Ухвала суду № 137748756, 22.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5085/21

Провадження №1-кп/201/400/2026

УХВАЛА

22 червня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання прокурора про застосування запобіжних заходів у виді домашнього арешту відносно обвинувачених у межах об`єднаного кримінального провадження № 22021000000000087, № 22020000000000235 і № 22022000000000045 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3

у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, -

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4

у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, -

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5

у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, -

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_6

у вчиненні злочину передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_8 ,

обвинувачені ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_9

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_4

захисники ОСОБА_10

ОСОБА_11

представник потерпілого ОСОБА_12

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває об`єднане кримінальне провадження № 22021000000000087, № 22020000000000235 і № 22022000000000045 по обвинуваченню: ОСОБА_3 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 ,у вчиненні злочину передбачених ч. 4 ст. 189 КК України.

Прокурором в судовому засіданні було заявлено п`ять окремих клопотань про застосування до обвинувачених запобіжних заходів у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні злочину передбачених ч. 4 ст. 189 КК України.

В обґрунтування поданих клопотань прокурор зазначив, що стороною обвинувачення встановлена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не втратили своєї актуальності.

Так, прокурор посилався на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування обвинувачених від суду. На підтвердження зазначеного вказувалося, що у разі визнання обвинувачених винними у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень останнім загрожує покарання у виді позбавлення волі. Зокрема, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. На думку сторони обвинувачення, суворість передбаченого законом покарання сама по собі є вагомим чинником, який може спонукати обвинувачених до переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, прокурор вказував на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків. Незважаючи на те, що свідків у межах попереднього судового розгляду було допитано, у зв`язку з об`єднанням кількох кримінальних проваджень в одне та початком нового судового розгляду виникла необхідність у їх повторному допиті. За таких обставин, на переконання сторони обвинувачення, зберігається ймовірність здійснення незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою схилення їх до зміни раніше наданих показань.

Також прокурор посилався на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються.

На підтвердження наявності вказаного ризику сторона обвинувачення зазначала про систематичний характер дій обвинувачених, що, на її думку, об`єктивно підтверджується показаннями свідків та результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій.

Тому враховуючи, наявність зазначених ризиків, сторона обвинувачення просила застосувати відносно обвинувачених: ОСОБА_3 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні злочину передбачених ч. 4 ст. 189 КК України запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту, встановивши заборону залишати своє житло за вказаними адресами у період часу з 22 год.30 хв.до 06 год.00 хв. та покласти на обвинувачених обов`язки передбачені пунктами 1,2,3,4,8 ч.5 ст.194 КПК України.

В судовому засіданні прокурор заявив усне клопотання про доповнення підстав застосування запобіжного заходу ризиком, передбаченим п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризиком перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. На обґрунтування зазначеного сторона обвинувачення вказувала на систематичне відкладення судових засідань упродовж тривалого часу, що, за твердженням прокурора, було зумовлено як неявкою захисників, так і клопотаннями самих обвинувачених про перенесення розгляду справи. Такі дії прокурор розцінював як спосіб перешкоджання кримінальному провадженню, що, на його думку, зумовлює необхідність застосування запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Обвинувачені та їх захисники у судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених прокурором клопотань, посилаючись на їх процесуальну необґрунтованість, відсутність належного підтвердження заявлених ризиків та недотримання стороною обвинувачення вимог КПК України.

Зокрема, сторона захисту наголошувала на невідповідності поданих клопотань вимогам ст. 184 КПК України, оскільки до них не було додано належних матеріалів та доказів, які б підтверджували необхідність застосування відповідних запобіжних заходів. На думку захисту, сторона обвинувачення не навела жодних фактичних обставин, які б свідчили про те, що заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, є необхідними для забезпечення належного здійснення судового провадження саме на даному етапі, зважаючи на те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду понад чотири роки, а протягом цього часу стосовно обвинувачених не застосовувалися будь-які обмежувальні заходи.

Крім того, захист звертав увагу суду на те, що прокурор, заявляючи клопотання про застосування домашнього арешту щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не врахував, що відносно обвинувачених уже застосовано інші запобіжні заходи у вигляді застави, що, на переконання сторони захисту, свідчить про неналежне ознайомлення сторони обвинувачення з матеріалами кримінального провадження.

Заперечуючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона захисту зазначала, що протягом тривалого часу, а саме з 20212022 років, обвинувачені належним чином виконували свої процесуальні обов`язки та з`являлися до суду, незважаючи на відсутність щодо них запобіжних заходів. Випадки неявок у судові засідання, були зумовлені виключно поважними причинами, зокрема станом здоров`я або участю захисників в інших судових засіданнях, що підтверджується відповідними медичними документами та судовими повістками, наданими суду. При цьому захист зазначав, що посилання сторони обвинувачення виключно на тяжкість покарання як на самостійну підставу існування ризику переховування суперечить практиці Європейського суду з прав людини, зокрема правовій позиції, викладеній у справі «Ігнатов проти України», відповідно до якої ризики, передбачені ст. 177 КПК України, повинні ґрунтуватися на конкретних обставинах, а не мати формальний характер.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих, сторона захисту вважала його суто припущенням, яке не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Захист звертав увагу на те, що свідки вже були допитані під час судового розгляду. Прокурором не заявлялося окремих клопотань щодо повторного виклику та допиту свідків. За весь час судового провадження від потерпілих чи свідків не надходило жодних заяв або повідомлень про здійснення щодо них фізичного, психологічного чи будь-якого іншого незаконного впливу, у зв`язку з чим доводи сторони обвинувачення про існування такого ризику, на думку захисту, є необґрунтованими.

Узагальнюючи наведене, сторона захисту вказувала, що прокурором не доведено жодного із ризиків, на які він посилається в обґрунтування поданих клопотань, а наведені доводи є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Посилаючись на відсутність фактичних підстав для застосування запобіжних заходів, а також на процесуальну невизначеність позиції сторони обвинувачення, обвинувачені та їх захисники просили суд відмовити у задоволенні клопотань прокурора у повному обсязі.

Водночас, після висловлених стороною захисту заперечень щодо наявності стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 чинних запобіжних заходів у вигляді застави, прокурор фактично відмовився від підтримання поданих у цій частині клопотань про застосування до зазначених осіб домашнього арешту та просив суд залишити їх без розгляду.

Проте, наполягав на задоволенні клопотань про застосування запобіжних заходів у виді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 .

Представник потерпілого у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. При цьому він звернув увагу на актуалізацію ризику перешкоджання кримінальному провадженню, посилаючись на систематичні зриви судових засідань протягом останнього року у зв`язку з неявкою обвинувачених та їх захисників, що, на його думку, призвело до фактичного припинення дослідження доказів. Також представник потерпілого висловив сумніви щодо поважності окремих причин неявки, на які посилалася сторона захисту, та зазначив, що застосування домашнього арешту з покладенням відповідних процесуальних обов`язків є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених та дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження.

Вислухавши думку учасників, дослідивши подані клопотання та матеріали, якими вони обґрунтовані, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, застосування запобіжного заходу є винятковим заходом процесуального примусу, необхідність якого повинна бути обґрунтована конкретними фактичними обставинами, які підтверджують наявність хоча б одного із ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому саме на сторону обвинувачення покладається обов`язок доведення існування таких ризиків та недостатності застосування більш м`яких заходів для запобігання їм.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що сам по собі тяжкий характер інкримінованих кримінальних правопорушень та суворість покарання, не можуть вважатися достатньою та самостійною підставою для висновку про існування ризику переховування від суду. Протягом тривалого часу розгляду даного кримінального провадження обвинувачені брали участь у судових засіданнях, а окремі випадки неявки були обґрунтовані стороною захисту поважними причинами. При цьому прокурором не наведено будь-яких нових обставин, які б свідчили про виникнення або посилення ризику переховування саме на теперішній час.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що наведені прокурором доводи мають припущений характер. Посилання сторони обвинувачення на можливість повторного допиту свідків у зв`язку з об`єднанням кримінальних проваджень не свідчить саме по собі про існування реальної загрози незаконного впливу на них. Жодних відомостей про вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на вплив на потерпілих чи свідків, або заяв останніх про такий вплив матеріали справи не містять.

Також суд критично оцінює доводи прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки посилання сторони обвинувачення не містять будь-яких конкретних даних, які б свідчили про реальну можливість вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення або продовження того, у вчиненні якого вони обвинувачуються.

Окремо суд звертає увагу, що під час судового розгляду прокурор додатково посилався на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовуючи його систематичним відкладенням судових засідань. Разом із тим, зазначений ризик у поданих клопотаннях прокурором не наведений та не обґрунтований.

Посилання представника потерпілого на наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню також не можуть бути покладені судом в основу відповідного рішення, оскільки, підтримуючи клопотання прокурора, представник потерпілого не наділений повноваженнями самостійно визначати нові підстави та ризики, які не були зазначені стороною обвинувачення, а відповідне клопотання про застосування запобіжного заходу є виключною процесуальною компетенцією прокурора.

Крім того, суд враховує, що востаннє відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання продовжувався у січні 2022 року, після чого протягом більш ніж чотирьох років жодних запобіжних заходів щодо них не застосовувалося. Водночас прокурором не наведено жодних обставин, які б свідчили про зміну процесуальної поведінки обвинувачених або виникнення нових ризиків, що об`єктивно зумовлювали б необхідність застосування запобіжного заходу саме на даній стадії судового розгляду. Сам по собі тривалий розгляд справи не може бути підставою для посилення процесуального примусу без наведення конкретних і належно підтверджених обставин.

Суд, також бере до уваги, що відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вже застосовані інші запобіжні заходи у вигляді застави, а прокурор після зауважень сторони захисту фактично відмовився від підтримання клопотань про застосування до них домашнього арешту, заявивши усне клопотання про залишення їх без розгляду, що свідчить про непослідовність позиції сторони обвинувачення та відсутність належного процесуального обґрунтування заявлених клопотань у цілому.

За таких обставин суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м`яких заходів для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Наведені прокурором доводи ґрунтуються переважно на припущеннях та не підтверджуються конкретними фактичними даними, у зв`язку з чим підстави для задоволення заявлених клопотань відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 177,178, 184, КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотань прокурора про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали буде оголошено 24 червня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.

Головуючий суддя ОСОБА_1