Ухвала суду № 137742456, 23.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/9606/26 2/760/14471/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/про залишення позовної заяви без руху/

23 червня 2026 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Усатова І. А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з пунктами 5, 8 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Частиною п`ятою статті 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» цей закон регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України. Дія цього Закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Порядок застосування кримськотатарської мови та інших мов корінних народів, національних меншин України у відповідних сферах суспільного життя визначається законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Крім того, у рішенні «Менцен проти Латвії» (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: «...що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (а), (е), Конвенція сама по собі не гарантує права використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Відповідно до пункту 8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814, у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

До письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».

Отже, документи, не перекладені з іноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними та допустимими доказами, оскільки неоформлені в установленому законом порядку.

Подібні за змістом висновки щодо належного оформлення доказів викладених іноземною мовою (зокрема російської), висловлені неодноразово Верховним Судом, зокрема і у постанові від 12 березня 2025 року у справі №910/20940/21.

Розглянувши додані до заяви документи суд встановив, що позивач всупереч зазначеним вимогам надав докази, зазначені додатком до заяви, викладені недержавною мовою без відповідного перекладу та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат», не надає суду можливості встановити їх зміст та є недотриманням вимог частини четвертої статті 177 ЦПК України.

Також, судом зазначається про те, що до позовної заяви позивач долучив відображення паспорту, сформоване за допомогою мобільного застосунку «Дія». Вказане відображення не є належним доказом у розумінні ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 100 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Згідно положень ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. (ч. 3 ст. 100 ЦПК України)

Паспорт громадянина України є письмовим доказом, отже заявник, на підтвердження її належності до громадянства України має долучити до заяви електронну копію саме письмового доказу - паспорта громадянина України.

Проте, долучені до заяви скріншоти із застосунку «ДІЯ» не є копіями письмового доказу - паспорта громадянина України, який видається Державною міграційною службою України.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року, з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Водночас, позивачем не додано квитанцію про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а також те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становив 3 328,00 грн., за заявлені вимоги немайнового характеру позивачу необхідно сплатити 2 662,40 грн (1331,20 ? 2 = 2 662,40).

Таким чином, вказаний судовий збір за подання даної позовної заяви необхідно сплатити за наступними реквізитами Солом`янського районного суду м. Києва:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/22030101;

Код отримувача (код ЄДРПОУ) : 37993783;

Номер рахунку (IBAN): UA388999980313181206000026010;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Код класифікації доходів бюджету: 22030101;

Призначення платежу: *;101;___(ІПН, ЄДРПОУ); судовий збір за позовом_____, Солом`янський районний суду м. Києві.

У відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, оскільки позивачами не дотримані вищенаведені положення ЦПК України, позовна заява має бути залишена без руху відповідно з наданням заявникам строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - залишити без руху.

Надати заявнику строк у десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху, для усунення зазначених недоліків.

Роз`яснити заявнику, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Усатова