Ухвала суду № 137712376, 25.06.2026, Жашківський районний суд Черкаської області

Справа№ 693/1457/25

Провадження № 1-кп/693/91/26

У Х В А Л А

25.06.2026р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні по обвинуваченню:

- ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. ч. 1, 2 ст. 209, ч. 3 ст. 307 КК України;

- ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_16 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 263 КК України;

- ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_3 ,

обвинувачені: ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 ,

захисники: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ,

УС Т А Н О В И В:

У провадженні Жашківського районного суду Черкаської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 на строк 60 днів, без можливості внесення застави.

В обгрунтування клопотання вказав, що на даному етапі судового провадження ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, продовжують об`єктивно існувати та підтверджуються такими фактичними обставинами.

Ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Відповідно до імперативних вимог ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Ризик позапроцесуального впливу є домінуючим з огляду на таке.

В силу своєї ролі ОСОБА_4 здійснювала діяльність у безпосередньому контакті з організатором злочинної організації ( ОСОБА_5 ) та ключовими співучасниками ( ОСОБА_11 , ОСОБА_29 ) в єдиному приміщенні, яке використовувалося для підготовки заборонених речовин до збуту. Відтак, вона є носієм виняткової інформації щодо алгоритмів змішування, обсягів гуртових партій та фактичного розподілу ролей між фігурантами.

Перебування ОСОБА_4 на волі створює безальтернативну можливість для позапроцесуального спілкування з іншими обвинуваченими з метою узгодження спільної лінії захисту, надання неправдивих показань (зокрема, щодо взяття провини виключно на себе для штучного уникнення відповідальності організаторами) та приховування об`єктивної істини у справі.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Цей ризик прямо випливає з інкримінованих обвинуваченій функціональних обов`язків. Матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_4 була безпосередньо відповідальною за дотримання заходів конспірації: вона здійснювала приховане зберігання готових до збуту речовин, пакувальних матеріалів, електронних ваг та засобів зв`язку на території домоволодіння.

Володіючи досконалими знаннями щодо місць розташування таємних схованок (які об`єктивно могли бути не виявлені органом досудового розслідування під час проведення обшуків), обвинувачена, у разі зміни запобіжного заходу, матиме можливість безперешкодно знищити або приховати речові докази, які мають істотне значення для судового розгляду.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Вказаний ризик характеризується високим ступенем вірогідності та ґрунтується на наступних обставинах. ОСОБА_4 загрожує покарання за вчинення особливо тяжких злочинів (ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України) у виді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна.

Враховуючи вік обвинуваченої (1972 р.н.), перспектива відбування такого тривалого строку покарання формує критичний психологічний стимул для переховування від суду, оскільки фактично означатиме ізоляцію на значну частину її життя (відповідно до критеріїв ЄСПЛ, справа «Ілійков проти Болгарії»). Будучи наближеною особою до керівної ланки злочинної організації, обвинувачена об`єктивно може розраховувати на логістичну та фінансову підтримку з тіньових фондів організації, оскільки її переховування від суду стратегічно вигідним для інших співучасників з метою унеможливлення отримання судом її показань.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Матеріалами провадження встановлено, що злочинна діяльність носила для ОСОБА_4 високоорганізований та систематичний характер і була основним джерелом її незаконного збагачення. Відсутність у обвинуваченої легальних джерел доходу на фоні володіння специфічними навичками фасування, змішування та підготовки до збуту наркотичних засобів, створює вкрай високу ймовірність її неминучого повернення до вчинення аналогічних корисливих злочинів (у тому числі шляхом надання послуг з фасування іншим злочинним групам) для забезпечення власної життєдіяльності.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, сторона обвинувачення доводить, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний нівелювати вищевказані ризики.

Особисте зобов`язання чи порука є неспівмірними з тяжкістю обвинувачення за ст. 255 КК України. Високий ступінь конспірації злочинної групи виключає можливість забезпечення належної поведінки обвинуваченої за рахунок заходів, заснованих виключно на процесуальній довірі.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є категорично неприйнятним та позбавленим процесуального сенсу. Специфіка злочинної діяльності ОСОБА_4 полягала у тому, що фізичним місцем вчинення злочинів (підготовка, фасування наркотичних засобів та облаштування схованок) було саме житлове домоволодіння. Відтак, повернення обвинуваченої в домашні умови жодним чином не ізолює її від криміногенного середовища та звичних способів вчинення кримінальних правопорушень. Більше того, перебування під домашнім арештом не перешкоджатиме використанню нею засобів зв`язку для дистанційної координації дій з іншими учасниками угруповання та узгодження ліній захисту.

З огляду на викладене, виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатний гарантувати дієву ізоляцію обвинуваченої, унеможливити знищення нею доказів та забезпечити досягнення завдань кримінального провадження.

Сторона обвинувачення наполягає на застосуванні п. 4 та п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Суд має право не визначати розмір застави щодо злочину, передбаченого ст. 255 КК України (створення, керівництво, участь у злочинній організації), а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів.

Будь-який учасник злочинної організації, звільнений під заставу, з високою ймовірністю продовжить злочинну діяльність, оскільки він є лише елементом єдиного механізму. Зв`язки, канали постачання та збуту, а також інші члени організації залишаються активними, що дозволяє миттєво відновити функцію звільненого учасника або залучити його до нових злочинів.

Особливу небезпеку становить той факт, що до діяльності організації був залучений колишній працівник правоохоронних органів ( ОСОБА_18 ), який консультував учасників щодо методів конспірації. Це свідчить про високий рівень обізнаності членів групи з методами роботи слідства та їх готовність активно протидіяти встановленню істини.

Для організації, яка оперує значними фінансовими потоками, будь-яка сума застави може розглядатися лише як «виробничі витрати».

Ризик втрати застави є неспівмірним із загрозою багаторічного ув`язнення та потенційними прибутками від продовження діяльності. Тому застава не може слугувати достатнім стримуючим фактором від спроб переховуватися або перешкоджати провадженню.

Враховуючи винятковий ступінь суспільної небезпеки, який становить діяльність злочинної організації, тяжкість інкримінованих злочинів (більшість з яких є особливо тяжкими), а також високу ймовірність настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Відтак, наявні всі підстави для застосування судом права, наданого ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначати розмір застави для обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Адвокат ОСОБА_24 проти задоволення клопотання заперечувала. Просила змінити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію адвоката.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченої та її адвоката, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 без можливості внесення застави, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Проаналізувавши та оцінивши в сукупності доводи прокурора та захисника обвинуваченого, судом не встановлено даних про зменшення чи відсутність ризиків, а також наявність достатніх стримуючих факторів для застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Суд вважає, що відсутні достатні стримуючі фактори, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти наявним ризикам та забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченої, а тому вважає, що вказані обставини у своїй сукупності виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою. Суд, зокрема, враховує, що ОСОБА_4 не має зареєстрованого місця проживання, будь яких соціальних зв`язків та офіційних доходів.

Відповідно п. 4-5 ч. 4 ст. 183 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також щодо злочину, передбаченого статтями 255-2553 Кримінального кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 раніше не судима, будучи активним учасником злочинної організації, яка займалася систематичним збутом наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, перебуваючи на свободі може ухилитись від суду так як усвідомлює, що невідворотність вказаного покарання у разі визнання її винною, може спонукати обвинувачену до переховування від суду, обвинувачена може продовжити свою незаконну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, вплинути на свідків та інших обвинувачених або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, ніде не працює тане має офіційного джерела доходів, не має постійного місця проживання, докази у кримінальному провадженні судом не досліджені,суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк шістдесят днів, тобто з 25 червня 2026 року по 23 серпня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її оголошення, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1