Ухвала суду № 137761828, 29.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1899/26

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши

заяву Заступника Генерального прокурора від 23.06.2026 (вх. № суду 5714 від 24.06.2026)про забезпечення позову у справі Господарського суду Київської області № 911/1899/26за позовомЗаступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, Державної служби геології та надр України, Зазимської сільської ради Броварського району Київської області доТовариства з обмеженою відповідальністю «Собі»простягнення 16592834,44 грн.без повідомлення (виклику) сторін

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора (далі прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі перший позивач), Державної служби геології та надр України (далі другий позивач), Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (далі третій позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» (далі відповідач) про стягнення 16592834,44 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення інтересів держави у сфері охорони та раціонального використання надр на території Деснянського-верхнього родовища, розташованого у відкладах русла р. Десна на відстані 13-18 км уверх проти течії від місця її впадіння у р. Дніпро, яке полягало у здійсненні відповідачем видобування корисних копалин піску масою 30927,93 т за межами площі родовища нижче відмітки глибини використання, зазначеної у спеціальному дозволі на користування надрами від 13.01.2011 № 5310, внаслідок чого державі заподіяні збитки в розмірі заявленої до стягнення суми, розмір яких (збитків) підтверджується, зокрема, висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.07.2025 № 1126/2463.

Заступник Генерального прокурора в порядку ст. 137 Господарського процесуального кодексу України подав заяву від 23.06.2026 (вх. № суду 5714 від 24.06.2026) про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4), які знаходяться на всіх рахунках боржника в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на рухоме і нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4) у межах суми позову у розмірі 16592834,44 грн.

Подана заява мотивована наявністю обґрунтованих припущень, що невжиття заявлених заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про стягнення з боржника коштів в розмірі заявленої до стягнення суми, з якими прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, Державної служби геології та надр України, Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, позаяк майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. Як вказує заявник, заявлений захід забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами та є необхідним для гарантування реального виконання судового рішення в майбутньому.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову та додані до неї документи суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1. ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що забезпечення позову не може підміняти собою судове рішення по суті, але водночас воно не може бути настільки обмеженим, щоб унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Предметом позову у цій справі є майнова вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» 16592834,44 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, позаяк при вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, прокурор зазначає, що майбутнє рішення суду, у разі задоволення таких вимог, передбачатиме заходи примусового його виконання.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу ТОВ «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986) складає лише 3750 грн., що у 4400 рази менше за суму, заявлену до стягнення.

Прокурор зазначає, що виконання в майбутньому рішення суду у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми коштів. Грошові кошти характеризуються насамперед високою обіговістю та упродовж одного банківського дня здатні взяти участь у господарському обороті внаслідок здійснення платежів / витрат, що вказує на очевидні ризики їх відсутності на час набрання рішенням суду законної сили та його виконання.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ТОВ «СОБІ», відповідач є власником, зокрема, 7 нежитлових об`єктів нерухомого майна та 13 земельних ділянок загальною площею близько 41 гектара.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

При цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

З огляду на викладене прокурор зазначає про наявні підстави для забезпечення позову, позаяк невжиття заявлених заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та з метою гарантування виконання у майбутньому рішення суду у разі його задоволення.

В постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, суд виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/2, від 07.01.2025 у справі № 910/1/21, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

У свою чергу Верховний Суд у пункті 37 постанови від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 дійшов висновку про те, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках у всіх банківських установах, для задоволення вимог про стягнення коштів, то доцільно накласти арешт на грошові кошти і майно відповідача саме у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів.

Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення.

Вибраний заявником захід до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4), які знаходяться на всіх рахунках боржника в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на рухоме і нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4) у межах суми позову у розмірі 16592834,44 грн., не суперечить зазначеним вище вимогам законодавства, є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається. Такий захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а спрямований саме на збереження майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» в межах ціни позову до вирішення спору по суті та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Крім того, немає підстав вважати, що застосування такого заходу про накладення арешту на грошові кошти відповідача, а також на рухоме і нерухоме майно в межах ціни позову призведе до невиправданого обмеження прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» чи третіх осіб, оскільки грошові кошти, рухоме і нерухоме майно залишаються в володінні та користуванні товариства, лише тимчасово запроваджуються певні обмеження щодо розпорядження коштами, рухомим та нерухомим майном товариства в межах ціни позову.

Заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4), які знаходяться на всіх рахунках боржника в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на рухоме і нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4) у межах суми позовних вимог спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Дослідивши подані заявником до суду докази, господарський суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дійшов висновку, що заявник навів достатньо обґрунтоване припущення для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4), які знаходяться на всіх рахунках боржника в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на рухоме і нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4) у межах суми позову у розмірі 16592834,44 грн., а відтак заява Заступника Генерального прокурора від 23.06.2026 (вх. № суду 5714 від 24.06.2026) про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 136-140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України суд,

постановив:

1. Заяву Заступника Генерального прокурора від 23.06.2026 (вх. № суду 5714 від 24.06.2026) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4), які знаходяться на всіх рахунках боржника в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на рухоме і нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4) у межах суми позову у розмірі 16592834,44 грн. задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4), які знаходяться на всіх рахунках боржника в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на рухоме і нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 4) у межах суми позову у розмірі 16592834,44 грн.

3. Ухвала Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі № 911/1899/26 набирає законної сили з моменту її підписання, і виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом.

4. Строк пред`явлення ухвали Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі № 911/1899/26 до виконання до 29.09.2026.

5. Стягувачем за ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі № 911/1899/26 є Заступник Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 00034051).

6. Боржником за ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі № 911/1899/26 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Собі» (вул. Електриків, 4, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 16476986).

Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя Ю.В. Подоляк