Рішення № 137736824, 26.06.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

296/3216/26

2/290/546/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 червня 2026 рокуселище Романів

Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. Рух справи.

1.1. Представник позивача звернувся з позовною заявою до Корольовського районного суду м. Житомира у березні 2026 року. Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20 березня 2026 року справу було передано до Романівського районного суду Житомирської області для розгляду за територіальною підсудністю.

1.2. Ухвалою судді Романівського районного суду від 09 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копію ухвали направлено сторонам у справі.

1.3. Сторонам направлялась ухвала про відкриття провадження засобами поштового зв`язку. Відповідач повідомлений в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

1.4. З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

2. Позиція сторін.

2.1. 27.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір про надання фінансового кредиту №18892-05/2023 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти (далі - кредит) у розмірі 15 000 грн на умовах, визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором.

2.2. 19.10.2023 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №19102023. Відповідно до вищевказаного Договору та відповідно до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно й до ОСОБА_1 за кредитним договором №18892-05/2023 від 27.05.2023 року.

2.3. Свої зобов`язання відповідач за вищевказаним кредитним договором не виконав, а тому станом на дату подачі позовної заяви загальний розмір заборгованості становить: 58 581 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн; заборгованість за процентами - 43 581 грн.

2.4. Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не заявлялось.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Обставини справи, встановлені судом.

1.1. Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку.

1.2. 27.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №18892-05/2023.

1.3. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000 грн на умовах, визначених кредитним договором, а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

1.4. Кредитний договір було підписано одноразовим електронним ідентифікатором W2264, що був відправлений відповідачу 27.05.2023 на номер телефону НОМЕР_2 .

1.5. Факт переказу коштів підтверджується наданими АТ «Універсал Банк» доказами від 24 червня 2026 року, що містяться в матеріалах справи та підтверджують переказ коштів на рахунок відповідача в сумі 15 000 грн 27.05.2023 року.

1.6. Свої зобов`язання відповідач за вищевказаним кредитним договором не виконав, а тому станом на дату подачі позовної заяви загальний розмір заборгованості становить 58 581 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн; заборгованість за процентами - 43 581 грн.

1.7. Вказані вище суми підтверджуються розрахунками заборгованості, що є додатками до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.

1.8. 19.10.2023 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №19102023 від 19.10.2023 р. Згідно з вищевказаним договором та відповідно до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно осіб, які були боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно й до ОСОБА_1 за кредитним договором №18892-05/2023 від 27.05.2023 року.

2. Законодавство, що регулює спірні правовідносини.

2.1. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

2.2. Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

2.3. Зобов`язання, згідно зі ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

2.4. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2.5. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

2.6. Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

2.7. З наданих АТ «Універсал Банк» доказів судом достовірно встановлено переказ первісним кредитором 27.05.2023 року на рахунок відповідача суми 15 000 грн. Виходячи із вказаного, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 000 грн підлягає задоволенню, оскільки це підтверджується належними та допустимими доказами.

2.8. Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

2.9. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

2.10. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

2.11. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

2.12. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

2.13. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України).

2.14. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

2.15. Щодо переходу до нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» - прав первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» у кредитних зобов`язаннях суд зазначає наступне.

2.16. Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

2.17. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

2.18. Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

2.19. Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

2.20. Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

2.21. Відповідно до ст.ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

2.22. Таким чином, згідно зі ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

2.23. Таким чином, позивач правомірно набув права вимоги до відповідача щодо виконання зобов`язання.

3. Щодо нарахування процентів.

3.1. При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитодавцю не повернуті. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд доходить висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

3.2. Оскільки відповідач у визначений строк кошти не повернув, то з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 15 000 грн 3.3. При вирішенні заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд виходить з наступного.

3.4. Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

3.5. Договором визначено, що відповідач отримав у кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за його користування.

3.6. У договорі було фактично визначено строк кредитування та відсоткову ставку кредиту. Також згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

3.7. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

3.8. Звернувшись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 43 581 грн заборгованості за відсотками. При цьому сума наданого кредиту становить 15 000 грн.

3.9. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

3.10. При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

3.11. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

3.12. Згідно зі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

3.13. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

3.14. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання такі нарахування перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

3.15. Суд враховує, що відповідач є споживачем фінансової послуги, а тому при вирішенні спору підлягають застосуванню принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені цивільним законодавством та законодавством про захист прав споживачів.

3.16. Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

3.17. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

3.18. Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, у випадку нарахування суми, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

3.19. Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення. 3.20. У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру стягнень за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

3.21. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року по справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

3.22. Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. 3.23. Відповідно до п. 8.38 зазначеної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

3.24. Окрім того, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

3.25. Разом із тим суд враховує, що сума заявлених до стягнення процентів становить 43 581 грн, що майже утричі перевищує суму фактично отриманого відповідачем кредиту (15 000 грн). Такий розмір процентів не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, визначеним статтями 3, 509, 627 ЦК України, створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін і покладає на споживача надмірний майновий тягар, який є явно непропорційним наслідкам порушення зобов`язання.

3.26. Враховуючи наведене, а також необхідність забезпечення справедливого балансу між правом позивача на отримання плати за користування кредитом та захистом прав відповідача як споживача фінансової послуги, суд вважає обґрунтованим зменшити розмір процентів, що підлягають стягненню, до розміру фактично отриманої відповідачем суми кредиту - 15 000 грн. Такий розмір процентів забезпечує компенсацію кредитодавцю за користування його коштами, не позбавляє його права на отримання доходу від кредитної операції, водночас не призводить до покладення на позичальника непропорційного фінансового тягаря та відповідає принципам справедливості, добросовісності, розумності і пропорційності.

4. Висновки суду.

4.1. Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором від 27.05.2023.

4.2. Розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований.

4.3. Таким чином, суд вважає, що стягненню заборгованості з відповідача на користь позивача підлягає в наступному порядку: тіло кредиту в розмірі 15 000 грн та відсотки в розмірі 15 000 грн.

5. Розподіл судових витрат.

5.1. На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1363,44 грн.

5.2. Також позивач просить стягнути на свою користь суму витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 8000 грн. Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19, а також враховуючи, що справа є незначної складності, у даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд дійшов висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та є співмірним із виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 526, 527, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1. Рішення суду.

1.1. Позов задовольнити частково.

1.2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів) заборгованість за кредитним договором у сумі 30 000 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок), з яких: 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 000 грн - заборгованість за процентами.

1.3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 1363,44 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

2. Процедура набрання рішенням законної сили та процедури оскарження.

2.1. Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

2.2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ