Ухвала суду № 137712379, 25.06.2026, Жашківський районний суд Черкаської області

Справа№ 693/1457/25

Провадження № 1-кп/693/91/26

У Х В А Л А

25.06.2026р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні по обвинуваченню:

- ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_4 , ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. ч. 1, 2 ст. 209, ч. 3 ст. 307 КК України;

- ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_16 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 263 КК України;

- ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_3 ,

обвинувачені: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 ,

захисники: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ,

УС Т А Н О В И В:

У провадженні Жашківського районного суду Черкаської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на строк 60 днів, без можливості внесення застави.

В обґрунтування клопотання вказав, що на даному етапі судового провадження ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують об`єктивно існувати та характеризуються високим ступенем небезпеки з огляду на специфічні навички обвинуваченого у сфері інформаційних технологій та фінансових операцій.

1.Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Вказаний ризик є критично високим та обґрунтовується такими фактичними обставинами.

ОСОБА_4 не лише виконував вказівки керівників злочинної організації, але й вчиняв активні самостійні дії, спрямовані на масштабування злочинної діяльності. Організація ним відокремленого каналу збуту наркотичних засобів (через створення та адміністрування Telegram-каналу, а також використання поштових сервісів) свідчить про володіння повним циклом знань, необхідних для функціонування наркобізнесу: від фасування гуртових партій до логістики та маркетингу.

Обвинуваченому інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 209 КК України (систематичне виведення коштів, здобутих злочинним шляхом, через платформи онлайн-казино з використанням банківських рахунків, оформлених на третіх осіб). Володіння інструментами тіньового фінансового менеджменту дозволяє йому оперативно та приховано від державного фінансового моніторингу акумулювати ресурси для продовження чи відновлення протиправної діяльності.

Епізоди збуту наркотичних засобів в особливо великих розмірах вчинялися систематично (протягом квітня-червня 2025 року), що свідчить про перетворення злочинної діяльності на стабільне джерело доходу та відсутність умислу на припинення такої діяльності з власної ініціативи.

2. Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Цей ризик спирається на об`єктивні критерії та особливості особи обвинуваченого.

Так, ОСОБА_4 загрожує покарання за сукупністю вчинених тяжких та особливо тяжких злочинів (зокрема за ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 307 кк України) у виді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна. Зважаючи на вік обвинуваченого (2002 р.н.), усвідомлення перспективи такого тривалого ув`язнення становить винятково потужний психологічний чинник для переховування від суду (згідно з позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того, безпосередня участь обвинуваченого у міжрегіональному перевезенні гуртових партій наркотичних засобів підтверджує його обізнаність із транспортною інфраструктурою та методами уникнення перевірок з боку правоохоронних органів.

Досвід використання фінансових схем із залученням банківських карток підставних осіб створює для нього реальну можливість фінансувати своє перебування у розшуку без використання власних ідентифікованих рахунків. 3.

Ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Відповідно до ст. 23 КПК України, докази досліджуються судом безпосередньо.

Ризик позапроцесуального впливу є актуальним з огляду на таке. Як особа, що безпосередньо адмініструвала збут наркотичних засобів через поштові відправлення, ОСОБА_4 володіє точними анкетними даними (ПИБ, номери телефонів, адреси) кінцевих отримувачів, які є потенційними свідками у кримінальному провадженні. Перебуваючи на волі, він отримає безперешкодну можливість здійснювати на них психологічний тиск з метою зміни показань.

Обвинувачений досконало знає структуру злочинної організації та роль інших її учасників, що уможливлює дистанційне узгодження позицій для штучного створення алібі та перешкоджання встановленню об`єктивної істини.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, сторона обвинувачення доводить, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вищевказаним ризикам.

Особисте зобов`язання, порука чи застава є процесуально неспівмірними з тяжкістю пред`явленого обвинувачення (участь у злочинній організації, відмивання майна) та характером вчинених дій. Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в даному випадку категорично не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Діяльність ОСОБА_4 (адміністрування Telegram-каналу, координація поштових відправлень через мобільний додаток, здійснення транзакцій через онлайн-банкінг та платформи казино) мала виключно дистанційний, цифровий характер.

Фізична ізоляція особи за місцем проживання не позбавляє її доступу до засобів комунікації та мережі Інтернет, що є її основними інструментами вчинення злочинів. Перебуваючи під домашнім арештом, обвинувачений матиме технічну можливість безперешкодно продовжувати легалізацію коштів, відновлювати цифрові канали збуту та чинити дистанційний тиск на свідків.

Таким чином, виключно застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить розірвання зв`язків обвинуваченого з криміногенним середовищем та унеможливить використання ним цифрових засобів для продовження злочинної діяльності і перешкоджання правосуддю.

Сторона обвинувачення наполягає на застосуванні п. 4 та п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, які надають суду право не визначати розмір застави у провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 255 КК України, та особливо тяжких наркозлочинів.

Застосування застави до члена злочинної організації є неефективним та невиправданим з огляду на наступне.

Будь-який учасник злочинної організації, звільнений під заставу, з високою ймовірністю продовжить злочинну діяльність, оскільки він є лише елементом єдиного механізму. Зв`язки, канали постачання та збуту, а також інші члени організації залишаються активними, що дозволяє миттєво відновити функцію звільненого учасника або залучити його до нових злочинів.

Особливу небезпеку становить той факт, що до діяльності організації був залучений колишній працівник правоохоронних органів ( ОСОБА_18 ), який консультував учасників щодо методів конспірації. Це свідчить про високий рівень обізнаності членів групи з методами роботи слідства та їх готовність активно протидіяти встановленню істини.

Для організації, яка оперує значними фінансовими потоками, будь-яка сума застави може розглядатися лише як «виробничі витрати». Ризик втрати застави є неспівмірним із загрозою багаторічного ув`язнення та потенційними прибутками від продовження діяльності. Тому застава не може слугувати достатнім стримуючим фактором від спроб переховуватися або перешкоджати провадженню.

Враховуючи винятковий ступінь суспільної небезпеки, який становить діяльність злочинної організації, тяжкість інкримінованих злочинів (більшість з яких є особливо тяжкими), а також високу ймовірність настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Відтак, наявні всі підстави для застосування судом права, наданого ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначати розмір застави для обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_28 зазначив, що клопотання прокурора необґрунтоване. Прокурором не доведено існування будь яких ризиків, передбачених законом.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого адвоката.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та його адвоката, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 без можливості внесення застави, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд зауважує, що ця справа стосується тяжких злочинів, вчинених спільно з іншими особами. Це приклад організованої злочинності, що за визначенням становить більше труднощів для слідчих органів, а згодом і для судів, у встановленні фактів і ступеня відповідальності кожного члена групи. Очевидно, що у справах такого роду постійний контроль та обмеження контактів обвинувачених між собою та з іншими особами можуть бути вкрай важливими для запобігання їхньому переховуванню, підробці доказів і, що найважливіше, впливу на свідків чи навіть погрозам їм. Відповідно, більш тривалі строки тримання під вартою, ніж в інших справах, можуть бути обґрунтованими.

Проаналізувавши та оцінивши в сукупності доводи прокурора та захисника обвинуваченого, судом не встановлено даних про зменшення чи відсутність ризиків, а також наявність достатніх стримуючих факторів для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Суд вважає, що відсутні достатні стримуючі фактори, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти наявним ризикам та забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому вважає, що вказані обставини у своїй сукупності виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно п. 4-5 ч. 4 ст. 183 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також щодо злочину, передбаченого статтями 255-2553 Кримінального кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 , будучи активним учасником злочинної організації, яка займалася систематичним збутом наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, перебуваючи на свободі може ухилитись від суду так як усвідомлює, що невідворотність вказаного покарання у разі визнання його винним, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду, обвинувачений може продовжити свою незаконну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскількивже притягувався до відповідальності за правопорушення пов`язані з незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, може вплинути на свідків та інших обвинувачених або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, ніде не працює тане має офіційного джерела доходів, докази у кримінальному провадженні судом не досліджені,суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк шістдесят днів, тобто з 25 червня 2026 року по 23 серпня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її оголошення, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1