Рішення № 137770817, 29.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Київ справа №320/27299/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремень-Груп» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремень-Груп» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.05.2024 року №00368860702 та від 03.05.2024 року №00368880702, складені Головним управлінням ДПС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки висновки акту перевірки ґрунтуються, здебільшого, на податковій інформації відносно контрагентів позивача, що неможливо вважати належним доказом порушення саме позивачем норм та приписів податкового законодавства, враховуючи, також, що підприємством було надано у повному обсязі необхідну первинну документацію, складену належним чином, для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами по виконанню будівельних робіт переконує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та мають бути скасовані.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач із позицією позивача не погодився, надав відзив, в якому доводив правомірність податкових повідомлень-рішень, наполягаючи, що, як до перевірки, так і до суду позивачем не надано у повному обсязі підтверджуючих документів фактичного виконання робіт ТОВ «Кремень Груп», оформлених належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремень Груп» код ЄДРПОУ: 40251866, місцезнаходження: 03151, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 78, офіс 42, зареєстровано юридичною особою з 14.11.2012, станом на час виникнення спірних правовідносин перебував на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві, основний вид діяльності, згідно КВЕД: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, інші види: 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику, 3.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель

Головним управлінням ДПС у м. Києві, на підставі направлень від 28.03.2024 № 7646/26-15-07-02-01, № 7647/26-15-07-02-01 та наказу № 1963-п від 28.03.2024, відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами), у зв`язку зі змінами підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, внесеними Законом України від 09 листопада 2023 року № 3453-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок» та на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28.03.2024 № 1963-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ-ГРУП» (код ЄДРПОУ 40251866) (далі ТОВ «КРЕМЕНЬ-ГРУП») при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРЮ» (код ЄДРПОУ 40055474) за грудень 2020 року показників декларації з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства за 2020 рік, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки від 10.04.2024 № 2994/26-15-07-02-01-03/40251866

У висновках вказаного акту зазначено про встановлення порушень ТОВ «Кремень Груп»: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп, 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, п. 6, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 127811 грн., у тому числі: за 2020 рік у сумі 127811 гривень; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 142012грн., у тому числі : за грудень 2020 року у сумі 142012 гривень.

Акт перевірки було направлено на податкову адресу товариства та отримано його директором 12.04.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи.

На підставі означеного Акту перевірки ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 № 00268860702, яким товариству збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 142012 грн., а також застосовано штрафну санкцію у розмірі 35503 грн. та податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 № 00368880702, яким товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 127811 грн.

Податкові повідомлення-рішення було направлено на податкову адресу товариства та отримано його директором 07.08.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи.

Перевірка проводилась головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДПС у м. Києві Мамочкіним Сергієм та головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДПС у м. Києві Данілевич Альоною.

Під час перевірки було використано: статутні документи, документи про державну реєстрацію, накази по підприємству, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2020, звіт про фінансовий результат за 2020, договір, акти виконаних робіт, ліцензія, платіжні інструкції, проектно-кошторисна документація, картка рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту, аналіз рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» та ін.., Декларація з податку на додану вартість за грудень 2020 з додатками, Договір, податкові накладні, платіжні інструкції, картка рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту та ін., Декларація з податку на додану вартість за грудень 2020 з додатками., Особові облікові картки органу ДПІ.

В матеріалах справи міститься запит від 28.03.2024 № 1/26-15-07-02-01, підписаний головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДПС у м. Києві Мамочкіним Сергієм та головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДПС у м. Києві Данілевич Альоною, в якому зазначено про необхідність в термін до 02.04.2023, надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо оприбуткування робіт у бухгалтерському обліку і їх подальшої реалізації (списання) покупцям або інше використання у господарській діяльності, надання первинної документації, яка підтверджує здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» (договори, додатки до договорів, акти за формою КБ-2в, довіреності, зокрема, документальне оформлення супроводження господарських операцій, допуски (дозволи) замовників на будівельні об`єкти третіх осіб (посадових осіб субпідрядників), перелік працівників підрядників та їх кваліфікація, які були допущені до виконання робіт на об`єктах замовника, проектно-кошторисну документацію, відповідні ліцензії (дозволи), банківські виписки щодо оплати робіт, наявність заборгованості на кінець перевіряє мого періоду та дані бухгалтерського обліку (картка контрагента). Крім того у запиті зазначено про необхідність окремо зазначити у поясненнях відображення вартості вказаних операцій у складі витрат (доходів) у бухгалтерському обліку і фінансової звітності за відповідний період, а також, надати відповідне документальне підтвердження обліку показників та вплив на фінансовий результат (зокрема: відомості бухгалтерського обліку, бухгалтерські довідки, аналіз рахунку б/о по рах. № 90 «Собівартість реалізації», № 93 «Витрати на збут», № 79 «Фін. результат», тощо.

На вказаний запит директором ТОВ «Кремень Груп» було надано пояснення із витребуваними документами, що підтверджується копією пояснень, наявною у матеріалах справи, у відповідності до якої, додатки було отримано ГДІ ГУ ДПС у м. Києві Данілевіч А.А. 03.04.2024 вх.№ 33002/6.

Також в матеріалах справи міститься запит № 2/26-15-07-02-01 від 03.04.2024, підписаний головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДПС у м. Києві Мамочкіним Сергієм та головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДПС у м. Києві Данілевич Альоною, схожого змісту, та з додатково поставленими запитаннями щодо освіти директора підприємства, дати його вступу на посаду директора, його функціональних обов`язків, колишнього місця роботи, як відбувався пошук контрагентів, хто займався підбором постачальників, хто є ініціатором укладання договорів, чи знайом директор ТОВ «Кремень Груп» особисто з керівником установ-контрагентів, чи надавав раніше цей постачальник контрагент товари, хто надає вказівку для підготовки проекту договору, хто відповідає за розробку проекту договору, хто погоджує проекти договорів, чи спілкується директор ТОВ «Кремень Груп» особисто з партнерами по бізнесу, які питання ставить директор при зустрічі партнерам, у разі потреби де останній бере дані контрагентів, чи існують документи, які регламентують документообіг у суб`єкта господарювання (ТОВ «Кремень Груп»), хто несе відповідальність за якість поставлених товарів, яку програму товариство використовує для ведення обліку товарів, який у товариства порядок ведення документообігу з моменту надходження документу від постачальника до моменту прийняття товарів (робіт, послуг), та відображення його в бухгалтерському обліку, хто має доступ до роботи з програмним продуктом, на базі якого ведеться бухгалтерській облік суб`єкта господарювання, чи мало товариство відносини із несумлінними суб`єктами постачальниками товарів (робіт, послуг), які дії вчиняло товариство у цьому випадку, хто у товариства відповідальний за збереження товарів, веде їх облік, якими документами передбачено списання товарів для власних потреб, чи має товариство власні чи орендовані складські приміщення та де вони знаходяться, на кого покладено контроль за якістю та кількістю поставлених товарів, наданих послуг, в якому випадку виконуються роботи підрядниками чи субпідрядниками, хто займається вирішенням побутових питань працівників за місцем проведення робіт, чи бере директор підприємства участь у прийнятті робіт від підрядників чи субпідрядників, які документи останній при цьому підписує, у випадку порушення технології будівництва по роботах виконаних підрядником, чи субпіпрядником, хто несе відповідальність за допущені порушення перед замовником, та/або суб`єктом господарювання, що перевіряється, чи є у товариства власна служба безпеки чи співробітник, який займається економічною безпекою установи, із зазначенням його ПІБ, обов`язків та відповідальності, вказівку на посаду особи, який візує документи які директор ТОВ оформлює, вказівку на перелік документів, які останній оформлює, пояснення яким чином здійснюється контроль за веденням бyxгалтерського обліку в частині створення (отримання) первинного документа із зазначенням процесів та стадій його формування від початку та до моменту йoгo фактичного створення та відображення в регістрах бухгалтерського обліку, чи мас хтось фізичну чи технічну можливість вносити (коригувати, доповнювати) дані регістрів бухгалтерського обліку крім головного бухгалтера (1С Підприємство, SAP, ІТ-Підприємство, інше), у разі якщо так, яким документом оформлено та надано іншій особі, крім головного бухгалтера, вносити (коригувати, доповнювати) дані регістрів бухгалтерського обліку, з якого часу та протягом якого періоду діяв документ, яким надано іншій особі крім головного бухгалтера, вносити (коригувати, доповнювати) дані регістрів бухгалтерського обліку, у разі відмови контрагента від оформлення та/або підписання документів, які дії вчиняються головним бухгалтером та яким документом оформлюються, хто приймає рішення про створення документа та подальше його внесення та відображення в регістрах бухгалтерського обліку, яким чином виправляються помилки в регістрах бухгалтерського обліку, якщо вони виявлені після закінчення звітного періоду, чи вплинула арифметична помилка, що відображена в регістрах бухгалтерського обліку на фінансовий результат до оподаткування, за яким методом здійснюється виправлення помилок в регістрах бухгалтерського обліку (у разі коли не порушено кореспонденцію рахунків та або коли допущено арифметичні помилки) та чи передбачені вони обліковою політикою, які рахунки бухгалтерського обліку застосовуються при виправлені помилок та як вказані операції випливають на відображення показників в податковій звітності минулих періодів.

09.04.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві було отримано пояснення на означений запит, в яких директор ТОВ «Кремень Груп» надав відповідь на всі 38 запитань податкового органу.

10.04.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві було складено ще один запит б/н, підписаний головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДПС у м. Києві Мамочкіним Сергієм та головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДПС у м. Києві Данілевич Альоною, в якому зазначено, що при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» (код ЄДРПОУ 40055474) за грудень 2020 року показників декларації з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства за 2020 рік, встановлені порушення податкового законодавства, які потребують обґрунтованого пояснення, а саме: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134,1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, п. 6, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 127811 грн., у тому числі: за 2020 рік у сумі 127811 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 142012 грн., у тому числі: за грудень 2020 року у сумі 142012 грн.

У зв`язку із чим порушено питання щодо необхідності надання товариством, у термін до 10 год. 00 хв. 22.04.2024 об`єктивних пояснення по зазначених вище питаннях, а також повідомити наступну інформацію: хто був відповідальною особою за ведення бухгалтерського обліку у перевіряємий період та мав доступ до роботи з програмним продуктом (1С, БАР, інше); причини, які призвели до вчинення зазначених порушень; чи здійснювались відповідні дії з боку підприємства (повідомити які саме) з метою уникнення зазначених вище порушень та/або їх наслідків.

В матеріалах справи відсутній акт про ненадання документів, при цьому позивач стверджує, що ним до перевірки було надано необхідний обсяг первинної документації для підтвердження реального здійснення будівельних робіт.

В матеріалах справи наявний договір підряду № 02-12/2020 від 02.12.2020, укладений між позивачем (підрядником) та ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» (субпідрядником), за умовами якого підрядник доручає та оплачує, а субпідрядник зобов`язується належним чином та якісно, керуючись проєктними та будівельними нормами на власний ризик, власними силами виконати та здати комплекс робіт на об`єкті: «Будівництво апартаментів готелю по вул. Курганівській, 7, у Печерському районі, м. Києва, у встановлений цим Договором строк та у відповідності із розробленою проектною документацією (п.п. 1 п.1); вартість робіт за цим договором підряду складає 852074,00 грн., у тому числі ПДВ 142012, 33 грн (п.п. 2.1 п. 2 Договору); підрядник перераховує субпідряднику впродовж 3 робочих днів з моменту підписання актів 100% вартості виконаних робіт (п.п. 3.1. п. 3 Договору); строк виконання робіт складає 30 днів з дати початку робіт за цим Договором, датою завершення підрядних робіт вважається дата передачі підряднику виконавчої документації та підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (п.п. 4.1-4.2 п. 4); порядок сдачі та приймання робіт закріплений у п. 5 Договору..

На підтвердження здійснення господарський операцій за цим договором суду надано Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 рік № 1 від 30.12.2020 по влаштуванню плити перекриття на загальну суму з урахуванням ПДВ 239250,00 грн., Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року № 2 від 30.12.2020 по влаштуванню плити перекриття на загальну суму з урахуванням ПДВ 344476,00 грн.; Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року № 3 від 30.12.2020 по влаштуванню плити перекриття на загальну суму з урахуванням ПДВ 268345,00 грн.

Оплата виконаних робіт за договором № 02-12/2020 від 02.12.2020 підтверджується копіями платіжних інструкцій: від 29.12.2020 № UAua2471 на загальну суму 239250,00 грн., у т.ч. ПДВ 39875,00 грн.; від 30.12.2020 № UAua2472 на загальну суму 344476,00 грн. у т.ч. ПДВ 57412,67 грн.; від 30.12.2020 № UAua2473 на загальну суму 268348,00 грн. у т.ч. ПДВ 44724,67 грн.

Крім цього, між позивачем (підрядник) та ТОВ «ДРУЖБА НАРОДОВ СНД» укладено Договір підряду № 28/01-19 від 28.01.2019, за умовами якого підрядник доручає та оплачує, а субпідрядник зобов`язується належним чином та якісно, керуючись проектними та будівельними нормами на власний ризик, власними силами виконати та здати комплекс робіт на об`єкті: «Будівництво апартаментів готелю по вул. Курганівській, 7, у Печерському районі, м. Києва, у встановлений цим Договором строк та у відповідності із розробленою проектною документацією (п.п. 1 п.1); вартість робіт за цим договором підряду складає 3096938,00 грн., у тому числі ПДВ 516156,00 грн. (п.п. 3.1 п. 3 Договору); підрядник перераховує субпідряднику впродовж 3 робочих днів з моменту підписання актів 30% вартості договору 929081,40 грн., наступні розрахунки із підрядником за виконані роботи здійснюється замовником у міру їх виконання, згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних сторонами, у продовж 5 робочих днів після підписання даних актів у розмірі 70% від вартості цих робіт (п.п. 4.1., 4.2 п. 4 Договору); строк виконання робіт складає 45 робочих днів з дати початку робіт за цим Договором, датою завершення підрядних робіт вважається дата передачі замовнику виконавчої документації та підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (п.п. 5.1-5.2 п. 5); порядок здачі та приймання робіт закріплений у п. 6 Договору.

На підтвердження здійснення господарський операцій за цим договором суду надано Акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року № 1 від 31.07.2019 ПДВ по устаткуванню буронабивних паль, бетону суміш, гарячекатаної арматури, листів, перебазування устаткування на загальну суму 472072,20 грн., у т.ч. ПДВ 78678,70 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2019 року від 30.09.2019 на загальну суму 517.92780 грн., Акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року від 30.09.2019 по устаткуванню буронабивних паль, бетону суміш, гарячекатаної арматури, листів, на загальну суму 517 927,80 грн., у т.ч. ПДВ 86321,30 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2019 року від 31.10.2019 на загальну суму 650.00000 грн., Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року № 3 від 31.10.2019 по устаткуванню буронабивних паль, бетону суміш, гарячекатаної арматури, листів на загальну суму 650000,00 грн., у т.ч. ПДВ 108333,33 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2020 року від 31.01.2020 на загальну суму 200.00000 грн., Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року № 4 від 31.01.2021 по устаткуванню буронабивних паль, бетону суміш, гарячекатаної арматури, листів на загальну суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн., акт приймання-передачі будівельних .матеріалів без передачі права власності.

Крім цього, в матеріалах справи міститься договір генерального підряду № ДН/1912 від 19 грудня 2019 року, укладений між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «ДРУЖБА НАРОДОВ СНД» (замовником), за умовами якого генпідрядник зобов`язується у порядку та строки, передбачені цим договором виконати роботи, у відповідності із діючими в Україні нормами та правилами, а замовник зобов`язується в порядку та строки, передбачені цим Договором прийняти та оплатити виконані роботи генпідряднику.

Роботи за цим Договором виконуються в обсязі та у відповідності з Додатком № 1 «Договірна ціна» згідно з наступними документами: діючої нормативної документації України, проектної документації, наданої замовником, кошторисної документації, всіх додатків, доповнень та угод до цього Договору (пп. 2.1-2.2 п. 2 Договору).

Згідно до пп. 3.1 п. 3 цього Договору вартість робіт за цим договором генпідряду складає 8595760,00 грн., у тому числі ПДВ 1432626,67 грн.; замовник надає генпідряднику аванс для виконання робіт по Договору у наступному порядку: впродовж3 робочих днів з дати підписання цього Договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок генпідрядник аванс у розмірі 30% вартості робіт за цим Договором; датою здійснення оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника на користь генпідрядника.

За приписами пп.4.1 п. 4 строк виконання робіт складає вісім місяців з моменту надання замовником Генпідряднику авансу, згідно п. 3.3 цього Договору.

Порядок здачі та приймання робіт закріплений у п. 5 Договору.

Згідно з Додатком № 1 цього Договору Договірна ціна складає 8595760,00 грн.

Для підтвердження здійснення господарською діяльності між позивачем та ТОВ «ДРУЖБА НАРОДОВ СНД» позивачем надано суду акт звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2019 23.02.2023 за договором № ДН/1912 від 19.12.2019; акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року від 31.07.2020 на загальну суму 2633530,00 грн., у т.ч. ПДВ 438921,67 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2020 року від 31.07.2020 на загальну суму 2633.53000 грн.; Акт № 2 за грудень 2021 року на загальну суму 2429000,00 грн., у т.ч. ПДВ 404833,33 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року від 31.12.2021 на загальну суму 2429.00000 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2022 року від 31.01.2022 на загальну суму 100.00000 грн.; Акт № 3 за січень 2022 року від 31.01.2022 на загальну суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2022 року від лютий 2022 року на загальну суму 100.00000 грн.; Акт № 3 за лютий 2022 року від лютий 2022 року на загальну суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.

Вказані документи було надано позивачем контролюючому органу, крім цього останнім було надано у відповідь на Запит № 1/26-15-07-02-01 від 28.03.2024 пояснення та ліцензія на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 13.12.2017, декларацію відповідності матеріально-технічної бахи вимогам законодавства з питань охорони праці від 20.08.2020 № 32-20-3990, дозвіл на виконання будівельних робіт № 2823.18.32 від 02.102018, платіжні інструкції, згідно Актів виконаних робіт, картки рахунку 631, аналіз рахунку 631, оборотньо-сальдову відомість по рахунку 631 за 2020 рік, аналіз рахунку 903 за 2020 рік, акт звірки взаємних розрахунків за 2020 рік між позивачем та ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС».

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту також ПК України).

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Особливості проведення документальних позапланових невиїзних перевірок врегульовані ст. 79 ПК України.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

При цьому, у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: «оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Відтак, аналіз обов`язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки.

Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень рішень.

З урахуванням наведеного, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Так, згідно до пп.79.1 ст.79 Податкового кодексу, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пп.79.2 ст. 79 ПК України).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд звертає увагу сторін, що відповідачем як підставу для проведення документальної позапланової перевірки визначений пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України, у відповідності до якого перевірка здійснюється за наявності певних складових, як то: 1) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 2) платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію; 3) пояснення та документальні підтвердження повинні бути надані протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

За змістом пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема згідно:

- підпункту 78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- підпункту 78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Верховний Суд у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 813/1041/18, від 14 березня 2019 року у справі № 808/2603/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 815/343/18, аналізуючи наведені правові положення, виклав позицію, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом десяти календарних днів на письмовий запит контролюючого органу.

В разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлену недостовірність даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Таким чином, призначенню документальної позапланової перевірки, зокрема з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, передує ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу з відповідного питання, якщо такий запит оформлено і направлено відповідно до вимог законодавства.

Іншими словами, виникнення права призначення контролюючим органом перевірки за кожною із вказаних підстав є наслідком ненадання (надання не в повному обсязі) відповідних пояснень платником податків на законний запит контролюючого органу, поданий за наявності відповідних обставин, які кореспондують конкретній із таких підстав призначення перевірки.

Направлення відповідного запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2024 року по справі №420/5252/19, постанові Верховного Суду від 11 квітня 2024 року по справі №815/2596/17.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії запитів про надання пояснень та їх документального підтвердження, оформлені та направлені належним чином позивачу, які передували складанню Наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки та всі інші матеріали документальної перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано копію запиту № 1/26-15-07-02-01 від 28.03.2024 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», копію запиту № 2/26-15-07-02-01 від 03.04.2024 та копію листа вих.№ 13207/6/26-15-07-02-01-09 від 22.02.2024 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень).

Судом надані документи проаналізовано та долучено до матеріалів справи.

Разом із цим отриманим документам суд вважає за необхідне надати правову оцінку.

Так, згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи та матеріали.

Отримання податкової інформації, її зміст та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом». Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, вимоги до його оформлення, а також поняття податкової інформації.

Згідно із абзацом 2 пункту 1 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку (пункт 2 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом).

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

За змістом пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

У постанові від 06.10.2020 у справі №280/1475/19 Верховний Суд зауважив, що обов`язку платника податків надати пояснення та документальні підтвердження на письмовий запит кореспондує і обов`язок контролюючого органу, посилаючись на відповідну правову підставу для направлення запиту, конкретизувати та розкрити, що саме зумовило необхідність отримання такої інформації від платника податків та у зв`язку з чим виникла необхідність надання такої інформації.

При цьому, згідно постанови Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №813/1757/18 окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови підприємства у наданні інформації на такі запити. Разом з тим, запити податкового органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання податковий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у податкового органу інформації.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №820/3038/17 та від 27 березня 2018 року у справі №813/2162/17.

У разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, платник податку звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/12244/14).

Надаючи оцінку отриманим запитам, суд констатує, що такі складені не у відповідності до вимог діючого законодавства, а саме: складені не на бланку органу державної податкової служби, такі запити не містять печатки податкового органу, а також підписані головними державними інспекторами, тоді як мають мати підпис керівника (заступником керівника) зазначеного органу.

При цьому, суд зазначає, що протилежного відповідачем не доведено.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач не звертався до ТОВ «Кремень Груп» із запитом, оформленим належним чином, відтак, у відповідача не виникло правових підстав для призначення та здійснення позапланової виїзної перевірки на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у позивача не виникло обов`язку надавати відповідь на такий запит, а у контролюючого органу не виникло право проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Водночас, позивач вказує, та відповідач не заперечує, що ТОВ «Кремень Груп» було надано до перевірки пакет документів для підтвердження господарських операцій із контрагентами по виконанню будівельних робіт (договори підряду, субпідряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2019 23.02.2023; акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні інструкції, картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»)

Відповідач в акті перевірки вказує, що в наданих до перевірки актах виконаних будівельних робіт не вказано витрати на використання та списання будівельних матеріалів, фонд праці робітників-будівельників на обсяг виконаних робіт (нормо-годин), фонд оплати праці працівників та супутні витрати, крім цього, акти про виконання будівельних робіт за типовою формою КБ-2В до перевірки не надані, крім того, до перевірки надано Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період 2020 рік між ТОВ «КРЕМЕНЬ-ГРУП» та ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС», в якому відсутні підпис та печатка ТОВ «КРЕМЕНЬ-ГРУП» та ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС», при цьому, під час перевірки не надано документальне підтвердження письмового затвердження (погодження) із Замовником щодо залучення осіб ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС», а також перелік працівників підрядника(-ів) та їх кваліфікацію, для допуску до виконання відповідних робіт на об`єкті Замовника.

Крім того в Акті зазначено, що, згідно наявної у відповідача податкової інформації у ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» відсутні об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» та його покупцями, зокрема, ТОВ «КРЕМЕНЬ-ГРУП», у тому числі, по господарським операціям за грудень 2020 року.

При цьому, як вже зазначено судом вище ТОВ «КРЕМЕНЬ ГРУП» до контролюючого органу та до суду було договір підряду № 02-12/2020 від 02.12.2020, укладений між позивачем (підрядником) та ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» (субпідрядником), за умовами якого підрядник доручає та оплачує, а субпідрядник зобов`язується належним чином та якісно, керуючись проектними та будівельними нормами на власний ризик, власними силами виконати та здати комплекс робіт на об`єкті: «Будівництво апартаментів готелю по вул. Курганівській, 7, у Печерському районі, м. Києва, у встановлений цим Договором строк та у відповідності із розробленою проектною документацією (п.п. 1 п.1); вартість робіт за цим договором підряду складає 852074,00 грн., у тому числі ПДВ 142012, 33 грн. (п.п. 2.1 п. 2 Договору); підрядник перераховує субпідряднику впродовж 3 робочих днів з моменту підписання актів 100% вартості виконаних робіт (п.п. 3.1. п. 3 Договору); строк виконання робіт складає 30 днів з дати початку робіт за цим Договором, датою завершення підрядних робіт вважається дата передачі підряднику виконавчої документації та підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (п.п. 4.1-4.2 п. 4); порядок здачі та приймання робіт закріплений у п. 5 Договору.

На підтвердження здійснення господарський операцій за цим договором суду надано Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 рік № 1 від 30.12.2020 по влаштуванню плити перекриття на загальну суму з урахуванням ПДВ 239250,00 грн., Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року № 2 від 30.12.2020 по влаштуванню плити перекриття на загальну суму з урахуванням ПДВ 344476,00 грн.; Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року № 3 від 30.12.2020 по влаштуванню плити перекриття на загальну суму з урахуванням ПДВ 268345,00 грн.

Оплата виконаних робіт за договором № 02-12/2020 від 02.12.2020 підтверджується копіями платіжних інструкцій: від 29.12.2020 № UAua2471 на загальну суму 239250,00 грн., у т.ч. ПДВ 39875,00 грн.; від 30.12.2020 № UAua2472 на загальну суму 344476,00 грн. у т.ч. ПДВ 57412,67 грн.; від 30.12.2020 № UAua2473 на загальну суму 268348,00 грн. у т.ч. ПДВ 44724,67 грн.

Крім цього, між позивачем (підрядник) та ТОВ «ДРУЖБА НАРОДОВ СНД» укладено Договір підряду № 28/01-19 від 28.01.2019, за умовами якого підрядник доручає та оплачує, а субпідрядник зобов`язується належним чином та якісно, керуючись проектними та будівельними нормами на власний ризик, власними силами виконати та здати комплекс робіт на об`єкті: «Будівництво апартаментів готелю по вул. Курганівській, 7, у Печерському районі, м. Києва, у встановлений цим Договором строк та у відповідності із розробленою проектною документацією (п.п. 1 п.1); вартість робіт за цим договором підряду складає 3096938,00 грн., у тому числі ПДВ 516156,00 грн. (п.п. 3.1 п. 3 Договору); підрядник перераховує субпідряднику впродовж 3 робочих днів з моменту підписання актів 30% вартості договору 929081,40 грн., наступні розрахунки із підрядником за виконані роботи здійснюється замовником у міру їх виконання, згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних сторонами, у продовж 5 робочих днів після підписання даних актів у розмірі 70% від вартості цих робіт (п.п. 4.1., 4.2 п. 4 Договору); строк виконання робіт складає 45 робочих днів з дати початку робіт за цим Договором, датою завершення підрядних робіт вважається дата передачі замовнику виконавчої документації та підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (п.п. 5.1-5.2 п. 5); порядок здачі та приймання робіт закріплений у п. 6 Договору.

На підтвердження здійснення господарський операцій за цим договором суду надано Акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року № 1 від 31.07.2019 ПДВ по устаткуванню буронабивних паль, бетону суміш, гарячекатаної арматури, листів, перебазування устаткування на загальну суму 472072,20 грн., у т.ч. ПДВ 78678,70 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2019 року від 30.09.2019 на загальну суму 517.92780 грн., Акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року від 30.09.2019 по устаткуванню буронабивних паль, бетону суміш, гарячекатаної арматури, листів, на загальну суму 517 927,80 грн., у т.ч. ПДВ 86321,30 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2019 року від 31.10.2019 на загальну суму 650.00000 грн., Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року № 3 від 31.10.2019 по устаткуванню буронабивних паль, бетону суміш, гарячекатаної арматури, листів на загальну суму 650000,00 грн., у т.ч. ПДВ 108333,33 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2020 року від 31.01.2020 на загальну суму 200.00000 грн., Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року № 4 від 31.01.2021 по устаткуванню буронабивних паль, бетону суміш, гарячекатаної арматури, листів на загальну суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн., акт приймання-передачі будівельних .матеріалів без передачі права власності.

Крім цього, в матеріалах справи міститься договір ген підряду № ДН/1912 від 19 грудня 2019 року, укладений між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «ДРУЖБА НАРОДОВ СНД» (замовником), за умовами якого генпідрядник зобов`язується у порядку та строки, передбачені цим договором виконати роботи, у відповідності із діючими в Україні нормами та правилами, а замовник зобов`язується в порядку та строки, передбачені цим Договором прийняти та оплатити виконані роботи генпідряднику.

Роботи за цим Договором виконуються в обсязі та у відповідності з Додатком № 1 «Договірна ціна» згідно з наступними документами: діючої нормативної документації України, проектної документації, наданої замовником, кошторисної документації, всіх додатків, доповнень та угод до цього Договору (пп. 2.1-2.2 п. 2 Договору).

Згідно до пп. 3.1 п. 3 цього Договору вартість робіт за цим договором генпідряду складає 8595760,00 грн., у тому числі ПДВ 1432626,67 грн.; замовник надає генпідряднику аванс для виконання робіт по Договору у наступному порядку: впродовж3 робочих днів з дати підписання цього Договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок генпідрядник аванс у розмірі 30% вартості робіт за цим Договором; датою здійснення оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника на користь генпідрядника.

За приписами пп.4.1 п. 4 строк виконання робіт складає вісім місяців з моменту надання замовником Генпідряднику авансу, згідно п. 3.3 цього Договору.

Порядок здачі та приймання робіт закріплений у п. 5 Договору.

Згідно з Додатком № 1 цього Договору Договірна ціна складає 8595760,00 грн.

Для підтвердження здійснення господарською діяльності між позивачем та ТОВ «ДРУЖБА НАРОДОВ СНД» позивачем надано суду акт звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2019 23.02.2023 за договором № ДН/1912 від 19.12.2019; акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року від 31.07.2020 на загальну суму 2633530,00 грн., у т.ч. ПДВ 438921,67 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2020 року від 31.07.2020 на загальну суму 2633.53000 грн.; Акт № 2 за грудень 2021 року на загальну суму 2429000,00 грн., у т.ч. ПДВ 404833,33 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року від 31.12.2021 на загальну суму 2429.00000 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2022 року від 31.01.2022 на загальну суму 100.00000 грн.; Акт № 3 за січень 2022 року від 31.01.2022 на загальну суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2022 року від лютий 2022 року на загальну суму 100.00000 грн.; Акт № 3 за лютий 2022 року від лютий 2022 року на загальну суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.

Дослідивши надані документи суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.7 П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Так, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно п. 2.3 зазначеного вище Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.14 Положення №88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.03.2021 у справі №810/5871/15, адміністративне провадження №К/9901/41160/18, висловив свою правову позицію щодо реальності господарської операції.

Так, Верховний Суд зазначив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку.

Верховний Суд України у постанові від 20.01.2016 у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 02.10.2019 у справі №820/20933/14, від 05.11.2019 у справі №817/3736/14, від 15.10.2020 у справі №826/7614/15 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, а також якщо встановлено протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Верховний Суд зазначив, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та при оцінці обґрунтованості заявленої платником податків податкової вигоди суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій, встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. При цьому також необхідно враховувати, що первинні документи мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами.

Отже, з викладеного суд дійшов висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2020 у справі №640/19386/18, адміністративне провадження №К/9901/20121/19.

Необхідно зазначити, що основним аргументом контролюючого органу стосовно наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за збільшення останньому грошових зобов`язань є наявність податкової інформації щодо сумнівної діяльності контрагента позивача ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками послуг від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та валових витрат.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19 червня 2018 року, № 2а/1770/3360/12 від 30 січня 2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Суд також звертає увагу, що відповідач не встановив ознак недобросовісності позивача під час проведення перевірки, а також не навів жодних доказів існування фактів узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників.

Висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення не можуть слугувати доказом, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПС) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Посилання контролюючого органу на узагальнену податкову інформацію, надану ГУ ДПС у Київській області, не можуть бути беззаперечними доказами того, що господарська діяльність ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» спрямована на здійснення нереальних господарських операцій.

Окрім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента.

Позивач не може нести відповідальність за можливі невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Стверджуючи про відсутність у контрагента необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, податковою не наведено конкретних доказів, які вказують на неможливість такого контрагента виконати свої зобов`язання. Зокрема, твердження податкового органу про те, що ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» не мало трудових ресурсів для виконання взятих на себе зобов`язань за договором спростовуються матеріалами справи.

Більше того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит, витрати та доходи лише за їх наявності.

Натомість позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг) господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем товарів (робіт, послуг).

Стосовно доводів відповідача про недоліки у оформленні Акту звірки взаємних розрахунків, а також щодо посилання податкового органу на неналежність оформлення актів наданих послуг, а саме відсутності інформації щодо фактичного виконання будівельних робіт субпідрядником, їх вид, відображення списання будівельних матеріалів, витрачення нормо-годин робітників підприємства, тощо, суд зазначає, що сам по собі висновок контролюючого органу про недостатню деталізацію окремих актів не спростовує факту виконання робіт, якщо господарський результат досягнуто та операції відображені у бухгалтерському обліку, так само, як і самі по собі певні недоліки в документах не є підставою для висновків про відсутність господарської операції з контрагентом, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Згідно правового висновку, викладеного Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду від 02.07.2020 у справі №560/711/19 значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект. Ознакою вчинення господарської операції є зміна майнового стану. При цьому, щодо відсутності актів про виконання будівельних робіт за типовою формою КБ-2В суд зазначає, що наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції. Якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Ця позиція підтверджується постановами Верховного Суду, зокрема від 12.04.2023 у справі №820/281/13-а та від 03.02.2022 у справі № 640/21185/18.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.09.2021 у справі № 640/2411/20, від 12.02.2020 у справі №813/3577/13-а, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Таким чином, судом відхиляється доводи відповідача, як підставу для притягнення позивача до відповідальності з підстав ненадання до перевірки актів про виконання будівельних робіт за типовою формою КБ-2В, а також з підстав відсутності у Актах звірки взаємних розрахунків по стану за період 2020 рік між ТОВ «КРЕМЕНЬ-ГРУП» та ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» підпису та печатки.

Щодо наявності достатніх трудових ресурсів.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди (податкового кредиту).

У таких висновках суд спирається на постанови Верховного Суду 16.01.2018 у справах № 820/4648/13-а, № 826/1398/14 та постанову від 22.05.2024 справа №160/19771/23.

Щодо твердження про те, що під час перевірки не надано документальне підтвердження письмового затвердження (погодження) із Замовником щодо залучення осіб ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС», а також перелік працівників підрядника (-ів) та їх кваліфікацію, для допуску до виконання відповідних робіт на об`єкті замовника суд зазначає, що в межах даного адміністративного спору не є спірною обставиною виконання своїх зобов`язань ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» по договору підряду № 02-12/2020 від 02.12.2020, укладеному між ним та позивачем (підрядником), оскільки перевірка проводилась саме ТОВ «КРЕМЕНЬ ГРУП» та досліджувалась реальність здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом, а не навпаки.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та валових витрат.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19 червня 2018 року, № 2а/1770/3360/12 від 30 січня 2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Суд ще раз зазначає, що відповідач не встановив ознак недобросовісності позивача під час проведення перевірки, а також не навів жодних доказів існування фактів узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників.

Висновки, які зроблені податковим органом на підставі інформації з внутрішньої бази ДПС суд відхиляє, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПС) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Крім цього, суд враховує, що до суду надано Договори ген підряду, укладені між позивачем та ТОВ «ДРУЖБА НАРОДОВ СНД» на виконання певних будівельних робіт та первинна документація на підтвердження реальності виконання таких робіт, до змісту і форми яких у контролюючого органу ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не було.

Крім цього, зі змісту наданих документів чітко прослідковується, як конкретний підхід до виконання договорів, так і факт їх фактичного виконання.

За таких обставин, суд доходить до висновку про непідтвердження під час розгляду справи належними доказами висновків акту перевірки, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як протиправне.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст.2 КАС України).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необґрунтованість рішення відповідача, а тому, позов необхідно задовольнити повністю.

З огляду на вище викладене, спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4579,89 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 05.06.2024 № 344 на суму 4579,89 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремень-Груп» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.05.2024 року №00368860702 та від 03.05.2024 року №00368880702, складені Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремень Груп» (код ЄДРПОУ: 40251866, місцезнаходження: 03151, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 78, офіс 42) сплачений судовий збір у розмірі 4579 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) грн.89 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,33/19, ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 червня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.