Ухвала суду № 137691499, 25.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 червня 2026 року Справа №215/923/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі №215/923/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради в особі голови Кушніра Сергія Івановича про визнання протиправним та незаконним розпорядження, визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради в особі голови Кушніра Сергія Івановича про визнання протиправним та незаконним розпорядження, встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.02.2026 вказану позовну заяву передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли за підсудністю матеріали справи №215/923/26 (провадження 2-а/215/103/26) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради в особі голови Кушніра Сергія Івановича про визнання протиправним та незаконним розпорядження, встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії.

За результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою від 11.03.2026 суд відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради в особі голови Кушніра Сергія Івановича в частині позовних вимог щодо встановлення наявності компетенції.

Щодо іншої частини позовних вимог про визнання протиправним та незаконним розпорядження, визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії, в цій частині позовну заяву ухвалою суду від 11.03.2026 залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме для надання до суду документа про сплату судового збору за подання цього адміністративного позову у розмірі 1331,20 грн, сплаченого в установленому порядку, або надання належних доказів на обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, заявивши відповідне клопотання.

01.05.2026 на усунення недоліків позовної заяви від позивача до суду надійшла заява про відкриття провадження у справі після усунення недоліків, в якій позивач не погоджується з підставами залишення позовної заяви без руху та просить звільнити його від сплати судового збору на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі №215/923/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

22.05.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов.

29.05.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про продовження строку для надання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 09.06.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив у справі №215/923/26 та продовжено строк для надання відповіді на відзив на позовну заяву, яка має бути подана протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

29.05.2026 позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.06.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №215/923/26 в порядку загального позовного провадження відмовлено.

24.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Кучугурної Н.В.

У заяві вказано, що не можна довіряти судді, який не зважає на повноваження відповідача, не зазначає мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем з посиланням на норми права, не підкорюється ст. 5, ст. 248 КАС України, вимагає надати незрозумілі докази для встановлення повноважень, що суперечить його точному змісту та не розуміє спосіб захисту і вважає відсутність нормативного правового акту не спірними обставинами. Таке свавілля при захисті соціальних прав в соціальній державі не припустимо. У судді завжди негаразд з доброзичливістю, увагою, для встановлення наявності компетенції, штучно створює перешкоди для захисту гарантій ст. 46 Конституції України, тому відмовляється витребувати за своєю ініціативою необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи для того, щоб відмовитися навести лад у судовій системі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики та саме це доводить про його зацікавленість у кінцевому результаті. Позивач указує на перевищення влади, службових повноважень, затягнення строку розгляду, його особистий інтерес для задоволення власних потреб, оскільки суддя використовує хибні мотиви залишення позову без руху, порушуючи вимоги ст.ст. 5, 248 КАСУ та підстави ст.ст. 6, 7 КАСУ. При цьому позивач просить зважати на його сумніви про неупередженість, необ`єктивність судді, що не гарантує законність здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду позову. Позивач звертає увагу на особисті переконання та поведінку судді в аргумент, що правосуддя не здійснюється в термін «розумного строку розгляду». Довіра до судді відсутня і саме відвід судді сприяв би уникненню сумнівів щодо неупередженості суду та виконанню принципу верховенства права і правової визначеності та сприяв виконанню завдання судочинства і принципу правової визначеності. Саме ці заперечення повинні взяті судом до уваги при розгляді заяви про відвід судді. Згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав та інтересів незалежним і безстороннім судом, а суддя у цьому провадженні є особа прямо заінтересована повернути позов. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Суддя не вважає потрібним виконання гарантій існуючих прав людини. На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 36, 39, 40 КАСУ, позивач просить відводу судді Кучугурної Н.В. Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка має неналежну професійну спрямованість, має упередженість, зацікавленість у кінцевому рішенні, не підкорюється п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 245, ст. 248 КАСУ, завданню судочинства і принципу правової визначеності і не встає на сторону людини.

Дослідивши подану позивачем заяву про відвід судді, суд зазначає про таке.

За змістом приписів Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Надаючи оцінку доводам позивача щодо наявності правових підстав для відводу судді Кучугурній Н.В., суд зазначає, що заявлений відвід обумовлений, зокрема, не погодженням із процесуальними рішеннями судді у цій справі, однак вказані обставини не можуть бути підставою для відводу судді.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність будь-яких інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу судді, суд уважає заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурній Н.В. необґрунтованою та безпідставною.

Згідно з частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Н.В.

Передати матеріали адміністративної справи №215/923/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Ухвала суду набирає законної сили 25.06.2026 та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.В. Кучугурна