Рішення № 137732040, 26.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1257/26

Провадження № 2/635/4128/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лук`яненко С.А.,

за участю секретаря судового засідання Пальчук Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «Українські фінансові операції» звернулось суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22072,00 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 06.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 було укладено договір № 4948318 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На підставі погоджених умов, викладених у договорі, ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту у сумі 6000 грн на банківський рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до узгоджених сторонами умов кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало, а саме надало відповідачу в сумі 6000, проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання виконував несвоєчасно та не в повному обсязі.

В подальшому, 02 червня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладений договір факторингу № 02-1/06/2025.

Відповідно до укладеного договору факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4948318 від 06.09.2024 року у розмірі 20558,40 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 4960,00 грн., заборгованості за процентами 12598,40 грн, заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2026 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Разом із поданням позовної заяви представником позивача подано клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у АТ КБ «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д) наступні докази (інформацію): щодо підтвердження належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжної картки № НОМЕР_1 ; інформацію щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк» за період з 06.09.2024 включно та протягом наступних п?яти календарних днів у сумі 6000 грн. за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК», ухвалою суду від 11.03.2026 року дане клопотання задоволено.

19.03.2026 року витребувані докази надійшли на адресу суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, разом із поданням позовної заяви подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, у встановленому законом порядку, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади України. Причини неявки відповідача до суду не відомі.

Як зазначено в Постанові Касаційний цивільний суд Верховного Суду №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини", є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

06.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4948318 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту - 6000 грн. Згідно п. 1.3 Договору строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідач підписав договір 06.09.2024 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «11608».

Підписання даного кредитного договору сторонами визначено, що тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на наступних умов: стандартна процентна ставка 1% за кожен день користування та застосовується в межах всього строку користування; орієнтовна реальні річна процентна ставка на дату укладення 2397,87 % річних; орієнтована реальна загальна вартість кредиту на дату укладення договору 27600,00 грн.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання додаткового договору.

Відповідач підписав договір 06.09.2024 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «11608».

Відповідно до відомостей, отриманий з АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Разом з тим, повідомлено, що по рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 6000,00 грн. за період з 06.09.2024 року по 11.09.2024 року.

02 червня 2025 року, між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений договір факторингу № 02-1/06/2025.

Відповідно до реєстру боржників, який є додатком №1 до договору факторингу №02-1/06/2025 від 02 червня 2025 року, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4948318 від 06.09.2024 року у розмірі 20558,40 грн, з яких: 4960,00 грн. - тіло кредиту; 12598,40 грн. - заборгованість за відсотками; 3000,00 грн - заборгованість за пенею/штрафами.

Також, ТОВ «Українські фінансові операції» нараховано проценти за 91 календарний день (03.06.2025 01.09.2025 року) за користування грошовими коштами у сумі 4513,60 грн.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Українські фінансові операції» до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за Договором факторингу № 02-1/06/2025 від 02 червня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідача за кредитним договором №4948318, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) 4960,00 грн. та процентів за користування грошовими коштами 12598,40 грн. до відповідача є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість підлягає стягненню у загальній сумі 17558,40 грн.

Що стосується нарахування неустойки/штрафу в сумі 3000,00 грн за кредитним договором №4948318 від 06.09.2024 року, суд вважає, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу .

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки неустойка/штраф за кредитним договором №4948318 від 06.09.2024 нарахована в період 2024 - 2025 року то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача.

Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає стягненню заборгованість за договором № 4948318 від 06.09.2024 року в розмірі 17558,40 грн., з яких: 4960,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12598,40 грн. заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується положенням частини 1 статті 133 ЦПК України, якою передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 2068,75 грн., виходячи з розрахунку: 17558,40 гривень (розмір задоволених позовних вимог) х 100% / 20558,40 гривень (розмір заявлених позовних вимог) = 85,4%; 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 85,4% / 100% = 2068,75 грн.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію договору про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року; копію заявки на виконання доручення до договору про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року; копію рахунку на оплату до договору про надання правової допомоги; копію акту прийому-передачі виконаних робіт.

Враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи, яка є нескладною, сталу судову практику даної категорії справ, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що має бути компенсований позивачу підлягає зменшенню до 3000,00 грн, оскільки зазначена справа є типовою для фінансової установи. Виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї, адвокатом не наведено.

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" заборгованість за кредитним договором №4948318 від 06.09.2024 року у розмірі 17558 (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (ЄДРПОУ 40966896, адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 40).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Суддя С.А. Лук`яненко