Рішення № 137733257, 23.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/598/26 2/335/1142/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2026 ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути із останньої на свою користь заборгованість за договором кредитної лінії № 962103434 від 14.02.2022 у розмірі 21 448,20 грн., яка складається з: 13 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 7 848,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено за договором кредитної лінії № 962103434 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (одноразового індикатора MNV46QТ2). Зокрема, відповідачка, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства www.moneyveo.ua, ознайомилася з актуальною редакцією Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, зареєструвалася на сайті, пройшла ідентифікацію, вказала свої персональні дані.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір факторингу№ 28/1118-01, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідачки.

У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу№ 05/0820-01, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідачки.

10.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.

Відповідачка не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 21 448,20 грн.

У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» суму заборгованості у розмірі 21 448,20 грн., судовий збір 2 662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

Ухвалою судді від 20.04.2026 витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про те, чи емітувалась (видавалась) на ім`я відповідачки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_4, чи здійснювалось зарахування на цю картку грошових коштів за період від 14.02.2022 до 19.02.2022 в сумі 6 000,00 грн.; емітент карти - АТ КБ «Приватбанк»; за період від 15.02.2022 до 20.02.2022 в сумі 4 000,00 грн.; емітент карти - АТ КБ «Приватбанк»; за період від 15.02.2022 до 20.02.2022 в сумі 3 600,00 грн.; емітент карти - АТ КБ «Приватбанк», з наданням первинних бухгалтерських документів (виписки, платіжної інструкції, платіжного доручення тощо) на підтвердження зарахування цих коштів, а також чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за картковим рахунком і чи зазначений він був в її анкетних даних.

04.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Котькорла О.А. до суду надійшов відзив, з посиланням на те, що відповідач заперечує факт підписання кредитного договору № 962103434. Вважає, що до вказаного кредитного договору не додано доказів використання електронного цифрового підпису або кваліфікованого електронного підпису які б могли беззаперечно ідентифікувати особу відповідача та провадити процес електронної ідентифікації, тобто процесу використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи в розумінні термінів ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей стосовно того, що примірники спірних угод були вручені відповідачу як споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала відповідний примірник договору та додатків до нього. З огляду на вищевикладені обставини, представник вважає, що позивач не надав до суду належних доказів які підтверджують факт укладання спірної угоди зі сторони відповідача у справі. При цьому, за наданими матеріалами справи встановлено відсутність будь-яких платіжних документів, що свідчать про перерахування сум на рахунок відповідача. Разом з тим, реєстри боржників, який є додатком до Договорів факторингу, або його належним чином засвідчену копію чи витяг з реєстру оформлений належним чином, з якого слідує, що позивачу кредитодавцем було відступлено право вимоги за кредитним договором, однак документи, які засвідчують права, що передаються, до позовної заяви не додано. Натомість додано витяги з реєстрів, які не підписані сторонами Договору факторингу які не можуть бути доказом переходу прав вимог за спірними угодами. Вважає, що доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договорами не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Враховуючи викладене, вважає недоведеними позивачем фактів укладення угод з відповідачем та перерахування коштів з метою доведення виконання умов вищенаведених договорів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні. Крім того, просив суд з позивача стягнути суму витрат на професійну правничу допомогу.

05.05.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахаровою О.І. подано відповідь на відзив, з посиланням на те, що при заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV46QT2 направлено відповідачу 14.02.2022 о 2:00:11 год. на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_3 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 14.02.2022 о 2:00:51. Відповідачка підписала Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Враховуючи вищевикладене, представник вважає, що сторона позивача надала беззаперечні докази того, що відповідач підписала Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам представника відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою.

Крім того, надані позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 10/07/25-Е від 10.07.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Таким чином, представник зазначила, що подані витяги з реєстрів відповідають загальним вимогам належності та допустимості доказів, передбаченим статтями 76 та 77 ЦПК України.

12.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Котькорла О.А. до суду надійшли заперечення, відповідно до яких, зазначив, що посилання позивача у справі на QR-код відображений в спірному Договорі позики як на електронний доказ у справі є безпідставним, оскільки дане графічне зображення не підтверджує жодного факту та обставини, стосовно начебто укладеного договору відповідачем у справі. Вважає, що є недоведеними позивачем фактів укладення угод з відповідачем та перерахування коштів з метою доведення виконання умов вищенаведених договорів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні. З огляду на викладене, вважаємо позов таким, що не підлягає задоволенню. Крім того, просив суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. стягнути з позивача на користь відповідача.

12.05.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахаровою О.І. подано додаткові пояснення, з посиланням на те, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV46QT2». Отже, з моменту укладення кредитного договору, між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання, що передбачають не лише набуття суб`єктивних прав, а й прийняття на себе взаємних обов`язків. При цьому, товариство належним чином вжило всіх необхідних заходів для ідентифікації та перевірки особи позичальника, що повністю відповідає вимогам законодавства України та усталеній практиці укладення договорів у сфері фінансових послуг. Перед погодженням заявки на отримання кредиту первинний кредитор здійснив комплексну перевірку не лише персональних даних відповідача, але й її кредитоспроможності, що прямо передбачено положеннями ст.10 Закону України «Про споживче кредитування». Здійснені дії забезпечили достовірне підтвердження особи відповідача та унеможливили укладення договору будь-якою іншою особою. На підставі отриманих результатів перевірки та дотримання встановлених процедур відповідачка уклала кредитний договір шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є належним і допустимим способом підтвердження волевиявлення відповідно до законодавства України. Тим самим відповідачка підтвердила своє ознайомлення з умовами кредитного договору, прийняття їх до виконання та добровільне взяття на себе відповідних фінансових зобов`язань.

Вважає, що відповідачка, не врахувала усі матеріали справи та помилково визначила, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази. Договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимог належним чином підписані уповноваженими особами та містять печатки товариств. Відтак твердження представника відповідача про ненадання позивачем доказів переходу права вимоги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Крім того, вважає, що стягнення правничої допомоги з ТОВ «ФК «ЕЙС» у розмірі 20 000,00 грн., є необґрунтованими та завищені відносно складності справи.

На виконання ухвали суду від 20.04.2026, від представника АТ КБ «Приватбанк» 01.06.2026 надійшли витребувані судом докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з тим, в матеріалах цивільної справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином рекомендованим листом із повідомленням за адресою її місця реєстрації, причини неявки у судове засідання не повідомила. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Судом встановлено, що 14.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 962103434 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 13 600,00 грн.

Зокрема, відповідачка за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства www.moneyveo.ua, ознайомилася з актуальною редакцією Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, зареєструвалася на сайті, пройшла ідентифікацію, вказала свої персональні дані.

Відповідно до п.5.1 Договору кожен окремий Транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної карки НОМЕР_4 що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.

За умовами договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти (п. 8.1 Договору).

За умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5. Договору, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі - Базова процентна ставка) (п.8.3. Договору).

Згідно п.8.4 Договору зобов`язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 7.1. Договору, сторони дійшли згоди, що сума Кредиту за всіма наданими Траншами має бути повернена Кредитодавцю не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду кредитування - 28.02.2022, а саме не пізніше ніж через 14 (чотирнадцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV46QT2. Зокрема, 14.02.2022 о 2:00:11 год. на номер телефону відповідача НОМЕР_2 було відправлено вказаний ідентифікатор, який відповідачка ввела у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 14.02.2022 о 2:00:51.

Також підписанням Паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 962103434 від 14.02.2022 відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних ним умов кредитування.

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Таким чином враховуючи наведені норми матеріального права суд доходить до висновку, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії в якому сторони погоди усі істотні умови щодо суми кредиту, порядку сплати та розміру процентів, кінцевої дати повернення кредитних коштів.

В свою чергу суд відхиляє заперечення відповідача щодо факту укладення вказаного кредитного договору та укладення договору саме у такій редакції з огляду на наступне.

Так, до позовної заяви надано Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою «Monevveo», затверджений наказом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №20_11/2021 з аналізу яких слідує, що укладенню сторонами договору в електронній формі передує подання позичальником відповідної заявки на отримання кредиту, зокрема із зазначенням суми кредиту та персональних даних. Після подання відповідної заявки позичальник проходить процедуру реєстрації, після реєстрації позичальником подається заявка на кредит у якій позичальником вказуються реквізити платіжного засобу на яку бажає отримати кредит, яка в свою чергу перевіряється банком. Після чого проводиться належна перевірка верифікація клієнта, через BankID НБУ, BankID, мобільний застосунок дія або БКІ. Після погодження заявки на кредит позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить в собі істотні умови договору.

Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, товариством генерується та відправляється на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання. Після підписання договору, на електронну адресу позичальника відправляється копія електронного договору.

З матеріалів справи вбачається, що заявка на отримання грошових коштів в кредит подана ОСОБА_1 14.02.2022 містить суму кредитування, паспортні дані позичальника, номер платіжної картки.

Договір кредитної лінії підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 14.02.2022, будь-яких суперечностей в укладенні договору судом не встановлено. В свою чергу факт укладення договору стороною відповідача належними доказами не спростований.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що згідно з платіжних доручень № 66d0c763-ab42-4710-a991-9da59afd6c86 від 14.02.2022, № 554a2fea-47e5-4c2f-9eeb-032452df9a55 від 15.02.2022, № 7308755f-cd46-42a6-a9e9-58562d57de0d від 15.02.2022, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало на платіжну карту відповідача № НОМЕР_4 грошові кошти в загальному розмірі 13 600,00 грн.

Щодо заперечень представника відповідача щодо відсутності повних та достатніх даних, що свідчать про факт зарахування коштів на платіжну картку відповідача саме від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і саме як кредиту слід зазначити, що згідно з платіжних доручень № 66d0c763-ab42-4710-a991-9da59afd6c86 від 14.02.2022, № 554a2fea-47e5-4c2f-9eeb-032452df9a55 від 15.02.2022, № 7308755f-cd46-42a6-a9e9-58562d57de0d від 15.02.2022 первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (Боржника).

В свою чергу згідно з інформації наданої АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 20.04.2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відкрито рахунок та емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 (IBAN: НОМЕР_5 ). Випискою по зазначеному рахунку за період з 14.02.2022 по 20.02.2022 підтверджується зарахування грошових коштів у розмірі 13 600,00 грн.

Разом з цим відповідачка як власник карткового рахунку не була позбавлений права можливості надати виписку з рахунку на спростування факту зарахування грошових коштів.

Як убачається з матеріалів справи відповідачка взяті на себе зобов`язання за Договором належним чином не виконала, у зв`язку із чим згідно з розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість відповідачки за договором кредитної лінії № 962103434 від 14.02.2022 станом на 05.05.2022 становила 16 911,24 грн., яка складається заборгованості за основним боргом у розмірі 13 600,00 грн., заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам у розмірі 3 394,20 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміні кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 строком дії до 28.11.2019.

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19, якою строк договору факторингу продовжено до 31.12.2020.

31.12.2020 укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. У даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, однак його дата укладання залишена 28.11.2018.

31.12.2021 укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу, яка продовжила строк його дії до 31.12.2022.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023, при цьому умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.

Згідно з п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у додатку.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 21 448,20 грн.

10.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е.

Відповідно до реєстру боржників б/н із актом прийому-передачі цього реєстру від 10.07.2025 до Договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 448,20 грн.

З огляду на зазначене, суд доходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що за умовами вказаних договорів факторингу ТОВ «ФК «ЕЙС» є новим кредитором у зобов`язаннях за кредитним договором, який укладено з відповідачем.

З огляду на заперечення відповідача щодо укладення договору факторингу до виникнення права вимоги за зобов`язанням, суд зазначає, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 було укладено низку додаткових угод, щодо продовження строку дії договору факторингу. При цьому за умовами вказаних договорів факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ним відповідного Реєстру прав вимог.

Крім того, всупереч доводів відповідача, до матеріалів справи надано підписані сторонами угод реєстри боржників.

Щодо відсутності платіжних документів на підтвердження сплати ціни договору № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», суд зазначає, що ст.1077 ЦК України не містить імперативної вказівки на те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу. Більш того, досліджені умови договорів факторингу свідчать про те, що передача таких платіжних документів між Фактором і Клієнтом не передбачена (на відміну від Кредитних договорів з додатками), що обумовлює неможливість подання позивачем (який не є стороною договору факторингу № 28/1118-01) такого платіжного документу.

Таким чином, позивач є новим кредитором у зобов`язаннях за кредитним договором, який укладено з відповідачем.

При цьому, доказів на спростування правомірності договорів факторингу матеріали справи не містять. Належних і достатніх доказів того, що вказані договори факторингу визнані недійсними в судовому порядку, відповідачем надано не було.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Судом встановлено, що під час укладення спірного кредитного договору відповідачка була належним чином повідомленою про умови кредитування, у тому числі щодо процентної ставки за кредитом, її типу (фіксована), порядку її обчислення та сплати процентів, реальної річної процентної ставки, та погодив такі умови, підписавши договір шляхом проставляння електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За своєю правовою природою проценти за кредитом входять до складу кредитного зобов`язання та обов`язок позичальника сплатити проценти за надані йому грошові кошти (кредит) є істотною умовою кредитного договору відповідно до вимог Цивільного кодексу України та вимог статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цивільному законодавстві діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Таким чином, підписанням кредитного договору сторонами було погоджено усі істотні умови договору, відповідачка підписанням договору посвідчила свою обізнаність та згоду з умовами договору, у встановленому порядку кредитний договір або окремі його положення не визнавалися не чинними, відтак його умови є обов`язковими до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Повно та всебічно оцінивши усі докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, позивачем надано належні докази переходу прав вимоги за кредитним договором № 962103434 від 14.02.2022 в свою чергу відповідачка доказів належного виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів суду не надано у зв`язку із чим суд доходить висновку про задоволення позовним вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 7 000,00 грн.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду копію договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25-01, укладеного між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс», копію додаткової угоди від 01.09.2025 № 25771247169 до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 № 20/08/25-01, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, відповідного до якого Адвокатське бюро «Соломко та партнери» надало клієнту ТОВ «ФК «Ейс» такі послуги: складання позовної заяви до ОСОБА_1 вартістю 5 000,00 грн., вивчення матеріалів справи 1 000,00 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 962103434 від 14.02.2022 вартістю 500,00 грн., підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 962103434 від 14.02.2022 вартістю 500,00 грн., всього на суму 7 000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четвертастатті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вважав заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу явно завищеним та неспівмірним зі складністю справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Аналізуючи перелік послуг адвоката наданий позивачу у даній справі суд вважає, що вивчення адвокатом матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника зва кредитним договором є складовою підготовки та подання до суду позовною заявою та за своєю суттю не може бути віднесена до правової допомоги як окрема послуга.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з обставин справи, з огляду на зміст позову, предмет спору в цій справі, який не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, суд вважає, що зазначений розмір витрат на правничу допомогу в частині підготовки відзиву тривалістю 6 годин вартістю 6 000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи та пропорційним відносно предмету позову у зв`язку із чим підлягає зменшенню до 3 000,00 грн.

Згідно правової позиції викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15 за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.

З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг наданих послуг на професійну правничу допомогу, а також заяви представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципу пропорційності, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн., яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Крім того, щодо заявленого представником відповідача у прохальній частині відзиву клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 962103434 від 14.02.2022 у розмірі 21 448 (двадцять одна тисяча чотириста сорок вісім) гривень 20 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23 червня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.І. Рибалко