Рішення № 137757981, 29.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/675/26

Провадження №2/524/2972/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі головуючого - судді Нестеренка С.Г. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року до Крюківського районного суду м. Кременчука звернулося АТ «Ідея Банк» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказували, що 14 червня 2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R01.00501.008196378.

За умовами договору банк надав позичальнику кредит у загальному розмірі 55 728,08 грн. на поточні споживчі цілі, строк кредитування 60 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 35,63% річних від залишкової суми кредиту. Дата повернення кредиту 14.06.2026 року.

На виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, банком було видано кредит відповідачу. В свою чергу відповідач не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість.

02 грудня 2025 року позивач направив відповідачу письмову вимогу про повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно з розрахунком заборгованості, у зв`язку із порушенням умов кредитного договору, станом на 07.01.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 81 487,09 грн., з яких: 37 253,71 грн. заборгованість за кредитом та 44 233,38 грн. заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Маханькова О.В. від 20 лютого 2026 року справу передано до Автозаводського районного суду м. Кременчука за підсудністю. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2026 року визначено головуючим суддю Нестеренка С.Г.

Ухвалою судді від 30 березня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду.

25 травня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву. Вказав, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить суми коштів, що були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а нарахована сума по процентам не відповідає законодавству про захист прав споживачів. Зазначений у договорі розмір процентів порушує принцип рівності сторін договору, борг за процентами перевищу борг по тілу кредиту. Просив відмовити у задоволенні позову або зменшити розмір процентів до 500 грн.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року позовну заяву було залишено без руху.

02 червня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, встановив наступне.

14 червня 2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R01.00501.008196378, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 55 728,08 грн. строком на 60 місяців, а позичальник зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), процентна ставка становить 35,63% річних від залишкової суми кредиту.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного кредитного договору, позичальник укладенням цього договору дає доручення банку, а банк за дорученням позичальника надає кредит у день підписання даного договору шляхом переказу коштів в сумі 55 728,08 грн. з позичкового рахунку позичальника на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Ідея Банк» з призначенням платежу: погашення кредитної заборгованості договір № С-501-0126519-980 від 15.08.2019 року.

Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках до 14 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. (пункт 2.1. кредитного договору).

Кредитний договір було підписано відповідачем власноруч.

На виконання умов кредитного договору АТ «Ідея Банк» зобов`язання щодо видачі відповідної суми кредиту виконав, кошти у розмірі 55 728,08 грн. надав відповідачу, що підтверджується меморіальним ордером № 4831619 від 14.06.2021 року (а.с. 11).

Згідно з детальним розрахунком заборгованості постає, що відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов договору частково було сплачено борг за кредитом (тлом) кредиту та процентами, залишок заборгованості станом на 07.01.2026 року складає 81 487,09 грн., з яких: 37 253,71 грн. заборгованість за кредитом та 44 233,38 грн. заборгованість за процентами.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, банк 02.12.2025 року направив відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості у розмірі 81 487,09 грн. у 30-денний строк з дня отримання такої вимоги. Позивач вказав, що у наданий строк відповідач борг не повернула.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності),для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується копією меморіального ордеру. Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані проценти.

До матеріалів справи позивачем надано розрахунок заборгованості, за яким заборгованість відповідача за кредитним договором складає у загальному розмірі 81 487,09 грн. Відповідачем розрахунок боргу позивача не спростовано.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про несправедливість умов кредитного договору, оскільки такі твердження носять загальний, оціночний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами у розумінні статей 76-81 ЦПК України.

Посилання представника відповідача на нібито істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін саме по собі не може бути підставою для невиконання взятих на себе договірних зобов`язань, оскільки відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 203, 215 ЦК України, недійсність правочину або його умов не презюмується та підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Водночас у межах даного спору зустрічні вимоги про визнання договору недійсним або визнання окремих його умов несправедливими відповідачем не заявлялись, а отже підстави для виходу суду за межі заявлених вимог відсутні.

ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору ознайомилась з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника.

Таким чином, відповідачу банком була надана уся інформація, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що остання погодилась з його умовами та зобов`язалась виконувати їх.

Суд також враховує, що, відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, проценти за користування кредитом є істотною умовою кредитного договору та становлять плату за користування кредитними коштами. Отже, сам факт нарахування та стягнення процентів відповідає правовій природі кредитних правовідносин і не свідчить про їх неправомірність.

Розрахунок заборгованості та виписка з рахунку свідчать про наявність непогашеної суми основного боргу та нарахованих процентів у заявленому позивачем розмірі.

Саме по собі здійснення часткових платежів за кредитним договором не припиняє грошового зобов`язання в цілому та не свідчить про його належне виконання, якщо залишок заборгованості підтверджується первинними бухгалтерськими документами банку.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надана банком виписка за рахунком позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

У ч. 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3328,00 грн. Враховуючи задоволення судом позову, то з відповідача на користь позивача слід стягнути кошти у повернення сплаченого судового збору у зазначеному розмірі.

Сторони у справі не подавали заяви про стягнення будь-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов АТ «Ідея Банк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № R01.00501.008196378 від 14.06.2021 року, що виникла станом на 07.01.2026 року, у розмірі 81 487,09 грн., з яких: 37 253,71 грн. заборгованість за кредитом та 44 233,38 грн. заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Позивач: АТ «Ідея Банк», код ЄДРПОУ: 19390819, м. Львів, вул. Валова, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 29 червня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: