Ухвала суду № 137760976, 04.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 241/1057/13-ц

Номер провадження4-с/205/31/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра а у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: ПАТ «Райффайзен банк Аваль», на дії або бездіяльність Мангушсько Микільського відділу державної виконавчої служби у Маріупольському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст скарги та пояснень учасників справи.

ОСОБА_1 (далі скаржник) звернувся до суду зі скаргою на дії Мангушсько-Микільського відділу державної виконавчої служби у Маріупольському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

В обґрунтування скарги зазначив, що на примусовому виконанні у вказаному органі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 50591800, відкрите на підставі виконавчого листа № 6/241/73/2015, виданого Першотравневим районним судом Донецької області про стягнення з нього на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості.

Скаржник посилається на те, що постановою державного виконавця від 05.04.2024 року було накладено арешт на грошові кошти боржника. Разом із тим, 19.03.2025 року ним було виявлено, що 03.02.2025 року з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», списано грошові кошти у сумі 29 839 грн. 49 коп.

На думку скаржника, вказаний рахунок використовується виключно для отримання пенсійних виплат, а списані кошти є пенсійними нарахуваннями, звернення стягнення на які під час дії воєнного стану заборонено законом. У зв`язку з наведеним просить суд визнати протиправними дії органу державної виконавчої служби щодо звернення стягнення на його пенсійні кошти та зобов`язати повернути йому незаконно списані кошти у сумі 29 839 грн. 49 коп.

Представник Мангушсько-Микільського відділу державної виконавчої служби у Маріупольському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав до суду письмові пояснення, у яких просив у задоволенні скарги відмовити.

В обґрунтування заперечень зазначив, що у відділі перебуває на виконанні виконавче провадження № 50591800 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості та судових витрат. У ході примусового виконання рішення державним виконавцем було вчинено виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема накладено арешт на кошти боржника та сформовано платіжну інструкцію на примусове списання коштів.

Представник відділу зазначив, що до органу державної виконавчої служби не надходили повідомлення банківських установ про наявність у боржника рахунків зі спеціальним режимом використання або рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Також вказав, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» саме банк зобов`язаний повідомити виконавця про спеціальний статус рахунку та повернути постанову без виконання у разі встановлення відповідних обставин.

Крім того, представник відділу послався на те, що 13.02.2025 року державним виконавцем було винесено постанову про визначення поточного рахунку боржника для здійснення видаткових операцій за рахунком № НОМЕР_1 , відкритим у АТ КБ «ПриватБанк», у межах, визначених законодавством. З огляду на наведене просив у задоволенні скарги відмовити повністю.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник скаржника у судове засідання не з`явилася, але подала письмову заяву де зазначила, що підтримує скаргу та просить її задовольнити, розглянути справу без участі скаржника та його представника.

Представник заінтересованої особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань до суду не подавав.

Представник суб`єкта оскарження просив розглянути справу за його відсутності та відмовити у задоволенні скарги, про що подав відповідну письмову заяву.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, з`ясувавши позиції учасників справи, дослідивши матеріали справи, надані матеріали виконавчого провадження, приходить до наступного висновку.

ІІІ. Обставини, що встановлені судом, та предмет розгляду скарги.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Мангушсько-Микільському відділі державної виконавчої служби у Маріупольському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 50591800, відкрите на підставі виконавчого листа № 6/241/73/2015, виданого Першотравневим районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості.

Постановою головного державного виконавця Мангушсько-Микільського відділу державної виконавчої служби у Маріупольському районі Донецької області від 05.04.2024 року в межах виконавчого провадження № 50591800 накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення зазначеної постанови, крім коштів на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Судом також встановлено, що 30.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що зазначений рахунок використовується ним для отримання пенсійних виплат. До заяви були долучені довідка банківської установи, виписка по рахунку, копія пенсійного посвідчення та інші документи на підтвердження викладених обставин.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» рахунок № НОМЕР_1 використовується для отримання пенсійних виплат.

Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України пенсія ОСОБА_1 виплачується на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».

Із наданої суду виписки по рахунку вбачається, що на зазначений рахунок надходили пенсійні виплати, а 03.02.2025 року з нього було списано кошти у сумі 29 839 грн. 49 коп. із призначенням платежу «Стягнення відповідно до виконавчого провадження».

Як убачається з письмових пояснень суб`єкта оскарження, 31.01.2025 року державним виконавцем сформовано та направлено до АТ КБ «ПриватБанк» платіжну інструкцію № 1636 на примусове списання коштів з рахунку боржника, а 04.02.2025 року на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби надійшли кошти у сумі 29 839 грн. 49 коп., які в подальшому були розподілені в межах виконавчого провадження № 50591800.

Крім того, судом встановлено, що постановою державного виконавця від 13.02.2025 року рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», визначено поточним рахунком фізичної особи-боржника для здійснення видаткових операцій у порядку та межах, передбачених чинним законодавством.

Також судом встановлено, що до звернення із даною скаргою ОСОБА_1 звертався до суду з вимогами щодо захисту своїх прав, пов`язаних із зверненням стягнення на вказані грошові кошти, однак ухвалою Новокодацького районного суду м. Дніпра від 28.04.2026 року провадження у справі було закрито у зв`язку з тим, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України. У вказаній ухвалі судом було роз`яснено заявнику право на звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі є перевірка законності дій державного виконавця під час виконання судового рішення у межах виконавчого провадження № 50591800, пов`язаних із зверненням стягнення на грошові кошти, що знаходилися на рахунку скаржника, а також вирішення питання щодо наявності підстав для відновлення його порушених прав.

IV. Оцінка доказів, доводів учасників справи та мотиви суду.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або свободи.

Разом зі скаргою ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку, суд враховує, що скаржник раніше звертався до суду з вимогами щодо захисту своїх прав, пов`язаних із зверненням стягнення на грошові кошти, які знаходилися на його рахунку. Зокрема, судом встановлено, що ухвалою Новокодацького районного суду м. Дніпра від 28.04.2026 року провадження у справі було закрито у зв`язку з тим, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України. При цьому судом було роз`яснено заявнику право на звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Після отримання зазначеної ухвали скаржник звернувся до суду із даною скаргою у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що пропуск строку на звернення до суду обумовлений обранням скаржником неналежного способу судового захисту, а не його бездіяльністю чи недобросовісною процесуальною поведінкою. Відмова у поновленні строку за таких обставин призвела б до надмірного формалізму та необґрунтованого обмеження права особи на доступ до правосуддя, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою.

Вирішуючи скаргу по суті, суд виходить із нижченаведеного.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, діяти неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту та зверненню стягнення кошти на рахунках із спеціальним режимом використання та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Судом встановлено, що рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», використовується ОСОБА_1 для отримання пенсійних виплат, що підтверджується довідкою банківської установи, відомостями Пенсійного фонду України та випискою по рахунку.

Із наданої виписки вбачається, що 03.02.2025 року з вказаного рахунку було списано грошові кошти у сумі 29 839 грн. 49 коп. у межах виконавчого провадження № 50591800.

Заперечуючи проти скарги, представник органу державної виконавчої служби посилався на те, що до відділу не надходило повідомлення банківської установи про наявність у боржника рахунку, звернення стягнення на кошти якого заборонено законом.

Однак суд не може погодитися із зазначеними доводами.

Як встановлено судом, ще 30.01.2025 року скаржник звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з рахунку, в якій прямо зазначив про пенсійний характер рахунку та надав відповідні підтверджуючі документи, зокрема довідку банку, виписку по рахунку та документи, що підтверджують отримання ним пенсійних виплат.

Незважаючи на це, вже 31.01.2025 року державним виконавцем було сформовано платіжну інструкцію на примусове списання коштів, а 03.02.2025 року з рахунку скаржника було списано грошові кошти у сумі 29 839 грн. 49 коп.

Таким чином, на момент звернення стягнення на зазначені кошти орган державної виконавчої служби був обізнаний про доводи боржника щодо пенсійного характеру рахунку та мав можливість перевірити наведені ним обставини.

Суд також враховує, що постановою державного виконавця від 13.02.2025 року рахунок № НОМЕР_1 був визначений рахунком боржника для здійснення видаткових операцій, що додатково свідчить про обізнаність державного виконавця щодо характеру використання зазначеного рахунку.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що звернення стягнення на грошові кошти у сумі 29 839 грн. 49 коп., які знаходилися на рахунку скаржника та мали характер пенсійних виплат, здійснено без належного врахування обставин, що мали істотне значення для правильного вирішення питання про можливість звернення на них стягнення.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи скаржника щодо протиправності дій державного виконавця при зверненні стягнення на зазначені кошти.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість скарги в частині вимог щодо визнання неправомірними дій органу державної виконавчої служби при зверненні стягнення на кошти скаржника.

Разом із тим вимога про зобов`язання повернути грошові кошти у сумі 29 839 грн. 49 коп. задоволенню не підлягає, оскільки матеріалами справи підтверджується їх подальший розподіл у межах виконавчого провадження. Питання повернення грошових коштів за таких обставин пов`язане з вирішенням самостійного майнового спору та виходить за межі предмета розгляду скарги, поданої в порядку розділу VII ЦПК України.

При цьому суд звертає увагу, що визнання дій державного виконавця неправомірними саме по собі не вирішує питання відшкодування майнових наслідків, які, на думку скаржника, настали внаслідок таких дій. У разі якщо скаржник вважає, що внаслідок неправомірного звернення стягнення на належні йому кошти йому завдано майнової шкоди або без достатньої правової підстави відбулося набуття чи збереження майна іншою особою, він не позбавлений права звернутися до суду з відповідними вимогами у позовному порядку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду зі скаргою, часткового задоволення скарги, визнання неправомірними дій Мангушсько-Микільського відділу державної виконавчої служби у Маріупольському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо звернення стягнення на грошові кошти скаржника та відмови у задоволенні решти заявлених вимог.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 447451 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою на дії Мангушсько-Микільського відділу державної виконавчої служби у Маріупольському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

2. Скаргу ОСОБА_1 на дії Мангушсько-Микільського відділу державної виконавчої служби у Маріупольському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.

3. Визнати неправомірними дії Мангушсько-Микільського відділу державної виконавчої служби у Маріупольському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) у розмірі 29 839 грн. 49 коп., які знаходилися на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк».

4. У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Мовчан

.