Рішення № 137696752, 25.06.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 25.06.2026

Справа № 501/562/26

2/501/1316/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (надалі позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором №6573117 у розмірі 28 259,00 грн., з яких: 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 6051,50 грн. сума заборгованості за процентами, 1207,50 грн. сума заборгованості за комісією, 14 000,00 грн. сума заборгованості за пенею /неустойкою.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних активів» та відповідачем укладено Кредитний договір №6573117, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 7000,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок, на строк 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Однак, відповідач не виконав умови договору, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 28 259,00 грн., з яких: 7000,00 грн. сума заборгованості за очновною сумою боргу, 6051,50 грн. сума заборгованості за процентами, 1207,50 грн. сума заборгованості за комісією, 14 000,00 грн. сума заборгованості за пенею /неустойкою.

16.09.2025 між первісним кредитором та позивачем укладеного Договір факторингу №16/09/25, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором №6573117 від 15.08.2025.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 12.02.2026 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.45).

Ухвалою судді від 26.03.2026 справу відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с.48-49).

Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу ухвали суду про відкриття провадження у справі, проте конверт повернувся з відміткою: «відсутній за вказаною адресою» (а.с.51), а тому на підставі ст.128-130 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Частиною 8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 15.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних активів» та відповідачем укладено Кредитний договір №6573117, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 7000,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок, на строк 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Однак, відповідач не виконав умови договору, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 28 259,00 грн., з яких: 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 6051,50 грн. сума заборгованості за процентами, 1207,50 грн. сума заборгованості за комісією, 14 000,00 грн. сума заборгованості за пенею /неустойкою.

16.09.2025 між первісним кредитором та позивачем укладеного Договір факторингу №16/09/25, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором №6573117 від 15.08.2025.

ІV. Оцінка Суду.

Між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані Главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст.1052 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що договір про надання коштів у кредит підписаний Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає наведеним вище нормам права.

Зазначений договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону, номер банківського рахунку. Також в договорі з додатками визначено порядок та умови надання кредиту, сплати процентів та комісії.

Вказані дані не перебувають у загальному доступі, є індивідуальними для кожної конкретної особи, а їх обробка потребує згоди самої особи на такі дії.

Отримання кредитних коштів на вказаний позичальником при укладенні договору картковий банківський рахунок Відповідач не спростував.

Укладаючи договір сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Наявність заборгованості за договорами підтверджується розрахунком позивача, який не спростований відповідачем.

За матеріалами справи 16.09.2025 між первісним кредитором та позивачем укладеного Договір факторингу №16/09/25, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором №6573117 від 15.08.2025.

Відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами, що нараховані станом на час пред`явлення позову підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею

Згідно п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за пенею/ неустойкою в сумі 14000,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією

Згідно п. 2.2.8. Договору комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1207,50 грн.).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів»(будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15 листопада 2016 року».

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в сумі 1207,50 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» підлягають частковому задоволення шляхом стягнення з відповідача на заборгованості за кредитним договором №6573117 у розмірі 13051,50 грн., з яких: 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 6051,50 грн. сума заборгованості за процентами.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно платіжної інструкції №579940514.1 від 05.02.2026 (а.с.1) позивачем сплачено 2662,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача у зв`язку із задоволенням позову пропорційно долі задоволених вимог у розмірі 1229,64 грн. (13051,50 / 28 259,00) * 2662,40.

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

З досліджених Договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 (а.с.34-36), витягу з Акту №7-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 (а.с.37), платіжної інструкції 579938011.1 від 16.01.2026, судом встановлено, що позивач надав представнику за надані послуги 4500 гривень.

Оскільки судом задоволено частково, витрати на правничу допомогу, що підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог складають 2078,33 грн. (1305,50 /28259,00)*4500,00.

Керуючись статями 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974) заборгованість за Кредитним договором №6573117 у розмірі 13051,50 грн., з яких: 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 6051,50 грн. сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974) судовий збір у розмірі 1229,64 грн. та витрати на прфесійну правничу допомогу у розмірі 2078,33 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко