Ухвала суду № 137712377, 25.06.2026, Жашківський районний суд Черкаської області

Справа№ 693/1457/25

Провадження № 1-кп/693/91/26

У Х В А Л А

25.06.2026р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні по обвинуваченню:

- ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. ч. 1, 2 ст. 209, ч. 3 ст. 307 КК України;

- ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_16 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 263 КК України;

- ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_3 ,

обвинувачені: ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_18 ,

захисники: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ,

УС Т А Н О В И В:

У провадженні Жашківського районного суду Черкаської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

У судовому засідання начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на строк 60 днів, без можливості внесення застави.

В обґрунтування клопотання вказав, що на даному етапі судового розгляду ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, а продовжують існувати та набувають нових форм прояву.

1.Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) є критично високим і ґрунтується на наступних факторах.

Вказаний ризик залишається стабільно високим з огляду на тяжкість інкримінованих ОСОБА_4 діянь, які належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів (зокрема, ч. 2 ст. 255 КК України). Санкції статей передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна.

Відповідно до практики ЄСПЛ (справа «Ілійков проти Болгарії»), суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування. Усвідомлюючи невідворотність та суворість міри покарання у разі ухвалення обвинувального вироку, обвинувачений має потужний психологічний стимул для переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Цей ризик суттєво підсилюється відсутністю в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків: ОСОБА_4 не має офіційного працевлаштування та легального джерела доходів, які б об`єктивно прив`язували його до постійного місця проживання. Крім того, зважаючи на інкриміновану йому роль керівника середньої ланки у стійкій ієрархічній злочинній організації, обвинувачений має доступ до тіньових фінансових ресурсів та налагоджених контактів, що створює реальні організаційні можливості для тривалого переховування (у тому числі використанням конспірації, навичками якої він володіє).

2.Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших обвинувачених (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) грунтується на наступних факторах.

Враховуючи вимоги ст. 23 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, суд сприймає показання учасників провадження безпосередньо під час судового розгляду.

До завершення допиту всіх свідків та інших обвинувачених у залі суду ризик позапроцесуального впливу на них залишається максимальним.

Сторона обвинувачення акцентує увагу на тому, що в силу інкримінованих функцій (адміністратор Telegram-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та координатор нижчої ланки співучасників), ОСОБА_4 володіє детальною інформацією щодо анкетних даних, контактів та місць проживання осіб, які залучалися до збуту наркотичних засобів (кур`єрів, «закладчиків»). Перебуваючи на волі, він отримає безперешкодну можливість використовувати ці дані для здійснення психологічного тиску, залякування чи шантажу вказаних осіб з метою примущування їх до зміни чи відмови від показань на користь сторони захисту.

Також слід врахувати наявність родинних зв`язків з іншими фігурантами провадження ( ОСОБА_6 ) та ієрархічну підпорядкованість всередині групи, що створює ризик узгодження позицій для штучного створення алібі або перешкоджання встановленню істини.

3.Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) грунтується на наступних факторах.

Даний ризик знаходить своє беззаперечне підтвердження в матеріалах провадження та характеризує особу обвинуваченого як таку, що схильна до систематичної протиправної поведінки.

ОСОБА_4 обвинувачується у вступі до злочинної організації та вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів (починаючи з квітня 2024 року) саме в період, коли стосовно нього на стадії судового розгляду вже перебував інший обвинувальний акт за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.

Вказана обставина безапеляційно свідчить про те, що сам факт здійснення кримінального провадження щодо обвинуваченого та перебування його під судом не мав на нього жодного стримуючого чи превентивного впливу. Обвинувачений свідомо проігнорував вимоги закону, перетворивши вчинення злочинів на стабільне Джерело доходу, що вказує на високий ступінь суспільної небезпечності особи та вкрай високу ймовірність продовження злочинної діяльності у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, сторона обвинувачення доводить, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вищевказаним ризикам.

Особисте зобов`язання та особиста порука є неспівмірними з тяжкістю пред`явленого обвинувачення (ч. 2 ст. 255 КК України). Систематичність вчинення злочинів на фоні наявності іншого судового провадження свідчить про стійке небажання особи дотримуватися покладених на неї процесуальних обов`язків.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в даному випадку є процесуально неефективним та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Специфіка інкримінованої ОСОБА_4 протиправної діяльності полягала у дистанційному адмініструванні збуту наркотичних засобів через мережу Інтернет (у месенджері Telegram) та координації дій співучасників за допомогою засобів стільникового зв`язку. Відтак, ізоляція особи за місцем проживання (без обмеження доступу до засобів комунікації, що технічно неможливо гарантувати) не позбавить її можливості продовжувати незаконну діяльність, знищувати цифрові сліди злочинів та здійснювати дистанційний тиск на свідків.

З огляду на викладене, виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну ізоляцію обвинуваченого від криміногенного середовища та засобів комунікації, унеможливить переховування від суду та гарантуватиме виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Враховуючи специфіку даного кримінального провадження, сторона обвинувачення наполягає на застосуванні положень п. 4 та п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, які надають суду право не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 255 КК України, та особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів.

Застосування застави до члена злочинної організації є неефективним та невиправданим з огляду на наступне.

Будь-який учасник злочинної організації, звільнений під заставу, з високою ймовірністю продовжить злочинну діяльність, оскільки він є лише елементом єдиного механізму. Зв`язки, канали постачання та збуту, а також інші члени організації залишаються активними, що дозволяє миттєво відновити функцію звільненого учасника або залучити його до нових злочинів.

Особливу небезпеку становить той факт, що до діяльності організації був залучений колишній працівник правоохоронних органів ( ОСОБА_18 ), який консультував учасників щодо методів конспірації. Це свідчить про високий рівень обізнаності членів групи з методами роботи слідства та їх готовність активно протидіяти встановленню істини.

Для організації, яка оперує значними фінансовими потоками, будь-яка сума застави може розглядатися лише як «виробничі витрати». Ризик втрати застави є неспівмірним із загрозою багаторічного ув`язнення та потенційними прибутками від продовження діяльності. Тому застава не може слугувати достатнім стримуючим фактором від спроб переховуватися або перешкоджати провадженню.

Враховуючи винятковий ступінь суспільної небезпеки, який становить діяльність злочинної організації, тяжкість інкримінованих злочинів (більшість з яких є особливо тяжкими), а також високу ймовірність настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Відтак, наявні всі підстави для застосування судом права, наданого ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначати розмір застави для обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Адвокат ОСОБА_26 просила змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на інший більш м`який альтернативний запобіжний захід - на арешт або заставу. Адвокат зазначила, що ризики прокурором не доведені. Крім того, із спливом часу ризики повинні зменшуватись.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та його адвоката, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд зауважує, що ця справа стосується тяжких злочинів, вчинених спільно з іншими особами. Це приклад організованої злочинності, що за визначенням становить більше труднощів для слідчих органів, а згодом і для судів, у встановленні фактів і ступеня відповідальності кожного члена групи. Очевидно, що у справах такого роду постійний контроль та обмеження контактів обвинувачених між собою та з іншими особами можуть бути вкрай важливими для запобігання їхньому переховуванню, підробці доказів і, що найважливіше, впливу на свідків чи навіть погрозам їм. Відповідно, більш тривалі строки тримання під вартою, ніж в інших справах, можуть бути обґрунтованими.

Проаналізувавши та оцінивши в сукупності доводи прокурора та захисника обвинуваченого, судом не встановлено даних про зменшення чи відсутність ризиків, а також наявність достатніх стримуючих факторів для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Суд зазначає, що особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку особи, а превентивно, як гарантія прийняття судового рішення в майбутньому. Будь який ризик не може бути доведений, бо ризик це ймовірність настання негативних наслідків. Тому наявність ризиків може бути лише обґрунтована.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні достатні стримуючі фактори, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти наявним ризикам та забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому вважає, що вказані обставини у своїй сукупності виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно п. 4-5 ч. 4 ст. 183 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також щодо злочину, передбаченого статтями 255-2553 Кримінального кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 будучи активним учасником злочинної організації, яка займалася систематичним збутом наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, перебуваючи на свободі може ухилитись від суду так як усвідомлює, що невідворотність вказаного покарання у разі визнання його винним, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду, обвинувачений може продовжити свою незаконну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскількивже вчиняв злочини пов`язані з незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, вплинути на свідків та інших обвинувачених або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, ніде не працює тане має офіційного джерела доходів, докази у кримінальному провадженні судом не досліджені,суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк шістдесят днів, тобто з 25 червня 2026 року по 23 серпня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її оголошення, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1