Ухвала суду № 137715826, 10.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 187/1921/25

1-кп/308/424/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в режимі відеоконференції з прокурором клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні № 42023040000000416, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берд Шамшадинського району Вірменії, громадянина України, одруженого, який має середню освіту, не працює, на території України не зареєстрований, доставлений в Україну в порядку видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція) з Федеративної Республіки Німеччина, який тримається під вартою в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9», раніше судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 42023040000000416, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2025 року, відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 12.06.2025 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.07.2025 включно.

У подальшому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 неодноразово продовжувався.

У зв`язку з закінченням строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, прокурором подано клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що провести судовий розгляд кримінального провадження до строку закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо. Разом з цим, ризики, наявність яких встановлена під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , не зменшились та продовжують об`єктивно існувати, подальше тримання під вартою обвинуваченого є виправданим та необхідним, а тому прокурор просить продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні зазначив, що він повністю заперечує щодо задоволення клопотання прокурора, так як дане клопотання є безпідставне та необґрунтоване. Зазначив, що його підзахисний має місце проживання згідно з договором оренди, і в разі зміни запобіжного заходу ввін буде мати де проживати. Звернув увагу суду на те, що обвинувачений вже один рік та п`ять місяців перебуває під вартою без ухвалення стосовно нього обвинувального вироку. Обвинувачений повністю заперечує свою вину та причетність до вчинення інкримінованих йому злочинів. На підставі наведеного захисник просив суд змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби або визначити розмір застави, який би відповідав майновому стану обвинуваченого з покладенням на нього відповідних обов`язків.

Обвинувачений у судовому засіданні від висловлення своєї думки відмовився.

Заслухавши думку присутніх учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

За наслідками розгляду питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Таким чином, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням правил, передбачених розділом ІІ КПК України, ч. 3 ст. 315, суд повинен дослідити заявлені прокурором обставини, які підтверджують, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про те, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися, обставини, які свідчать, що завершити судовий розгляд даного кримінального провадження до закінчення попередньої ухвали не є можливим.

Підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стало обґрунтована підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, а саме, в участі спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у озброєній банді, організованій з метою нападу на окремих осіб та участі у вчинюваних нею нападах, зокрема:

- у вчиненні 13 квітня 2020 року у складі банди, спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , озброєного розбійного нападу на родину ОСОБА_9 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , на території їх домоволодіння по АДРЕСА_1 , з метою заволодіння їх майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я осіб, які зазнали нападу, поєднаного з проникненням у житло, в результаті якого заволоділи грошовими коштами та майном потерпілих на загальну суму 525 000 гривен, а крім того, у незаконному заволодіння під час здійснення у складі банди озброєного розбійного нападу, транспортним засобом, а саме приналежним ОСОБА_13 автомобілем «Toyota Land-Cruiser 200» реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчиненому із проникненням в сховище гараж розташований на території домоволодіння та поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого та погрозою застосування такого насильства;

- у вчиненні 15 квітня 2020 року, у складі банди, спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , озброєного розбійного нападу на родину Компанійців ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , на території їх домоволодіння по АДРЕСА_2 , з метою заволодіння їх майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я осіб, які зазнали нападу, поєднаного з проникненням у житло та спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, в результаті якого заволоділи грошовими коштами та майном потерпілих на загальну суму 669 130 грн., а крім того, у незаконному заволодіння під час здійснення у складі банди озброєного розбійного нападу, транспортним засобом, а саме приналежним ОСОБА_14 автомобілем Mercedes ML-350 4-matic» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вчиненому із проникненням в сховище гараж розташований на території домоволодіння та поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілРозглядаючи питання доцільності продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, суд враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним уКПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 12.06.2025 року стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк.

У подальшому запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_4 , неодноразово продовжувався та був предметом апеляційного перегляду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2025 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишено без змін.

В останнє строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 продовжено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 квітня 2026 року строком до 14 червня 2026 року.

Розглядаючи питання доцільності продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, суд враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. У той же час, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, за які передбачено покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк від 5 до 15 років.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, ризик переховування підтверджується попередньою процесуальною поведінкою обвинуваченого, так як встановлено та доведено під час досудового розслідування, факт тривалого переховування ОСОБА_4 за межами України від органу досудового розслідування, хоча йому і було достеменно відомо про повідомлення йому про підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується реальною можливістю незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показів або відмови від них, так як йому достовірно відомо місце мешкання потерпілих, позаяк саме за місцем їх мешкання були вчинені розбійні напади.

Вирішуючи питання щодо наявності та доведеності стороною обвинувачення даного ризику, необхідно врахувати, зокрема, встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Відтак, з огляду на ту обставину, що допит потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий і його лише тільки слід провести, є підстави вважати про продовження існування вказаного ризику.

Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується наявністю в обвинуваченого попередніх судимостей за вчинення корисливих злочинів, а саме за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.01.2003 ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 142, 304, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України до 12 років позбавлення волі. 17.02.2012 ОСОБА_4 відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області умовно-достоково був звільнений за ст. 81 КК України від відбуття покарання невідбутої частини покарання строком 1 рік 11 місяців 11 днів.

Таким чином, є ризик того, що обвинувачений може знову вчинити інше кримінальне правопорушення, позаяк схильний до протиправної поведінки та вчинення злочинів з корисливих мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 15 років, що згідно ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів.

Крім того, при розгляді клопотання судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, пов`язаних з застосуванням насильства, тісних соціальних зв`язків не має, так як його родина проживає в іншій країні, раніше судимий.

Застосування більш м`якого ніж тримання під вартою, на думку суду, не дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не надасть можливості уникнути вище перелічених ризиків.

Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, є таким, що відповідає інтересам правосуддя та запобігає ухиленню обвинуваченого від судового розгляду.

При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»).

Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. При вирішенні даного питання, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2008 у справі «Свершов проти України» судом враховано вік обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, стан здоров`я, майновий стан, а також обставини, передбачені ст. 178 КПК.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, ризики є реальними, триваючими та виключають можливість застосування до обвинуваченого більш м`якої міри запобіжного заходу, так як альтернативні запобіжні заходи на даний час не забезпечать належний рівень процесуальної поведінки обвинуваченого.

Стороною захисту зазначені вище ризики не спростовані.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Водночас, враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави, не забезпечить у повній мірі виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків та не здатен запобігти спробам обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню, що може негативно вплинути на захист охоронюваних законом прав та інтересів суспільства.

При цьому, суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, що суттєво ускладнює контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою їх застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, що обумовлено необхідністю забезпечення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Крім того, враховуючи всі вище наведені факти й обставини, суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому розміру застави, так як вважає, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого та характеру кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , вона не зможе запобігти існуючим ризикам, передбаченим частиною 1 статті 177 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 186, 193, 196, 197, 309, 314, 315 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 07 серпня 2026 року включно.

Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9».

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Час та дата оголошення повного тексту ухвали 09 год. 50 хв. 15 червня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1