Рішення № 137741656, 26.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24724/25

пр. № 2/759/3234/26

26 червня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складi:

головуючого судді - Журибеда О.М.,

секретаря - Сеньковець К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась позивач, її батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 13.12.2004 року ОСОБА_3 отримала ордер на жиле приміщення, який було видано ОСОБА_3 з сім`єю з 4-х осіб на право на зайняття жилого приміщення жилою площею 41,9 кв.м., склад сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 19.11.2011 року року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , після реєстрації якого взяла прізвище чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після смерті матері позивача залишилось спадкове майно, а саме будинок та земельні ділянки. 06.05.2025 року позивач звернулась до Дванадцятої київської нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державним нотаріусом позивачу було повідомлено, що вона може видати свідоцтво про право на спадщину виключно на частку, оскільки на день смерті матері ОСОБА_2 був зареєстрований за однією адресою: АДРЕСА_1 та відповідно прийняв спадщину. Наскільки відомо ОСОБА_2 є братом позивача по маминій лінії. Однак відповідач за вказаною адресою не проживає, з ОСОБА_3 не спілкувався, в гості не приїжджав, з лікуванням не допомагав, на похоронах матері не був присутній.

На даний час вона позбавлена можливості отримати передбачену за законом спадщину після смерті матері у зв`язку з тим, що син був зареєстрований на день смерті разом з матір`ю, хоч фактично не проживав.

Таким чином, вона має право на спадкування майна належного спадкодавцю ОСОБА_3 , та не може реалізувати своє право в повній мірі через реєстрацію за однією адресою ОСОБА_2 , який вважається таким, що прийняв спадщину, однак фактично не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ухвалою суду від 24.10.2025 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року у справі закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

У відповідності до вимог ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для позивача встановлення факту постійного непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини, має юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати її право на прийняття спадщини у встановленому законом порядку.

Згідно із ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини має подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

21.12.1976 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у Ситняківській сільській раді Макарівського району Київської області було укладено шлюб, актовий запис 14, після реєстрації якого дружина взяла прізвише чоловіка - ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась позивач ОСОБА_8 , батьками якої записані - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .

13.12.2004 року ОСОБА_3 отримала ордер №320 серії Б на жиле приміщення, відповідно до якого ордер видано ОСОБА_3 з сім`єю з 4-х осіб на право зайняття жилого приміщення площею 41,9 кв.м., склад сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_8 (донька).

19.11.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві було укладено шлюб, актовий запис 1796, при укладенні шлюбу дружина взяла прізвище чоловіка- ОСОБА_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 .

Після смерті матері ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається з будинку та земельних ділянок, а саме:

- частина житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 ;

- земельної ділянки площею 0.200 гектарів у межах згідно з планом, яка розташована на території АДРЕСА_2 ;

- земельної ділянки площею 0.250 гектарів у межах згідно з планом, яка розташована на території АДРЕСА_2 .

Як вбачається з Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .

Позивач ОСОБА_1 зазначила, що її брат по матері лінії, відповідач ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , хоч і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживав з нею за однією адресою, оскільки з 2000 року перестав проживати у вказаній квартирі.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013.).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

У ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналіз наведених норм права дозволяє сформулювати суду висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в п. 3, 23Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Змістом положень ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів справи встановлено, що на час смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 , який зареєстрований за вказаною адресою фактично не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене, виходячи з інтересів позивача щодо захисту її права на спадкування, зважаючи на те, що в ОСОБА_1 не має іншої можливості, крім в судовому порядку, встановити факт непроживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, суд вважає, що дана позовна заява підлягає задоволенню, оскільки вимога її законна.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На пiдставi викладеного, ст.ст. 15,16, 29, 1216-1218, 1221 ЦК України та керуючись 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт не проживання ОСОБА_2 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Журибеда