Рішення № 137770814, 29.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Київ справа №320/43321/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕСТРЕЙД ЛТД» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕСТРЕЙД ЛТД» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві в якому просить суд (з урахуванням уточненого адміністративного позову):

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 09.05.2024 року № 0386100707 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕСТРЕЙД ЛТД» (код ЄДРПОУ 43585406) штрафних (фінансових) санкцій на суму 167 625,85 та ППР № 0386100707 на суму 2040 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив вказував на процедурні порушення призначення та проведення фактичної перевірки, а також зазначав, що контролюючим органом не доведено належним та допустимими доказами факт порушення позивачем приписів податкового законодавства, оскільки такі висновки ґрунтуються виключно на внутрішній інформації, наявної у контролюючого органу, а саме витягу з СОД РРО, тоді як відмінність фактичної перевірки від будь-якої іншої перевірки полягає саме у її здійсненні та встановленні порушень за місцем здійснення господарської діяльності суб`єкта під час проведення такої перевірки, таким чином, враховуючи відсутність встановлених безпосередньо у ході фактичної перевірки порушень з боку позивача наполягає на безпідставності та протиправності ППР від 09.05.2024 року № 0386100707, стосовно ППР від 09.05.2024 № 0386100707 вказував, що опис товару, який міститься у матеріалах перевірки не є належним доказом відсутності документів на товар, у розумінні податкового законодавства, єдиним належним способом довести відсутність належного обліку ТМЦ, на думку позивача є здійснення інвентаризації у ході перевірки, про контролюючий орган не ініціював її проведення, та, крім цього, позивач переконує, що відповідач не звертався до товариства із запитом про надання документів, оформленим належним чином, з огляду на що в останнього не виникло обов`язку надати відповідачку документи, які вибірково запитувались контролюючим органом.

З огляду на викладене позивач переконаний, що контролюючим органом прийняті оскаржувані повідомлення-рішення не у межах повноважень та не у спосіб, визначений законодавством, тому такі ППР мають бути скасовані.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому переконував у відсутності, з боку контролюючого органу, процедурних порушень під час призначення та проведення фактичної перевірки, а також доводив обґрунтованість податкових повідомлень-рішень тими обставинами, що інформація, наявна в СОД РРО є належним та допустимим доказом в межах здійснення фактичних перевірок, та може використовуватись податковими органами, а також наполягає, що у порушення приписів п.85.2 ст. 85 ПК України, в ході перевірки товариством не були надані документи, які підтверджують облік (походження) товарів, а не надання контролюючому органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки є порушенням, за яке чинним законодавством передбачена відповідальність. На цих підставах у задоволенні позову просив відмовити.

Позивач із позицією відповідача не погодився, надав відповідь на відзив, в якій доводив протиправність Наказу на призначення фактичної перевірки, а також наполягав на задоволені позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрестрейд ЛТД», код ЄДРПОУ: 43585406, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Вінстона Черчілля, буд. 87, офіс 16, зареєстроване у якості юридичної особи з 03.04.2020 про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис; основний вид економічної діяльності, згідно КВЕД: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві, вказані обставини підтверджується інформацією, наявною в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управління ДПС у Київській області, на підставі пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.2 п.80.2 ст.80, ст.81, п.82.3 ст.82, п.69.27 підрозділу 10 розділу «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), на підставі Наказу «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Експрестрейд ЛТД» від 04.04.2024 № 897-п, направлень на перевірку від 04.04.2024 № 2985/10-36-07-08, № 2986/10-36-07-08, у присутності касира магазина ОСОБА_1 , проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину-кафе « Box market », розташованого за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Короленка, 68-Г, нежитлова будівля А, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Експрестрейд ЛТД».

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 04.04.2024 № 21451/26/15/07/43585406, відповідно висновків якого, у ході проведення фактичної перевірки було встановлено порушення: п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме: встановлено проведення товариством розрахункової операції у готівковій формі, без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи ПРРО без створення та видачі у паперовій формі та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму 587,70 грн.;

порушення п. 11 ст. 3 Закону № 265, а саме: встановлено проведення розрахункової операції через ПРРО, фінансовий № 4000442968 на суму 393,20 грн. при продажу цигарок 31.03.2024 без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної під категорії згідно УКТ ЗЕД для підакцизних товарів;

порушення п. 12 ст.3 Закону № 265, а саме: на початок проведення перевірки не надано товариством посадовим особам органу ДПС документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу на загальну суму 161 644,30 грн.;

порушення п. 85.2 статті 85 ПК України, а саме: до перевірки не надані документи згідно запиту «Про надання документів» від 04.04.2024 № 1.

У матеріалах перевірки містяться пояснення продавця.

У відповідній графі Акту перевірки, щодо отримання та ознайомлення з актом перевірки міститься запис, що Акт перевірки, згідно положень ПК України буде направлено на податкову адресу підприємства листом з повідомленням про вручення. Також, як видно з матеріалів справи, контролюючим органом було складено Акт відмови від підписання Акту перевірки від 04.04.2024 № 732/10-36-07-08, протокол про адміністративне правопорушення, Акт відмови від підписання протоколу про адміністративне правопорушення від 04.04.2024 № 2474/10-36-07-08.

Згідно змісту Акту фактична перевірка проводилась у проміжок часу з 15:14 год. 04.04.2024 по 17:10 год. 04.04.2024.

Як видно з матеріалів справи копію Акту фактичної перевірки було направлено на податкову адресу ТОВ «ЕКСПРЕСТРЕЙД ЛТД» та отримано останнім 16.04.202.

Товариство із висновками Акту не погодилось, надало свої заперечення.

Про розгляд заперечень товариство було повідомлено листом від 03.05.2023 вих. № 4662/12/10-36-07-08-15, в якому, серед іншого, було зазначено, що заперечення підприємства приймаються до уваги Головним управлінням, проте вони не спростовують встановлених в ході фактичної перевірки порушень.

На підставі означеного Акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.05.2024 № 0386100707, яким до позивача за порушення п.1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону України № 265 застосовано штрафну санкцію у розмірі 167625,85 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 09.05.2024 № 0386110707, яким до позивача за порушення п.85.2 ст. 85 ПК України застосовано штрафну санкцію у розмірі 2040,00 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 21.06.2023 № 22594/6/99-00-06-03-02-06 Скаргу ТОВ «ЕКСПРЕСТРЕЙД ЛТД» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 09.05.2024 № 0386100707, № 0386110707 залишено без змін.

Оскільки досудове врегулювання спору не призвело до бажаного результату, та вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту також ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Підпунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, а також встановлено чітке розмежування щодо порядку проведення цих окремих видів перевірок.

Так, відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Суд зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 02.04.2024 у справі № 640/22507/21.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.

Враховуючи зазначене, в першу чергу судом досліджується питання наявності чи відсутності порушень вимог законодавства під час призначення та проведення перевірки.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.11.2024 по справі №160/2202/24, неналежне розкриття змісту підстав проведення перевірки в наказі (зокрема, лише з використанням нумераційного позначення відповідного пункту статті Податкового кодексу України) не є автоматичною підставою для визнання наказу протиправним, якщо загальні положення підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу охоплюють такі підстави.

Судом встановлено, що в наказі ГУ ДПС у Київській області № 897-п від 04.04.2024 зазначено, що перевірку призначено на підставі підпункту 80.2.2, пункту 80.2 статті 80, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями.

Метою проведення перевірки визначено таке: дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, у тому числі обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Таким чином, зі змісту вказаного наказу вбачається, що у ньому наведена правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), проте відсутня фактична підстава, яка є передумовою для її проведення (не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, або інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи).

За приписами п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України підставою для призначення фактичної перевірки позивача є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Проаналізувавши зміст норм пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 ПК України у сукупності Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював у своїй постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 таку правову позицію з тлумачення положень підпункту 80.2.2 зазначених пункту й статті Кодексу: «…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

Вирішуючи спір, що є предметом розгляду у цій справі, суд звертає увагу на те, що згідно Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 №470, зразок оформлення наказу на проведення перевірки (додаток №1) передбачає, окрім посилання на відповідний підпункт, пункт, статтю Податкового кодексу України, наведення підстави для проведення перевірки.

Відповідно до пункту 1.2.2. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 року, №470 при організації проведення фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства.

При цьому джерелом інформації, що може слугувати підставою для проведення фактичної перевірки, може бути інформація отримана із:

зовнішніх джерел (звернення платників податків, чат-бот, месенджери тощо);

відкритих джерел (ЗМІ, Інтернет тощо).

Податковий кодекс України в частині інформаційних правовідносин оперує такими категоріями, як «податкова інформація» та «інформація від інших суб`єктів, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства».

При цьому відповідно до підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під податковою інформацію розуміють інформацію у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII, відповідно до статті 16 якого податкова інформація це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК України.

У даному випадку, наказ про проведення фактичної перевірки від 04.04.2024 № 897-п видано на підставі «п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п. 80.2.2 п.80.2 ст.80, ст.81, п.82.3 ст.82, п.69.27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні Положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями)».

Тобто, зі змісту цього наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), при цьому наказ на проведення фактичної перевірки не містить жодного посилання на наявну чи отриману контролюючим органом інформацію від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Відповідної доповідної записки відповідачем до матеріалів справи також не надано.

У матеріалах справи також відсутня будь-яка письмова інформація, яка слугувала фактичною підставою для проведення перевірки ТОВ «Експрестрейд ЛТД».

Відповідачем зазначені докази не подано, відповідно така обставина не спростована.

Видаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України (підпункт 80.2.2), якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на положення підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що взагалі суперечить визначеній у наказі підставі для проведення перевірки. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення фактичної перевірки ТОВ «Експрестрейд ЛТД» та наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що навіть якщо наказ про призначення фактичної перевірки не розкриває змісту наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства чи зовсім не містить таких посилань, однак конкретизує норми ПК України, які ймовірно порушив платник, все ж таки така інформація від відповідних органів повинна була бути у наявності або отримана. Проте, такої обставини, яка слугувала фактичною підставою для перевірки в ході судового розгляду не встановлено. Відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, порушення, зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

З огляду на приписи частини другої статті 19 Конституції України контролюючий орган як орган державної влади, не зважаючи на правову поведінку платника податків під час проведення перевірки, повинен чітко дотримуватись принципу законності та діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.

Податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації.

Верховним Судом в постанові від 22 вересня 2020 року в справі № 520/8836/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо порядку проведення фактичної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Також, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 25.04.2024 у справі № 160/10828/22 Верховний Суд вказав, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

В цьому випадку, податкові повідомлення-рішення не відповідають принципам обґрунтованості і законності, оскільки прийняті на підставі акту фактичної перевірки, який, в силу положень ч.1 ст.74 КАС України, не є допустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

З урахуванням наведеного, суд не надає оцінку аргументам учасників справи щодо суті порушень.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжною інструкцією від 25.07.2024 № 25803.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕСТРЕЙД ЛТД» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 09.05.2024 року № 0386100707 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕСТРЕЙД ЛТД» (код ЄДРПОУ 43585406) штрафних (фінансових) санкцій на суму 167 625,85 та ППР № 0386100707 на суму 2040 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрестрейд ЛТД» (02660, м. Київ, вул. В.Черчилля, буд. 87, офіс 16, код ЄДРПОУ 43585406) сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29 червня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.