Рішення № 137699437, 25.06.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа №305/3269/25

Провадження по справі 2/305/931/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

з участю секретарів судового засідання Тафійчук М.І. та Шемоти М.І.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування та земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, який мотивував тим, що він є законним власником нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,07 га, кадастровий номер 2123683000:10:001:0019, реєстраційний номер об?єкт нерухомого майна: 1480271621236, із цільовим призначенням: "для індивідуального садівництва". Вказана земельна ділянка розташована в межах села Кваси, Рахівського району, Закарпатської області, урочище «Лужки». На цій земельній ділянці розташований садовий будинок (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2678974421060), право власності на який зареєстроване за позивачем ОСОБА_1 . Рішенням виконавчого комітету Ясінянської селищної ради Рахівського району від 27 липня 2022 року №61 «Про впорядкування адресного господарства» вказаному об?єкту присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Дружина позивача, ОСОБА_4 є зареєстрованим суб?єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем (ФОП) із 19.06.2024. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру, її основним видом економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20). Отже, вказане вище нерухоме майно (земля та будинок) перебуває у спільній сумісній власності подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Зазначає, що він є законним власником спірної земельної ділянки та розташованого на ній садового будинку. Відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 (попередньому власнику), а саме детального плану території 1:500; схеми інженерних мереж 1:500; схеми забудови земельної ділянки та опису її меж; кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що вздовж межі ділянки передбачено розташування земель комунальної власності у вигляді проектної дороги, яка має забезпечувати під?їзд та доступ до земельної ділянки номер 2123683000:10:001:0019 і розташованого на ній садового будинку, що станом на зараз перебуває у власності позивача. Відповідач, ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки №56 від 20.02.2025 року набув право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення - для сінокосіння та випасання худоби, з кадастровим номером 2123683000:10:001:0064, площею 0,1235 га, яка розташована за адресою: с. Кваси, урч. Лужки, Рахівського району, Закарпатської області, в межах населеного пункту сусідня земельна ділянка до земельної ділянки позивача. Відповідно до Договору №56 від 20 лютого 2025 року сторони домовилися, зокрема у п.п.15-16, про те, що цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення, для сінокосіння та випасання худоби, код. 01.08. і Орендар використовуватиме земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідно до п.26 Орендодавець має право вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а Орендар (п.29) - зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме розділу "Опис суміжних землевласників та землекористувачів" кадастрового плану земельної ділянки №2123683000:10:001:0064 вбачається: - від А до Б - землі комунальної власності, проектна дорога; - від Б до А - землі комунальної власності. Саме ця дорога і є передбаченим землевпорядною документацією шляхом під?їзду до земельної ділянки та садового будинку позивача. Наведені дані підтверджуються також відомостями з публічної кадастрової карти України та викопіюванням з генерального плану с. Кваси Рахівського району, Закарпатської області: земельні ділянки позивача та відповідача не межують безпосередньо, а між ними проходить смуга земель комунальної власності, яка має статус дороги загального користування. Аналогічні відомості щодо наявності під?їзної дороги, земель загального користування підтверджуються витягом із протоколу №41 засідання постійної комісії з питань земельних відносин Ясінянської селищної ради Рахівського району. Попри це, ОСОБА_2 фактично зайняв частину вказаної дороги, встановивши огорожу, паркан та інші конструкції, чим не лише обмежив доступ до земельної ділянки та садового будинку позивача, але й порушив чинні приписи ДСТУ та ДБН. Такі дії не пов?язані з позбавленням позивача права власності, але створюють реальні та постійні перешкоди у здійсненні належних йому прав володіння, користування та розпорядження своїм майном, у тому числі унеможливлюють вільний під?їзд транспортних засобів до будинковолодіння позивача. Така неправомірна поведінка ОСОБА_2 була предметом офіційного розгляду органом місцевого самоврядування, що засвідчує її системність та публічний характер. Постійною депутатською комісією з питань земельних відносин, планування територій, екології та охорони природи Ясінянської селищної ради зафіксовано, що на частині виділеної дороги біля ділянки заявника ОСОБА_1 встановлено паркан з металевої сітки. Додатково встановлено, що металева хвіртка та дерев?яна огорожа, також встановлені на інших визначених під?їзних шляхах. Всі виявлені конструкції встановлені громадянином ОСОБА_2 є перешкодою у вільному доступі по визначених у кадастровому плані під?їзних шляхах і свідчать про ознаки самовільного зайняття земельних ділянок ОСОБА_2 , тому останньому, листом від 02.04.2025 за №03-07.1-17-1598-25, було повідомлено про виявлені порушення, які зі сторони відповідача залишилися без реагування. Позивач стверджує, що зазнав негативних наслідків, зокрема, він не позбавлений власності на земельну ділянку, однак обмежено його можливість вільно користуватися нею через протиправні дії відповідача. Земельна ділянка, на якій передбачено дорогу між ділянками позивача і відповідача, є землею комунальної власності, доступ до якої має бути вільним для всіх мешканців територіальної громади. Відповідач ОСОБА_2 , всупереч закону, самовільно зайняв частину цієї дороги, встановивши паркан та огорожу, металеву сітку, чим обмежив доступ до ділянки позивача, створивши реальні і постійні перешкоди у доступі позивача до належного йому майна й такі протиправні дії тривають понад 5 місяців. Порушення було офіційно задокументовано та доведено до відома відповідача, він не усунув встановлені конструкції, не відновив вільний доступ до дороги та продовжує чинити перешкоди. Таким чином, перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача не є одноразовим фактом, а мають сталий і безперервний характер, що тривають з моменту їх встановлення й існують станом на момент подання даного позову й навіть після розгляду спору органом місцевого самоврядування і визнання незаконності дій відповідача правопорушення не припинилося. Це свідчить про свідомий і умисний характер дій відповідача, спрямованих на створення постійних перешкод позивачу. У результаті, позивач не може забезпечити під?їзд транспортних засобів, у т.ч. для господарських потреб, доставки матеріалів, а також для користування будинком та земельною ділянкою повноцінно, перевищив свої права як орендаря сусідньої земельної ділянки, самовільно зайнявши землі комунальної власності. Фактично у межах цієї діяльності ОСОБА_4 використовує вказаний садовий будинок для короткострокової оренди клієнтам, які бажають тимчасово проживати у сільській місцевості Карпатського регіону з відома та за згодою власника - її чоловіка ОСОБА_1 . Такі послуги користуються попитом, оренда здійснюється на договірній основі, клієнти заїжджають на кілька діб або тижнів, будинок обладнаний для проживання та має відповідну репутацію серед орендарів. Перекриття дороги, яка відповідно до кадастрового плану та землевпорядної документації віднесена до земель комунальної власності загального користування, істотно обмежило права позивача, як власника земельної ділянки та садового будинку. Встановлений відповідачем паркан огорожа фактично заблокували передбачений проєктною документацією під?їзд, унаслідок чого позивач позбавлений можливості належним чином користуватися своєю власністю. Це стосується не лише пересування пішки, але й під?їзду транспортних засобів, що необхідно, як для господарських потреб, доставки матеріалів, так і для нормального використання садового будинку членами сім?ї позивача та орендарями. Зважаючи на те, що садовий будинок, розташований на ділянці позивача, використовується його дружиною, ФОП ОСОБА_4 , для діяльності, а саме надання послуг короткострокової оренди житла, перекриття дороги робить таке користування вкрай утрудненим, що негативно впливає на репутацію та реальну можливість здійснення господарської діяльності. Це призводить до матеріальних та моральних втрат (репутаційних), оскільки унеможливлює укладення та виконання договорів оренди. У даній справі право позивача ОСОБА_1 порушене шляхом створення відповідачем перешкод у користуванні дорогою загального користування, яка забезпечує підїзд до його земельної ділянки та розташованого на ній садового будинку. Такі дії відповідача мають триваючий характер і не можуть бути усунені шляхом лише констатації факту порушення чи визнання його протиправним. Єдиним ефективним засобом відновлення порушеного права є зобов?язання відповідача усунути перешкоди у користуванні шляхом знесення самочинно збудованих металічних конструкцій, паркану, огорожі тощо, а також покладення на нього обов?язку надалі не чинити перешкод у користуванні спільним заїздом загального користування. Протиправні дії відповідача, який перерив дорогу загального користування, завдали позивачеві значної моральної шкоди, ОСОБА_1 , як законний власник земельної ділянки та садового будинку, був позбавлений можливості вільно і безперешкодно користуватися належним йому майном. Усвідомлення того, що доступ до власності заблокований, викликало у нього відчуття безсилля перед протиправними діями сусіда/відповідача та постійне нервове напруження. З огляду на те, що садовий будинок використовується і для господарської діяльності, позивач постійно зазнає психологічного тиску, пов?язаного з неможливістю належним чином забезпечити умови для орендарів. Скарги клієнтів/орендарів, які не мали змоги дістатися будинку автомобілем, призвели до втрати репутації та викликали у позивача почуття приниження, пригнічення і сорому за ситуацію, що склалася не з його вини. Додатковим фактором є тривалість порушення: навіть після офіційної фіксації факту самовільного зайняття дороги органами місцевого самоврядування відповідач не усунув створені перешкоди. Це посилило відчуття несправедливості та безкарності, що спричинило позивачеві стійкі емоційні переживання, пов?язані з постійними обмеженнями у користуванні власним майном. Таким чином, дії відповідача завдали позивачеві моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, приниженні гідності позивача, необхідності перебувати у постійній напрузі через неможливість реалізувати свої права на майно, а також у втраті спокою та відчутті невизначеності. З урахуванням обставин справи, розмір моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 , обґрунтовано визначається у розмірі 125000 гривень. Такий розмір відповідає ступеню тяжкості страждань, тривалості неправомірного впливу, а також ступеню вини відповідача, і не суперечить принципу співмірності, закріпленому в ст. 23 ЦК України. Повідомляє, що орієнтовний розмір судових витрат становитиме 40000 гривень витрат на правову допомогу. З огляду на викладене, просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою загального користування, на якій розміщена дорога до його земельної ділянки (кадастровий номер 2123683000:10:001:0019), шляхом знесення самочинно збудованих металічних конструкцій, парканів, огорож та не чинити перешкод у користуванні заїздом загального користування. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 125 000.00 гривень заподіяної (завданої) моральної шкоди.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 18.09.2025 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14.02.2024. Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у розгляді справи Ясінянську селищну раду Рахівського району Закарпатської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а також ОСОБА_4 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Відповідачу, ОСОБА_2 ухвала про відкриття провадження була вручена 27.09.2025, отже він мав право скористатися правом на подання відзиву до 12.10.2025.

Третім особам - Ясінянській селищній раді та ОСОБА_4 ухвала про відкриття провадження у справі була вручена 25.09.2025 та 23.09.2025 відповідно, але право на подання пояснень на позов вони не скористалися.

Відповідач, ОСОБА_2 , 02.10.2025 подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне. ОСОБА_1 є законним власником нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,07 га (кадастровий номер 2123683000:10:001:0019, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1480271621236, із цільовим призначенням: "ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО САДІВНИЦТВА". Вказана земельна ділянка розташована в межах села Кваси, Рахівського району, Закарпатської області, урочище «Лужки». Оскільки, ця земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, вона не несе своє цільове призначення, бо здається в оренду відпочивальникам. Позивач не надав відповідні підтверджуючі документи переоформлення своєї земельної ділянки за адресою с. Кваси, Рахівський район, Закарпатська область, урочище Лужки, що дозволялося б на даній ділянці вести підприємницьку діяльність. Згідно із законодавством України, земельна ділянка з цільовим призначення «для індивідуального садівництва» має чітке функціональне призначення - ведення садівництва (вирощування плодових дерев, ягідників, городини, тощо) і може використовуватися також для будівництва садового будинку, але не для комерційної діяльності, включаючи здачу в оренду для відпочивальників. Надання в оренду земельну ділянку для індивідуального садівництва відпочивальникам - не допускається. На цій земельній ділянці розташований садовий будинок (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна: 2678974421060), право власності на який зареєстроване за позивачем ОСОБА_1 . Рішенням виконавчого комітету Ясінянської селищної ради Рахівського району від 27 липня 2022 №61 «Про впорядкування адресного господарювання» вказаному об?єкту присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Згідно зі схемою намірів забудови земельної ділянки, яка належить Позивачу, на якій побудований садовий будинок не відповідає дійсності. Даний садовий будинок здається в оренду відпочиваючим 1 рік і 6 місяців, тобто з травня 2024 року. Вважає, що позивач не надав відповідних документів на дозвіл приймати відпочивальників у житловій зоні. За садовий будинок, який належить Позивачу відбувається оплата за проживання, є реклама в інтернеті, оформлені відповідні зручності (мангал, паркування тощо). Отже, використовується садовий будинок як готельний. Це вважається підприємницькою діяльністю, і використання землі суперечить її цільовому призначенню. Використання землі не за цільовим призначенням є порушенням земельного законодавства і тягне за собою штрафні санкції або навіть вимогу про припинення використання ділянки в такому режимі. Позивач, не надав підтверджуючих документів переоформлення своєї земельної ділянки, що дозволяли б на даній ділянці вести підприємницьку діяльність, а також не надав жодного договору оренди свого садового будинку з відпочивальниками, які міняються кожні 2 - 5 днів. Окрім цього, позивач не надав письмову згоду на використання свого будинку для підприємницької діяльності дружиною, або укладений договір безоплатного користування або оренди садового будинку з Дружиною - ФОП. ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки №56 від 20.02.2025, набув право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення - для сінокосіння та випасання худоби, з кадастровим номером 2123683000:10:001:0064, площею 0,1235 га, яка розташована за адресою: с. Кваси, урч. Лужки, Рахівського району, Закарпатської області, в межах населеного пункту (сусідня земельна ділянка до земельної ділянки позивача). Відповідно до Договору №56 від 20 лютого 2025 року сторони домовилися, зокрема у п.п.15-16 про те, що цільове призначення земельної ділянки - земля сільськогосподарського призначення, для сінокосіння та випасання худоби, код 01.08. і Орендар використовуватиме земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства. Орендована ділянка, яка була надана Відповідачу (для сінокосіння та випасання худоби) межує з ділянкою, яка належить Відповідачу (кадастровий номер 2123683000:02:001:0003), із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В будинку Відповідач зі своєю сім?єю проживає з 2007 року. В Ясінянській селищній раді зареєстрована заява, що Відповідач дорогу до своєї ділянки та житлового будинку зробив за власний рахунок та своїми силами. Повідомляє, що він є інвалід третьої групи загального захворювання довічно та батько трьох дітей. Відповідно до витягу з протоколу №41 від 17.03 2025 року засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, планування території, екології та охорони природи комісією відповідно до статі НОМЕР_1 ЗКУ у присутності сторін земельного спору та землевпорядника с. Кваси, ОСОБА_6 , було проведено натурне обстеження земельної ділянки і встановлено, що на момент обстеження доступ до існуючого заїзду (хвіртки) земельної ділянки Позивача ОСОБА_1 був вільний. Ширина дороги понад 5 метрів. Цей факт підтверджується заявою з підписами мешканців та свідків с. Кваси. Проте, Позивач відчуває злобу, оскільки хотів і мав намір, щоб дана ділянка, яку надала Ясінянська селищна рада Відповідачу в оренду (для сінокосіння та випасання худоби) належала Позивачу, про що говорив Позивач Відповідачу. Позивач купивши ділянку не їздив по дорозі, яка була передбачена землевпорядною документацією шляхом під?їзду до земельної ділянки, а їздив, як йому зручно. Як Позивач, так і його відпочивальники приїжджали до ділянки Позивача та розверталися своїм транспортом, як їм заманеться, але не по дорозі передбаченою землепорядною документацією. Після того, як Відповідач поставив огорожу на свою ділянку, яка була надана в оренду Ясінянською селищною радою та складений договір оренди земельної ділянки, Позивач звернувся до Ясінянської селищної ради в тім, що Відповідач заблокував та обмежив в?їзд до земельної ділянки Позивача. Земельною комісією Ясінянської селищної ради було проведено натурне обстеження земельної ділянки і встановлено, що на момент обстеження доступ до існуючого заїзду (хвіртки) земельної ділянки Позивача був вільний. У позивній заяві Позивач опирається на твердженнях і посилається на переконання та хоче ввести в оману суд нібито Відповідач перешкоджає Позивачу доступу до його земельної ділянки. Однак, такі не відповідають дійсності. В Ясінянській селищній раді зареєстрована заява датована 15.03.2025 з підписами свідків, мешканців с. Кваси, які користуються земельними ділянками вже багато років. У заявах написано, що спорів з Відповідачем по земельних ділянках та обмеження заїзду до їхніх ділянок не було. Позивач, вимагає стягнути з Відповідача 125000 гривень моральної шкоди, мотивуючи це психологічним тиском, вираженням душевних страждань, приниженням гідності та втраті спокою. Відповідач, заперечує проти моральної шкоди та вважає вимогу необгрунтованою. Позивач не надав жодного медичного документа, що підтверджує зазначені стани (тривожність, втрата спокою) та їх причинний зв?язок саме з діями Відповідача. Зазначені симптоми можуть мати різні причини і без належних експертних висновків не можуть бути безумовним підтвердженням значної моральної шкоди. Вважає, що ця позовна заява є спробою Позивача застосувати судовий процес для зловживання своїми правами та для тиску на нього. Звертає увагу суду, що протягом одного місяця одні й ті самі Позивачі ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 подали до суду три окремі позови проти Відповідача з аналогічними вимогами про відшкодування моральної шкоди. Вважає, такі дії ознаками зловживання процесуальними правами з метою тиску на Відповідача та безпідставного отримання вигоди. Відповідач заперечує проти щодо стягнення за професійну правничу допомогу у розмірі 40000 гривень. Оскільки, Позивач не надав детального розрахунку цих витрат, обгрунтування їх необхідності та співмірності. Розмір витрат повинен відповідати складності справи, обсягу наданих послуг та часу, витраченому адвокатом. Відповідач вважає, що позовна заява є безпідставною, надуманою, містить елементи перебільшення та перекручення фактів, а також спрямована на зловживання правом на судовий захист з метою вплинути на Відповідача через тиск судовими інструментами. З огляду на викладене, просить у стягненні з Відповідача 125000 гривень моральної шкоди Позивачу - відмовити в повному обсязі. У зв?язку з ненаданням Позивачем належних і допустимих доказів, а також недостовірних відомостей, вважає позовні вимоги необгрунтованими. Просить суд не брати їх до уваги та відмовити у задоволенні позову. Судові витрати покласти на Позивача.

ОСОБА_1 21.10.2025 подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відзив не стосується предмета позову, адже у цій справі спір стосується обмеження права користування дорогою загального користування, й використання ним земельної ділянки для господарських потреб не може легітимізувати самочинне встановлення відповідачем огорож на землях загального користування. Як зазначає відповідач: "Згідно схеми намірів забудови земельної ділянки, яка належить позивачу, на якій побудований садовий будинок не відповідає дійсності". З наведеного твердження відповідача не вбачається ні що саме, ні у чому саме полягає "невідповідність", окремо не названо елемент об?єкта, який нібито відрізняється (габарити, відступи, конфігурація, розміщення), не наведено вихідних величин для порівняння, не зазначено джерела вимірів і дати фіксації. До того ж схема намірів забудови не є правовстановлюючим і не є техніко-інвентаризаційним документом, цей документ не посвідчує речові права, не фіксує "як збудовано". Якщо сторона наполягає на фактичній невідповідності, належним шляхом перевірки є геодезична зйомка, технічний висновок або судова земельно-технічна експертиза, а не інтерпретація ескізу намірів. Навіть за умови, що забудова виконана (гіпотетично) не ідентично ескізу "схеми намірів", це жодним чином не змінює меж, площі та координат поворотних точок земельної ділянки позивача, визначених кадастровим планом та витягом з ДЗК. Отже, такі розбіжності не впливають на факт самочинного розміщення відповідачем огорож/хвірток на землях загального користування і створення триваючих перешкод у доступі до нерухомого майна позивача. Посилання відповідача на Витяг із протоколу №41 - подано вибірково та всупереч його змісту. Повний текст протоколу №41 фіксує саме наявність стаціонарних огорож/хвірток на під?їзних шляхах загального користування і містить рекомендації щодо їх демонтажу, тоді як у відзиві відповідача це подано як нібито підтвердження "вільного доступу". Отже, протокол встановлює інші фактичні обставини, ніж ті, що описані у відзиві. Додані відповідачем заяви мешканців не можуть підтверджувати чи спростовувати обставини справи. Їхній зміст є нечітким і невизначеним, а підписи - неідентифікованими, зокрема в таких не зазначено жодних ідентифікаційних даних осіб (РНОКПП, паспортні дані, адреси проживання), що унеможливлює їх виклик і допит у суді для перевірки достовірності. Доводи відповідача, що позивач раніше не їздив передбаченою дорозі, а як йому зручно - є завідомо неправдивими та такими, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Більше того, такі доводи не мають правового значення для цього спору, оскільки право користування землями загального користування (дорогою) існує об?єктивно і не залежить від того, яким маршрутом позивач користувався в окремі періоди. Навіть, якщо раніше під?їзд здійснювався іншим шляхом, це не надає відповідачу права самочинно займати публічну смугу руху, встановлювати паркан/хвіртки та переривати протяжність дороги. Сталі стаціонарні конструкції відповідача, розміщені на під?їзних шляхах (дорозі) загального користування, продовжують переривати дорогу і створювати перешкоди у під?їзді/маневруванні, у демонтаж огорож/воріт із публічної смуги. На поданих відповідачем світлинах хвіртка/ворота, якими перекрито продовження дороги, розташовані безпосередньо ПОЗАДУ особи, що фотографує (ймовірно самого відповідача). Такий вибір точки та самої зйомки є умисним: камера свідомо відвернута від місця перекриття, аби воно не потрапило в кадр і склалося враження вільного доступу. Тобто знімок фіксує не предмет спору (місце переривання дороги), а протилежний напрямок, що підтверджує маніпулятивний характер доказу та недобросовісну процесуальну поведінку відповідача. Всупереч твердженням відповідача, спірна огороджувальна конструкція встановлена не в межах його орендованої земельної ділянки, а на смузі земель загального користування (під?їзний шлях). Саме з метою об?єктивної локалізації перешкод було проведено виїзне обстеження та складено протокол №41 від 17.03.2025, у якому зафіксовано розміщення огорож/хвірток поза межами орендованої ділянки відповідача. Наявність вузького підходу чи тимчасово відчиненої хвіртки не усуває факту протиправного перекриття продовження дороги загального користування та не ліквідує створених перешкод. Саме тому позов мотивований не "неможливістю доступу до воріт" як такою, а протиправним перекриттям публічної (загальної) дороги, що об?єктивно ускладнює та частково унеможливлює доступ до земельної ділянки та садового будинку: для самого позивача та його дружини - співвласниці майна. Посилання відповідача на «вільний доступ», «відсутність медичних довідок» та «недоведеність» моральної шкоди є помилковими і не спростовують встановленого факту триваючого протиправного перекриття дороги загального користування. Саме це порушення, підтверджене матеріалами справи, є джерелом реальний майнових втрат позивача, зокрема постійного психоемоційного дискомфорту, порушення нормального побутового укладу, перешкод у прийманні гостей/орендарів тощо. Посилання Відповідача на три судові справи, які перебувають у провадженні Рахівського районного суду, то ці справи за своєю суттю є різними, в яких моральна шкода зумовлена різними психотравмуючими факторами, спільним є лише джерело шкоди, але епізоди, фактичні обставини та наслідки різні.

Окрім цього, ОСОБА_2 14.11.2025 подав додатковий відзив на позов, але оскільки подання додаткового відзиву не відповідає положенням ч.2 ст.174, ст.178 ЦПК України та поданий він з порушенням строку для подання відзиву на позов, тому такий відповідно до ст.126 ЦПК України, суду слід залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 25.03.2026 підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити, оскільки вимоги земельної комісії щодо демонтажу огорожі на дорозі ОСОБА_2 не виконав.

Відповідач ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення позову, вважає вимоги необгрунтованими, зазначив, що ОСОБА_1 раніше їздив іншою дорогою, а потім почав заїжджати на його ділянку, розвертався там як-небудь, чим псував землю, тому він заблокував в`їзд на територію своєї ділянки. Вважає, що ОСОБА_1 пригородив частину земельної ділянки.

Представник відповідача - ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні безпідставного позову ОСОБА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предемету спору, - ОСОБА_4 вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити, оскільки створені на дорозі загального користування перешкоди, унеможливлюють вільне використання земельної ділянки, яка належить їм та створюють незручності відпочивальникам, які орендують у них будиночки, які вони здають.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - Ясінянської селищної ради в судове засідання не жодного разу не з`явився, був повідомлений про розгляд справи належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа в електронний кабінет. Селищний голова Делятинчук А. 13.10.2025 направив до суду заяву про розгляд справи без участі їхнього представника, за наявними у справі матеріалами.

Свідок ОСОБА_9 допитаний в судовому засіданні підтвердив, що автомобілі ОСОБА_1 та інших осіб їздили по ділянці ОСОБА_2 , а також те, що до ділянки ОСОБА_1 є вільний заїзд шириною 5 м.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердила, що перешкод ОСОБА_1 у дорозі немає, там є вільний проїзд.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні надала покази про те, що заїзд до ділянки ОСОБА_1 вільний, між ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є проїзд, дороги ОСОБА_1 ніхто не перекривав і він вільно користується нею.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43,57 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнанні їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст.96 Земельного Кодексу України землекористувач зобов`язаний не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, та дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до вимог ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Як встановлено в судовому засіданні на підставі наданих сторонами письмових доказів, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,07 га, з кадастровим номером 2123683000:10:001:0019, що розташована у с. Кваси, урочище "Лужки", Рахівського району, Закарпатської області. Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 118, виданий 26.06.2020, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

На вказаній земельній ділянці розташований садовий будинок загальною площею 60,11 кв.м, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №319741567 від 09.01.2023. Вказаний будинок використовується позивачем, як гостьовий, він здає його в оренду відпочивальникам, таким чином здійснює свою господарську діяльність.

Відповідач, ОСОБА_2 , на підставі договору оренди земельної ділянки №56 від 20.02.2025, набув право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення - для сінокосіння та випасання худоби, з кадастровим номером 2123683000:10:001:0064, площею 0,1235 га, яка розташована за адресою: с. Кваси, урочище Лужки, Рахівського району, Закарпатської області, в межах населеного пункту. Ця земельна ділянка є сусідньою до земельної ділянки позивача.

ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача, що виразилося у перекритті дороги загального користування, зокрема встановив огорожу, паркан та інші конструкції.

На підтвердження зазначеного надав Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 , де в розділі "Опис суміжних землевласників та землекористувачів" кадастрового плану земельної ділянки № 2123683000:10:001:0064 вбачається: - від А до Б - землі комунальної власності, проектна дорога; - від Б до А - землі комунальної власності.

Також, на підтвердження наявності грунтової дороги, позивач надав будівельний паспорт будівництва садового будинку с. Кваси, урочище "Лужки", якому міститься ескіз наміру забудови земельної ділянки, де у схемі намірів забудови земельної ділянки біля під`їзду до ділянки зазначена грунтова дорога.

Посилається позивач і на відомості з публічної кадастрової карти України та викопіювання з генерального плану с. Кваси Рахівського району, Закарпатської області, де, на його думку, земельні ділянки позивача та відповідача не межують безпосередньо, а між ними проходить смуга земель комунальної власності, яка має статус дороги загального користування. При цьому, позивач надав копії цих документів, де на викопіюванні з генерального плану с. Кваси внизу є примітка про те, що червоним вказано місце розташування земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , але оскільки копії цих документів чорно-білі, їх оригінал сторони не подавали, з клопотанням про витребування цих документів до суду не зверталися, тому визначити точне місце розташування цих ділянок та наявності поруч з ними дороги загального користування суду не вдалося.

Рішення органу місцевого самоврядування про відкриття дороги загального користування між спірними ділянками сторони та Ясінянська селищна рада суду не подавали.

Крім того, позивач посилається на протокол №41 засідання постійної комісії з питань земельних відносин Ясінянської селищної ради Рахівського району від 17 березня 2025 року. Суд дослідив цей протокол, в якому зазначено, що комісія за заявою ОСОБА_1 на підставі поданих на розгляд картографічних матеріалів з Державного земельного кадастру, меж земельних ділянок учасників спору встановила, що між земельними ділянками передбачено проходження під`їзних шляхів до сформованих земельних ділянок, які перебувають у їх власності. Комісією зафіксовано, що на частині дороги біля ділянки ОСОБА_1 встановлено паркан з металевої сітки та додатково під`їзних шляхах. Всі виявлені конструкції, які встановлені громадянином ОСОБА_2 , є перешкодою у вільному доступі по визначених у кадастровому плані під`їзних шляхях і свідчать про ознаки самовільного зайняття земельних ділянок громадянином ОСОБА_2 . Враховуючи, викладені факти комісія рекомендувала голові Ясінянської селищної ради звернутися з листом до ОСОБА_2 , в якому попередити останнього про необхідність демонтажу встановлених на під`їзних шляхах конструкцій (огорожі і хвірток (воріт) протягом 30 днів та привести ділянки у придатний для використання стан.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що земельна ділянка позивача не призначена для здійснення господарської діяльності, адже її призначення для індивідуального садівництва. Орендована ним земельна ділянка межує із земельною ділянкою, яка також належить відповідачу із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, де проживає ОСОБА_2 зі своєю сім`єю, про що надав договір оренди із кадастровим планом земельної ділянки з кадастровим номером 2123683000:10:001:0064.

Окрім цього, ОСОБА_2 надав копії заяв громадян ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , власників сусідніх земельних ділянок ОСОБА_2 , які були надані на ім`я селищного голови смт Ясіня у березня 2025 року та вересні 2025 року, в яких вони стверджують, що ОСОБА_2 не чинить їм перешкод у доступі до їхніх земельних ділянок. Також заяву ОСОБА_2 від 06.05.2022 на ім`я голови смт Ясіня, в якій він просить зареєструвати, що зроблена власним коштом та своїми силами у 2006 році.

Сторони також надали світлини, зроблені ймовірно в районі їхніх земельних ділянок, де розміщуються стовпи ліній електропередач, огорожа, вхідні ворота, визначити точне місце розташування яких не можливо без порівняння з інформацією ДЗК, проведення геодезичних вимірювань, точного визначення координат цих об`єктів, дослідження генерального плану с. Кваси, плану зонування, тощо.

З метою усунення будь-яких суперечностей та сумнівів у справі, враховуючи те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні були спеціальні знання у сфері землеустрою та кадастру, суд за клопотанням позивача ухвалою від 25.11.2025, призначив у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставив питання щодо суті спору, але надалі позивач відмовився від проведення експертизи.

Стаття 386 ЦК України яка встановлює засади захисту права власності, передбачає, що Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами (постанова Верховного Суду у справі №926/2189/17 від 12 квітня 2018 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі №467/1496/16-ц (провадження №61-12820св19) вказано, що "позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року справа №308/13730/15 (провадження № 61-1897св20) зазначено, що "підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей".

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях.

Як уже зазначалося вище, на підтвердження своїх вимог позивач надав проект землеустрою, будівельний паспорт, викопіювання з генерального плану с. Кваси, відомості з публічної кадастрової карти та протокол засідання постійної комісії Ясінянської селищної ради, але ці докази не дають можливості достовірно встановити місце проходження дороги загального користування між земельними ділянками сторін, її правовий статус, а також визначити місце розташування огорожі відносно меж земельних ділянок сторін та земель комунальної власності.

Суд враховує, що копії викопіювання з генерального плану не дозволяють визначити точне місце розташування спірних земельних ділянок, а оригіналу генерального плану або належним чином засвідченого його фрагмента, де б чітко було видно місце розташування земельних ділянок (позначені червоним кольором) сторонами не надано та питання про їх витребування не порушувалося.

Крім того, допитані у судовому засіданні свідки підтвердили можливість проїзду до земельної ділянки позивача та відсутність перешкод у користуванні нею, що не дає суду можливості зробити беззаперечний висновок про існування порушення права позивача.

Протокол засідання постійної комісії Ясінянської селищної ради, яким зафіксовано наявність огорожі на під`їзних шляхах та рекомендовано її демонтаж, сам по собі не є достатнім доказом порушення права ОСОБА_1 в сукупності з іншими доказами дослідженими судом та поясненнями свідків, наданими в ході розгляду справи.

З метою усунення наявних суперечностей та встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, ухвалою суду від 25 листопада 2025 року за клопотанням позивача було призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо місця проходження під`їзних шляхів, розташування огорожі та її відповідності межам земельних ділянок. Однак у подальшому позивач відмовився від проведення зазначеної експертизи, яка могла б бути належним процесуальним засобом встановлення спірних обставин, що потребують спеціальних знань у сфері землеустрою та кадастру. Відсутність висновку експерта позбавляє суд можливості достовірно встановити, чи розташована огорожа відповідача на землях комунальної власності або дорозі загального користування, чи вона знаходиться в межах земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довів належними, допустимими та достатніми доказами факту створення відповідачем перешкод у здійсненні права користування належною йому земельною ділянкою, а також не довів розташування спірної огорожі саме на дорозі загального користування чи землях комунальної власності, а як наслідок, не довів і заподіяння йому моральної шкоди, внаслідок яких-небудь протиправних дій відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 , тому судовий збір та інші судові витрати, які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи, слід залишити за Позивачем.

Відповідач не надавав суду доказів понесення судових витрат.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування та земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати залишити за сторонами.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_3 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканець АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ясінянська селищна рада, ел. пошта info@yasinyagromada.gov.ua, тел. 4-20-13,4-20-18, адреса Україна, 90630, Закарпатська область, Рахівський район, селище Ясіня, вулиця Борканюка, 7, ЄДРПОУ 04351452.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканка АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуюча: М.О. Марусяк