару обчислюється з урахуванням складності правового питання та/або справи (провадження), витраченого часу на надання правової допомоги, інших істотних обставин та узгоджується сторонами у додатках або додаткових умовах до цього договору (пункти 3.1, 3.2 Договору). Відповідно до пункту 3.6 Договору підставою для відшкодування фактичних витрат є Звіт, до якого долучаються документи на підтвердження розміру фактичних витрат (а.с. 51-53).

Однак у матеріалах справи відсутній згаданий у договорі звіт, як і будь-які інші докази на підтвердження конкретного розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованість за кредитним договором №CL-147963 від 16.11.2018 у сумі 61571,88 грн (шістдесят одна тисяча п`ятсот сімдесят одна гривня 88 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», місцезнаходження: 04112, м. Київ. вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, ЄДРПОУ 37356981.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 29.06.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк