Рішення № 137770816, 29.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Київ справа №320/18971/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 27.03.2025 звернулася через підсистему «Електронний суд» до суду із позовом (зареєстрований 16.04.2025) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що полягає у незастосуванні подвоєння стажу відповідно до положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період роботи у міській лікарні м. Єнакієве на посаді сестри медичної палати реанімації в реанімаційному відділенні з 01.01.2004 по 29.12.2009;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплачувати пенсію за вислугу років, застосовуючи коефіцієнт страхового стажу з урахуванням подвоєння стажу відповідно до положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період роботи у міській лікарні м. Єнакієве на посаді сестри медичної палати реанімації в реанімаційному відділенні з 01.01.2004 по 29.12.2009, починаючи з дати, за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй протиправно не застосовано до обчислення пенсії за вислугу років подвоєння стажу відповідно до положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період роботи у міській лікарні м. Єнакієве на посаді сестри медичної палати реанімації в реанімаційному відділенні з 01.01.2004 по 29.12.2009.

Ухвалою суду від 21.04.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві від 22.05.2025 зазначив, що позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Вказав, що після набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто з 01.01.2004, усі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі. Періоди роботи позивача з 18.02.2000 до 31.12.2003 враховані у подвійному розмірі, а з 01.01.2004 - в одинарному.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.09.1983 позивач у період з 18.02.2000 до 29.12.2009 має трудовий стаж працівника охорони здоров`я - медичної сестри палати реанімації у реанімаційному відділенні міської лікарні № 2 м. Єнакієве на постійній основі.

Згідно із довідкою про стаж (а.с. 7) позивач у період з 18.02.2000 до 29.12.2009 має трудовий стаж працівника охорони здоров`я (посади із пост. 909) - мед. заклад із ст. 60. Період з 18.02.2000 до 31.12.2003 зарахований у подвійному розмірі, а з 01.01.2004 до 29.12.2009 - в одинарному.

04.03.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років із урахуванням подвоєння стажу відповідно до положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період роботи у міській лікарні м. Єнакієве на посаді сестри медичної палати реанімації в реанімаційному відділенні з 01.01.2004 по 29.12.2009.

Листом від 19.03.2025 (а.с. 12) відповідач повідомив, що підстави для зарахування спірного періоду у подвійному розмірі відсутні у зв`язку із набранням чинності з 01.01.2004 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Додатково повідомлено, що період з 18.02.2000 до 31.12.2003 зарахований у подвійному розмірі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (Порядок №22-1), визначено, що до заяви про призначання пенсії додаються документи, перелічені в пп.1-4 п.2.1 цього розділу.

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку №22-1 для призначення пенсії надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (Постанова КМУ №637).

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-XII), статтею 48 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 Постанови КМУ №637 та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (Інструкція №58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 60 Закону №1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

За норрмами Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

02.08.2002 за вих. №03-2/1751-02-4 Міністерство праці та соціальної політики спрямувало до територіальних управлінь праці та соціального захисту населення спільний лист Мінпраці, Пенсійного фонду та Міністерства охорони здоров`я щодо зарахування часу роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів до стажу роботи у подвійному розмірі, для використання у практичній роботі.

У зазначеному листі вказано, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується в стаж роботи в подвійному розмірі. З метою подальшого вдосконалення та розвитку патологоанатомічної служби в Україні наказом Міністерства охорони здоров`я від 12.05.1992 №81 «Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби в Україні» організовані патологоанатомічні бюро, які є закладами охорони здоров`я, із збереженням функціональних повноважень патологоанатомічних відділень. У зв`язку з викладеним, час роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі».

Як встановлено судом, позивач, зокрема у період з 01.01.2004 до 29.12.2009 має трудовий стаж працівника охорони здоров`я - медичної сестри палати реанімації у реанімаційному відділенні міської лікарні № 2 м. Єнакієве на постійній основі.

Комунальна лікувально-профілактична установа міська лікарня № 2 міста Єнакієве відповідно до розділу 1 Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 28.10.2002 № 385 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, є закладом охорони здоров`я.

Посада медичної сестри передбачена пунктом 3 розділу «Робітники» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 №117.

Таким чином, періоди роботи позивача з 01.01.2004 до 29.12.2009 на посаді медичної сестри палати реанімації у реанімаційному відділенні міської лікарні № 2 м. Єнакієве підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII.

Щодо посилань відповідача на те, що підстави для зарахування спірного періоду у подвійному розмірі відсутні у зв`язку із набранням чинності з 01.01.2004 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV).

Згідно із частинами першою та другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

При цьому зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов`язано із набранням чинності Законом №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17.

У Постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше, ніж Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо б законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

З наведеного вбачається, що оскільки стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а положення статті 24 Закону №1058-IV не скасовують та не зупиняють її дію, дії відповідача щодо незарахування у подвійному розмірі стажу роботи позивача є протиправними.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас вимоги в частині застосування коефіцієнта страхового стажу з урахуванням подвоєння стажу та вимога із формулюванням «виплачувати пенсію» спрямовані на вирішення спору, який може виникнути у майбутньому.

Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 968,96 грн на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Часткове задоволення вимог не впливає на суму судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачу, оскільки кількість задоволених вимог відповідає кількості вимог за які судовий збір сплачений.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що полягає у незарахуванні у подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи у Міській лікарні м. Єнакієве на посаді сестри медичної палати реанімації в реанімаційному відділенні з 01.01.2004 до 29.12.2009.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи у Міській лікарні м. Єнакієве на посаді сестри медичної палати реанімації в реанімаційному відділенні з 01.01.2004 до 29.12.2009, починаючи з 27.09.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.