Рішення № 137696748, 25.06.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 25.06.2026

Справа № 501/1267/26

2/501/1645/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (надалі позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення заборгованість за кредитним договором, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором №76962544 від 11.08.2021 у розмірі 18200 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу правову допомогу у розмірі 5500 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 11.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс»» та відповідачем укладено Кредитний договір №76962544, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 7000,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок, на строк 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Однак, відповідач не виконав умови договору, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 18200 грн., яка складається з: 7000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 11200 грн. заборгованість за відсотками, 0,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями та комісіями.

01.09.2025 між первісним кредитором та позивачем укладеного Договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором №76962544 від 11.08.2021.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 23.03.2026 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.56).

Ухвалою судді від 13.04.2026 справу відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с.59-60).

Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу ухвали суду про відкриття провадження, проте конверт повернувся з відміткою: «відсутній за вказаною адресою» (а.с.62), а тому на підставі ст.128-130 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Частиною 8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 11.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс»» та відповідачем укладено Кредитний договір №76962544, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 7000,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок, на строк 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Однак, відповідач не виконав умови договору, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 18200 грн., яка складається з: 7000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 11200 грн. заборгованість за відсотками, 0,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями та комісіями.

01.09.2025 між первісним кредитором та позивачем укладеного Договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором №76962544 від 11.08.2021.

ІV. Оцінка Суду.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем умови кредитного договору не виконувались, в передбачений умовами договору строк кредитні кошти не повернуті, внаслідок чого виникла заборгованість.

11.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс»» та відповідачем укладено Кредитний договір №76962544, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 7000,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок, на строк 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Однак, відповідач не виконав умови договору, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 18200 грн., яка складається з: 7000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 11200 грн. заборгованість за відсотками, 0,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями та комісіями.

01.09.2025 між первісним кредитором та позивачем укладеного Договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором №76962544 від 11.08.2021.

Відповідачем факт отримання та не повернення грошових коштів за вказаним договором не спростовано, тому суд вважає, що позовні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно платіжної інструкції №76962544 від 03.03.2026 (а.с.1) позивачем сплачено 2662,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 5500,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

На підствердженн витра на правничу допомогу позивачем надано до суду копію Договору про надання правової допомоги від 02.01.2026 (а.с.46-48), додаткової угоди (а.с.49), акту надання послуг (а.с.50), детальний опис робіт (а.с.51).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають судові витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.

Керуючись статями 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 39493634) заборгованість за Кредитним договором №76962544 від 11.08.2021 у розмірі 18200 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу правову допомогу у розмірі 2000 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко