Ухвала суду № 137732041, 24.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/11030/23

Провадження по справі №1-кп/635/605/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111-2 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111-2 КК України.

У судовому засіданні прокурор Дергачівської окружної прокуратури заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 строком на 60 днів без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_8 наявна обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111-2 КК України та наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення. В обґрунтування клопотання прокурор, зокрема, посилався на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого проти основ національної безпеки України за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, що в умовах воєнного стану та активних бойових дій у обвинуваченого може виникнути фактична можливість ухилитися від кримінальної відповідальності та останній може переховуватись від суду.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зокрема зазначивши, що посилання прокурора на вчинення ним дій, спрямованих на затягування (перешкоджання) процесу, не відповідає дійсності, таких дій він не вчиняв, з`являвся до прокурора та слідчого за кожною вимогою. Заперечуючи проти наявності ризику переховування вказував на те, що не мав та не має наміру покинути територію України, переховуватись від слідства та суду, самостійно прибув для розгляду питання про обрання запобіжного заходу. Щодо ризику впливу на свідків зазначив, що це неможливо здійснити, оскільки вони проживали на території с. Слобожанське, були примусово евакуйовані та на теперішній час невідомо де проживають, тому даний ризик відсутній. Окремо зазначив, що прокурором було порушено строк подання клопотання, яке повинно бути подано за п`ять днів до спливу терміну дії попередньої ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на нічний домашній арешт, особисте зобов`язання або визначити розмір застави. Стосовно застави просив визначити її у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суму якої мають змогу внести його рідні, що надасть йому можливість працевлаштуватись та працювати на користь своєї сім`ї та держави. Стосовно домашнього арешту вказав, що у разі зміни відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, він може перебувати у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , або в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , які належать його знайомим.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала думку свого підзахисного, заперечуючи проти продовження відносно нього строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема зазначивши про те, що прокурором не доведені ризики, вказані в клопотанні, нові ризики відсутні, порушені розумні строки тримання ОСОБА_8 під вартою (майже три роки). Крім того, протягом судового розгляду допитані потерпіла, свідки, досліджені письмові матеріали. Ураховуючи наведене просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 в повному обсязі, просила його задовольнити, посилаючись на наявність згоди осіб, в помешканнях яких обвинувачений ОСОБА_8 може перебувати під домашнім арештом.

Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника.

Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на нічний домашній арешт заперечував, зазначивши про відсутність укладених договорів з особами, в помешканні яких останній буде знаходитись під домашнім арештом, неможливість встановити осіб, яким належать ці житлові приміщення. Крім того, наголосив на тяжкості кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_8 .

Вислухавши думку прокурора, обвинувачених, захисників, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення(ч.3 ст.331 КПК України).

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст.197 КПК України).

Згідно вимог статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, вчиняти інші кримінальні правопорушення та інше.

Вимогами статті 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язки, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Так, ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22.09.2023 стосовно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Надалі, строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 неодноразово продовжувався судом, останній раз до 25.06.2026.

Питання відсутності складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 111-2 КК України про яке зазначено стороною захисту, з огляду на стадію кримінального провадження наразі не вирішується, оскільки докази, які на думку сторони обвинувачення його підтверджують, підлягають дослідженню в порядку глави 4 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання обґрунтованості пред`явленого обвинувачення.

Суд надаватиме оцінку винятково питанню існування та зміни заявлених прокурором ризиків, які у своїй сукупності можуть слугувати підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Надаючи оцінку можливості переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_8 , з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, суд враховує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111-2 КК України, який відноситься до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину.

Санкція частини 1 статті 111-2 КК України, за якою він обвинувачується передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до дванадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Враховуючи вищенаведені обставини є ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду.

При цьому, суд враховує, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого рішення.

Отже, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинених в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у виді позбавлення волі, а також ті обставини, що обвинуваченому інкримінується співпраця з представниками РФ, обвинувачений не має постійного місця проживання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність беззаперечних стримуючих факторів, що може виключати наявність ризику переховування від суду.

В даному випадку, колегія суддів погоджується, що продовжує існувати ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме переховування від суду.

Зважаючи на те, що судовий розгляд триває, на сьогоднішній день не допитані усі заявлені свідки зі сторони обвинувачення, ОСОБА_8 обізнаний про місце мешкання свідків, яким відомі обставини вчинення злочину під час окупації населеного пункту, показання яких відкриті обвинуваченому, з зазначенням їх місця проживання, контактних номерів телефону, останній може вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного залякування, погроз на вказаних осіб, чим перешкоджатиме об`єктивному розгляду даного кримінального провадження.

Суд бере до уваги, що усі свідки у даному кримінальному провадженні ще не допитані, а вплив на них можливий як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень та дослідження їх судом.

Крім того, судом враховується, що у зв`язку зі зміною складу колегії 24.06.2026, судовий розгляд може бути розпочатий спочатку, а у разі його продовження не виключається необхідність повторного допиту свідків.

У разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив з метою перешкоджання у наданні свідчень, які б підтверджували його причетність до вчинення злочину.

Вказане дає обґрунтовані підстави для висновку, що заявлений прокурором ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати.

Обвинувачений, в силу статті 89 КК України є не судимий. Разом з тим, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд, враховує обставини, які передбачені статтею 178 КПК України, а саме: відсутність у обвинуваченого законних джерел заробітку, а також наявність на розгляді у суді обвинувальних актів стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 за частиною 4 статті 185 КК України.

За таких обставин, суд вважає доведеним ризик, пов`язаний з тим, що перебуваючи на свободі обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

Що стосується ризику передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на який посилається прокурор, суд вважає його необґрунтованим та не доведеним. Доводи прокурора є абстрактними.

Тому, у суду є обґрунтовані підстави вважати, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_8 під варту до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Ураховуючи наведене, на думку колегії суддів, наразі існують підстави для продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 раніше обраного запобіжного заходу, оскільки підстави, які були на час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, продовжують існувати.

Заслухавши доводи, викладені у письмовому клопотанні обвинуваченого ОСОБА_8 щодо зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на нічний домашній арешт, особисте зобов`язання або визначити розмір застави, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання, обвинувачений посилається, зокрема, на необґрунтованість підозри та зазначення прокурором недостовірних відомостей щодо фактичних обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, а також надає свої пояснення стосовно реальних обставин, що мали місце під час його проживання в окупації.

Відтак, обставини, які були зазначені у письмовому клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 є недостатніми для заміни раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший більш м`який.

Доводи захисника щодо відсутності обґрунтованого обвинувачення, а також відсутності підстав для тримання обвинуваченого під вартою, суд не приймає, оскільки вказане питання вирішується судом за наслідками судового розгляду при ухваленні вироку.

Суд зазначає, що наразі саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає особі обвинуваченого та встановленим обставинам - наявності ризиків, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки. Приймаючи таке рішення, суд відповідно до вимог статті 178 КПК України також перевірив характеризуючи відомості, щодо особи обвинуваченого, тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_8 винуватим, а також враховує суспільну небезпечність вчиненого діяння спрямованого проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану.

Обрання більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 є неможливим, а тому клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, суд, перевіривши обґрунтованість та доцільність застосування запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , пов`язаного з обмеженням його прав на свободу та особисту недоторканість, дійшов висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає меті його застосування, є пропорційним заявленим прокурором ризикам та запобігає спробам вчинити дії, передбачені пунктам 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Відповідно до частини 1, 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 111-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому, під час дії воєнного стану, суд відповідно до положень частини 4 статті 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у злочині за частиною 1 статті 111-2 КК України, а саме в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору(пособництво), збройним формуванням, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди України шляхом підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора, який відноситься до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану.

Стосовно тверджень сторони захисту про порушення прокурором строків подання до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів зазначає, що дійсно процесуальним законом встановлений строк подання прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою (не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою). З аналізу приписів ст. 199 КПК України вбачається, що такий процесуальний строк встановлений на виконання обов`язків сторони обвинувачення, але не є підставою для відмови у розгляді клопотання судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 197, 331, 392 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на більш м`який відмовити.

Клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111-2 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 22 серпня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали встановити до 22 серпня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення через Харківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.06.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3